Небажані іноземці — Яке є розв’язання?

О 10-ІЙ ГОДИНІ ОДНОЇ НОЧІ мексіканський юнак з 11-ма іншими проліз через отвір в огорожі між мексіканським селом Тіхуаною, а Сполученими Штатами. П’ятнадцять миль (24 кілометрів) від кордону по них приїхало авто на якого вони були заздалегідь зробили розпорядок через заплаченого керівника, відомий як „койот”. Тому що вони не могли пустити авто, то забарились так довго, що кордонний вартовий побачив їх і заслав їх назад до Мексіки.

Наступної ночі той юнак з 15-ма іншими знову пробував втекти, але цього разу сторожа кордону побачила їх з вертольота коли вир створений машиною стягнув пластичне покривало під яким вони ховались і виявив їх до рухомої фари літака.

У третьому зусиллі того ж самого тижня цього юнака знову зловили й повернули назад. Цього разу групу виявили слуховим приладдям тоді як вони ходили по залізничній колії. Четверте зусилля було успішне.

Цей юнак був тільки один з підрахованих 5 мільйонів незаконних іноземців з багатьох країн, які успішно ввійшли в Сполучені Штати незважаючи на старанні зусилля кордонної сторожі припинити їх. Приблизно пів мільйона на рік входять у країну. Хоч багатьох арештують і висилають назад, то більшість цих зараз знову вертаються. Чому ж ці люди так завзято стараються входити в країну в якій вони не є бажані. Економія є головним фактором на це.

Іноземці у Сполучених Штатах, як також у декотрих європейських країнах хочуть працювати й зароблять гроші, яких відсилають нужденним родичам. Іноземці в Європі відсилають до їхніх батьківшин у Туреччині, Португалії й Югославії приблизно 12 більйонів доларів (СШ) щороку, важливий фактор в економії цих країн. Але їхня присутність створює проблеми.

Змагання за роботами

Повільний економічний ріст і зростаюче безробіття спричиняють гостру конкуренцію за роботами. Від середини 1950-го десятиліття до 1970-го кілька європейских країн упустили приблизно 30 мільйонів іноземців увійти як іммігрантські робітники для тимчасового працевлаштування за умовою, що вони повернуться назад до їхньої країни, коли вже не буде потреби. Але багато вирішили залишитись і ще спроваджували їхні родини. По цих країнах досі живе коло 15 мільйонів переселенців. У цьому часі зменшення економічного росту, є забагато іноземців, які змагаються з громадянами за роботою.

У Великобританії виникли буйні сутички між місцевими людьми, а переселенцями з Азії й Вест-Індії. У Західні Німеччині кількість демонстрацій зросталась, як також антиіммігрантські повстання. У Штутгарті групи, які ненавидять турків погрожували помстою ті компанії, які дають туркам роботу.

Влітку 1982 р., Семра Ертан, турецька іммігрантка, полила своє тіло газоліном і в розпачі спалила себе на смерть, тому що німці так жорстоко поводились з турками. Перед її смертю вона потелефонувала до радіостанції й сказала: „Німці не повинні поводитись з нами як з собаками! Я хочу, щоб вони поводились зі мною, як з людиною”.

У Франції зростається ворожість на алжирських переселенців і їхніх родин. Швеція суворо контролює вхід іноземців. Швейцарія збільшує зусилля, щоб припинити незаконне переселення. В Італії сподіваються строгої кари для тих роботодавців, які наймають іноземців без документів. Отже ті іноземці, які були бажані в часі пожвавленої економії цих країн тепер стали небажані люди.

У Сполучених Штатах подібно нарікають,— що іноземці змагаються за роботами, яких громадяни потребують. Багато ворожості спрямовується проти індокитайців й іноземців з Латинської Америки. Дослідження, якого провів економіст Міського університету в Нью-Йорку відкрило, що законні і незаконні іноземці працювали при половині нових роботах витворених у країні пізно в 1970-му десятилітті. В іншому дослідженні виявилось, що з 2.000 будівельних робітників у Х’юстоні, Техасі, то 40 процентів не були громадяни.

Державні як також місцеві службовці нарікають, що їхнім бюджетом вони вже не можуть платити іноземцям мільйони доларів допомоги в формі освіти, оздоровчих служб і публічних допомог. Але верховний суд Сполучених Штатів у червні 1982 р. вирішив, що держава не може відмовити безплатної освіти дітям незаконних іноземців.

Коли начальники імміграції робили наскок на підприємства в Сполучених Штатах у травні 1982 р., і повернули незаконних іноземних робітників назад до їхніх країн, то там було дуже багато безробітних американців, які хотіли тих робіт. В одній фабриці де такий наскок створив 50 робіт, то на них було 1.000 прохачів. В одному заводі харчових продуктів у Чікаго було 60 посад на роботу на яких одержали 600 анкет. Але часто громадяни не люблять роботи і залишають її.

У птахофабриці на північ від Сан-Франціско заарештували 18 робітників, які обскубують кури й вислали їх назад до їхніх країн. На їхні роботи чекали сотки людей. До одного тижня, 14 з 18-ох новонайманих робітників залишили ту роботу. У рибальському заводі в Санта-Росі, Каліфорнії, то прохачі, які шукали посад заарештованих іноземців не хотіли виконувати їхню роботу чистити рибу.

Після наскоку, то в одній мебльовій фабриці в Санта-Ана, Каліфорнії, залишилось коло 100 складальних робіт. Промовець для підприємства сказав, що робітники, яких йому посилали урядові агентури рідко витримували один день на роботі. Робота була тяжка і одноманітна, і місцеві люди не хотіли працювати.

Те саме сталось на суничній фермі в Каліфорнії. Більшість робітників, які заступили висланих іноземців залишили першого дня, тому що робота була дуже тяжка. Цілий день вони працювали навколішках.

Використані іноземці

Це не є незвичайно для наймачів незаконних іноземців користати з їхнього страху вислання. Той молодий мексіканець згаданий спочатку цієї статті працював якийсь час для роботодавця, який платив йому одну третину прожиткового мінімуму в Сполучених Штатах і не платив йому за надурочні години праці.

В Нью-Йоркському-китайському кварталі, 60 незаконних іноземців від Гонконгу працювали в кравецьких майстернях за менше як одну третину прожиткового мінімуму. У подібних майстернях у Манхатані, то китайці, корейці й кубинці працювали ще за меншу платіж.

Садоводи й плодоводи, які мають незаконних іноземців кажуть, що вони платять їм прожитковий мінімум, але в основному гроші платиться підрядчикам, які наймають робітники. Часто ці підрядчики, самі бувши іноземці, відраховують багато зарплати, лишаючи робітникам дуже мало за їхню тяжку працю.

Бувши охочі працювати за меншу платіж від місцевих громадян, то іноземці можуть відновлювати послабшаючі індустрії. Тому що ці індустрії певно розпалися б без них, то вони не змагаються за роботами з місцевими людьми, які вимагають більшої зарплати, але в дійсності витворюють роботи в інших підприємствах, які користають з цих індустрій.

Зусилля, щоб справлятись з проблемою

Європейські країни хотіли, щоб їхні небажані іноземці повернулись назад додому і силують їх зробити це. Франція навіть дає 4.500 доларів відправної субсидії, а навіть платить за повітряну подорож для родини з чотирьох членів. Але мало відповідають на цей тиск, і тому розвивається гаряче становище.

У Сполучених Штатах уряд працює над законодавством, яким переінакшить закони імміграції. Уряд дає амністію (часткове або повне звільнення засудженим від кари) мільйонам незаконним іноземцям, дозволяючи їм конституційного становища якщо вони зустрінуть вимогу для мешканців країни. З другого боку, закон дає службі імміграції змогу збільшити робітників і бюджет у надії, що іноземцям буде трудніше входити в країну. Крім того, незаконним іноземцям тепер буде трудніше знайти роботу, а навіть стягають штраф і арештують наймачів, які свідомо будуть наймати їх. За допомогою цього закону уряд має надію припинити наплив незаконних іноземців.

Вирішили давати законного становища зустрічаючим вимоги для мешканців країни, правдоподібно, тому що не могли вишукати й відіслати мільйони незаконних іноземців, які вже мешкають у країні. Але узаконювати їх створює ще більші проблеми. Служба імміграції тепер буде мусила давати цим людям документи громадянства тоді, як вже має забагато канцелярської роботи. Служба вже є роки позаду в розгляданні анкет для законного громадянства. Районний директор Служби імміграції в Сан-Франціско сказав: „У нас є дуже багато невиконаних замовлень. І ми все більше і більше відстаємо з роботою”.

Сполучені Штати і європейські країни не можуть спорудити Берлінську стіну, щоб припинити наплив небажаних іноземців. Навіть коли б збільшили кордонну сторожу, то є мала надія, що Сполучені Штати можуть припинити наплив незаконних іноземців який збільшується через погіршуючі економічні обставини і політичний переворот у Латинській Америці.

Єдине розв’язання до цієї проблеми є цілком змінити всесвітні економічні й політичні системи, які витворюють напливи безнадійних іммігрантів. Усі зусилля людини зробити такі зміни цілком провалились. Замість створити чимраз більш з’єднаний, мирний та стійкий світ, то людина створює світ більш розділений політично й більш нестійкий економічно.

Тоді як людина не має розв’язання на проблему з небажаними іноземцями, то Бог має. Його давнообіцяний світовий уряд може зробити потрібні зміни. Під Його володарюванням людство вже не буде роздрібнене на незчисленні сварючіся уряди людського походження, але буде з’єднане під одним досконалим, справедливим урядом божественного походження. Про безпеку, до якої той уряд призведе натякається в біблійному пророцтві в Михея 4:3, 4 (НС) де кажеться: „Не підійме меча народ проти народу, і не будуть більше навчатись війни. І дійсно сидітимуть кожний під своєю виноградною лозою, і під фігою своєю, і не буде нікого, щоб страшив їх”.

[Вставка на сторінці 15]

„Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні”.— Ісаї 65:17.