Успадковане безсмертя чи воскресіння — Котре?

Ми запрошуємо вас уважно розглянути цю серію чотирьох статей починаючись на цій сторінці. В них представлено біблійний погляд про те, що стається з душею в часі смерті, про воскресіння, Божий день суду й останнє горе, пов’язуючи їх з темою про Царство в Божому Слові.

КОЖНОГО березня або квітня, більше як чверть мешканців землі святкують Великдень, називаючись „свято Христового воскресіння”. Отже, це значить, що мільйони людей, які святкують воскресіння Христа у великодню неділю дійсно виявляють надію, що вони самі колись воскреснуть з мертвих. Однак, як не дивно, більшість цих людей не вірять, що життя після смерті залежить від воскресіння, але, краще, вони вірять у пережиток їхньої „безсмертної душі”.

Сотки мільйонів інших людей, які не святкують Великодня теж вірять, що їхня надія на життя після смерті залежить, не від воскресіння, але від пережитку їхньої „душі”. Всі ці люди, в, як також поза так званим Християнством, очевидно відчувають, що мусить бути щось по закінченні їхнього короткого життя на землі. Вони розстроювались думкою, що людина живе й вмирає подібно як тварина. Їхнє бажання майбутнього життя є досить природне. Може бути, що ви теж плекаєте таке бажання. Але як життя після смерті є можливим?

Життя після смерті — як?

„Святі книги” різних релігій в більшості випадках подають двоє розв’язань до цієї проблеми. Декотрі з цих книг говорять про автоматичний пережиток „душі”, або „духа”, померлої людини. З другого боку, Біблія вчить, що мертві повертаються до життя через воскресіння.— Євреїв 11:17—19; Луки 20:37, 38; Івана 5:28, 29; 11:24.

Це не дивує, що східні релігії навчають автоматичний пережиток „душі”, або „духа”, бо вірогідна історія показує, що це переконання походить з східного джерела. Древні вавілонці вірили в підземний світ залюднений душами померлих під богом Нергалом і богинею Ереш-Кігал. Древні єгиптяни теж вірили в безсмертя душі, і мали їхній власний „підземний світ”. Вони поклонялись Осірісові, як „бог померлих”. Так як єгиптяни, древні перси вірили в „зважування душ” після смерті. Багато древніх грецьких філософів прийняли це східне поняття про безсмертну душу, якого Платон остаточно встановив у четвертому столітті до нашої ери.

Але дивним є те, що Іудаїзм, як також релігії так званого Християнства прийняли цю думку, що майбутнє життя залежить від безсмертної душі. Просто, це не є біблійне вчення, так як The Concise Jewish Encyclopedia (1980 р.) (Коротка єврейська енциклопедія) виявляє: „Біблія не вчить про безсмертя душі, і це вчення теж не знаходиться в ранній [єврейській] рабинській літературі . . . зрештою це переконання, що якась частина людської особистості є вічна й незруйновна, стало частиною рабинського віровчення й його майже всесвітньо прийняли в пізнішому іудаїзмі”.

Теологи так званого Християнства пішли за прикладом тих єврейських рабинів і прийняли вавілонське, єгипетське, перське й грецьке вчення, що людина має безсмертну душу. Однак, через претензію релігій так званого Християнства, що вони вірять у Біблію, то цим витворили скрутний стан для себе коли прийняли це нехристиянське вчення. Скрутний стан такий: Як таким релігіям триматись біблійного вчення про воскресіння, і разом з тим навчати, що людина переживає смерть через безсмертну душу?

Як же релігії так званого Християнства викручуються від цього скрутного стану? Католицька Енциклопедія показує як, кажучи: „Четвертий Латеранський собор навчає, що всі люди, будь вони вибрані чи негідні, ,знову встануть у їхніх власних тілах, яких вони тепер мають’. В мові віровчень і віросповідань це повернення до життя є воскресіння тіла”. (Курсив наш) Інакше кажучи, претензія є, що воскресіння мертвих тільки є перевтілення безсмертної душі в тіло. Але Біблія не вчить цього.

Правдива надія на воскресіння

Багато дослідників Біблії признають, що вчення про вспадковане безсмертя і „воскресіння тіла” не навчаються в Біблії. Жорж Оузу, французький католицький професор Святого Писання, пише, „Загальне уявлення про ,душу’, зовсім духовну, а не матеріальну дійсність, відмінну від ,тіла’, . . не знаходиться в Біблії”. „У Новому Заповіті ніколи не говориться про ,воскресіння тіла’, але про ,воскресіння померлих’ ”.

Подібно, в своїй книжці Immortality of the Soul or Ressurection of the Dead? (Безсмертя душі чи воскресіння померлих?), французько-протестантський професор Оскар Кулман пише: „Між християнським сподіванням воскресіння померлих, а грецьким переконанням про безсмертя душі, є корінна різниця. . . . Хоч пізніше Християнство встановило зв’язок між цими двома переконаннями, і сьогодні звичайний християнин цілком змішує їх, то я не бачу жодної причини заоховувати те, що я, а також більшість вчених віримо є правда . . . . над життям і думкою Нового Заповіту цілком панує віра в воскресіння . . . . ціла людина, яка дійсно є мертва, повертається назад до життя новим творчим вчинком Бога”.— (Переклад з оригінального французького видання.)

Так, правдива біблійна надія на майбутнє життя спочиває на воскресінні або на „поверненні знову від померлих”, а не на автоматичному пережитку безсмертної душі. Біблія досить ясно каже: „Настане воскресення праведних і неправедних”. (Дії 24:15) Про те як сталося таке велике релігійне замішання відносно загробного життя, будемо обговорювати в наступній статті.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Малюнок душі ширяючої над трупом показує, що древні єгиптяни вірили що душа переживає тіло