Чужоземці. Всесвітня проблема

«МИ ЇДЕМО до Йоганнесбурга шукати гроші, тому що тут немає роботи»,— сказав один мігрант із сільської місцевості південної Африки. Він заявив: «Якщо б тут була робота, то ми б не старалися поїхати до Йоганнесбурга». Його зворушливе пояснення типово описує дилему, з якою зустрічається багато чужоземців та мігрантів.

Проте справжні розміри міграції за декілька минулих років лякають деяких людей. (Дивіться таблицю на с. 5). Іспанська щоденна газета «Ель паіс» повідомляє: «Расизм і ксенофобія раптово повторились у новій Німеччині». Розлючена юрба, яку в пресі названо бритоголовими неонацистами, нападає на іммігрантів.

Деякі чиновники, що займаються іммігрантами, признають, що вони дотримуються політики невпускання. В одній азіатській країні відділ у справі імміграції заявляв, що його робота полягала в тому, щоб «не впускати іноземців». Також журнал «Тайм», коментуючи недавній наплив біженців із східноєвропейських країн, говорить про високопоставленого чиновника, який сказав: «Ми не бажаємо давати їм відчуття надмірного комфорту, тому що бажаємо відіслати їх назад».

Ще їдкішими були зауваження одного французького журналіста, який був переконаний, що «іноземці-емігранти являють собою загрозу». Яка була в нього причина на це? Вони «іншої раси, [говорять] іншими мовами [і мають] інші цінності». Його висновок? «Ми повинні відсилати їх стільки, скільки можемо, [а] решту ізолювати».

Через такі почуття ксенофобії, що оточують іноземців, не дивно, що перед ними з’явилася стіна упередження місцевих людей, які відчувають загрозу від раптового напливу чужоземців. Типова ситуація: один розгніваний корінний єврей оплакував факт, що «власники, які здають квартири у найми, дають перевагу радянським іммігрантам» тому що, коли вони оселяються в Ізраїлі, уряд забезпечує їх субсидією. Внаслідок цього корінні громадяни через ріст квартирної плати вимушені переїжджати до інших осель.

Також не секрет, що іноземці працюють на роботах, які зневажаються корінними громадянами. Отже, багато новоприбулих працюють у суворих умовах за малу зарплату, особливо якщо вони нелегальні іммігранти. Крім того, чужоземці терплять дискримінацію на своїх робочих місцях з причини їхнього іноземного статусу.

Більшість іммігрантів, незалежно від того хто вони чи де стараються поселятись, зустрічаються з болісним процесом рубцювання ран від втрати батьківщини й формування нових уз на майбутнє. Журнал «Новини США й світовий огляд» говорить, що чужоземці «часто спочатку відчувають пригнічення й відірваність». Для деяких перебороти таке занадто складно. Відносно цього повідомлення в журналі продовжує: «До трагедії втрати свого першого дому приєднується невдача знайти другий дім». Для багатьох людей це почуття ніяковості, в основному, пов’язане із завданням справитися із новою мовою.

Як сказати...?

Чи ви вже навчились іншої мови й пристосувались до іншої культури? Як це впливало на вас? Найправдоподібніше, «кінцевий результат ваших зусиль — неприємне відчуття недовершеності»,— відповідає Станіслав Баранчак, польський іммігрант і письменник у Сполучених Штатах Америки. Так, знання мови необхідне для того, щоб людина стала активною частиною суспільства. Особливо для чужоземців похилого віку, потреба навчитись нової мови може бути дуже болісним аспектом інтеграції.

Для тих іммігрантів процес навчання мови часто є зачарованим колом. Журнал «Ейджін» (англ.) говорить, що коли чужоземці не можуть справитись із втратою мови й культури, то це часто викликає депресію, котра, у свою чергу, не дозволяє їм зосереджуватись на потребі навчатись нової мови. Зрештою чужоземець все більше й більше знеохочений справлятись із можливими небезпеками, а інколи з приниженням від навчання мови. Проблема посилюється, коли діти пристосовуються до мови й культури швидше, ніж їхні батьки. Це часто приводить до тертя й розриву між поколіннями в родинах іммігрантів, якщо мігрує ціла родина.

Розбиті сім’ї

Одним найменш документально зафіксованим, проте найтрагічнішим результатом міграції мас є катастрофічний вплив, який вона має на родину. Переважно родини розділяються, коли один із батьків чи обоє залишають своїх дітей на опіку інших членів родини, в той час як самі шукають десь в іншому місці кращі економічні перспективи. У праці «Друге дослідження Карнегі вбогості й розвитку Південної Африки» пояснюється, що така міграція «спотворює... структуру сім’ї». Цей огляд документально підтверджує певні випадки розпаду сімей, коли члени родини мігрують окремо.

Це тільки деякі проблеми, яких зустрічають іммігранти по світі, не згадуючи коштів міграції, узаконення переїзду й рішення, які треба зробити щодо здоров’я, місця проживання, освіти й інших членів родини.

Отже, чому чужоземці мігрують, коли існує стільки труднощів?

[Рамка на сторінці 4]

Партнери по роботі

ТОДІ як існуюють певні проблеми з неконтрольованим напливом іноземців, то також існує багато доказів того, що в багатьох випадках чужоземці є цінністю для їхньої нової країни.

«Західна Німеччина та її іноземні робітники мають очевидну користь один від одного,— говорить журнал «Тайм» і додає: — Прокатні стани фірми «Рур» та автомобільні лінії фірми «Мерседес», що неподалік Штутгарту, діють завдяки іноземним робітникам». А також, згідно з журналом «Нешинал джеогрефік», «виробництво одягу в Нью-Йорку розпалося б», якщо б не користувалось послугами іммігрантів.

Економісти усвідомлюють важливий внесок, який роблять кочові робітники в країну, до якої вони прибувають. Турки, пакистанці й алжірці навчились пристосовуватись, незважаючи на сильні упередження. «Вони справляються,— говорить журнал «Новини Сполучених Штатів і світовий огляд» (англ.),— і будуть справлятись доти, доки Європа... не усвідомить, що навіть тільки з економічної причини вона потребує їх».

Іноземці у відчайдушних пошуках успіху в новій країні мають напрям бути більш самостійними, ніж місцеві жителі, й майже не надіються на урядову соціальну систему підтримки. «Ніщо не є таке безпідставне, як звинувачення емігрантів у тому, що вони отримують урядову допомогу»,— сказав один американський радник у справах імміграції, який пропустив через свої руки більше ніж 3000 справ чужоземців.

Часто через те, що іноземці шукають можливості покращити територію, на котрій живуть, то оновлюють цілі сусідства. Коли в Південну Африку раптово наплинули португальські біженці після того, як спалахнула війна в Анголі і Мозамбіку, то португальська громада взяла в свої руки й привела до порядку цілі передмістя Йоганнесбурга.

[Рамка на сторінці 5]

Основні статистичні дані про міграцію:

▶ 4,5 мільйона мігрантів, включаючи 1,5 мільйона з Північної Африки — це 8 процентів населення Франції.

▶ Тільки на одній ділянці кордону між Мексікою та США кожної ночі 800 прикордонників арештовує у середньому 1500 нелегальних іммігрантів.

▶ В Австралії 20 процентів населення народились в інших країнах.

▶ Один мільйон поляків, мабуть, нелегально працює у Західній Європі.

▶ За один з останніх років 350 000 людей офіційно мігрувало до Південної Африки на роботу по контракту. Близько 1,2 мільйона іноземців перебуває там нелегально.

▶ Принаймні 185 000 радянських євреїв іммігрувало до Ізраїлю в 1990 році.

▶ З 1975 року понад 900 000 південно-східних азіатів переїхало до Сполучених Штатів Америки.

▶ Кожного тижня принаймні тисяча людей емігрує з Гонконга.