Завжди женіться за сердечною доброзичливістю
«Хто женеться за праведністю та за милістю [сердечною доброзичливістю, НС], той знаходить життя, справедливість та славу» (ПРИПОВІСТЕЙ 21:21).
1. Чому ми сподіваємося доброзичливості від осіб, яких провадить Божий дух?
ЄГОВА є добрим і співчутливим. Він є «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (Вихід 34:6, 7). Зрозуміло, що плід його святого духа включає в себе любов і доброзичливість (Галатів 5:22, 23).
2. Які приклади ми тепер будемо обговорювати?
2 Особи, керовані святим духом Єгови, або його активною силою, виявляють його плід доброзичливості. Вони виявляють сердечну доброзичливість у їхньому спорідненні з іншими людьми. Вони наслідують приклад апостола Павла, виявляють себе Божими служителями в «добрості» та іншими способами (2 Коринтян 6:3-10). Такий доброзичливий, співчутливий, прощаючий дух узгоджується з особистими рисами Єгови, який є «многомилостивий», і слово якого поміщає багато прикладів доброзичливості (Псалом 86:15; Ефесян 4:32). Чого можна навчитися з декотрих цих прикладів?
Доброзичливість робить нас несамолюбними й гостинними
3. Чому Авраам був добрим прикладом людини, яка виявляє доброзичливість, і як Павло заохочує нас відносно цього?
3 Патріарх Авраам — «друг Єгови» і «отець усіх віруючих» — дав нам гарний приклад тим, як сам виявляв доброзичливість (Якова 2:23; Римлян 4:11). Авраам з його родиною і племінником Лотом залишили халдейське місто Ур згідно Божого наказу і увійшли в Ханаан. Хоч Авраам уже був постарілим і головою своєї сім’ї, то ласкаво й несамолюбно дозволив Лотові вибрати найкраще пасовисько, тоді як сам оселився в Ханаані (Буття 13:5-18). Подібна доброзичливість може спонукувати нас віддавати іншим перевагу, незважаючи на особисті втрати. Така несамолюбна доброзичливість узгоджується з порадою апостола Павла: «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього». Павло сам «догоджав усім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони» (1 Коринтян 10:24, 33).
4. Яку нагороду одержали Авраам і Сарра за їхню доброзичливість, а саме за гостинність?
4 Доброзичливість іноді проявляється в сердечній гостинності. Авраам з його дружиною Саррою були добрі й гостинні до трьох прохожих незнайомців. Авраам умовив їх побути з ними якийсь час, а сам із Саррою швидко приготував обід для своїх гостей. Виявилося, що ті незнайомці були ангелами Єгови, один з яких передав обіцянку, що постаріла й бездітна Сарра породить сина (Буття 18:1-15). Яка ж гарна нагорода за люб’язну гостинність!
5. Як Гай виявляв доброзичливість і як ми теж можемо виявляти її?
5 Один спосіб, яким усі християни можуть виявляти доброзичливість,— бути гостинними (Римлян 12:13; 1 Тимофія 3:1, 2). Відповідно до цього слуги Єгови люб’язно виявляють гостинність роз’їзним наглядачам. Це пригадує нам християнина Гая, який виявляв гостинність у першому столітті. Він «вірно чинив», що гостинно приймав приїжджих братів,— «чужинців», незнайомих йому (3 Івана 5-8). Звичайно, ми знайомі з людьми, яким можемо виявляти гостинність. Можливо, ми помітили, що духовна сестра засмучена. Її чоловік, можливо, невіруючий або навіть виключений. Яка ж гарна нагода виявити їй доброзичливість і час від часу запрошувати до нашого дому на духовне спілкування й обід! Хоч ми не будемо готувати розкішний бенкет, то все ж таки наша родина зазнає радість, коли виявлятиме доброзичливість такій сестрі. (Порівняйте Приповістей 15:17). Без сумніву, вона висловить вдячність усно або письмово, надіславши листівку з подякою.
6. Як Лідія виявляла доброзичливість, і чому дуже важливо цінити такі добрі вчинки?
6 Після того, як побожна Лідія охрестилася, «то благала нас, кажучи: «Якщо ви [Павло з його друзями] признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть». І «змусила нас»,— додав Лука. Безсумнівно, вони цінували доброту Лідії (Дії 16:14, 15, 40). Але брак доброзичливості може дуже розчаровувати. Одного разу 80-літня сестра, недужа й вбога, трудилася, щоб приготувати обід для кількох гостей. Вона була дуже розчарована, коли один молодий чоловік навіть не повідомив їй, що не може прийти. Іншого разу дві сестри не прийшли на обід, який молода жінка приготувала спеціально для них. «Я дуже розчарувалася,— сказала вона,— бо жодна з них не забула про обід... Було б краще, коли б вони забули, але жодна з них не проявила любові, щоб подзвонити до мене по телефону». Чи доброзичливість, плід святого духа, спонукала б вас бути вдячними і дбайливими до інших при таких обставинах?
Доброзичливість спонукує нас бути уважними до інших
7. Який пункт, що стосується доброзичливості, ілюструється старанням виконати прохання Якова відносно його похорону?
7 Доброзичливість повинна спонукувати нас бути уважними до інших та їхніх правильних бажань. Наприклад, Яків (Ізраїль) попросив свого сина Йосипа бути доброзичливим і не поховати його в Єгипті. Хоч тіло Якова треба було нести далекою дорогою, то Йосип з іншими синами Якова «понесли... його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре» (Буття 47:29; 49:29-31; 50:12, 13). Згідно з цим прикладом, чи ж доброзичливість не повинна спонукати нас виконати біблійний розпорядок щодо похорону за бажанням християнської родини?
8. Чого навчає нас історія про нагороду Рахави за доброзичливість?
8 Коли інші виявляють нам доброзичливість, то чи ж ми не повинні оцінити це або якимсь чином віддячитися їм взаємністю? Певно, що повинні. Блудниця Рахав виявила доброзичливість двом розвідникам, коли переховувала їх. У результаті ізраїльтяни також були доброзичливими, коли зберегли Рахав та її родину від смерті під час знищення Єрихона (Ісуса Навина 2:1-21; 6:20-23). Який же гарний приклад, вказуючий на те, що ми повинні відплачувати добром за добро і бути уважними та доброзичливими.
9. Чому ми говоримо, що було б правильно попросити когось виявляти нам доброзичливість?
9 Власне кажучи, це правильно попросити когось поводитися з нами ласкаво. Прикладом цього є Йонатан, син Саула, першого царя Ізраїля. Йонатан попросив свого улюбленого молодшого друга Давида виявити йому і його родині доброзичливість (1 Самуїлова 20:14, 15; 2 Самуїлова 9:3-7). Давид не забув про це, коли помстився за гів’онітян, скривджених Саулом. Пригадуючи собі «Господню присягу» між ним і Йонатаном, Давид виявив йому доброзичливість, зберігши життя Мефівошета, сина Йонатана (2 Самуїлова 21:7, 8). Чи в нас також «так, є так»? (Якова 5:12). І якщо ми служимо старійшинами в зборі, то чи ми теж співчуваємо співвіруючим, коли їм потрібна наша сердечна доброзичливість.
Доброзичливість зміцнює зв’язки
10. Як Єгова поблагословив Рут за її сердечну доброзичливість?
10 Сердечна доброзичливість зміцнює родинні зв’язки й поширює щастя. Так сталось з моавітянкою Рут. Вона збирала колоски на полі літнього Боаза біля Віфлеєма на їжу для себе й своєї овдовілої та бідної свекрухи Ноомі (Рут 2:14-18). Пізніше Боаз сказав Рут: «Твоя остання ласка до мене ліпша від першої,— що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті» (Рут 3:10). По-перше, Рут виявила Ноомі сердечну доброзичливість. «Остання ласка» моавітянки була в тім, що вона побажала вийти заміж за старого Боаза, щоб зберегти потомство її померлого чоловіка й старенької Ноомі. Через Боаза Рут стала матір’ю Давидового дідуся Оведа. І Бог «заплатив» їй тим, що вона стала прародителькою Ісуса Христа (Рут 2:12; 4:13-17; Матвія 1:3-6, 16; Луки 3:23, 31-33). Яке ж благословення зазнала Рут з її родиною! У наш час, коли в побожній родині процвітає сердечна доброзичливість, то вона також зазнає благословення, щастя й зміцнюється її родинна єдність.
11. Який був наслідок доброзичливості Филимона?
11 Доброзичливість також зміцнює зв’язки в зборах народу Єгови. Християнин Филимон був відомий за те, що виявляв доброзичливість співвіруючим. Павло сказав йому: «Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх. Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих... Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате» (Филимона 4-7). Біблія не каже, як Филимон проявляв чуйність до святих. Проте різними способами він, мабуть, виявляв співпомазаним доброзичливість, якою вони підбадьорювалися і, правдоподібно, це зміцнило єдність між ними. Подібне трапляється і сьогодні, коли християни виявляють доброзичливість.
12. Які були наслідки доброзичливості Оносифора?
12 Доброзичливість Онисифора також мала добрий наслідок. «Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому,— сказав Павло,— бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився. А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов,— хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той,— скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!» (2 Тимофія 1:16-18). Якщо будемо намагатися виявляти співпоклонникам сердечну доброзичливість, то будемо щасливі й це зміцнить єдність братерської любові у християнському зборі.
13, 14. В яких відношеннях збір у Филипах був добрим прикладом, і як Павло реагував на його доброзичливість?
13 Коли цілий збір виявляє доброзичливість співпоклонникам, то це зміцнює єдність між ними. Такі близькі зв’язки існували між Павлом і збором у Филипах. Фактично, одна з причин, чому він написав своє послання до филип’ян,— щоб подякувати їм за їхню доброзичливість і матеріальну допомогу. Він писав: «На початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жодна Церква [збір, НС] до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви, що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня... Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну» (Филип’ян 4:15-18).
14 Не дивно, що Павло згадував доброзичливих филип’ян у своїх молитвах! Він сказав: «Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас, і завжди в усякій молитві своїй за всіх чиню я молитву з радощами,— за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер» (Филип’ян 1:3-5). Збір ніколи не збідніє через таке щиросердне й благородне давання, щоб поширювати проповідування про Царство. Після того, як филип’яни з лагідністю зробили все, що могли в цьому відношенні, Павло запевнив їх: «Мій Бог нехай надолужить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі (Филип’ян 4:19). Так, Бог нагороджує за доброзичливість і великодушність. Його Слово каже: «Кожен одержить від Господа в міру добра, яке він зробив» (Ефесян 6:8, Філарет).
Коли жінки виявляють доброзичливість
15, 16. (а) Як Бог згадав доброзичливу Тавіту і що сталося, коли вона померла? (б) Які добрі діла виконують сьогодні великодушні християнські жінки?
15 Сердечна доброзичливість учениці Тавіти з Йоппії не залишилася без нагороди. «Вона повна була добрих вчинків та милостині», і, «коли занедужала й умерла», учні послали за Петром у Лідду. Коли Петро прибув, учні «ввели його [Петра] в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була». Уявіть собі сцену: сумуючі, плачучі вдовиці розказують Петрові про доброзичливість Тавіти й показують йому цей одяг, як доказ її любові і доброзичливості. Випровадивши всіх з кімнати, Петро став навколішки, помолився і звернувся до тіла. Слухайте! Він каже: «Тавіто, вставай!» Дивіться! «Вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра... Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її» (Дії 9:36-41). Яке ж благословення від Бога!
16 Це перше записане воскресіння, виконане апостолом Ісуса Христа. І обставини, які довели до цього чуда, вкорінюються в доброзичливості. Хто може сказати, чи воскресили б Тавіту, якби вона не була багата на добрі вчинки й дари доброзичливості — коли не була б багатомилостива? Крім благословення, якого одержала Тавіта й ті вдови, чудо воскресіння також засвідчило про Божу славу. Так, «це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували» (Дії 9:42). У наш час доброзичливі християнські жінки також є багаті на добрі діла — можливо, шиють одежу співвіруючим, готують обіди постарілим і виявляють гостинність іншим (1 Тимофія 5:9, 10). Яке це гарне свідчення для тих, хто спостерігає? Більш за все, як ми радіємо, що сердечна доброзичливість і боговідданість спонукують цю «многоту жінок розказувати добру новину» на славу нашому Богові, Єгові! (Псалом 68:12).
Продовжуйте погоню за доброзичливістю
17. Що говориться в Приповістках 21:21 і як ці слова стосуються побожних людей?
17 Усі бажаючі Божого схвалення мусять прагнути доброзичливості. «Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу»,— каже мудра приповістка (Приповістей 21:21). Побожна людина стараєтся досягти Божої праведності, завжди керується Божими нормами (Матвія 6:33). Вона продовжує виявляти іншим вірну любов, або доброзичливість, як у матеріальному, так особливо і в духовному відношеннях. Таким чином, вона знаходить праведність, бо дух Єгови допомагає їй жити праведно. По суті, така людина «зодягнена в праведність», так як богобоязливий Йов (Йова 29:14). Така людина не шукає собі слави (Приповістей 25:27). Вона одержує славу від Єгови, можливо, у формі пошани від людей, спонуканих Богом поводитися з нею ласкаво через її власну сердечну доброзичливість до них. Крім того, ті, що вірно виконують Божу волю, знайдуть життя не тільки на кілька скороминущих років, але навіки.
18. Чому ми повинні прагнути бути доброзичливими?
18 Тому нехай всі, хто любить Бога Єгову, продовжують гнатися за сердечною доброзичливістю. Ця риса спонукує Бога та інших людей любити нас. Вона поширює гостинність і робить нас дбайливими. Доброзичливість зміцнює єдність у сім’ї та у християнському зборі. Жінок, які виявляють сердечну доброзичливість, дуже цінують і високо шанують. І всі, що женуться за цією гарною рисою, приносять славу Богові милосердя — Єгові.
Як би ви відповіли?
◻ Як Авраам був добрим прикладом у виявленні доброзичливості?
◻ Чого ми навчаємося про нагороду Рахави за доброзичливість?
◻ Як збір у Филипах виявляв доброзичливість?
◻ Як сьогодні щиросерді християнські жінки багаті добрими ділами?
◻ Чому ми повинні прагнути мати сердечну доброзичливість?