Я добивалася становища танцюристки-зірки

МЕНІ було тільки 12 років, коли я дебютувала як танцюристка у своєму рідному місті Римі (Італія). Це сталося 1945 року, якраз після другої світової війни.

Уявіть собі, як було дитині, що бачила та відчувала наслідки тої страшної різанини, ставати на поміст та робити те, що їй подобалося більше всього — танцювати! Я була в захопленні!

Від танців із групою я зрештою перешла на сольний танець. Я спеціалізувалася в африкано-кубинському, східному та гавайському стилях, але виконувала також різні румби, ча-ча-ча, танго, буги-вуги та інші танці, які були модними в той час.

Танець відкрив мені зачаровуючий новий шлях. Наприклад, у 1950-і роки я знялась у відомих фільмах, включаючи «Війну і мир» та «Камо грядеші». Мене захоплювала співпраця з такими знаменитостями, як Елізабет Тейлор, Мей Брітт, Елеонора Россі Драго, Роберт Тейлор, Валентина Кортезе та Габріель Ферзетті.

Досягаючи «успіху»

Добиваючись успіху, я подорожувала з одного кінця світу в інший, відвідуючи Аден (Йємен), Кейптаун (Південна Африка), Лондон (Англія), Бангкок (Таїланд), Тегеран (Іран) та різні міста в Австралії. Кінець кінцем, прийшов успіх. Хоч мені було всього 19 років, я насолоджувалась так званим чудовим світом.

Виснажливі тренування та суворий догляд для того, щоб зберегти форму і залишитися фізично привабливою, були дуже тяжкими. Проте коли я думала про успіх, якого вже досягла, та про свою мету стати ще відомішою, то охоче погоджувалася на такі суворі заходи.

У колах, з якими я подорожувала, багаті та шановні люди мали близький зв’язок зі злодіями, торговцями наркотиків і представниками мафії. То був неймовірно неморальний світ, який був насичений наркотиками, алкоголем, неморальністю та насильством. Але мене це не стосувалося в той час. Моє життя зосереджувалося на танці й розкішному способі життя — дорогих автомобілях, ювелірних виробах, одязі та відомих готелях.

Хоч я заробляла дуже багато грошей, більшість потрапляла до кишень моїх менеджерів. Щоб підтримувати рівень життя, до якого стала звикати, я знайшла денну роботу касира. І на жаль, я принизилася до порушення своїх принципів і втягнулася в неморальність.

Моє повернення додому

У 1965 році після значного професійного успіху за кордоном, я вирішила повернутися до Італії, щоб присвятити себе тому, щоб стати дійсно великою танцюристкою нашого часу. Я вважала, що мій досвід і репутація за кордоном відкрили б мені шлях вдома. Замість цього я зазнала сильного розчарування. Здавалося, що дорога до успіху раптово заблокувалася.

З часом я почала виступати в жалюгідних нічних клубах і на дискотеках. Я почувалась самотньою в цьому розбещеному оточенні і відчувала, ніби мене примушували піддаватися всім видам загроз та насильства. Я зробила два аборти і мало не вмерла. Яка ж ціна за своє безглузде прагнення успіху! Коли я досягла найнижчого рівня, то знайшла щось, завдяки чому моє життя стало справді успішним.

Важливий день у моєму житті

Це сталося влітку 1980 року, після обіду, коли я йшла в плавальний басейн біля мого дому в провінції Алессандрія. Я зустріла подружку, яка зробила дивне запрошення. «Чи ти хочеш разом зі мною вивчати Біблію зі Свідками Єгови?»— запитала вона.

— Єгова? А хто такий Єгова?— зацікавилась я.

— Єгова — це Боже ім’я,— вона відповіла.

Жвава розмова продовжувалася так, що я забула про свій басейн. Я відвезла подружку до тієї жінки, що була Свідком, і попросила дозволу приєднатися до біблійного вивчення. Я уявляла, що там буде містична атмосфера, і, можливо, якийсь гуру або свята особа у сяйві світла виконає невідомий і моторошний ритуал. Навпаки, я була в звичайному домі перед звичайною жінкою, яка дуже ввічливо запросила нас увійти. Вивчали третій розділ книжки «Правда, яка веде до вічного життя» під заголовком «Хто є Бог?»

Те, що я дізналась, що Бог має своє особисте ім’я і це Боже ім’я є «Єгова», було для мене надзвичайним відкриттям (Вихід 15:3). Я думала про себе: «Якщо церкви приховали навіть Боже ім’я, то хто знає, яку іншу правду можуть ще вони приховувати!» Я запитала Свідка, скільки коштують її уроки, і дуже здивувалася, що вони проводяться безкоштовно. У світі, де я жила, ніхто нічого не робив безкоштовно. Мене було заохочено розпочати вивчення Біблії.

Я роблю зміни

У мене було мало вільного часу через мій графік роботи, бо я ще танцювала за контрактами в різних містах. Проте я не могла дочекатися часу, коли ця жінка мала відвідати мене, щоб я могла навчатися більше про правдивого Бога Єгову. Окрім знання того, що Бог має ім’я, я довідалася, що Ісус та Бог не є одною й тою ж самою особою. Вони не є частиною Трійці. Я також зрозуміла, як неправильно вважати, що Бог є мертвим! Замість цього я тепер почала ознайомлюватися з реальною Особою, Богом, який живе і діє!

Зрештою у мене з’явилося бажання жити! Як же я вдячна Єгові! Я почала приходити на всі зібрання Свідків Єгови. Там я набула кращого розуміння чудових якостей цього люблячого й милосердного Бога. Це мені було дуже приємно, зважаючи на мій колишній спосіб життя. Спостерігаючи спокійні обличчя присутніх на зібраннях у Залі Царства, я усвідомила, що знайшла дійсно чудовий світ і вирішила ніколи його не залишати (Псалом 133:1).

Проте я почала усвідомлювати, що коли б я хотіла жити в такому світі, то мушу зробити багато змін у своєму житті. Після конгресу Свідків Єгови та прослухання чіткого пояснювання біблійних принципів, я твердо вирішила змінити своє життя. Я перестала танцювати, що до того часу приносило мені величезну радість у житті. Я залишила чоловіка, з яким жила останніх шість років, і повністю відкинула все те, що зв’язувало мене з моїм минулим життям та розбещеним середовищем шоубізнесу. Я також знищила адреси та пам’ятки від імпресаріо й так званих друзів.

Нове життя

У цей же час я опинилась без роботи та дому, проте я вчилася повністю покладатися на Єгову. Оскільки я мала потребу в грошах, то продала свої коштовні речі — автомобіль, шуби, ювелірні вироби — речі, які, як я думала, символізують справжній успіх у житті. Моєю світською роботою стало чищення сходів у приміщеннях житлових кварталів і дещо чистити для сімей. Я зрозуміла, що дійсний успіх у житті вимірювався не майном або посадою, але тільки тим, чи Єгова благословить людину.

Я охрестилася, ставши Свідком Єгови 23 квітня 1983 року. Того дня не було фотографів, які оточували мене, тільки співвіруючі Свідки, які були щасливі привітати серед себе нову особу, що вихвалятиме Єгову. Незабаром я поїхала до Австралії, щоб допомогти своєму братові набути чудових знань, яких я набула. Хоч він зі своїми дітьми не розділяв мого ентузіазму відносно біблійної правди, та моє перебування в Австралії виявилося дуже плодотворним.

Я незабаром могла розпочати повночасне піонерське служіння і знайшла багато італійців, які жили в Австралії і виявили інтерес до Біблії. З часом я проводила багато прогресивних біблійних вивчень. Потім, 1985 року, я знову повернулася до Італії. Спершу мені було важко оселитися, але тепер у мене є маленька кімнатка, і я живу на пенсію, яка дозволяє мені служити повночасно та приходити на всі зібрання збору.

Протягом багатьох років я понад усе палко бажала успіху в танці. Я думала, що слава та популярність — це все. Я намагалася наслідувати світських ідолів. Яке ж інше все тепер. Звичайно, танці є чимось чудовим, але тепер я зрозуміла, що справжній успіх у житті приходить тоді, коли допомагаємо іншим навчатися про дивовижні обіцянки Бога Єгови, а не від того, щоб жити для особистої слави.

Я впевнено чекаю сповнення дивовижної обіцянки: «Надійся на Господа, та держися дороги Його,— і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні» (Псалом 37:34; 2 Петра 3:13). (Розповіла Едвідже Сорделлі.)

[Вставка на сторінці 13]

Я знялась у відомих фільмах, включаючи «Війна і мир» та «Камо грядеші».