Наголошення повтором

ДО ПРИЙОМІВ вправного навчання залічують повтор. Коли важлива думка звучить неодноразово, існує більша ймовірність, що її запам’ятають. Якщо таку думку трохи перефразувати і викласти знову, слухачі навіть можуть ліпше зрозуміти її.

Якщо людина не запам’ятає твоїх слів, вони не вплинуть на її погляди та спосіб життя. Але ті думки, котрі ти підкреслюєш з особливою силою, вона аналізуватиме і далі.

Чудовий приклад того, як застосовувати повтор, подає наш Величний Наставник Єгова. Він дав ізраїльтянам Десять Заповідей і через ангела-речника оголосив їх з гори Сінай. Пізніше Єгова передав Мойсею ті заповіді у письмовій формі (Вих. 20:1—17; 31:18; Повт. 5:22). Згідно з Божим наказом, Мойсей повторив ізраїльтянам Десять Заповідей перед входом в Обіцяний край, а потім під дією святого духу записав їх у книзі Повторення Закону 5:6—21. Серед тих заповідей було повеління любити Єгову і служити йому всім серцем, всією душею та всією життєвою силою. Цей наказ також було неодноразово повторено (Повт. 6:5; 10:12; 11:13; 30:6). З якою метою? Усе тому, що, за словами Ісуса, «це найбільша й найперша заповідь» (Матв. 22:34—38). Через пророка Єремію Єгова понад 20 разів нагадав мешканцям Юди про те, наскільки важливо слухатись усіх його наказів (Єрем. 7:23; 11:4; 12:17; 19:15). А фразу: «І пізнають [народи], що Я — Господь» — Єгова повторив через Єзекіїля більш ніж 60 разів (Єзек. 6:10; 38:23).

Вміле використання повтору спостерігаємо і в розповідях про Ісусове служіння. Візьмімо, наприклад, чотири Євангелія. У всіх Євангеліях розповідається про ті самі важливі події, але описано їх трохи під іншим кутом зору. Коли Ісус навчав, він неодноразово повторював головну думку, однак у різних обставинах викладав її по-різному (Марка 9:34—37; 10:35—45; Ів. 13:2—17). А перебуваючи на Оливній горі за кілька днів до своєї смерті, Ісус скористався методом повтору, щоб наголосити на крайній важливості поради: «Пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш» (Матв. 24:42; 25:13).

У проповідуванні. Коли ти свідчиш людям, то сподіваєшся, що вони запам’ятають сказане. Досягти цього можна вправним повтором.

Дуже часто думка добре закарбовується у розумі, якщо її повторити у час її обговорення. Так, наприклад, щоб увиразнити суть зачитаного вірша, можна вказати на його ключову частину і запитати: «Чи ви звернули увагу на ці слова?»

Добрі плоди приносить і вміле використання кінцевих речень. Можна, наприклад, сказати: «Сподіваюсь, ви запам’ятали головну думку нашої розмови, тобто...». Відтак повтори її простими словами. Скажи, приміром: «Бог прагне, щоб Землю було перетворено на рай. Його намір обов’язково здійсниться». Або така головна думка: «Біблія чітко показує, що ми живемо в останні дні цієї системи. Щоб пережити її кінець, нам слід довідатись, чого Бог вимагає від нас». Провідна думка може бути і такою: «Як бачимо, Біблія пропонує нам практичні поради щодо того, як успішно долати сімейні проблеми». Іноді думкою для засвоєння може бути простий повтор біблійної цитати. Безперечно, умілий повтор вимагає попередньої підготовки.

На повторних відвідинах і біблійних вивченнях з цією метою можна використовувати запитання для повторення.

Коли комусь важко зрозуміти або застосувати якусь біблійну пораду, її іноді варто обговорити кілька разів. Намагайся пояснювати цю пораду з різних поглядів. Необов’язково вести довгі обговорення, адже найважливіше — заохотити учня до подальших роздумів. Пам’ятай: Ісус користувався таким видом повтору, коли допомагав своїм учням перебороти бажання бути першим (Матв. 18:1—6; 20:20—28; Луки 22:24—27).

У промовах. Мета твоїх промов — не просто викласти інформацію. Ти хочеш, щоб слухачі зрозуміли, запам’ятали і почали застосовувати почуте. Для цього слід уміло застосовувати метод повтору.

Однак пам’ятай: надто частий повтор головних пунктів розпорошує увагу. Старанно вибирай думки, які заслуговують особливого підкреслення. Це зазвичай ті тези, на яких побудовано твій виступ, а часом ще інші особливо цінні для слухачів положення.

Щоб застосувати метод повтору, головні думки можна спершу стисло викласти у вступі. Уживай для цього лаконічні твердження, котрі містять загальний огляд матеріалу, запитання або короткі приклади, що ілюструють тип проблем, які ти розглядатимеш. Можеш сказати, скільки головних пунктів буде у промові, а тоді перелічити їх. Відтак висвітли кожен пункт у головній частині виступу. Аби ще сильніше наголосити на них у головній частині, повторюй кожен пункт перед тим, як перейти до наступного. Підкреслити головну думку можна і прикладом її практичного застосування. Додатково наголосити на головних пунктах можна у закінченні, в якому ти повторно викладаєш ці думки, підкреслюєш їх за допомогою протиставлень, відповідаєш на висунуті запитання або наводиш коротке розв’язання порушених проблем.

На додачу до всього вищесказаного досвідчений оратор уважно стежить за реакцією слухачів. Якщо їм важко зрозуміти певну думку, він помічає це. Якщо ця думка важлива, він викладає її ще раз. Разом з тим повторення тих самих слів не завжди дає бажаний результат. Уміння навчати вимагає більшого. Мовець має бути гнучким. Його промові можуть знадобитися імпровізовані доповнення. Тож учись пристосовуватися до потреб слухачів — від цього значною мірою залежить твоя учительська вправність.