Запитання читачів

У 2 Фессалонікійців 3:14 радиться мати певних людей «на замітці». Хто приймає це рішення — старійшини чи окремі християни?

У листі до християн з Фессалонік апостол Павло сказав: «Коли хтось не слухається того, що ми написали в цьому листі, майте такого на замітці» (2 Фес. 3:14). Раніше ми вважали, що ця вказівка була скерована до старійшин. Якщо хтось нехтував біблійними принципами попри те, що йому неодноразово давали пораду, то старійшини могли виголосити перед збором застережливу промову. Після цього вісники обмежували спілкування з такою людиною.

Однак наше розуміння цієї вказівки потрібно змінити. Судячи з усього, Павло мав на увазі рішення, яке за певних обставин мали прийняти окремі християни. Тому немає потреби, щоб старійшини виголошували застережливу промову. Які є підстави для цієї зміни? Розгляньмо контекст Павлових слів.

Павло зазначив, що у фессалонікійському зборі були люди, які «поводились негідно». Він намагався виправити їх за допомогою Божого Слова, але вони не послухалися. Раніше, відвідуючи цей збір, Павло дав такий наказ: «Якщо хтось не хоче працювати, нехай і не їсть». Все ж дехто і далі не хотів самостійно себе утримувати, хоча був спроможний. Ці християни ще й втручалися в чужі справи. Як одновірцям потрібно було з ними поводитись? (2 Фес. 3:6, 10—12).

«Майте такого на замітці»,— сказав Павло. Вжите ним грецьке слово передає думку про те, що потрібно звернути на таку людину особливу увагу і пам’ятати, що вона може справляти на тебе поганий вплив. Цю вказівку Павло дав цілому зборові, а не лише старійшинам (2 Фес. 1:1; 3:6). Отже, окремі християни, які помічали, що їхній одновірець не прислухається до натхнених порад, вирішували «перестати спілкуватися з ним».

Чи це означає, що до такого християнина ставилися як до вилученого зі збору? Ні, адже Павло додав: «Продовжуйте наставляти [його] як брата». Одновірці далі спілкувалися з ним на зібраннях та в служінні, але не проводили з ним вільний час, наприклад на товариських зустрічах. Чому? «Аби він засоромився»,— написав Павло. Завдяки тому що одновірці мали його на замітці, цей християнин міг засоромитися своєї поведінки і змінитись (2 Фес. 3:14, 15).

Як сучасні християни можуть застосувати цю вказівку? Перш за все ми маємо бути впевнені, що людина дійсно «поводиться негідно», як писав Павло. Він не мав на увазі тих, хто приймає не такі рішення, як ми, в питаннях сумління чи особистого вибору. Також він не мав на увазі тих, хто просто зачепив наші почуття. Павло говорив про людей, які свідомо порушують чіткі поради з Божого Слова.

Отже, помітивши, що наш одновірець виявляє такий дух непокориa, ми вирішимо не проводити з ним вільний час, як-от на товариських зустрічах. Це наше особисте рішення, тому ми не будемо обговорювати його ні з ким, окрім своїх домашніх. Звичайно, ми продовжимо спілкуватися з одновірцем на зібраннях та в служінні. А коли він змінить свою поведінку, ми відновимо з ним стосунки, які були раніше.