Енергійно продовжуйте добиватись мети!
Цікаві точки з Послання до филип’ян
АПОСТОЛ Павло бажав, щоб християни в Филипах енергійно добивались мети вічного життя. Тому він написав їм послання близько 60 або 61 року н. е., під час його першого ув’язнення в Римі. Своє Послання він відіслав зборові, якого заснував близько десять років раніше в Филипах, місто якого основи заклав Пилип Македонський (батько Александра Македонського). До першого століття н. е., воно стало «перше місто-осада тієї частини Македонії», теперішньої північної Греції й південної Югославії (Дії 16:11, 12).
Християни в Филипах були вбогі, але великодушні. Не раз вони посилали щось на Павлові потреби (Филип’ян 4:14-17). Але його Послання до того збору не було тільки подякою. У ньому він заохочував їх, виявляв свою любов до них, і давав їм корисної поради.
Очевидні християнські риси
На початку Павлового Послання можна бачити його любов до филип’ян (1:1-30). Він подякував Єгові за те що вони поширювали добру новину й молився, щоб вони збільшували їхню любов. Павло радів, тому що його ув’язнення спонукало їх «посміліти та ще більше відважуватись Слово Боже звіщати безстрашно». Павло бажав бути з Христом, але вірив, що ще міг послужити їм. Павло також бажав, щоб вони «боролись однодушно за віру Євангельську».
Тоді він порадив їх у справі відношення й поведінки (2:1-30). Він заохочував филип’ян особисто цікавитись іншими людьми й бути такими покірними як Христос. Вони мали «сяяти, як світило в світі» й «додержуватись слова життя». Павло мав надію послати Тимофія до них і що сам колись прийде. Щоб запевнити їх про хворого Епафродита, Павло послав до них цього вірного слугу.
Добивайтесь мети
Павло тоді показує филип’янам на кого вони повинні покладати своє довір’я, тоді як добивались мети (3:1-21). Необхідно покладатись на Ісуса Христа, а не на тілесні вчинки або обрізання, так як декотрі з них робили. Павло вважав свої тілесні грамоти бути як те сміття в порівнянні з «переважним познанням Христа Ісуса». Апостол «гнався до мети за нагородою високого поклику Божого в Ісусі Христі» й заохочував филип’ян бути тієї самої думки.
Застосування Павлової поради допоможе филип’янам не здіймати очей з мети й нагороди (4:1-23). Він заохочував їх складати журбу на Бога в молитві й наповнювати розум здоровими думками. Павло знову похвалив їх за їхню великодушність і закінчив послання привітом та побажанням їм незаслуженої ласки від Господа Ісуса Христа.
Павлове Послання до филип’ян сприяє великодушності, любові, і покірності. У ньому він заохочує довір’я в Христа й сердечну молитву до Бога. Павлові слова справді допоможуть Свідкам Єгови добиватись мети нагороди вічного життя.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 22]
Добивайтеся мети: «Забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду,— написав Павло,— я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Филип’ян 3:13, 14). Апостол напружував свої сили як хтось у змаганні в швидкості з бігу. Він не марнував час і зусилля і не пригадував собі минуле, але добивався мети — так як бігун намагається добігти першим до лінії фінішу. Для Павла й інших помазаних християн, нагорода була небесне життя через воскресіння після вірного служіння Богові на землі. Чи наші надії небесні чи земні, будьмо вірні Єгові й добиваймося до мети як Його Свідки (2 Тимофія 4:7).