Чи це може знову відновитись?
ТРУДНО довідатись точно скільки неонацистів (нових нацистів) є в Німеччині сьогодні. Проте, агентура для перевірки політичної крайності в федеративній республіці налічує, що у правих організаціях є більше як 20 000 членів. Ці є поділені на багато груп, членство деяких налічується на сотні.
Здається це буде наперекір відновленню нацизму, бо що ж нацизм вартий без до-Гітлера-подібного провідника, здібного з’єднати всі ці незгідні групи під своїм керівництвом? Досі, немає такого нового політичного месії, а навіть не у особі Михаїла Кюнена, одного з німецьких загальновідомих неонацистів. Один неонацист описує Кюнена бути „сусід праворуч фюрера Адольфа Гітлера на землі”. А про Гітлера він сказав: „Фюрер є такий святий для нас, як Ісус для християн”.
Також, обставини в Німеччині сьогодні не є схожі на обставини догітлерівської ери. Безробіття велике, але не 30 процентів, так як воно було спочатку 1930 років. Сьогоднішнє знецінення є мале в порівнянні із знеціненням у 1920-их роках, коли до двох років продукт, який коштував 35 марків подорожчив на 1 200 400 000 000! У Німеччині вже майже немає патріотизму і мілітаризму. Теперішня конституція охороняє від відновлення диктатури.
Однак, багато людей вірять, що до неонацизму не слід ставитись легковажно. Історик Карл-Дітріх Брахер з Бонн університету перестерігає: „У 1920 роки були тільки малі групи, не було великої організації”. І так як бачимо з того, що відбувається у країні за країною через терористичні атаки, то треба тільки кількох дуже присвячених осіб, щоб заворушити небезпеку, надмірну до кількості їхніх членів.
Небезпеки десь у іншому місці
Спочатку цього року Кюнена засудили на більше як три роки тюрми за його неонацистські діяльності. Перш ніж його було заарештовано, як то кажуть, він ужив свій час, втікши з Німеччини, „обробляти радикальну правоту” у Швейцарії. У швейцарській газеті було сказано: „Із задоволенням він усвідомив, що в цій країні його ідеологію ,дуже уміло представляють кілька груп’”.
Також, у Гітлеровій батьківщині, Австрії, яку він засвоїв у його третій рейх у березні 1938-го року, існують такі групи. Декотрі старші австрійці пригадують собі з деяким бажанням минулого, коли нацисти володарювали їхньою країною. Сьогоднішня безладна підростаюча молодь з її неохайним одягом та наркоманією, розстроює старших людей, які нарікають, що „цього ніколи не сталося б під Гітлером”. Вони навіть пригадують собі Гітлерів час, коли „ви могли проходжуватись вулицями вночі без страху”. Декотрі люди вибирають не звертати увагу на надмірності того режиму і кажуть: „Те чого нам сьогодні потрібно є тільки маленького Гітлера”.
Неонацизм знаходиться також по інших країнах, а не тільки в Європі. Згідно з рапортом у Франкфуртер Руншав, майже 10 000 нацистів повтікали до різних країн Південної Америки при кінці другої світової війни. Чи ж вони можуть бути загрозою? Про небезпеку відновлення нацизму в Парагваї, журнал А Бе Се ревіста надрукував серію інтерв’ю з славними урядовими діячами. Він цитував доктора правознавства Хайме С. Едана, який сказав, що „Нацизм живе, але не є діяльний”. Відомий політичний діяч погодився, і сказав: „Націонал-соціалізм не завмер”.
А що сказати про нацизм у Сполучених Штатах? Засновника американської нацистської партії, Юрія Лінкольна Роквелла, підступно вбили в 1967 році. Але його ідеологія ще існує в кількох неонацистських групах. Десять років по смерті Роквелла, журнал Тайм звернув увагу на те, що хоч „нацистський культ узагалі вже політично безсилий й зменшується членами, то його можливість підбурювати ненависть і створювати насильство є дуже велика”.
Отже, чи це може знову відновитись?
Говорячи про неонацизм у Німеччині, німецька газета З’юддойче Цайтунг зробила висновок: „Беручи до уваги історію Німеччини й кримінальний нацистський режим, то діяльності правих груп можливо не представляють критичної небезпеки, але в якому-небудь разі таки є ганьбою”. І газета Ді Цайт сказала ще більш переконливо: „Це безглуздо вірити, що нацистський рух відродиться в Західній Німеччині головно тому, що обставини через які нацизм здобув вплив уже не існують”.
Отже, здається немає небезпеки, що „маленький” Гітлер — або і „великий”,— колись прийде до влади, щоб відновити нацизм до його колишньої позиції під Гітлером, принаймні на цей час. Один 17-літній студент у Німеччині заявляє: „Нас уже доволі попереджено. Ми постараємось, щоб така річ уже ніколи більше не відновилась”.
Може бути, що нацизм ніколи не повториться. Але нацизм не має виключного права до пригноблення або жорстокості. І так як ми вже бачили з історії, Гітлер не був останнім диктатором у світі. Як люди продовжують експериментувати з різними урядами, то виникають гнітючі режими. Як же нам оберігатись, щоб не стати жертвою цих режимів? На це можна відповісти, коли знову подивимось на Гітлерів третій рейх.
[Вставка на сторінці 6]
Один неонацист сказав, що Гітлер „є такий святий для нас, як Ісус для християн”
[Вставка на сторінці 7]
Нацизм не має виключного права до пригноблення