Чоловік, який знайшов її

Так, як було розказано кореспондентові „Пробудись!” у Бурмі

Я НАРОДИВСЯ у родині дуже вірних римо-католиків. По суті, двоє моїх дядьків пристали до навчального ордену Римо-Катилицьких Братів. Мене охрестили в третьому тижні віку. Римо-католики вірять, що коли дитина помре неохрещена, то піде до місця, якого називають „Лімбо”, що є ні небо, ні пекло.

Коли я ходив до середньої школи Св. Павла в Ранґуні, Бурмі, то римо-католицькі брати набивали мені голову католицизмом, навчаючи нас, що католицька релігія була єдина правдива. Бувши вражаючим юнаком, я дуже гордився, що був католиком. З другої сторони, я дуже жалував деяких моїх школярів, які я думав, не були на стільки щасливі бути католиками. Це була честь, нам часто говорили, бути сполученими з єдиною правдивою релігією. Я дуже любив релігійну пишність та церемонії нашої церкви.

Але таке відношення не тривало. Посередині двадцятиріччя мого життя я поступово почав розчаровуватися римо-католицьким поклонінням. З часом Служба Божа, яка колись робила глибоке враження на мене, сталася порожнім обрядом, не маючи жодного значення. Кожної неділі священик проводив ту саму церемонію і не навчав збір нічого нового духовного. Хоч я далі відчував потребу релігії в моєму житті, то перестав ходити до церкви.

У цьому відтинку мого життя я стався тим, що можна назвати ,нерегулярний’ католик. Коли мені було тридцять років, я зустрівся з моєю майбутньою дружиною. Чотири роки пізніше на шлюбній Службі Божій при музиці органів та хору, справді гарній церемонії, ми одружилися. Хоч моя дружина походила з будистської родини, то навернулася до католицизму тиждень перед нашим шлюбом. Щоб статися католичкою, то кожної суботи і неділі вона мусіла ходити до священика парафії на релігійну науку. Вона мусіла далеко подорожувати, тому що вона мешкала вісім миль (13 кілометрів) за містом.

Після шлюбу, здавалося було добре для мене взяти провід у релігійних справах. Я знову почав ходити до церкви регулярно, зацікавився церковними справами, вийшов на старшого у церкві, а навіть читав публічно послання на недільній Службі Божій, яку тепер відправляли в англійській мові. З часом цей вибух релігійного запалу почав зменшатися, і я знову перестав ходити до церкви.

Чудове пробудження

У 1976 р. щось дуже чудового сталося зі мною. Я довідався, що Бог мав особисте ім’я ЄГОВА. Як католик, я не знав, що Бог мав ім’я. Тут був початок гарної освіти, якої я з дружиною почали набирати, коли одружена пара Свідків Єгови провадили з нами біблійну студію. Те, що вони подорожували шість миль (10 кілометрів) до нашого дому під трудними обставинами кожного тижня зробило на мене гарне враження. Щоб ви могли зрозуміти, що я хочу сказати, то ви мусіли б поїхати Ранґунським автобусом. Автобус, що вигідно поміщає сорок осіб є примушений взяти більше, як 100 пасажирів стиснених, як оселедці в бочці. Я не можу уявити собі, щоб священик так трудився, щоб навчити когось католицької релігії.

Як я набирав знання з Біблії, то ставалося чим раз ясніше, що багато католицької науки не сходилася з Словом Божим. Було ясно, що моя релігія не була приємна Богові. Дозвольте мені пояснити.

Релігійні образи та статуї

Подивіться в середину будь-якої Католицької Церкви і там побачите релігійні образи та статуї або ідоли, яким віддають велику пошану та честь. Також те саме знайдете по католицьких домах. Образи, ідоли, медалі, а навіть „мощі святих”, все це є речі, яких католики шанують.

З нашої біблійної студії, ми навчилися, що ідолопоклонство не є приємне Богові. Наприклад, Писання перестерігають проти цього в Ісаї 42:8, НС (анг.), де сказано: „Я — Єгова, оце ім’я Моє! І нікому іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї вирізьбленим божкам”. Виявляючи своє відношення до ідолів, Бог сказав у другій з десятьох заповідей: „Не робитимеш собі вирізьбленого божка, або подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, або що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Єгова, Бог твій, є Бог вимагаючий виключної побожности”. (2 Мойс. 20:4, 5, НС, анг.) Одначе, по Католицьких Церквах горять свічки перед статуями, яким приносять квіти та гроші, а поклонники поклоняються або припадають на коліна в молитві перед ними. Я колись робив те саме.

Католики вірять, що ідолослужінням спонукується „святих” діяти за посередників між Богом, а поклонником. Проте, Біблія показує, що так робити є неправильно, бо ми читаємо: „Один бо Бог, і один Посередник між Богом, та людьми, людина Христос Ісус”. (1 Тим. 2:5) Крім Ісуса Христа, ніхто інший не може бути посередником між Богом, а нами. (Порівняйте Івана 14:6; Дії 4:12.) Нас дуже здивувало довідатися, що ми віддавали більшу честь створеним особам і речам, ніж Творцеві.— Рим. 1:25.

Приклад, де люди моляться до осіб інших від Бога є Confіteor (що значить „я сповідаюся”) молитва, якою моляться під час Служби Божої. Молитва включає слідуюче: „Я сповідаюся перед Всемогутнім Богом, перед блаженною вічною дівою Марією, перед блаженним Михаїлом, Архангелом, перед блаженним Іваном Хрестителем, перед святими апостолами, Петром та Павлом і перед усіма святими, що я дуже згрішив думкою, словом і вчинком”. Але, згідно з Біблією, то лише Бог може „вислуховувати молитви”. (Пс. 65:3) Ісус вчив, щоб молитися просто до „нашого Отця, що на небі”.— Мат. 6:9.

Це піднесло питання в наших думках про чотки, що значить повторяти деякі молитви багато разів, а особливо молитву до Марії під назвою „Богородиця”. З огляду того, що ми навчилися з Біблії, ми бачили, що молитви до Марії і до „святих” не могли бути приємні Богові.

Крім цього, Сам Ісус показав, що Бог не любить повторних молитов, коли сказав: „А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани”. (Мат. 6:6, 7) А що ж чотки містять в собі, як не повторні молитви? А про те, що називають Марію „Пречиста Діва”, чи ви знали, що вона породила кількох дітей після Ісуса? Ми читаємо в Матвія 13:55, 56: „Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його — Яків, і Йосип, і Симон та Юда? І чи ж сестри Його не всі з нами?” Це дуже здивувало нас.

Безсмертність душі

Як католика, мене навчили, що моя душа є безсмертна, і що коли помру, то моє тіло вернеться у порох, а душа вийде з тіла. Церква вчить, що залежачи від моєї поведінки, коли ще живу на землі, душа піде до неба або до вогняного пекла або до місця тимчасової кари, що називається „Чистилище”. Але, через студію Біблії я навчився, що людська душа є ціла особа, а не якась невидима частина. Застановімся над деяким біблійним доказом про це:

„А сини Йосипа, що народилися йому в Єгипті, дві душі”. (1 Мойс. 46:27) „А коли якась душа принесе Єгові жертву хлібну. . .” (3 Мойс. 2:1, НС, анг.) „Коли душа невмисно згрішить. . .” (3 Мойс. 4:2, НС, анг.) „Кожна душа з вас не буде їсти крови”. (3 Мойс. 17:12) „І був страх у кожній душі”. (Дії 2:43) „Всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість”.— Дії 27:37.

Безперечно, якщо душа є сама особа, то коли особа вмирає, це значить, що душа вмирає. Тому то Біблія багато разів згадує, що душі вмирають або, що їх нищиться. Наприклад, вона говорить: „Я вигублю ту душу з-посеред народу її”. (3 Мойс. 23:30) Ісус сказав: „Що годиться в суботу . . . душу спасти, чи згубити?” (Луки 6:9) А про стан мертвих Писання дуже ясно заявляє: „А померлі нічого не знають”.— Еккл. 9:5.

У короткому протязі одного року, я навчився більше про Бога та Біблію ніж за цілих моїх сорок шість років, як католик. Те, що я навчився, справді була „добра новина”. Через студіювання Біблії я почав оціняти Ісусові слова: „І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить”. (Ів. 8:32) Моя дружина, найстарший син і я символізували наше посвячення Богові хрещенням у воді на „Радість Працівники” Обласній Конвенції Свідків Єгови у 1977 р. Які ми є щасливі, що вже знайшли спосіб поклоніння, яке справді є приємне Богові!