Яка є відповідь?

НАСЕЛЕННЯ по в’язницях продовжає рости. І злочин зростає. Як ясно є, що треба щось іншого робити. Але що?

Є кілька речей над якими треба застановитися. Одна з цих є в людській сфері. Інша поза людською сферою і силою, але однак напевно буде виконана. Які є деякі речі, що люди й уряди можуть змінити якщо б вони хотіли?

Треба рівного правосуддя

Одну річ, яку вони можуть змінити є брак рівности, яка тепер існує. Кара за злочин в одному місці не завжди є така сама, як в іншому. Це зменшує пошану до закону і має огірчуючий вплив на злочинців.

Наприклад, за зґвалтування у штаті Коннектікут чоловік мусить відсидіти рік і дев’ять місяців у в’язниці. Але в сусідньому штаті Нью-Йорк його судять до чотирьох років і двох місяців в’язниці. Душогуб у Тексас переважно мусить відбути два роки і дев’ять місяців у в’язниці. Але в штаті Охайо, той самий злочинець переважно відбуває п’ятнадцять років і два місяці.

Один чоловік, тридцять два роки віку, який не мав роботи й якого дружина не донесла дитини, підробив чек на 58 доларів і 40 центів. Він ніколи перед тим не сидів у в’язниці і був шановний воєнний ветеран. Суддя засудив його на п’ятнадцять років в’язниці. У тому самому році, інший чоловік, тридцять два роки віку, також безробітній, підробив чек на 35 долари і 20 центів. Проте, він уже два рази був у в’язниці, один раз на шість місяців тому, що не давав дитині і дружині утримання. Однак, суддя засудив його лише до тридцять днів в’язниці. Чоловік, який мав кращий рекорд дістав 180 разів більшу кару!

В Атланта, скарбника позичкової унії засудили лише до 117 днів в’язниці за те, що він привласнив собі 24.000 доларів. Під час відбування кари у в’язниці він зустрів іншого чоловіка, що вчинив подібний злочин того самого віку, як він, який ще ніколи не був заскаржений і мав добре родинне життя, але мусів відбути двадцять років ув’язнення, а потім ще п’ять років під наглядом. Одну танцюристку в Тексас засудили до п’ятнадцять років в’язниці за те, що вона мала марівану. Але трьом науковцям, компанії виробів медицини, які призналися, що підробляли записи і яких вчинки шкодили сотням, відложили вирок на шість місяців.

Такі справи показують як потрібно є мати однаковий справедливий закон, і потребу застановлятися над історією всіх злочинців. Але такої справедливости, такого рівного правосуддя не можна бачити ніде.

Що сказати про жертви

Те, що майже цілком бракує в каранні злочинців є винагорода їхнім жертвам, тобто тим, що потерпіли. Особа може бути покалічена, обграбована, обманена, зґвалтована, а однак дуже мало робиться, щоб винагородити таких осіб. Замість цього, злочинця відсилають до в’язниці, і пізніше співчуття здається дається злочинцеві, а про невинну жертву зовсім забувається.

А що іншого можна зробити, щоб зрівноважити цей стан? Адвокат Роналд Ґолдфарб із Вашінґтону, Д.К. ось що радить:

“Повна програма винагороджувати жертву є головна зміна на ув’язнення. Більше як 80 процентів злочину має справу з майном і лише карання злочинця дуже мало винагороджує жертву.

“У більшости випадків, мені здається, що одна річ, яку жертва, скажім крадіжі хоче, і громада взагалі хоче, для спокою розума є винагородження жертви.

“Якщо хтось вкраде від мене 100 доларів, то мені нічого не поможе коли злодія замикають у в’язниці, на один рік. Я б краще хотів би дістати своїх 100 доларів назад, і можливо трошки більше, щоб покрити мої клопоти”.

А що він радить можна зробити, якщо злочинець не має грошей? Він каже: “Злочинець без грошей може відслужити свою кару працюючи при громадських працях, щоб заробити гроші й покрити кошт свого злочину. Незвичайному злочинцеві можливо не дозволять працювати поза в’язницею або наглядом, але й від нього повинно вимагатися, щоб він працював, щоб винагородити свою жертву”.

Чи така система може діяти з деякими, що тепер відбувають термін у в’язниці? Здається, що так, тому що більшість із них не є ‘страшні’ злочинці. По суті, начальник в’язниці Беннет зауважив:

“Одно з непорозумінь у поняттю про в’язниці є, що вони є наповнені садистами, душогубами, романтичними злодіями, зломлювачами і хитрими шахраями. В дійсності, таких ‘великих’ є лише один з десятьох . . .

“Решта є ті, яких я називаю ‘Eight Ball Willies’, і типовий в’язень ніколи не вкрав більше як п’ятдесят доларів із якогось одного злочину. Він є молодий злодій, який вкрав авто, що гониться за своїм Ель Дорадо (уявлене місце золота), або дурень, який рискує десять років в’язниці, лише, щоб вкрасти десять доларів із каси аптеки”.

Погляди чим раз зростаючого числа офіційних осіб є, що багато з цих в’язнів можна було випустити із в’язниці без жодного страху для суспільства. В дійсності, деякі в’язні такого роду вже працюють у ‘відкритих’ в’язницях, яких Швеція та інші країни випробовують. Ці інституції не мають мурів, не мають гратів, не мають озброєних вартових. Злочинців кладеться на систему нагороди і вони мусять вертатися назад до своїх кімнат по роботі. Якщо з’єднається їхню працю з винагородженням потерпілим, деякі влади вірять цим можна було б майже цілком випорожнити в’язниці від таких в’язнів. Вони відчувають, що у в’язницях треба було б тримати лише запеклих злочинців.

Чи був колись час де ціла нація вживала подібну систему під якою злочинці винагороджували свої жертви замість засилати їх до в’язниць? Так. Чи така система мала успіх? Так. Цю систему вживалося у народному масштабі в стародавньому Ізраїлі.

Як ізраїльський закон діяв

Закони стародавнього Ізраїля передані через Мойсея були від Бога. Тому що Бог створив людину, то справді Він найкраще знав як діяти в усіх людських справах включаючи карання злочинців.

Як ми вже перше зауважили, Божий закон через Мойсея не мав розпорядку засуджувати до в’язниці. Він постачав інші кари за злочин. За такий злочин проти майна, як крадіж, знищення або обман ніколи не карали ув’язненням. Замість цього основна кара була винагороджування жертви.

Наприклад, якщо б хтось украв бика або вівцю і його зловили, то він мусів віддати жертві два бика, або дві вівці. Кара була віддати подвійно того, що він украв або пошкодив. Якщо б злодій зарізав або продав бика чи вівцю, тоді він мусів віддати більшу нагороду: за одного бика треба було віддати п’ять биків; за вівцю, чотири вівці. За вкраджені речі інші від худоби треба було винагороджувати вдвоє.— 2 Мойс. 22:1-9.

А що як би злочинець не міг винагородити за крадіж? Тоді його продають у неволю і гроші вживається за винагороду. Він тоді служить своєму панові аж поки не сплатить свій борг. Проте, закон вимагав, щоб невільників добре трактували немов найнятого робітника. Так то, винагороджувалося жертву і одноразово того, що купив його, тому що злочинець працював для нього.— 2 Мойс. 22:3.

Сьогодні коли б злочинець напав на когось, то його або візьмуть до в’язниці або поставлять під нагляд. Але його жертва може втратити тижні, навіть місяці праці. Хто сплачує борги жертви в часі видужання? Не злочинець. По деяких частинах жертва не має жодного приходу і отже може стати тягарем для суспільства.

Але під Божим законом даний стародавньому Ізраїлеві злочинець мусів винагородити жертву за час, який вона загубила від праці: “А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю . . . тільки нехай той, хто вдарив дасть за прогаяння часу його та справді вилікує”.— 2 Мойс. 21:18, 19.

Це не значить, що в сьогоднішньому замішанні і переполосі можна вживати докладно ті самі способи. Але певно, що який-небудь спосіб, яким злочинець винагородить жертву буде кращий від засудження до в’язниці так, як тепер є.

Що сказати про смертну кару?

Сьогодні напрям є не карати смертною карою, навіть запеклих душогубів. Винних беруть до в’язниці.

Однак, після кількох років у в’язниці, деяких відпускають. Часами вони знову вбивають. Президент Помпідю з Франції звернув увагу на випадок де в’язні у французькій в’язниці вбили двох вартових. Він ужив цей випадок, щоб розповісти про чоловіка, який забив свою дружину, відсидів у в’язниці як ‘гарний’ в’язень; його звільнили, він одружився з суспільною робітницею в’язниці — і вбив її два роки пізніше.

Інший душогуб хвалився, що вже забив двадцять двоє людей. Він присягнув, що вб’є і в’язничного вартового, щоб було двадцять троє. У в’язниці в Левінворт, Кансас, він виконав ту погрозу. Він убив вартового. Ще одна невинна жертва загинула.

І дуже часто такий є зразок. Випущені на волю вбивці знову вбивають. І дуже часто забувається про невинні жертви обманеним співчуттям до душогуба.

А який був Божий закон у стародавньому Ізраїлі у таких випадках? Засуджений душогуб, напевно мусів умерти. Це послужило за кару і знеохочувало інших. Один суд не буде судити в одну сторону, а другий в другу. Справу однаково розв’язували по цілій країні тому, що ті самі закони скрізь застосовувалися.— 2 Мойс. 12:49.

Отже, у стародавньому Ізраїлі ніколи не випускали душогубів на волю, щоб вони вбивали невинних осіб. Вони, винні, маючи у законі пересторогу про дорогоцінність життя в Божих очах, платили своїм життям.

З ненавмисними душогубами поводилися іначе, хоч однак не забирали їх до в’язниці. Але тому що вони відібрали життя, то на протязі якогось докладного періоду часу вони мусіли жити в місцях призначених для тієї цілі.” Там вони могли жити нормальним життям, але не могли виходити з того місця, під карою смерти. Отже їх обмежувалося тому, що вони відібрали комусь життя, але для них робилося цей милосердний розпорядок тому, що вони зробили це ненавмисно.— 4 Мойс. 35:6-32.

Також дуже цікаво є побачити як в Ізраїлі поводилися з непоправними злочинцями, коли їхній злочин і не заслуговував смертної кари. Якщо особи добровільно не хотіли дотримувати закону, і їх уже не було можливо направити, то їх вбивали. Цим способом досягалося два наміри. Так як каже 5 Мойсея 17:12, 13: “І вигубиш те зло з Ізраїля. А ввесь народ буде слухати та буде боятися, — і вже не буде поступати зухвало”. Так, нерозкаяних злочинців вигублялося. Це служило за кару, знеохочувало інших і також охороняло невинних, які хотіли жити згідно закону.

Отже в стародавньому Ізраїлі не було засуджень до в’язниць. Там не було коштовних в’язниць і величезних податків утримувати їх. Так довго як провідники і люди корилися цим законам, то народ процвітав. Але коли вони перестали шанувати і підтримувати ті божественні закони, тоді народ почав розпадатися в беззаконня. Нарешті, наслідок цього занепаду довів до знищення народу.

Постійні поправки

Ключ до правдивої поправки є освіта? А яка освіта? У правильних життєвих рівнях, правильних моралях, правильнім відношенню. Хто може запевнити, що якийсь зразок освіти є правильний, найкращий для людей? Лише наука, яка походить від Бога може зробити це.

Це не значить, що сучасні народи приймуть ті самі розпорядки, яких стародавній Ізраїль уживав карати злочинців. Жодні з цих народів не хочуть піддатися Божому правлінню. Отже, ми не можемо сподіватися, що вони будуть уживати Божі закони й принципи до повної міри. Проте, чим ближче вони наблизяться до Божих законів, то тим більш справедливий і людяний буде їхнє наполягання на те, щоб закон був додержаний і буде корисніший та ефективний, щоб стримувати злочин.

У кожному випадку, дійсна поправка, навіть у цьому зіпсутому світі, є можлива в індівідуальному масштабі. Сьогодні, є люди, які справді, вже змінюють своє мислення і поводження. А як? Коли слухають біблійної поради: “Не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, — добро, приємність та досконалість”.— Рим. 12:2.

Навіть колишні злочинці вже зробили це. Коли почали студіювати Божі закони, які є записані в Його Слові, Біблії, вони цілком перемінилися. Приймаючи вищий спосіб життя, якого Бог радить, довело їх стати виконавцями закону, великий плюс для громади.

А що сталося б коли б маса людей зробила те саме? Нам не треба дивуватися. Це не є лише якесь недоречне питання. Дійсно маси людей вже роблять цю річ сьогодні! Свідки Єгови в 207 країнах навколо світу, більше як 1.500.000 осіб, уже прийняли Божий вищий закон на життя. Вони можуть посвідчити, що він є ефективний, практичний. І один доказ цього є факт, що як товариство людей Свідки Єгови не мають ніякого злочину між собою. Це є одна з причин чому сотні тисяч осіб почали товаришувати з ними в теперішніх роках і далі товаришують із ними.

Але Свідки Єгови реалістично дивляться на обставини. Вони знають, що цей цілий лад уже неможливо поправити. Отже вони не стараються навернути цілий світ, щоб усі приймали Божий закон для людського поводження. Бог сам призначив кінець цьому беззаконному ладу. Історія Його вчинків із людьми також містить цю пророчу запоруку: “Бо витяті будуть злочинці, . . . Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній”.— Пс. 37:9, 29.

Незабаром прийде час коли Бог закінчить цей цілий лад. Тоді Він відбере всю владу від людських урядів. (Дан. 2:44) Їхні суперечні закони зникнуть немов одним швидким ударом.

Після того, лише Божі закони будуть керувати людьми. Ті закони будуть справедливі, любі, однакові для всіх, засновані лише на досконалостях закона данного стародавньому Ізраїлеві, але спочиваючому на принципах Християнства, як його навчав Ісус. Божі вищі рівні будуть проведені в життя любим, але строгим і незіпсутим урядом, Божим небесним Царством під Христом, царство за яке християни були навчені молитися.— Мат. 6:10.

У тому новому порядку кожний мешканець буде навчений Божих вищих законів. Тоді сповниться те, що “земля буде повна пізнання Єгови так, як море вода покриває”. (Іс. 11:9) А з якими наслідками? Закон-дотримуючі мешканці того нового порядку “зарозкошують миром великим”.— Пс. 37:11.

Чи в тому новому порядку будуть в’язниці? Ні, але ми можемо сподіватися, що з порушенням закону будеться робити так як було в стародавньому Ізраїлі, без в’язниць. Отже, ті, що вповають на Божі обітниці і живуть згідно Його законів тепер напевно побачать час, коли в’язниці зникнуть із поверхні землі.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 11]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ПРИКЛАДИ ПІД МОЙСЕЙОВИМ ЗАКОНОМ

ЗЛОЧИН ВИНАГОРОДА

КРАДІЖ ОДНОЇ ВІВЦІ ДВІ ВІВЦІ

КРАДІЖ І ЗАРІЗАННЯ ОДНОГО БИКА П’ЯТЬ БИКІВ

КРАДІЖ, АЛЕ НЕ МОЖЕ ПРАЦЮЮЧИ, ЩОБ ВІДПЛАТИТИ ВИНАГОРОДИТИ ПОДВІЙНО ЗА ТЕ, ЩО ВКРАВ

ДУШОГУБСТВО СМЕРТНА КАРА (ПЕРЕВАЖНО КАМЕНУВАННЯМ)

ЗАПЕКЛИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ СМЕРТНА КАРА

[Ілюстрація на сторінці 10]

Яку винагороду жертва дістає від злочинця?