Ми знайшли правдивий шлях до любови, радости та миру
СЬОГОДНІ моя дружина і я йдемо провадити біблійну студію з молодим наркоманом. Кожний раз, як ми відвідуємо його, ми ніколи не знаємо чи знайдемо його у глибинах пригнічення чи в стражданнях. Правдоподібно ті, що студіювали з нами у 1970 р. так само думали тому, що ми також були гіпі, і жили так само, як цей молодий чоловік.
Хоч ми не були одружені, то Ромі, я і п’ятеро інших молодих осіб, жили разом у великій кімнаті в Римі, Італії. Ми хотіли віднайти значення життя, взнати, як помагати людям зрозуміти, що це є любов, мир і правда через дослідження архітектури, музики, драм, а навіть карикатури (ілюстрації). Крім уживання наркотики гашіш і ЛСД, ми практикували порожнє міркування і досліджували містичні таїнства. Проте, замість розв’язувати наші проблеми і знаходити відповіді до наших питань, ми стали ще більш заплутані.
Бачучи, що стан переходив від поганого до гіршого, ми вирішили залишити суспільство, місто та установу. З нашими приятелями, ми зорганізували подорож до Полінезії, де мали намір жити близько з природою, виробляючи нашими власними руками всі наші потреби. Це була наша остання надія.
Перед тим ніж ми залишили місто, Ромі й я бажали одружитися, щоб задовольнити наших родичів, хоч для нас законне подружжя не мало великої вартости. Щоб зустрітися з родичами моєї товаришки, у 1970 р. ми поїхали до Швейцарії. Ромі була вихована без батька. Її батько взяв розвід і знову одружився, але тепер стався Свідком Єгови. Ромі сказала, що він буде наганяти нудьгу на нас Біблією.
ВІДВІДУЮЧИ ДІМ БАТЬКА РОМІ
Прибувши до його дому, він зараз наказав нам, щоб ми курили лише в кухні або на дворі, і що один з нас мусить спати на нижньому поверсі, а другий на верхньому, тому що ми не були законно одружені. Така строгість застановила нас добре задуматись.
Ми постановили доказати йому, що Біблія була лише поріг до духовного розвитку і не вчить, як очищувати душу, щоб жити у гармонії з всесвітом і нашим ближнім. Але, мій майбутній тесть пояснив, що всі наші зусилля підвищувати себе духовно служили в дійсності Диявольському намірові, і що ми відчиняли двері для нього кожного разу, коли брали участь у порожньому міркуванні. Цікаво, наш досвід з наркотиками та містичним таїнством переконав нас, що Диявол існує і що під час нашого міркування, ми дійсно відчували, як лукаві вібрації входили в нас. Турбуючись про це ми поговорили про справу з нашим починальником. А він сказав нам, що коли ми бажали очиститися, то мусіли мати відвагу, щоб перейти поза лукавство, що є у нас.
Батько Ромі перестерігав нас про таку розумову порожнечу в яку демони можуть входити. Він прочитав з Луки 11:24—26: „Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: ,Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов’. А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану. Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе,— і входять вони та і живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!” З власного досвіду я знав, що Біблія говорила правду.
Після цієї дискусії, Ромі і я відважилися виявити одно одному нашу мантру, таємничу формулу, потрібна для міркування. Ми ледве промовили те слово, коли обоє зараз заціпиніли холодом, скам’яніли. Щось вийшло з нас, і у скаженному відході лишило нас приголомшеними. З великого переляку, ми пробудили батька Ромі, щоб він поміг нам. Побачивши наш страх він відразу помолився до Єгови за нас. Тієї ночі ми могли спати спокійно, хоч окремо, так як батько Ромі вимагав.
БІБЛІЙНА СТУДІЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ
Незадовго після того, як ми вернулись назад до Риму, ми негайно пішли до відділу Товариства Вартової Башти і попросили їх, щоб Свідки Єгови студіювали Біблію з нами. Ми далі продовжували бути „гіпі”, але тепер брали менше наркотиків, боячись, щоб Диявол не турбував нас.
У відділі нас дуже гарно привітали і перегляд їхнього будинку і засобів зробив на нас дуже глибоке враження. Ніхто не дивився несхвально на наш гіпі одяг, не так, як люди на вулицях, які оберталися подивитися і неприємно говорили про нас. І коли відходили, ми лишили їм нашу адресу, щоб хтось відвідав нас студіювати Біблію.
Перше двоє молодих Свідків відвідали нас, щоб говорити нам про Боже Слово. Тому що вони були молодші від нас, то Ромі насміхалася з них. Пізніше, нас відвідав багато старший і багато строгіший Свідок. Хоч він повторно не знаходив нас вдома, то таки не переставав приходити, чекав довгий час і лишав нотатки, на яких були записані інші дні призначення. Він не знеохочувався. При перших відвідинах, цей Свідок помолився і просив, щоб ми не курили під час студії. Часто він запрошував нас на обіди до свого дому, бо знав, що ми не їли добре.
Твердо, але з любов’ю він усвідомлював нам нашу гордість і почуття вищости, які виринають з помилкового філософського поняття. Він переконав нас про негайну потребу відірватись від лукавих духовних сил. Уважний перегляд дев’ятнадцятого розділу Дії Апостолів і П’ятої книги Мойсея 7:25, 26 довів нас поступово позбутись деяких книжок, включаючи тих, що розбирали таїнство, і одяг, якого вживали у таємничих засіданнях.
Однак, ми далі відчували ніби були зловлені у сітці. Невідомо нам, джерелом нашого клопоту були листи, яких приятелька дружини написала до нас. Вночі ці листи давали їй почуття присутности надлюдських істот, які витріщували свої очі на неї. А коли ми включали світло, то всі ці вияви зникали. Переважно, лише вимова ім’я „Єгова” вголос вистачало. Так скоро, як ми покликали Боже ім’я, то демонський вплив зникав, але вертався кілька годин пізніше. Цей стан продовжався аж поки ми не знищили ті листи.
Одної ночі, коли ми засипали, моя дружина нагло мала передчуття, що я хотів забити її. І я дійсно відчував невідпорну силу, що брала мене за руку вчинити цей злочин проти моєї волі. Хоч я впирався з цілої сили, то щось невидиме таки безжалісно змушувало мене. Лише коли безперестанку вимовляв Боже ім’я „Єгова” я міг стриматися. Щоб відвернути щось найгіршого, я сказав моїй дружині вбратися і втікати до дому Свідка, старший, що знав наші проблеми. Вкоротці після того я також прибіг до його дому. Година була третя рано. Зрозумівши наш стан відразу, він вислухав, заспокоїв нас, відповідно помолився і запросив, щоб ми переспали ніч в його домі. Наступного дня Свідок, що студіював з нами відвів нас назад додому.
РЕАКЦІЯ ДРУЗІВ
Тимчасом ми почали розказувати ці біблійні правди нашим друзям, які брали наркотики. Ми дали їм Біблію і книжку Правда, Яка Веде До Вічного Життя. Але вони перешкоджали нам ходити християнським шляхом життя. Вони критикували правду і насміхалися з нас, тому що я хотів обстригтися і більше не брати наркотиків. Я завжди пригадував собі слова в 2 Коринтян 6:14—18: „До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога живого, як Бог прорік: ,Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом,— а вони будуть народом Моїм! Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться’,— каже Господь [Єгова], і не торкайтесь нечистого,— і Я вас прийму, і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете,— говорить Господь [Єгова] Вседержитель’.
Але відірватись від цих друзів не було легко. Особливо одного я дуже любив і він дуже здивувався, коли я обстригся і почав регулярно працювати. Все, що я робив дуже дивувало його. Це дуже турбувало мене. Тоді, одного дня вертаючись зі школи в якій працював, я підсвистував і співав їдучи на мотоциклі. Я був такий дуже щасливий. Той самий друг, їдучи автом, відкрив вікно і дуже дивувався, коли побачив мою радість. Через мою радість він зрозумів, що наркотики робили його все більше і більше нещасливим.
Того самого дня, він з його шістнадцятирічною дружиною і двоюрідним братом прийшли до Залі Царства. Ставши вражені сердечним привітом і радістю присутніх, вони почали студіювати Біблію з тим самим Свідком, що студіював з нами. Вони охрестилися того самого року, що і ми. Ми тішилися, що зі всіх наших друзів, які брали наркотики, четверо вже посвятили своє життя Єгові.
Між Свідками Єгови ми знайшли правдивих друзів і дійсну любов, радість та мир. Ми ніколи не забудемо терпеливість дружини Свідка, який студіював Біблію з нами. Вона навчила Ромі варити і як тримати дім чисто та охайно. Через її допомогу, моя дружина тепер може задовольняти Єгову і в цих точках християнського життя. (Прип. 31:27) Нарешті, ми є дійсно з’єднані у щасливому подружньому спорідненню.— Внесок.