Запитання читачів

Що мав на увазі апостол Павло, сказавши, що він, ‘забуває те, що позаду, і спішить до того, що попереду’? (Филип’ян 3:13). Чи може людина свідомо забути щось?

Ні, у більшості випадків ми не можемо свідомо усунути спогади зі своєї пам’яті. Насправді ми забуваємо багато з того, що хотілося б пам’ятати, і пам’ятаємо багато того, що хотілося б якнайшвидше забути. Що ж у також разі мав на увазі Павло, коли він написав ці слова у Филип’ян 3:13? Контекст допоможе нам зрозуміти це.

У 3-му розділі до Филип’ян Павло описує свою «надію на тіло». Він говорить про своє бездоганне єврейське походження і про свою ревність до Закону — про те, що могло надати йому багато переваг в ізраїльському народі (Филип’ян 3:4—6; Дії 22:3—5). Проте він відмовився від таких переваг, пишучи про них як про втрату в переносному розумінні. Чому? Тому що він знайшов щось ліпше — ‘перевагу пізнання Христа Ісуса’ (Филип’ян 3:7, 8, Дерк.).

Основною метою Павла було досягнути не становища у цьому світі, але першого «воскресення з мертвих» (Филип’ян 3:11, 12). Тому він пише: «Забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Филип’ян 3:13, 14). Сказавши: «Забуваючи те, що позаду», Павло не мав на увазі, що він стер з пам’яті «те, що позаду». Він, очевидно, все ще пам’ятав те, оскільки перелічував у деталях. Крім того, в оригінальному грецькому тексті він використав форму дієслова, яка вказує на продовжену дію, незавершеність. Він каже «забуваючи», а не «забувши».

Грецьке слово е·пі·лан·та́·но·маі, перекладене як «забувати», має різні значеннєві відтінки, одним з яких є «не турбуватися про», або «нехтувати». За «Тлумачним словником Нового Завіту» (під редакцією Хорста Бальца та Герхарда Шнайдера), у Филип’ян 3:13 говориться про те, що «забувається». Павло не думав постійно про те, від чого він відмовився. Він навчився вважати його чимось незначним. Воно було як «сміття» порівняно з небесною надією (Филип’ян 3:8).

Як можна застосувати Павлові слова у наш час? Можливо, що християнин, подібно Павлові, чимось пожертвував, аби служити Богові. Він, може, відмовився від прибуткової роботи заради повночасового служіння. Або він, може, належить до заможної родини, яка перестала йому допомагати матеріально, тому що не схвалює правди. Такі жертви гідні похвали, але вони не є тим, про що необхідно постійно думати. Християнин «забуває», перестає турбуватися про «те, що позаду», беручи до уваги славетне майбутнє, яке чекає на нього (Луки 9:62).

Принцип, який лежить в основі Павлових слів, напевно, можна застосувати і в інший спосіб. Розгляньмо випадок з християнином, який мав погану поведінку, перш ніж навчився про Бога? (Колосян 3:5—7). Або припустім, що він, ставши християнином, вчинив серйозний гріх і був покараний збором (2 Коринтян 7:8—13; Якова 5:15—20). Якщо він дійсно розкаявся і виправив свої шляхи, то він ‘обмився’ (1 Коринтян 6:9—11). Те, що трапилося, пішло в забуття. Він, можливо, ніколи буквально не забуде того, що вчинив,— насправді, було б розумно для нього винести собі з цього урок і вже не повторювати гріха. Проте він «забуває» в тому розумінні, що не постійно картає себе. (Порівняйте Ісаї 65:17). Прощений на підставі Ісусової жертви, він намагається залишити минуле позаду себе.

У Филип’ян 3:13, 14 Павло описує себе як бігуна на змаганнях, який, «спішачи до того, що попереду», женеться до мети. Бігун дивиться вперед, а не назад. Подібно й християнин повинен дивитися на благословення, що попереду, а не на те, що залишилося позаду. Павло також говорить: «Коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це» (Филип’ян 3:15). Отже, моліться до Бога, й це допоможе вам розвинути такий погляд. Наповнюйте свій розум Божими думками, які знаходяться в Біблії (Филип’ян 4:6—9). Розмірковуйте про любов Єгови до вас і про благословення, які ви має через це (1 Івана 4:9, 10, 17—19). Тоді через святий дух Єгова допомагатиме вам не турбуватися про те, що залишилося позаду. Натомість, як Павло, ви будете дивитися вперед на славетне майбутнє (Филип’ян 3:17).