Папа в О.Н. — Вісник надії?

У ВІДПОВІДЬ на запрошення генерального секретаря Керт Валдгайма, Папа Іван Павло 2-ий відвідав організацію Об’єднаних Націй минулого жовтня 2-го. Він перебував у Сполучених Штатах сім днів і відвідував міста Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Демойнс, Чікаго і Вашінґтон, Д.К. Як його автомобільна процесія їхала вулицями то католики і некатолики пхалися і лізли один через одного добиваючись вигідного місця, щоб натягатися і подивитись на жвавого, 59-літнього Папу.

Навіть в організації Об’єднаних Націй, яку відвідує багато славетних осіб, то коли Папа з’явився, то ним спеціально зацікавились. Його промова до Загальної Асамблеї була головною рисою його відвідин до Америки. Про ту промову часопис Нью-Йоркський Post сказав у своїй редакторській статті: „Він благав нового початку, свіжого зору і відродження надії”.

Чи його вістка або послання до О.Н. заложила основу для відновленої надії? До якого джерела він звертав увагу, щоб розв’язати проблеми людства?

ОБОРОНЕЦЬ О.Н.

Тим джерелом була організація Об’єднаних Націй. Папа сказав: „Я надіюсь, що організація Об’єднаних Націй завжди буде верховним місцем миру і правосуддя, справжньою основою свободи народів і осіб в їхньому прагненню кращої майбутності”.

Однак, протягом 62 хвилин його промови, то Папа ані одного разу не згадав про Ісуса Христа або про Царство. Оскільки він бере на себе титул „Заступник Христа”, то чи це не є дивно? Таке пропускання стається ще більш дивним беручи до уваги той факт, що Біблія показує, що то царство через Ісуса Христа, а не організація Об’єднаних Націй, є Божим засобом привести мир на землю. Чи ви думаєте, що бажання не образити некатоликів, атеїстів та безбожників в О.Н. виправдало таке пропускання?

ВИЗНАЮЧИ ЛЮДСЬКІ ПОТРЕБИ

Проте, Папа звернув увагу на дійсні потреби людства, які тепер не є полагоджені. Він згадував, наприклад, про „страшну невірність між надто заможними людьми . . . [і] більшістю бідних, або, дійсно, нужденних, які не мають їжі, ані нагоди на працю й освіту і яких дуже велике число є присуджено на голод і хвороби”.

Папа поставив наголос на потребу поправити цей стан. „Усім відомо”, він сказав, „що безодня, яка розділює меншість надто заможних від безлічі нужденних, є дуже серйозним симптомом в житті якого-небудь суспільства”. Однак, чи ж його власна церква показала своїм прикладом, як можна справедливо розповсюджувати і зрівноважувати ці багатства?

Також, Папа Іван Павло 2-ий говорив про потребу зберігати „свободу релігії і свободу сумління”. Певно, що всі любимці правосуддя будуть погоджуватись з Папою, коли він сказав: „Найважливішим є, щоб . . . усі люди в кожній державі і нації могли втішатись своїм повним правом під будь-яким політичним урядом або системою”. Але чи його церква поставила приклад в охороні релігійної свободи для всіх?

Підкреслюючи ще одну невідкладну потребу людей, Іван Павло 2-ий повторив слова Папи Павла 6-го, які він сказав перед Загальною Асамблею в О.Н. 14 років тому: „Більше не буде війни. Ніколи вже не буде війни”. Певно, що існує потреба закінчити війну, а також приготовлення до війни! Знову, який приклад Католицька Церква поставила у цьому відношенні?

Всього кілька днів перед його промовою в О.Н., коли Папа відвідав Ірландію, він сказав католикам: „На колінах я благаю вас, щоб ви відвернулись від насильства і помирилися. . . . Дальше насильство в Ірландії тільки зруйнує країну, яку ви заявляєте любити і цінності, яких ви заявляєте плекати”.

Чи можна сподіватись, що відвідини Івана Павла Ірландії і Сполучених Штатів допоможуть розв’язати серйозні проблеми, які зустрічають людство? Чи Церква, якої він є представником, задовольняє ті потреби людства про яких Папа говорив? Тому, що мільйони людей приходили подивитись на нього і вислухати його, то багато людей приходять до висновку, що він був вісником надії. Але чи він є таким вісником? Нехай факти відповідають на це.