Свідки Єгови мужні перед лицем нацистської загрози

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В НІМЕЧЧИНІ

СВІДКИ ЄГОВИ добре відомі за свою непохитну вірність Божому Слову, Біблії. Така вірність часто вимагає мужності, і, звичайно, це впливає на їхнє життя та стосунки з іншими.

Наприклад, Свідки глибоко поважають людей усілякого етнічного й культурного походження. Вони люблять Бога й свого ближнього (Матвія 22:35—40). Дійсно, вони погоджуються зі словами апостола Петра, який сказав: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35).

По цілому світі Свідків Єгови також знають як тих людей, що поважають закон, порядок і органи урядової влади. Вони ніколи не були й ніколи не будуть розсадником заколоту. Це підтверджується навіть тоді, коли в декотрих країнах їх переслідують за те, що вони займають таку ж позицію, яку займали апостоли: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29; Матвія 24:9). Але Свідки визнають, що інші люди також мають право поклонятися згідно зі своїм сумлінням.

Мужня християнська позиція Свідків Єгови є документально підтвердженим фактом як у Німеччині, так і в інших країнах, що були під правлінням Адольфа Гітлера. У 1933 році в Берліні (Німеччина) відбулася визначна подія, яка показує їхню мужність, любов до Бога й ближнього, а також їхню повагу до закону, порядку та релігійної свободи.

Жодного компромісу з Гітлером

Понад 50 років тому скінчилося жахливе 12-річне правління Гітлера, сповнене расизму та душогубства. Але рани, завдані тим нацистським режимом, засмучують людей і сьогодні.

Історія показує, що лише декілька груп мужньо протистояли нацистському терору і вголос говорили проти нього. Серед них були Свідки Єгови, описані як «крихітний острівець неослабного [морального] опору, котрий існував серед людей цього тероризованого народу». Їхня мужня позиція добре задокументована шанованими істориками.

Проте декілька критиків, у тому числі колишні Свідки Єгови, звинувачують Свідків у намаганнях піти на компроміс із гітлерівським режимом на початку його існування. Вони стверджують, що представники Товариства Вартової башти безуспішно старалися підлещуватися до нового уряду і принаймні протягом якогось часу схвалювали расистську ідеологію нацизму, котра зрештою привела до вбивства шести мільйонів євреїв.

Ці серйозні твердження є фальшивими. Представлений далі матеріал є відвертим дослідженням обговорюваних подій, яке ґрунтується на наявній документації й аналізі історичного контексту.

Погляд у минуле

Німецькі Свідки Єгови є діяльними вже понад 100 років. У 1933 році було приблизно 25 000 Свідків, які поклонялися Богу Єгові й розповсюджували біблійну літературу по всій Німеччині.

Незважаючи на свободи, гарантовані тодішньою німецькою конституцією, Свідки Єгови часто були об’єктом наклепницьких кампаній, які проводилися переважно релігійними противниками. Уже в 1921 році Свідків, тоді вони називалися Ернсте Бібельфоршер (ревні Дослідники Біблії), звинувачували в причетності до підривного політичного руху євреїв. Дослідників Біблії затаврували як небезпечного більшовицького «єврейського гада», хоча жодного доказу для такого звинувачення не було висунуто. Швейцарський теолог Карл Барт пізніше написав: «Звинувачення Свідків Єгови у зв’язках з комуністами може бути лише внаслідок мимовільного або навіть навмисного непорозуміння».

Один німецький церковний журнал звинувачував Свідків у тому, що вони разом з євреями були змовниками у революційному русі. У відповідь на це в німецькому виданні журналу «Золотий вік» (попередник «Пробудись!») за 15 квітня 1930 року повідомлялося: «У нас немає жодних підстав вважати це фальшиве звинувачення за образу, бо ми впевнені, що єврей є такою ж цінною людиною, як і номінальний християнин. Проте ми відкидаємо вищенаведену брехню цього церковного журналу, який принижує нашу працю, стверджуючи, начебто вона виконувалася не ради Євангелія, а ради євреїв».

Тому професор історії Джон Вайс написав: «У Свідків не було німецького расового націоналізму, і їх не турбували невдачі протягом багатьох століть у наверненні євреїв. Свідки все ще дотримувалися початкового християнського вчення, захищаючи потребу докладати зусиль, щоб переконувати всіх потенційно схильних до цього людей навернутися до Христа».

Що трапилося, коли Гітлер прийшов до влади?

Тридцятого січня 1933 року Адольфа Гітлера було призначено новим німецьким канцлером. Спочатку уряд Гітлера намагався приховати свій брутальний та екстремістський характер. Тому на початку 1933 року Свідки разом з мільйонами інших німців вважали націонал-соціалістську партію законною правлячою владою того часу. Свідки сподівалися, що націонал-соціалістський (нацистський) уряд зрозуміє, що ця миролюбна, законослухняна християнська група не становить підривної загрози для держави. Це не був компроміс із біблійними принципами. Як і в інших країнах, Свідки бажали повідомити уряд про правдивий не політичний характер своєї релігії.

Однак досить швидко стало ясно, що Свідки Єгови будуть серед перших об’єктів брутального нацистського нападу. Свідків знову затаврували як спільників уявної більшовицько-єврейської змови. Почалася кампанія переслідувань.

Чому така маленька релігійна громада викликала лютість у нового режиму? Історик Браєн Данн виділяє три головні причини: 1) міжнародний масштаб діяльності Свідків, 2) їхній опір расизму та 3) їхня позиція нейтралітету щодо держави. Через свої біблійні погляди німецькі Свідки відмовлялися віддавати честь Гітлеру, підтримувати націонал-соціалістську партію або згодом брати участь у воєнних діях (Вихід 20:4, 5; Ісаї 2:4; Івана 17:16).

Внаслідок цього Свідки зазнавали погроз, допитів, домашніх обшуків та інших методів насильства з боку поліції і СА (гітлерівських Sturmabteilung, штурмових загонів, або коричневосорочечників). Двадцять четвертого квітня 1933 року представники влади захопили й закрили бюро Вартової башти в Магдебурзі (Німеччина). Після ретельного обшуку там не було знайдено жодного доказу для звинувачення в злочині, і під тиском Державного департаменту США поліція повернула конфісковану власність. Але в травні 1933 року діяльність Свідків була заборонена в декількох німецьких землях.

Свідки роблять мужній крок

Протягом цього раннього періоду Гітлер старанно розвивав свій публічний імідж поборника християнства. Він проголошував свою відданість релігійній свободі, обіцяючи поводитися з християнськими віросповіданнями в дусі «об’єктивного правосуддя». Щоби ще більше підняти свій імідж, новий канцлер з’являвся в церквах. То був час, коли багато людей з інших країн, які пізніше воювали проти Німеччини, висловлювали своє захоплення досягненнями Гітлера.

Турбуючись зростанням напруженості в Німеччині, тодішній президент Товариства Вартової башти Джозеф Ф. Рутерфорд разом з директором німецького філіалу Паулем Бальцерайтом вирішили провести широкомасштабну кампанію, щоб повідомити канцлерові Гітлеру, всім урядовим чиновникам та громадськості про те, що Свідки Єгови не становлять загрози німецькому народу й державі. Очевидно, Рутерфорд вважав, що релігійні діячі неправильно інформували Гітлера відносно Свідків і що він не знав про виступи проти Свідків Єгови.

Тому бюро в Магдебурзі запланувало провести конгрес, щоб використати право німецьких громадян: звертатися з петицією до органів влади. Незадовго до цього Свідки Єгови зі всіх кінців Німеччини були запрошені відвідати 25 червня 1933 року Вільмерсдорфер тенісгалле у Берліні. Очікувалося майже 5000 делегатів. Попри ворожу атмосферу, там зібралося, виявивши мужність, понад 7000 чоловік. Делегати прийняли резолюцію за назвою «Декларація фактів». Цей документ опротестовував обмеження, які були накладені на діяльність Свідків. У ньому було чітко заявлено про їхню позицію і заперечувалися звинувачення в причетності до будь-яких заколотних політичних справ. Там говорилося:

«Нас неправильно звинувачують перед правлячою владою цього уряду... Ми з повагою просимо керівників країни й народу чесно та безсторонньо обміркувати сформульовані тут факти.

Ми не сперечаємося ні з будь-якими особами, ні з релігійними вчителями, але мусимо звернути увагу на один факт: здебільшого ті, хто стверджує, що представляє Бога та Ісуса Христа, є, по суті, нашими гонителями і зображають нас у фальшивому світлі перед урядами».

Конгрес мужності чи компромісу?

Сьогодні декотрі гадають, що берлінський конгрес 1933 року й «Декларація фактів» були спробою ведучих Свідків виявити підтримку нацистському урядові і його ненависті до євреїв. Однак їхні твердження не є правдивими. Вони ґрунтуються на дезінформації й неправильному тлумаченні фактів.

Наприклад, критики заявляють, що Свідки прикрасили Вільмерсдорфер тенісгалле зал прапорами зі свастикою. Фотографії конгресу 1933 року чітко показують, що в залі не було ніяких свастик. Очевидці підтверджують, що не було ніяких прапорів у залі.

Проте, можливо, що прапори були на самому будинку. Один нацистський бойовий загін використовував цей зал 21 червня, в середу, напередодні конгресу. Після того, саме в день перед конгресом, поблизу цього будинку натовпи молодих людей разом з підрозділами СС (Schutzstaffel, перші охоронці Гітлера, чорносорочечники), СА та іншими святкували літнє сонцестояння. Тому Свідки, які прибували на недільний конгрес, могли бачити будинок, прикрашений прапорами зі свастикою.

Якщо б прапори зі свастикою прикрашали зовнішню частину залу, коридори або навіть його внутрішню частину, то Свідки б їх не знімали. Навіть сьогодні, коли Свідки Єгови орендують громадські будівлі для зібрань і конгресів, вони не знімають національних символів. Але немає жодного доказу, що Свідки самі вивішували будь-які прапори або віддавали їм честь.

Крім того, критики стверджують, що Свідки відкрили конгрес співом на музику німецького національного гімну. Справді, конгрес розпочався піснею 64 «Славетна надія Сіона», яка була в релігійному пісеннику Свідків. Слова цієї пісні були на музику Франца-Йозефа Гайдна, написану ним у 1797 році. Пісня 64 входила в пісенник Дослідників Біблії принаймні з 1905 року. У 1922 році німецький уряд затвердив мелодію Гайдна зі словами Гофмана фон Фаллерслебена як свій національний гімн. Незважаючи на це, Дослідники Біблії в Німеччині все ще час від часу співали пісню 64, як і Дослідники Біблії в інших країнах.

Спів пісні про Сіон важко було б пояснити як зусилля задобрити нацистів. Під тиском антисемітських нацистів інші церкви усунули зі своїх гімнів і літургій такі єврейські слова, як «Юда», «Єгова» та «Сіон». Свідки Єгови не зробили цього. Тому організатори конгресу не сподівалися здобути прихильність уряду співом пісні, в якій вихваляється Сіон. Можливо, декотрі делегати не мали бажання співати «Славетну надію Сіона», оскільки ця мелодія Гайдна також була мелодією національного гімну.

Продумана заява

Коли уряд перебував у перехідному періоді, а країна — в безладді, Свідки хотіли зробити чітку заяву щодо своєї позиції. Через «Декларацію» Свідки рішуче відкинули звинувачення у фінансовій причетності або в політичних зв’язках з євреями. Тому в цьому документі заявлялося:

«Наші вороги фальшиво звинувачують нас у тому, що ми отримуємо фінансову підтримку для своєї праці від євреїв. Це зовсім не так. До цього часу євреї не пожертвували жодних грошей на нашу працю».

Згадавши про гроші, «Декларація» продовжувала звинувачувати нечесні справи великого бізнесу. У ній говорилося: «Євреї, які займаються комерцією в Британсько-Американській імперії, заснували великий бізнес і використовують його як засіб експлуатації та пригноблення людей різних народів».

Ясно, заява не стосувалася єврейського народу в цілому, і дуже шкода, якщо цю думку неправильно розуміють і вона дає підстави для будь-якої образи. Дехто стверджував, що Свідки Єгови внесли свою частку у вороже ставлення до євреїв, якого тоді навчали в німецьких церквах. Це неправда. Своєю літературою та поведінкою під час нацистської ери Свідки відкидали антисемітські погляди і засуджували нацистську наругу над євреями. Звичайно, їхня доброзичливість до євреїв, які розділяли з ними таку ж долю у концентраційних таборах, повністю спростовує це фальшиве звинувачення.

«Декларація» визначила, що діяльність Свідків є релігійною за своїм характером. У ній говорилося: «Наша організація не є політичною з будь-якого погляду. Ми лише наполягаємо на тому, щоб навчати людей зі Слова Бога Єгови».

«Декларація» також нагадала урядові про його обіцянки. Свідки дотримувалися певних високих ідеалів, про такі ж ідеали став публічно заявляти і німецький уряд. До цих ідеалів належали сімейні цінності та релігійна свобода.

У зв’язку з цим «Декларація» додала: «Старанне дослідження наших книжок і літератури виявить той факт, що саме ті високі ідеали, яких дотримується і про які проголошує теперішній національний уряд, є викладені, рекомендовані і на них особливо наголошується в наших публікаціях; вони показують, що Бог Єгова подбає про те, аби всі люди, які люблять праведність, у відповідний час досягнули цих високих ідеалів».

Отже, Свідки ніколи не виявляли підтримки нацистській партії. Крім того, користуючись своєю релігійною свободою, вони не збиралися припиняти своє публічне проповідування (Матвія 24:14; 28:19, 20).

За повідомленням «Щорічника Свідків Єгови за 1974 рік», декотрі німецькі Свідки були розчаровані тим, що мова «Декларації» не була більш гострішою. Чи директор філіалу Пауль Бальцерайт згладив текст документа? Ні, бо порівняння німецького й англійського текстів розбіжності не показує. Очевидно, таке протилежне враження ґрунтувалося на суб’єктивних спостереженнях тих людей, які безпосередньо не були залучені до підготовки «Декларації». На їхні висновки також міг повпливати той факт, що вже через два роки після цього Бальцерайт зрікся своєї віри.

Тепер відомо, що в Німеччині діяльність Свідків Єгови була заборонена в суботу, 24 червня 1933 року, саме за день до початку берлінського конгресу. Організатори конгресу і поліція дізналися про цю заборону через декілька днів. Зважаючи на атмосферу напруженості й на явну ворожість нацистських службових осіб, як чудово, що конгрес взагалі був проведений. Без перебільшення можна сказати, що 7000 Свідків, відвідуючи конгрес, мужньо ризикували втратити свою свободу.

Після конгресу Свідки розповсюдили 2,1 мільйона примірників «Декларації». Декотрих Свідків відразу заарештували і відправили в трудові табори. Так нацистський уряд повністю виявив свій тиранічний, насильницький характер і незабаром розпочав рішучий наступ на цю маленьку групу християн.

Професор Крістін Кінґ написала: «Брутальна сила не могла придушити Свідків, і нацисти про це мусили дізнатися». То було в згоді з написаним у «Декларації»: «Влада Бога Єгови є найвищою і немає жодної влади, яка може успішно йому протидіяти»a.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 13]

Справжні фотографії конгресу в тенісгалле, який відвідали Свідки Єгови в 1933 році.