Спростування хибних уявлень про Свідків Єгови

Під час проповідування від дому до дому двоє Свідків Єгови зустріли чоловіка, котрий відмовився слухати їх. Свідки спокійно попрямували тротуаром далі, але помітили, що той чоловік ішов за ними. «Зупиніться, будь ласка! — гукнув чоловік.— Я хочу попросити у вас вибачення. Я нічого не знаю про Свідків Єгови, гадаю, багато людей неправильно поінформовані про вас».

Відтак цей чоловік представився. Це був Ренан Домінґес, голова програми Ротаційного клубу південного Сан-Франциско (штат Каліфорнія). Він запитав, чи може хтось із Свідків прийти до клубу й прочитати лекцію про вірування та діяльність Свідків Єгови. Вони домовилися про порядок денний. Свідок повинен був виголосити 30-хвилинну промову, після котрої мав відповідати на запитання слухачів. Ернеста Ґарретта, який вже багато років є Свідком у Сан-Франциско, попросили виступити у Ротаційному клубі сімнадцятого серпня 1995 року. Він розповідає:

«Я роздумував і молився над тим, що повинен розповісти членам Ротаційного клубу, до котрого входили бізнесмени та різні керівні працівники, скажімо, банкіри, адвокати та лікарі. Я зібрав деяку інформацію про цей клуб і виявив, що його мета — зміцняти суспільство. Отже, я представив інформацію, яку знайшов на 23-й сторінці брошури «Свідки Єгови у двадцятому сторіччі» під заголовком «Практична цінність доброї новини для вашого суспільства»a.

Я пояснив, що Свідки Єгови намагаються діяти в цьому напрямку. Щодня Свідки Єгови стукають у двері людей. Вони прагнуть зміцнити родини суспільства, бо міцні родини утворюють міцне суспільство. Чим більше людей Свідки Єгови заохочуватимуть жити за християнськими принципами, тим менше у суспільстві буде правопорушень, аморальності та злочинності. Члени клубу схвально сприйняли цю інформацію, бо вона узгоджувалась з метою Ротаційного клубу».

«Чому ви не берете участі у політиці?»

«Коли після лекції настав час на запитання, одним із перших запитань було: «Чому ви не берете участі у політиці й не висуваєте своїх кандидатур в уряд?». Відтак пан, котрий поставив це запитання, додав: «Ви ж знаєте, що Книга Книг говорить: «Віддайте кесарю — кесареве». Я відповів, що ми цілком погоджуємося з цим твердженням і повністю підтримуємо його. Я згадав, що більшість тих, хто цитує цей вірш, ніколи не згадують його другої половини, де говориться: ‘Віддайте Богові — Боже’ (Матвія 22:21). З цього ми повинні дійти висновку, що не все належить кесареві. Є й те, що належить Богові. Нам слід розібратися в тому, що належить кесареві, а що — Богові.

Я показав йому, що коли в Ісуса запитали, «чи годиться давати податок для кесаря, чи ні», то він не відповів однозначно. Він сказав: «Покажіть Мені гріш податковий», тобто динарій, римську монету. Він запитав: «Чий це образ і напис?» Вони відказали: «Кесарів». Відтак він сказав: «Тож віддайте кесареве — кесареві» (Матвія 22:17—21). Іншими словами, платіть податки кесареві, адже від кесаря ми отримуємо певні послуги, тому й сплачуємо податки належним чином. Я пояснив, що Свідки Єгови платять податки й не ошукують уряду в тому, що за законом належить йому.

Відтак я сказав, що Свідки Єгови не вважають, що їхнє життя належить кесареві. Вони вважають, що їхнє поклоніння належить Богові, тому цілком слушно віддають його Йому. Отже, ми займаємо таку позицію не тому, що хочемо виявити неповагу до кесаря. Ми дотримуємось усіх законів кесаря, але коли вони конфліктують з Божими, то шанобливо слухаємось Бога більше, як людей. Чоловік, що поставив це запитання, звернувся до аудиторії з такими словами: «Я не можу тут нічому заперечити!»

Ми теж змогли відповісти на багато інших запитань щодо нашої проповідницької діяльності. Багато членів клубу по закінченні зустрічі підходили до нас і тиснули нам руки, кажучи, що повністю згоджуються з нами в тому, що родина є основою міцного суспільства. Потім ми дали кожному членові клубу по брошурі «Свідки Єгови у двадцятому сторіччі».

Після цієї зустрічі голова програми пан Домінґес зателефонував до мене й запитав, чи міг би я зайти до нього в офіс, бо він має ряд інших запитань стосовно нашого вірування. Ми чудово порозмовляли на підставі низки біблійних віршів. Його особливо цікавило наше ставлення до крові. Він зізнався, що теж не погодився б на переливання, і його настільки вразила інформація з брошури «Як кров може врятувати вам життя?», що він запропонував мені прочитати ще одну лекцію в клубі, на цей раз про наше ставлення до крові. Я попросив іншого Свідка, Дона Дала, приєднатися до мене в цій програмі. Він ходить до лікарень і обговорює з лікарями це питання, коли Свідкам треба робити операції. Ми разом детально розповіли, як роз’яснюємо лікарям та адміністративним працівникам лікарень нашу біблійну позицію й пропонуємо успішні альтернативи переливанню крові» (Левит 17:10—12; Дії 15:19—21, 28, 29).

«Чи це означає, що ви дозволили б своєму синові померти?»

«Після зустрічі один пан підійшов до мене й запитав на одинці: «Чи це означає, що ви дозволили б своєму синові померти, якщо б у результаті аварії він, втративши багато крові, потрапив у реанімаційну палату?» Я сказав йому, що розумію його, бо я втратив свого сина в авіакатастрофі, коли вибухнув літак над Локербай (Шотландія) 1988 року. Відповідаючи на поставлене ним запитання, я спершу запевнив його, що не хотів би смерті свого сина.

Ми не проти лікарів, медицини чи лікарень. Ми не зцілителі вірою. Ми потребуємо медичного обслуговування. Ми покладаємось на Бога й впевнені, що його вказівки щодо крові йдуть нам лише на незмінне добро. Біблія описує Бога як того, хто «навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити» (Ісаї 48:17). Він наділив свого Сина здатністю воскрешати померлих. Ісус казав: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене,— хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене,— повіки не вмре. Чи ти віруєш у це?» (Івана 11:25, 26).

Єдине, чого ми просимо у лікарів, так це розуміння того, що наша позиція ґрунтується на сумлінні й не підлягає жодним диспутам. Ми не можемо ставити під сумнів цю справу так само, як не можемо ставити під сумнів Божий закон стосовно перелюбу. Ми не можемо просити в Бога, кажучи: «Боже, чи є якісь умови, за котрих мені дозволяється вчинити перелюб?» Відтак я сказав тому чоловікові: «Ви питаєте, чи я дозволив би своєму синові померти, не давши перелити йому кров. При всій повазі до вас я хотів би запитати, чи ви дозволили б своєму синові померти на військовій службі якоїсь країни?» Він відповів негайно й з притиском: «Так! Бо це його прямий обов’язок!» На що я відповів: «Ви дозволили б своєму синові померти на підставі вашого переконання. Дозвольте ж і мені мати такий самий привілей щодо мого сина».

Цікавим продовженням цієї історії стало те, що голова програми пан Домінґес запросив нас з дружиною на обід з ним та його дружиною. Він уважав, що його дружина стала жертвою дезінформації про Свідків Єгови. І він мав рацію. Її було неправильно поінформовано. Ми провели чудовий вечір, і його дружина ставила багато запитань про нас та нашу працю, про що ми мали можливість розповісти в деталях. Наступного дня він подзвонив та повідомив, що його дружині дуже сподобалась зустріч з нами, і, на її думку, ми є дуже добрі люди.

Я продовжую регулярно відвідувати пана Домінґеса, і він виявляє палку зацікавленість Біблією. Він сказав мені: «Я без вагань можу порекомендувати вам сконтактуватися з головами програм усіх Ротаційних клубів конгломерації Сан-Франциско й запропонувати їм промови, подібні до тих, що ви виголосили в нашому. Ви можете посилатися на моє ім’я, і, якщо хтось зателефонує до мене, я настійно рекомендуватиму їм запросити вас прочитати лекції».

Ротаційні клуби є міжнародними. Чи можливо, аби інші клуби в Сполучених Штатах Америки та по цілому світі відчинили двері для презентацій Свідків Єгови?»

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 18]

Пан Ренан Домінґез (ліворуч) і брат Ернест Ґарретт.