Погляд Павла та Платона відносно воскресіння
АПОСТОЛ Павло писав про воскресіння в 1 Коринтян 15:35-58 та в 2 Коринтян 5:1-10. Чи він керувався ідеєю Платона й грецьких філософів про безсмертну душу, коли робив це, а може погоджувався з наукою Ісуса та рештою Святого Письма?
Брошура «Безсмертність душі чи воскресіння індивідуума: погляд святого Павла із спеціальним посиланням на Платона», що була написана у 1974 році та схвалена архієпископом грецької православної церкви Північної і Південної Америки, дає на це відповідь. Після розгляду природи воскресіння у вищезгаданій праці та дослідження впливу еллінського періоду, автор приходить до наступного висновку:
«Платон навчає, що душа продовжує нескінченне та вічне існування окремо від тіла. У Платоновому розумінні, душі притаманне і властиве безсмертя... Святий Павло ж не навчає такого погляду, ані не претендує на нього...
Апостол Павло не цікавився безсмертям душі або духа в значенні відокремлених та відмінних частин, але в зв’язку з воскресінням в цілому тілі людини з душі й духа завдяки Христовому воскресінню. Павлове уявлення про вигляд воскреслого тіла не має нічого спільного з поверненням мертвих тіл із могили.
Його уявлення про вигляд воскреслого тіла можна краще висловити такими поняттями, як перетворення, створення наново і відтворення силою Бога цілої людської одиниці — тої самої особи, особистості, психосоматичного організму, точного психо-фізичного індивідуума. Майбутнє воскресіння здійсниться не завдяки нашій власній природній спроможності, але тому, що це чудовий подарунок від Бога».
Так, безсмертність — це не успадкована власність будь-якої особи. Скоріше, це нагорода та чудовий подарунок від Єгови через нашого Господа Ісуса Христа для тих, котрі входять у склад помазаного християнського збору (1 Коринтян 15:20, 57; Филип’ян 3:14).
[Ілюстрація на сторінці 9]
Грецький філософ Платон.
[Відомості про джерело]
Vatican Museum photograph