Молоді люди запитують...

Чому я не можу бути більш товариським?

«Сором’язливість подібна до паралічу. Вона сковує людину непереборним страхом. Від неї нікуди не втечеш» (Річард)a.

«Коли я підростала, сором’язливість завдавала мені великих прикрощів. Я ніби жила у своєму власному маленькому світі» (Елла, 18 років).

«ЩО ЗІ мною твориться? Чому я не можу бути більш товариським?» Чи виникали у тебе такі запитання? Подібно до Річарда, слова якого наводились на початку, ти можеш почуватись дуже незручно або навіть хвилюватися під час зустрічі з новими людьми. Ти щулишся від страху перед учителями та начальством. Або ж так переймаєшся думкою інших про тебе, що, коли випадає нагода висловити свої почуття та погляди, волієш ліпше мовчати. «Мені дуже важко заговорити з людьми, яких я добре не знаю»,— зізнається дівчина на ім’я Таня.

Але що криється за такими почуттями? Щоб подолати проблему, її потрібно перш за все зрозуміти (Приповістей 1:5). Одна жінка сказала: «Я ніколи не знала, чому почуваюсь незручно у присутності інших. Однак тепер, зрозумівши свою проблему, я можу боротися з нею». Тож розгляньмо кілька причин, через які декотрим юнакам та дівчатам важко бути товариськими.

Сором’язливість

Найчастіше проблема полягає в сором’язливості. На відміну від товариської молоді, яка переважно має багато друзів, сором’язливі, замкнуті особи можуть почуватися дуже самотньо. «Коли я підростала, сором’язливість завдавала мені великих прикрощів,— говорить 18-річна Елла.— Я ніби жила у своєму власному маленькому світі». Діна пригадує, як важко їй було на початку в старших класах. «Мені не хотілося, щоб на мене звертали увагу. Один вчитель запропонував нам визначити за шестибальною системою від нуля до п’яти, наскільки важливою є для нас особиста популярність. Нуль означав взагалі неважлива, п’ять — дуже важлива. Усі дівчата, які користувалися в школі популярністю, поставили п’ять. А я — нуль. Сором’язливість викликала у мене страх перед популярністю. Людина не хоче, щоб її вирізняли, не хоче бути в центрі уваги, оскільки боїться не сподобатись іншим».

Звичайно, немає нічого поганого в тому, що хтось трохи сором’язливий. Сором’язливість близько споріднена зі скромністю — усвідомленням своїх обмежень. Біблія навіть наказує нам з «Богом ходити сумирно» (Михея 6:8). Зі скромними або навіть трохи сором’язливими людьми легше спілкуватися, ніж із зарозумілими, агресивними чи надто вимогливими. І хоча дійсно деколи є «час говорити», проте існує також «час мовчати» (Екклезіяста 3:7). Сором’язливим особам зазвичай не важко мовчати. А оскільки вони схильні бути ‘швидкими послухати й забарними говорити’, інші нерідко цінують їх за вміння вислухати (Якова 1:19).

На жаль, дуже часто юнаки та дівчата настільки мовчазні, соромливі або боязкі, що просто не можуть знайти собі друзів. А в деяких крайніх випадках сором’язливість породжує те, що один письменник назвав «невротичним самоув’язненням», тобто соціальну ізоляцію (Приповістей 18:1).

Сором’язливість — розповсюджена проблема

Якщо ти страждаєш через сором’язливість, тобі потрібно усвідомити, що це дуже поширена проблема. Згідно з одним вивченням, в якому брали участь учні старших класів та студенти коледжів, «82 відсотки з них сказали, що в їхньому житті були моменти, коли вони вважали себе сором’язливими» ( Іствуд Атвотер, «Юність», англ.). Соромливість турбувала деяких людей навіть у біблійні часи. З нею, напевно, боролися такі видатні чоловіки, як Мойсей та Тимофій (Вихід 3:11, 13; 4:1, 10, 13; 1 Тимофія 4:12; 2 Тимофія 1:6—8).

Розглянь також приклад Саула, першого царя стародавнього народу Ізраїля. Загалом Саул був хороброю людиною. Коли у його батька пропав гурт ослиць, він сміливо вирушив на пошуки (1 Самуїла 9:3, 4). Але коли Саула настановили царем народу, його несподівано вразила сором’язливість. Замість того щоб вийти назустріч радісним натовпам, він сховався між речами! (1 Самуїла 10:20—24).

Невпевненість Саула в ту хвилину може видаватися дивною. Адже Біблія змальовує його вродливим молодим чоловіком, який виділявся серед інших людей. «Цілою головою він був вищий від кожного з усього народу»! (1 Самуїла 9:2). Крім того, Божий пророк запевнив Саула, що Єгова благословлятиме його правління (1 Самуїла 9:17, 20). Але Саул все-таки почувався невпевнено. Коли йому сказали, що він буде царем, Саул скромно відповів: «Чи ж я не веніяминівець, із найменших Ізраїлевих племен? А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени. І чого ти говориш мені отаке слово?» (1 Самуїла 9:21).

Якщо такій людині, як Саул, забракло впевненості в собі, то немає чого дивуватися, коли ти теж іноді почуваєшся невпевнено. Тепер, будучи підлітком, ти переживаєш час, коли твоє тіло зазнає великих змін. Ти лише починаєш вчитися, як жити у світі дорослих. Тому природно деколи бути сором’язливим і почуватися трохи невпевнено. Д-р Дейвід Елкайнд написав у журналі «Батьки» (англ.): «Вступаючи у підлітковий вік, більшість дітей переживає період сором’язливості, коли вони створюють собі в розумі уявних спостерігачів, як я їх називаю. Підлітки вважають, ніби інші слідкують за ними й постійно дивляться, як ті виглядають і поводяться».

Оскільки підлітки часто судять про своїх ровесників за їхнім виглядом, багатьох сильно турбує власна зовнішність. (Порівняй 2 Коринтян 10:7). Проте надто перейматися цим шкідливо. Молода жінка з Франції на ім’я Лілі пригадує, що їй довелось пережити з цього приводу: «Я мала проблему, яка часто трапляється у підлітків. Називалась вона вугрі, або прищі! Людина не насмілюється підійти до інших, бо переживає за свій вигляд».

Зачароване коло

Оскільки соромливих людей часто хибно розуміють, вони можуть потрапити у пастку самотності. У книжці «Юність» зазначається: «Сором’язливим підліткам важче знаходити друзів, бо їх нерідко сприймають неправильно, не на їхню користь. Деколи через сором’язливість про людину думають, що вона байдужа, нудна, нічим не цікавиться, не має почуття власної гідності, холодна й неприязна. І, коли до неї починають ставитись відповідно до цього, вона почуває себе ще більш відчуженою, самотньою та пригніченою». Через це людина неминуче стає ще сором’язливішою й інші лише утверджуються у своєму хибному переконанні, що вона сноб або дуже зарозуміла особа.

Оскільки християни є «видовищем світові», ти, безперечно, повинен дбати про те, яке враження справляєш на людей (1 Коринтян 4:9, Дерк.). Чи не уникаєш ти дивитися співрозмовнику в очі? Чи твоя поза, вираз обличчя й жести не свідчать про те, що ти хочеш, аби тобі дали спокій? Якщо так, тоді слід собі усвідомити, що інші можуть неправильно тебе зрозуміти й почати уникати. А через це знайти друзів буде ще важче.

Інші чинники

Інша розповсюджена проблема — боязнь зазнати невдачі. Звичайно, це зовсім нормально почуватися трохи невпевнено або вагатися, коли робиш щось нове, з чим раніше не мав справи. Але деякі підлітки впадають у крайність. Галя говорить, що в підліткові роки страждала від соціальної фобії. Ось що вона розповідає: «Я не відповідала в класі. І моїм батькам постійно казали: «Вона не піднімає руки. Вона ніколи не висловлює вголос своїх думок». Але мені було важко це робити. Я страшенно хвилювалась. Знаєте, навіть тепер мені дається це нелегко». Страх зазнати невдачі просто паралізує. «Я боюся помилок,— каже юнак на ім’я Петро.— І ніколи не впевнений, чи роблю щось правильно». Жорстокі насмішки та критика з боку ровесників можуть посилити страхи такого підлітка й завдати непоправної шкоди його почуттю власної гідності.

Інша загальна проблема — невміння спілкуватися. Можливо, ти вагаєшся підійти й познайомитися з кимось, бо просто не знаєш, що сказати. Але, хоч як це й дивно, навіть старші деколи почувають себе незручно в товаристві інших людей. Бізнесмен на ім’я Фред каже: «У світі бізнесу я знаю, що і як робити. Коли мова йде лише про справу, я почуваюсь наче риба у воді. Проте як тільки починаю розмовляти з тими самими людьми про звичайні буденні речі, то відразу розгублююсь. Мене можуть розцінити як нудну, обмежену чи надто формальну або просто зовсім не цікаву людину».

Тож, хоч би якою була твоя проблема — сором’язливість, невпевненість у собі чи просто ніяковість у присутності інших, тобі дуже корисно навчитися, як стати більш товариським. Біблія заохочує християн ‘бути розширеними’ і знайомитися з іншими! (2 Коринтян 6:13). Але як це робити? Про це ми поговоримо в одному з наступних номерів.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Про сором’язливих людей часто думають, що вони до всього байдужі.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Страх зазнати невдачі змушує деяких підлітків уникати товариства інших.