Щасливі є ті, яких Бог виправляє

„Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи [Яг, НС, анг.], і з Закону Свого навчаєш його”.— Псалом 94:12.

1, 2. Як нам слід відчувати про побожне поправлення?

КОЛИ був останній раз, що словом або вчинком, ви не справджували Божі праведні способи або умови? Вам мабуть не потрібно думати дуже далеко назад, можливо тільки до кількох годин або днів, тому що ми всі грішимо, і не відбиваємо Божої слави правильно.— 1 Царів 8:46; 1 Івана 1:8—10.

² Ми можемо тішитись, що в Його любові Єгова бажає й може виправляти нас. „Хіба Той, що карає народи,— чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання? Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи [Яг, НС, анг.]”. Якщо ми ,дозволимо’ Єгові ,виправляти нас’, то будемо щасливі, тому що будемо в згоді з Ним.— Псалом 94:10, 12.

3. Над якими темами нам тепер правильно застановлятись?

³ Християни можуть довіряти біблійному запевненню. „Кого Єгова любить, того й дисциплінує”. (Євреїв 12:6, НС, анг.) Отже, ми є раді представити це на-Біблії засноване обговорення тих справ, які стосуються до докору, покаяння й виключення. Дві статті цієї серії друкуються в цьому номері Вартової Башти, а решта три статті будуть надруковані в слідуючому номері. Цих п’ять статтів повинні допомогти всім ясно зрозуміти включені біблійні принципи, і також „пристосовуватись, потішатись, думати в згоді, жити в мирі”.— 2 Коринтян 13:11, НС (анг.).

4, 5. Як Єгова поправляє нас?

⁴ Часто Бог так лагідно поправляє нас, що ми навіть не пізнаємо, що це є виправлення. Може бути, що ми читаємо щось у Його Слові й це відвертає нас від небажаного шляху, або спростовує наші думки. Іншими часами, Боже картання може бути більше точне, навіть дещо болісне. Однак, Він знає скільки й яке поправлення є найкраще для нас. (Єремії 30:11) Як гарно, коли ми добровільно приймаємо Його поправлення, бо Бог дисциплінує нас у любові, так як батько свого дорогого сина! Це також є багато мудріше для нас прийняти якесь обмежене або помірне виправлення від Бога Єгови ніж, щоб Він карав нас до загибелі.— Єремії 10:24; Євреїв 12:5.

⁵ Часами Бог поправляє нас через людей. Він посилав пророків і суддів до народу ізраїльського. Але Він також може розумно карати нас особисто. Один з Йовових фальшивих „потішителів” мусив признати, що Йов уже „багатьох поправляв”. (Йова 4:3; 16:2, НС, анг.) Яке благословення це десь було одержувати розумне поправлення від Йова, такого дуже побожного чоловіка! Проте, ми можемо запитати себе, ,Чи я є охочий піддатись такому поправленню, поправленню від людини, засноване на Божій досконалій мудрості?’

ПОПРАВЛЯЮЧИ ОДНІ ОДНИХ У ЛЮБОВІ

6. На якій основі ми можемо одержати поправлення від брата?

⁶ Ісус заложив основу, щоб нас любо поправляли й щоб ми поправляли інших. Словами, які стосуються до серйозних, особистих образ, але які в принципі теж стосуються до багатьох різних становищ, Ісус сказав: „Якщо брат твій провиниться, то поправ його; якщо він покається, то вибач йому”. (Луки 17:3, Нова Американська Біблія) Також, апостол Павло писав, що „служитель Господній” повинен „терплячо й лагідно поправляти” інших.— 2 Тимофія 2:24, 25, НАБ.

7. Що повинно статись у випадку серйозного гріха?

⁷ Пастирі, або призначені надзирателі збору, цікавляться кожним християнином зокрема, а також, щоб охороняти ціле стадо. (Євреїв 13:17; 1 Петра 5:2, 3) Отже, коли хтось вчинить серйозний гріх, то слід звернути йому увагу на цю справу. Грішник сам повинен „ покликати старших збору”. Або, котрий-небудь християнин, який довідається про серйозний гріх, турбуючись самим грішником, а також чистістю збору, повинен насторожити старших. (2 Мойсеєва 5:1) А старші, можливо зможуть помогти грішникові, навертаючи його, і таким чином ,спасти його душу від смерті’.— Якова 5:14, 16, 19, 20.

8. Як нам слід дивитись на малі прогріхи наших братів?

⁸ Є прогріхи й помилки не дуже серйозні, і в таких справах дозрілі християни можуть давати на-Біблії засноване поправлення й поміч. Як звичайно, ми повинні берегтись, щоб занадто не критикувати чиїсь малі прогріхи, тому що Бог заохочує нас бути довготерпеливими й щоб ми прощали одні одним. (Колосян 3:12, 13) Ми повинні бути ,покірні, вважаючи інших за більших від нас, дбаючи, не тільки про наші власні справи, але також про особисті справи інших’. (Филип’ян 2:3, 4) Бог запевняє нас, що „це краса з [нашого] боку, вибачати провину”.— Приповістей 19:11, НС (анг.).

9, 10. Що можна робити, коли здається, що брат бере фальшивий крок?

⁹ Однак, можуть трапитись, деякі оказії, коли ми будемо бачити, що співхристиянин бере якийсь фальшивий крок, або може потрапити у небезпеку через погану звичку. Наприклад, через близьку дружбу з братом, ми можемо зауважити в нього напрям до п’янства. Він не виглядає на п’яницю, але ясно, що є ,багато відданий вину’. (1 Тимофія 3:8) Такому братові можна дати помічне поправлення. Але хто може поправляти його?

¹⁰ Павло писав до християн у Галатії: „Як людина й упаде в якій прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности”. (Галатів 6:1) В різні способи духовно кваліфікований християнин може лагідно й тактовно виправляти такого. Наприклад, можна сказати щось під час загальної розмови так, щоб сказане навіть не мало вигляду навмисної поради. (Приповістей 15:23) Або, він може приватно напучувати. Однак — і це є дуже важливе — такі зусилля не повинні спонукуватись критичним духом, краще з любові.— 1 Коринтян 13:4, 5.

11. Як брати й сестри в Филипах могли помогти в проблемах, яких декотрі мали там?

¹¹ Також є інші стани в яких християнські брати й сестри можуть допомагати. Павло ось що писав про проблему в Филипах:

„Благаю Еводію, благаю й Синтихію — думати однаково в Господі. Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені”. (Филип’ян 4:2, 3)

Очевидно між цими помазаними християнськими жінками була проблема або серйозна незгода. Певно, апостол не заохочував Филип’ян ставати по чиїсь стороні в цій незгоді. Це розділить збір, витворюючи розкол, заздрість і боротьбу. (1 Коринтян 1:10—13; 3:2—9) Це є серйозна небезпека, яку необхідно уникати. Однак, не соваючи носа в незгоди або погляди цих жінок, то брати й сестри, так як „вірні товариші” в Филипах могли подавати їм поправляючого заохочення, щоб здійснити християнську єдність, щоб вони простили одна одній й працювали разом у любові. (Матвія 5:23—25; Ефесян 4:1—6, 31, 32; Тита 2:3—5) Коли б співпоклонник давав таке добре-спонукане поправлення, то ви повинні дивитись на це як на вираз його добрості.— Псалом 141:5.

ДІЮЧИ СТРОГО

12, 13. Яка більше серйозна помилка могла існувати в зборі?

¹² Часами декотрий християнин вибирає шлях, що не є в гармонії з Божим проводом і не хоче змінитись, не зважаючи на допомоги навіть від старших. Це не значить тільки розбіжність характеру між християнами. І це не є справа в якій особа ще не зросла до християнської дозрілості й в різні способи відбиває потребу дальше дозрівати. Павло признав, що будуть недозрілі християни, яким буде потрібно терпеливо й в любові помагати, з бажанням, щоб вони удосконалювались. (Римлян 14:1; 15:1; 1 Коринтян 13:11; Филип’ян 3:15, 16) Але, крім таких християн, то хтось може навмисно вибрати шлях який, хоч ще не є серйозний гріх, ясно суперечить Божій пораді.

¹³ Це не повинно дивувати нас, що часами будуть такі християни. Біблія каже: „А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев’яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть”. (2 Тимофія 2:20, 21) Тут Павло порівнює збір до великого дому в якому можуть бути деякі особи, подібні до посудин на нечесть, яких способи або впливи не є корисні. Тимофія й інших вірних християн перестережено, щоб вони ,уникали’ таких посудин на не честь.— Порівняйте Римлян 16:17.

14, 15. Яка проблема виникнула в Солунському зборі, і як християни могли відноситись до такої проблеми?

¹⁴ У згоді з таким розумінням і пристосуванням Павлових слів, ми зауважуємо, що в древньому Солуні трапився такий випадок. Взагалі, Павло радив збір, що декотрі, очевидно здорові й спроможні, не хотіли працювати. Ці кілька бажали використовувати інших, всупереч Божій пораді про лінощі. Отже, Павло написав: „А ми вам наказуємо, браття, Ім’ям Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому, а не за переданням, яке прийняли ви від нас”.— 2 Солунян 3:6; Приповістей 20:4; 24:30; Екклезіястова 5:12, 18; 10:18.

¹⁵ Так, декотрі мабуть не хотіли, щоб „тільки словами їх поправляти”, навіть біблійною порадою через старших збору, й вперто поводилися не в згоді з Божими принципами. У такому разі, християни можуть відчувати бути під обов’язком „цуратись” таких, так як Павло радить.— Приповістей 10:17; 29:19, НС (анг.).

„ЗАУВАЖТЕ ТАКОГО”

16. Яку пораду Павло дав Солунянам?

¹⁶ Продовжуючи свою пораду до Солунян про ледачих, безладних, Павло писав: „Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, зауважте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений. Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата”. (2 Солунян 3:14, 15) Отже, християни можуть ,зауважувати’ [помічати, НС, анг.] тих, які наполягають зневажати Божі принципи.

17. (а) Чому потрібно обережно пристосовувати цю пораду? (б) Що Ісус сказав у цьому відношенні?

¹⁷ Проте, ми повинні дуже обережно пристосовувати цю божественну пораду. Бувши недосконалі, ми можемо мати нахил судити на особистих перевагах, як наприклад у справі про убрання або зачіску. Але, наприклад, коли одяг сестри не є непристойний, нескромний, і не тривожить братів взагалі, то ми повинні признати, що вона тільки має інакший смак або перевагу. (1 Мойсеєва 37:3, 4; Івана 19:23; 1 Тимофія 2:9, 10) Нас не призначено на суддів наших братів і сестер у неважливих справах погляду, смаку або різновидності у сумлінні. (Римлян 14:4, 10—12) Або, коли б хтось і помилявся в неважливій справі, то ми мусимо пригадувати собі Ісусову пораду:

„Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, . . . І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?”— Матвія 7:1—3.

18. Що слід робити, коли ясно, що хтось порушує Божу пораду?

¹⁸ Проте, що коли б хтось дуже відступав від Божих принципів, можливо був дуже ледачий або занадто критикував, ,базікало’, який завжди ,втручується в не свої справи?’ Або проблема може заходити, в тому що хтось планує визискувати когось, віддається ясно-неправильним розвагам, або втягається в сумнівну поведінку, яка ще не заслужила судового розслідування.a Старші старались помогти такій особі, але вона таки не хоче поправитись і впливає на інших у зборі, або можливо представляє небезпеку для збору. Старші можуть обговорити цю справу між собою й тоді призначити одного, щоб цей виступив з строгою але прямою біблійною промовою про цю справу перед збором. Не згадуючи ім’я „недисциплінованого”, то таким чином старші можуть ,затулити уста’ таким неслухняним.— Тита 1:10—13.

19. Як інші члени збору можуть відноситись, коли проблема таки наполягає?

¹⁹ Коли б у зборі існував такий стан, то особисті християни можуть почувати себе бути під обов’язком ,помічати’ таку особу.b Павло пояснює, що це, частково, значить, кажучи: „Не майте з тим зносин, щоб він був посоромлений”. (2 Солунян 3:14) Це значить, що ви повинні вкоротити ваші товариські стосунки з такою „поміченою” особою. Вам не слід оголошувати або говорити про те, що ви особисто вирішили зробити, або старатись впливати на інших. Але особисто ви будете старатись уникати дружбу з такою „поміченою” особою, узгоджуючись з здоровою порадою старших збору. Однак, ви не будете зовсім відкидати таку особу, бо вона таки є вашим братом, співхристиянином, за якого Христос помер. Замість дозволяти, щоб зерно „ненависті” розвивалось, вам слід „докоряти” йому. Але, як? Ну, крім ставатись гарним прикладом, то коли будете строго слухатись наказу, щоб „не мати з ним стосунків”, це буде одною формою поправлення. Але ви можете ще щось більше робити, щоб помогти такому.— 3 Мойсеєва 19:17; Тита 2:7, 8.

20. Якщо ви вже „помітили” когось недисциплінованого, то яку відповідальність ви тепер маєте?

²⁰ Ви таки будете в громаді з „поміченим” християнином по зібраннях у зборі, і в службі. Таким чином, може трапитись нагода виконати ваш інший обов’язок включений у ,поміченні’ його: „Не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата”. (2 Солунян 3:14, 15) Коли б ви не сповнили вашу відповідальність відносно цієї Божої поради з „поміченою” особою, але поводилися з нею так як з ворогом, то могли б бути такі нелюбовні, як вона.

21. Яка є мета цього біблійного розпорядку? (4 Мойсеєва 35:12; 5 Мойсеєва 19:11, 12)

²¹ Надія є, що та „помічена” особа засоромиться. Вона може зрозуміти, що ви уникаєте її через біблійний наказ. Така дисципліна може помогти їй випростати „опущені руки й коліна знеможені, . . . щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось”. Беручи до уваги, що сьогодні з Божим збором товаришує дуже багато вірних братів, то правдоподібно християни дуже рідко будуть відчувати обов’язок ,помічати’ недисциплінованого брата. Але, коли трапиться така потреба, то може бути, що виправлення, разом з постійним нагадуванням, може ,принести мирний плід праведності’.— Євреїв 12:11—13.

ЗАСІДАННЯ З КОМІТЕТОМ СТАРШИХ

22, 23. Як годиться поводитися з випадками серйозного гріха?

²² Так, як ми вже згадали (в 7-му параграфі), особі, яка ,учинила серйозні гріхи’, потрібно помочі від „старших збору”. (Якова 5:14, 15) Ці мужі є в добрій позиції побожно поправляти особу, яка впадає в серйозні прогріхи. Вони можуть дати їй потрібної духовної помочі.— Приповістей 6:23.

²³ Як звичайно, призначається комітет складаючись із трьох старших, щоб розсудити справу серйозного злочину. Вони не діють як тільки судді або ,духовні поліцаї’. Вони є пастирі стадові, і доказуються бути такими, коли мають справу з особистим злочинцем. Пастир дійсних овець не є мстивий, жорстокий й не критикує дріб’язково. Старші теж не повинні бути такими. Вони є призначені помагати, а не присуджувати. (Юди 23) Вони мають на меті навернути грішника з його дороги, якщо можливо.— Якова 5:19, 20.

24. Що старші стараються зробити для грішника?

²⁴ Однак, маючи справу з серйозним гріхом, старші мусять ,твердо держатись вірного слова’, щоб мали „силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних”. (Тита 1:9) Отже, вони не повинні стримуватись і відверто не доказувати грішникові з Писань неправильність його шляху й чому така людина мусить спростувати свій напрям. Вони бажають, щоб вона покаялась і знову втішалась миром з Богом.— 1 Петра 3:10—12.

25. Які справи ще потрібно досліджувати?

²⁵ Але, як же старшим докоряти кривдникам? Що це є побожне покаяння? Як старшим слід поводитись з справами непристойного гріха, коли грішник покається? Чи це необхідно докоряти кривдникові перед цілим збором? Ці справи будемо розглядати в наступній статті.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 16]

ЯК МИ Є ВКЛЮЧЕНІ В БОЖОМУ ВИПРАВЛЕННІ?

Часами Бог поправляє нас через Біблію або біблійні підручники.

Або християнин, особливо старший, може любо звернути нам увагу на якусь ваду.

Якщо декотрі не хочуть покинути безладного шляху, то старші можливо будуть змушені насторожити й перестерегти збір про такий шлях або напрям.

Нам слід відчувати, що ми особисто повинні ,помічати’ (2 Солунян 3:14, 15) всіх недисциплінованих.

Якщо зробимо так, то не повинні товаришувати з такими. Але ми також повинні сповняти наш обов’язок, щоб помагати й застерігати таких безладних, через те, що вони таки є наші християнські брати.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Коли б ви бачили, що християнин наражається на небезпеку, то чи ви дали б йому доброї поради?

[Ілюстрація на сторінці 14]

„Помагайте” тим у потребі виправного заохочення, радив Павло