Вибори в Уругваї і Католицька Церква

Від “Пробудись!” кореспондента з Уругваю

НА ПРОТЯЗІ довгого часу країна Уругвай посідала небувалу позицію в Південній Америці. Вона набула славу через свій економічний добробут і суспільне законодавство, що було одно з найбільш поступових на цьому континенті.

Але, цей спокійний і квітючий образ дуже швидко тепер розпадається. “Припиніть недостачу і знецінення грошей” вже можна було чути продовж кілька минулих років. “Податки тиснуть нас до самої смерти!” нарікають комерсанти. “Чому такий брак харчів?” запитують господині. “Ми дістаємо дуже малу платню!” нарікають робітники.

Традиційний, спокійний спосіб життя в Уругваї заступили страйки та демонстрації студентів і робітників. Але це не все. Групи терористів збудили хвилю бомбардування, грабіжництва, крадіжі людей та інших вчинків, які є спрямовані головно проти поліції й уряду.

Щоб побороти цей стан, уряд обмежив особисті права і змобілізував військо боротися проти терористів, що називаються Тупамарос. Через цей переполох, багатьох людей перемагає страх, напруга і безнадійність. Багато мали надію, що народні вибори при кінці 1971 р., звільнять цей натиск.

З наближенням виборів, політичний стан виглядав у замішанні для обох традиційних, консервативних політичних партій. Одна з цих Партідо Націонал (Народна Партія), також є знана під назвою бланкос. Друга є Партідо Колорадо (Колорадо Партія), яка також називається колорадос.

Від 1830 р. ці партії керували країною по черзі. Але збільшаюче число осіб хотіли побачити зміну у цій довгій практиці. Вони відчувають, що зміна мусить прийти, щоб зберегти країну від економічного нещастя і відновити громадський мир і порядок.

Багато інших, хоч прагнуть поправок, бояться радикальних змін. Вони журяться змінами, які можуть наступити в звичайному Уругвайському житті, коли б ліві взяли перемогу у виборах. В усякому разі, виглядало, що буде трудно привернути бланкос і колорадос у виборах. У попередніх виборах ці партії дістали більше як 80 процентів голосів.

Виборчим гаслом лівої партії був клич: “Єднайтеся, щоб виграти!” Але, чи це було можливо? Роки тому, ніхто не брав би такий союз малих партій серйозно. Одначе, в Уругваї відбувалося щось, що мало дуже здивувати багатьох. Це щось включало Католицьку Церкву.

Криза в Церкві

Історія Католицької Церкви в Уругваї була винятком у Південній Америці. У 1919 р., Уругвайська влада цілком відлучила Церкву від держави. Після цього сила й вплив священиків дуже зменшилися. Конституція забороняла релігіям втручатися в урядові справи і дала всім релігіям рівне право.

Проте, збільшаюче число людей дивуються, що так багато священиків беруть дієву участь у політиці. І це не лише в традиційних партіях, але й в терористських рухах.

На телевізійній інтерв’ю єзуїтський священик Іван Ц. Зафароні дуже здивував своїх слухачів, коли публічно похвалював поводження терористів. Його запитали: “Чи ви вірите, що буйність є сумісна з християнськими моралями?” Його здивовуюча відповідь була: “Коли б Христос був живий сьогодні, то він також взяв би рушницю в руки”.

Незадовго поліція почала знаходити, що католицькі священики були вплутані в бунтівницьких рухах. Коли заарештували групу Тупамарос за те, що вони викрали відомого банкіра, то один із них був священик, який називався Індалесіо Олівера. В Уругваї заарештували священика Уберфил Монзон і обвинувачували його за участь у міжнародних повстаннях, якого центр був в Уругваї.

Журнал Ел Паїс і Ла Маняна репортують, що поліція і військо коли перешарили церкви в Монтевідею та інших містах знайшли дуже багато революційної літератури. З літературою знайшли зброю, амуніцію і прилади виробляти бомби. В одній церкві зловили бунтівника за яким уже шукали довгий час.

Дальші здивовування

Проте, щирі католики мали бути ще більш здивовані. Публічно було проголошено, що Католицька Християнська Демократична Партія прилучиться до Комуністичної FIDEL (Frente Izquierda de Liberation), соціялістична партія, революційна робітнича партія, Рух 26 de Marzo, що є прихильником Кастро разом із іншими лівими політичними групами. Разом вони створять нову союзну ліву партію під назвою Frente Amplio (Широкий Фронт).

Деякі церковні урядники осуджують “Християнське-Комуністичне” з’єднання. Але інші похвалюють, навіть вітають цей новий союз. Таким чином, у Церкві появився глибокий розкол. Однак, загальний Вікар Архипарафії в Монтівідео, Гаролдо Понце Де Леон, сказав: “Я вірю, що християнам не повинно заборонятися брати участь в котрій-небудь з цих партій, які будуть представлені в надходячих виборах”.

Єзуїтське видавництво, Perspective de Dialogo, похвалило утворення Frente Amplio. Це видавництво дуже критикувало уряд тому, що він “гнобив популярні класи на користь народної олігархії (уряд у руках кількох осіб) і зовнішньої колонізації”.

Більш консервативні члени церкви дуже здивувалися, коли деякі священики похвалювали лівий союз. Один католицький читач видатного журнала в Монтевідео писав: “Трудно повірити, що ще є священики Божих людей, які стараються провадити Марксистський фронт. . . . вони вживають священство підтримувати зграї Леніна, Мао, Кастро та інших ‘святих’ ”.

“Гаряча кампанія”

Злість розпалювалася, а кампанія ставала гарячіша. Деколи навіть й “вибухала”. Бомби вживалися розбивати центри противників.

Часами політичні кампанії вибухали кривавими сутичками. Через таку напружену боротьбу перед виборами, було багато поранених і забитих. Пізніше сварка між двома провідниками через те, що говорилося про виборчі кампанії, розвилася в дуель пістолетами.

Новий лівий союз, Frente Amplio, приступав до виборів великою публічною виставою. Майже всі електричні стовпи і дерева по вулицях і пішоходах у Монтевідео і багато інших містах були помальовані кольорами цієї нової партії — червоним, синім і білим.

Бригади юнаків були вислані направляти і чистити вулиці та площі. Щоденно по різних околицях міста виставляли мистецькі вистави. Рухомі групи швидкої допомоги давали людям лікарську допомогу і спиняли людей на вулицях перевіряти тиск крови. По вулицях відбували величезні зібрання, які попирали Frente’s кандидатів. Виглядало, що плакати і гасла авта з голосниками, потік брошур, зібрання та інші розголошення затемнювали зусилля решта партій.

Спостерігачі цікавилися знати: Чи це є можливо, що уругвайці є вже змушені їхніми труднощами, яких вони переносили в сучасних роках, тепер підтримувати католицький лівий фронт? Чи вибори будуть спокійні, тому що терористи, попираючи Frente Amplio постановили дістати перемогу, навіть, коли буде треба вживати силу?

Чи вибори розв’язали клопіт?

Нарешті прийшов день виборів. Неділя, 28-го листопада була чиста і ясна. Атмосфера була дуже напружена. Це перший раз, що люди були примушені голосувати. Тому сподівалися найбільшу кількість голосуючих.

Коли голоси почали приходити, то відразу ставало відомо, що дві великі партії діставали перевагу. Останній рахунок показав, що колорадо партія виграла вибори, за нею була бланкос. Цифри показували:

Колорадо Партія 680.440 голосів

Бланко Партія 667.860 голосів

Френте Ампліо 303.178 голосів

Новий президент, Іван М. Бордабері, перебрав посаду 1-го березня 1972.

Кілька днів пізніше кошт палива подвоївся. Ціна всюди почала підходити вгору, деякі речі тепер коштували 200 процентів більше. Страйки між робітниками були відновлені і можна було бачити інший неспокій.

У середу, 12-го квітня, п’ятнадцять терористів втікли з Пунта Каретас в’язниці. В’язні втікали через систему стічних рур. У п’ятницю 14-го квітня, було багато бою між терористами, а поліцією дванадцять осіб було забито.

Наступного дня уругвайський парламент проголосив стан “внутрішньої війни” і особисті свободи були обмежені. Військові дали більшої сили придушувати руйнувальні вчинки і вартувати бунтівливих в’язнів. У стрілянинах між терористами, а військом убивали багато людей і нищили майно. Ясно є, що вибори не розв’язали клопотів в Уругваї.

Католицька церква також дуже потерпіла. Розлад між її членами через політичні справи, можна дуже ясно бачити. Тому все більше і більше щирих людей далі покидають її.

Ясно є, що велика зміна є дуже потрібна, не лише в Уругваї, але всюди де існує неспокій й небезпечність. Хоч люди не можуть погодитися як ця зміна повинна прийти, то Боже нехибне Слово, Біблія, каже, що вона напевно прийде, не лише в Уругваї, але для всього людства. Час на цю велику зміну вже є дуже, дуже близько. По чиїй стороні ви будете, коли вона прийде?