Чи рання церква навчала, що Бог є Трійця?
Частина 2 — Чи апостольські отці навчали догмат про Трійцю?
У Вартовій Башті за 1 листопада 1991, у першій частині цієї серії статей обговорювалось запитання чи Ісус з Його учнями навчали догмат про Трійцю — вчення про те, що Отець, Син і святий дух були трьома рівними особами, але одним Богом. Ясний доказ у Біблії, від істориків а навіть самих теологів показує, що вони не навчали цього догмата. А що сказати про післяапостольських церковних провідників; чи вони навчали догмат про Трійцю?
«АПОСТОЛЬСЬКІ отці» — це назва церковних діячів, які писали про християнство при кінці першого і на початку другого століть нашої ери. Декотрими апостольськими отцями були Климент Римський, Ігнатій, Полікарп, Гермас і Папій.
Кажуть, що вони були сучасниками декотрих апостолів і тому повинні бути обізнані з навчаннями апостолів. Стосовно того, що вони написали, Нова британська енциклопедія каже:
«В цілому, твори апостольських отців є важливіші з точки зору історії, ніж будь-яка інша християнська література окрім Нового Завіту»1.
Якщо апостоли навчали догмат про Трійцю, то апостольські отці мали б теж навчати його. Цей догмат мав би бути видатним у їхніх навчаннях тому, що немає нічого важливішого, ніж пояснювати людям хто є Бог. Чи вони навчали догмат про Трійцю?
Рання заява віри
Одним з найраніших небіблійних виразів християнської віри знаходиться в 16 коротких розділах книжки, відома як Дідака, або Вчення дванадцятьох апостолів. Декотрі історики датують її кінцем першого століття — біля 100 року н. е. Автор — невідомий 2.
Дідака говорить про те, що всі, хто хоче стати християнином, повинен знати. У сьомому розділі, Дідака приписує хрещення «в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа», ті самі слова, які Ісус промовив у Матвія 28:19 3. Але вона нічого не каже, про те що ці три є рівні вічністю, всемогутністю, позицією та мудрістю. У десятому розділі Дідаки поміщається наступне вираження віри в формі молитви:
«Ми дякуємо Тобі Святий Отче за Твоє святе Ім’я, Яке Ти дав у наші серця; і за знання і віру і вічність, яких ми пізнали через Твого Слугу Ісуса. Слава Тобі навіки! Ти, Всемогутній Пане, Який створив усе заради Свого Ім’я... І нам милостиво дав духовну їжу і напій та вічне життя через Ісуса Свого Слугу» 4.
Тут ніде не згадується про Трійцю. У книжці Вплив грецьких ідей на християнство (англ.), автор Едвін Гач цитує вищезазначений уривок і каже:
«На початку християнства здається не розробляли зміни в цих простих поглядах. Надавали особливого значення вченню про Бога, тобто, що Він є, що Він одни, що Він всемогутній і вічний, що Він створив світ, що Його милосердя виявляється в усіх Його ділах. Не було жодного нахилу до філософських метафізичних дискусій» 5.
Климент Римський
Климент Римський, який як гадають, був «єпископом» Рима є ще одним автором ранніх творів про християнство. Вважається, що він помер близько 100 року н. е. У творах, які за загальною думкою були написані ним, немає жодної прямої ані непрямої згадки про Трійцю. У Першому посланні Климента до коринтян, він каже:
«Нехай милість і мир вам від Всемогутнього Бога через Ісуса Христа будуть побільшені».
«Апостоли проповідували нам Євангеліє від Господа Ісуса Христа; Ісус Христос проповідував від Бога. Отже Христос був посланий Богом, а апостоли Христом».
«Нехай Бог, Який бачить усе, Правитель усіх духів і Господь усякого тіла — Який вибрав нашого Господа Ісуса Христа і нас через Нього бути вибраним народом — дасть кожній душі, яка кличе Його славетне і святе Ім’я віру, страх, мир, терпіння і довготерпеливість» 6.
Климент не каже, що Ісус і святий дух є рівні Богові. Він говорить, що Всемогутній Бог (не є тільки «Отець»), але відмінним від Сина. Він каже, що Бог є найвищим тому, що Христос був «посланий» Богом і Бог «вибрав» Христа. Показуючи, що Бог і Христос є дві окремі і нерівні Особи, Климент сказав:
«Ми будемо просити ревною молитвою і благанням, щоб Творець усесвіту зберігав непошкодженим число вибраних по цілому світі, через Свого улюбленого Сина Ісуса Христа... Ми усвідомлюємо, що тільки Ти [Бог] є «Всевишній серед всевишніх»... Ти єдиний є опікуном духів і Богом усього тіла».
«Нехай всі народи усвідомлюють, що Ти єдиний Бог, і що Ісус Христос Твій Син» 7.
Климент каже, що Бог (не тільки є «Отцем») «Всевишнім» але і Ісус є Божа «Дитина [Син]». Він теж говорить про Ісуса: «Тому що Він відображує Божу велич, то є вищий від ангелів, так як Його титул є більш видатний ніж їхній» 8. Ісус відображує Божу велич але не дорівнює її, так само як місяць відображує сонячне світло але не дорівнює джерелу того світла, сонцю.
Якщо б Син Божий був рівним Богові, небесному Отцю, то Климент не казав би, що Ісус був вищий від ангелів тому, що це було б очевидним. З його слів видно, що хоча Син і вищий, ніж ангели, то Він таки є нижчий від Всемогутнього Бога.
Точка зору Климента цілком зрозуміла: Син є нижчий від Отця і підлеглий Йому. Климент ніколи не вважав, що Ісус був частиною божества з Отцем. Він показує, що Син залежний від Отця, тобто Бога, і чітко заявляє, що Отець «є Бог Сам один» і з ніким іншим не ділиться Своєю позицією. Климент ніде не каже, що святий дух є рівний Богові. Отже в творах Климента Трійці зовсім немає.
Ігнатій
Ігнатій Антіохський жив від близько середини першого століття до початку другого. Припускаючи, що в усіх його писаннях, які кажуть він написав не було змін, то в жодних з них не читаємо про рівність Отця, Сина і святого духа.
Коли б Ігнатій і говорив, що Син рівний Отцеві вічністю, силою, позицією і мудрістю, то це все-таки не була б Трійця тому, що він ніде не каже, що святий дух був рівний Богові в цих відношеннях. Але Ігнатій не каже, що Син рівний Богу Отцеві таким чи іншим чином. Замість цього, він каже, що Син підкоряється Вищому, Всемогутньому Богові.
Ігнатій називає Всемогутнього Бога «єдиним Богом правдивим, віковічним і неприступним, Господом усіх, Отцем і Батьком однородженого Сина», розрізняючи між Богом а Його Сином 9. Він говорить про «Бога Отця, і Господа Ісуса Христа» 10. Він теж заявляє: «Є тільки один Бог, Всемогутній, Який виявив Себе через Ісуса Христа, Сина Його» 11.
Ігнатій показує, що Син не був вічним але створеним, бо приписує Ісусові ці слова: «Господь [Всемогутній Бог] створив Мене, початок путі Своєї» 12. Подібно до цього Ігнатій сказав, що «є тільки один Бог усесвіту, Отець Христа, «від Якого походить усе»; і один Господь Ісус Христос, наш Господь, «через Якого все» 13. Він теж написав:
«Святий дух не говорить від себе але від Христа,.. навіть як Господь Сам оголосив нам усе те, що одержав від Отця. Бо Сам [Син] каже: «Слово яке ви чули не Моє те слово, але від Отця, Який послав Мене» 14.
«Є один Бог, Який виявив Себе через Ісуса Христа Сина Свого, Який є Його Слово, і Яке вийшло з тиші, і в кожному відношенні догоджав Тому [Богові], Який послав Його... Ісус Христос підкорявся Своєму Отцеві» 15.
Правда, Ігнатій каже, що Син є «Бог Слово». Але вживання слова «Бог» по відношенню до Сина не означає, що Він обов’язково рівний Всемогутньому Богові. Біблія теж називає Сина «Богом» в Ісаї 9:5 [9:6, НС]. В Івана 1:18 (НС) Син називається «Однородженим богом». Тому що Бог Єгова, Отець, наділив Ісуса силою і владою, то можна сказати, що Син «могутній», тому що в основному це є значення слова «бог» (Матвія 28:18; 1 Коринтян 8:6; Євреїв 1:2).
Проте чи 15 листів, які приписують Ігнатієві можна вважати достовірними? У книжці Переднікейські отці (англ.), том І, редактори Елікзандер Робертс і Джеймс Дональдсон кажуть:
«Усі критики тепер погоджуються, що перших вісім з цих так званих листів Ігнатія виявились фальшивими. Вони містять у собі безперечні докази на те, що писалися багато пізніше... і тепер взагальному вважають, що вони підроблені».
«З сімох послань, які визнає Євсевій..., ми маємо два переглянуті грецькі тексти, один коротший а один довший... Хоч коротшому... віддавали перевагу, то багато вчених таки були думки, що навіть його не можна вважати цілком без вставок або безсумнівно достовірним» 16.
Коли б ми й приймали коротшу версію його писань бути справжньою, то в ній деяких фраз немає (так як в довшій), які показують Христа підлеглого Богові. Те що залишається в коротшій таки не є доказом на Трійцю. Байдуже котрі з його писань є справжні, то в найкращому вони виявляють, що Ігнатій вірив у двоїстість Бога з Його Сином. Це звичайно не була двоїстість рівних тому, що Син завжди представляється, як менший від Бога і підлеглий Йому. Отже, незважаючи з якої точки зору хтось дивиться на писання Ігнатія, неможливо знайти в них догмата про Трійцю.
Полікарп
Полікарп з Смірни народився в останній третині першого століття і помер у середині другого. Дехто каже, що він спілкувався з апостолом Іваном і написав Послання Полікарпа до Филип’ян.
Чи було в писаннях Полікарпа щось що вказувало б на Трійцю? Ні, у них навіть немає згадки про Трійцю. Справді те, що він каже згоджується з навчанням Ісуса та Його учнів і апостолів. Наприклад, в своєму Посланні Полікарп сказав:
«Нехай Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа і Сам Ісус Христос, Син Божий,.. збудовують вас у вірі й правді» 17.
Візьміть до уваги, що Полікарп, так як і Климент, не говорить про рівне взаємовідношення між рівносильним «Отцем» з «Сином» триєдиного божества. Замість цього він говорить про Ісусового «Бога і Отця», а не тільки Його «Отця». Отже він відокремлює Бога від Ісуса так само, як неодноразово робили біблійні письменники. У 2 Коринтян 1:3 Павло каже: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа». Він не каже «Благословенний Отець Ісуса», але «Благословенний Бог і Отець» Ісуса.
Полікарп теж каже: «Мир від Бога Всемогутнього і від Господа Ісуса Христа, нашого Спасителя» 18. Ісус знову є відмінною особою від Всемогутнього Бога, а не одною особою рівносильного триєдиного Божества.
Гермас і Папій
Гермас — це ще один апостольський отець, який писав на початку другого століття. Чи в творі Пастир, Гермас говорить щось яке могло б навести когось на думку, що Бог є Трійця? Зверніть увагу на кілька прикладів того, що він сказав:
«Дух не промовляє, за бажанням людини, але тільки тоді, коли Бог бажає, щоб дух промовляв... Бог посадив виноградник — створив людей і дав їх Синові; а Син призначив Своїх ангелів доглядати їх» 19.
«Син Божий є старший, від усіх Своїх створінь» 20.
Гермас має на думці, що коли Бог (не тільки Отець) бажає, щоб дух промовляв, то дух тоді промовляє, і цим чином автор говорить про вищість Бога над духом. Він також каже, що Бог дав виноградник Своєму Синові, показуючи вищість Бога над Сином. Він каже, що Син Божий є старший, від Своїх створінь, тобто тих, кого Син Божий створив як головний Працівник з Богом, «бо то Ним створено все на небі й на землі» (Колосян 1:15, 16). Справа в тому, що Син не є вічний. Він був створений, як духовна Істота високого рангу ще до створення інших духовних істот — ангелів, які були створені через Нього.
У своєму творі Ранні християнські догмати (англ.), Дж. Н. Д. Келлі пише про точку зору Гермаса на Божого Сина:
«У багатьох уривках читається про ангела, вищого над шістьома ангелами, які входять у Божу внутрішню раду, який часто описується «найбільш шановний», «святий» і «славний». Цей ангел має ім’я Михаїл і трудно не дійти до висновку, що Гермас вважав Його Божим Сином і архангелом Михаїлом».
«Також маємо доказ... що намагалися говорити про Христа, як про вищого ангела... Але звичайно немає жодної ознаки на догмат про Трійцю у точному значенні цього слова» 21.
Кажуть, що Папій теж був познайомлений з апостолом Іваном. Правдоподібно, він писав на початку другого століття, але тільки фрагменти його праці існують сьогодні. У них він нічого не говорить про Трійцю.
Подібне вчення
У справі Божої вищості і споріднення з Ісусом, вчення апостольських отців цілком погоджується з вченням Христа, учнів та апостолів, згідно з написаним у Біблії. Вони всі говорять про Бога не, як про Трійцю, а як про відмінну, вічну, всемогутню, всезнаючу Істоту. Вони також говорять про Божого Сина як про відмінне, менше, підлегле духовне створіння, Яке Бог створив, для служіння Йому і виконування Його волі. Ніде також не говориться, що святий дух є рівний Богові.
Отже в писаннях апостольських отців з кінця першого століття і початку другого немає доказу на Трійцю так званого християнства. Вони говорили про Бога, Ісуса і святого духа так само, як у Біблії. Наприклад, дивіться Дії 7:55, 56:
«(Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога» (католицький переклад Хоменка).
У видінні Степан бачив Бога на небі з Ісусом, Який стояв біля Нього. Син стояв біля когось названого, не тільки «Отцем» але і «Богом», Особою зовсім інакшою від Ісуса. Степан не бачив третьої особи в своєму видінні. Він не бачив святого духа на небі з Ісусом і Отцем.
Це подібне до сказаного в Об’явленні 1:1: «Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог». Знову показується воскреслого Христа на небі зовсім відмінного від Бога і зовсім не згадується святого духа. Якщо Ісус був другою особою Трійці, всезнаючий, то як Бог міг «дати» Йому об’явлення?
Такі біблійні вірші ясно показують, що немає Трійці. У Біблії немає ані одного вірша на доказ, що Бог є Трійця. Писання апостольських отців відображували це. Вони абсолютно не навчали Трійцю так званого християнства.
Наступна важлива група писань про християнство появилась у кінці другого століття. Це були праці церковнослужителів, апологети. Чи вони навчали про Трійцю? У пізнішому номері, третя частина цієї серії роз’яснить їхні вчення.
Посилання:
1. Нова британська енциклопедія, 15-е видання, 1985, том 1, с. 488.
2. Словник християнської теології (англ.), редактор Алан Річардсон, 1969, с. 95; Нова британська енциклопедія, 15-е видання, 1985, том 4, с. 79.
3. Апостольські отці (англ.), том 3, автор Роберт А. Крафт, 1965, с. 163.
4. Апостольські отці (англ.), том 3, автор Роберт А. Крафт, 1965, с. 166—7.
5. Вплив грецьких ідей на християнство (англ.), автор Едвін Гач, 1957, с. 252.
6. Переднікейські отці (англ.), редактори Елікзандер Робертс і Джеймс Дональдсон, американський передрук едінбургського видання, 1985, том І, с. 5, 16, 21.
7. Бібліотека християнської класики (англ.), том 1, Ранні християнські отці, переклав і редагував Сіріл С. Річардсон, 1953, с. 70—1.
8. Там же, с. 60.
9. Переднікейські отці (англ.), том І, с. 52.
10. Переднікейські отці, том І, с. 58.
11. Переднікейські отці, том І, с. 62.
12. Переднікейські отці, том І, с. 108.
13. Переднікейські отці, том І, с. 116.
14. Переднікейські отці, том І, с. 53.
15. Апостольські отці, том 4, автор Роберт М. Грант, 1966, с. 63.
16. Переднікейські отці, том І, с. 46—47; Енциклопедія біблійної, теологічної та церковної літератури (англ.), автори Джон Мак-Клінток і Джеймс Стронг, передрук фірми Бейкера Бука Гауза, 1981, том IV, с. 490—3; Католицька енциклопедія (англ.), 1910, том VII, с. 644—7.
17. Переднікейські отці, том І, с. 35.
18. Переднікейські отці, том І, с. 33.
19. Переднікейські отці, том II, с. 27, 35.
20. Класики подібності Лоуба (англ.), Апостольські отці, з перекладом на англійську мову Кірсоппом Лейком, 1976, с. 249.
21. Ранні християнські догмати (англ.), автор Дж. Н. Д. Келлі, друге видання, 1960, с. 94—5.