Вільний виклад

ТИ МОЖЕШ вкласти у підготовку великі зусилля, узяти інформативний матеріал, зробити його логічно струнким і доладно виголосити. Але хіба вдалий твій виступ, якщо присутні слухають тебе лише частково і нерідко переносяться думками на щось інше? Чи можливо досягти се́рця слухачів, коли їм важко зосередитись?

Що може бути коренем такої проблеми? Багато чого. Найчастіше — це невміння вільно і природно викладати думки. Іншими словами, промовець зачасто поглядає у записи або виголошує матеріал надто сухо. Однак ці труднощі прямо пов’язані зі способом підготовки.

Якщо написати повний текст виступу, а потім спробувати перетворити його на план, тобі, мабуть, буде важко промовляти вільно і невимушено. Чому? Тому що ти вже наперед підібрав конкретні слова. Навіть промовляючи з плану, ти будеш силкуватися згадати слова, вжиті у початковому варіанті. Якщо мову написаного тексту порівнювати з усним повсякденним мовленням, то вона переважно сухіша, а речення — складніші. Це позначається на стилі виголошення.

Замість того щоб складати детальний текст виступу, спробуй такий метод: 1) Вибери тему і ключові ідеї для її розкриття. Для короткого виступу достатньо двох головних пунктів, а для довшого — чотирьох або п’яти. 2) Вкажи під кожним головним пунктом провідні вірші, які його висвітлюють, а також приклади і найважливіші доводи. 3) Обміркуй вступ. Одне-два вступних речення можна написати повністю. Крім того, продумай кінцівку.

Підготовка до виголошення — надзвичайно важливий етап. Разом з тим, не старайся переглянути і завчити наперед кожнісіньке слово виступу. У підготовці до вільного викладу основну увагу слід приділяти не словам, а думкам. Думки належить сформулювати і повторювати доти, доки вони не вишикуються в розумі у стрункий рядок. Це зробити неважко, якщо хід твого виступу логічний і продуманий: тоді думки під час виголошення линуть вільно і легко.

Подумай про переваги. Одна з істотних переваг вільного викладу полягає в тому, що мовець говорить простими словами — тими, на які люди відгукуються найліпше. У результаті цього виклад стає жвавішим, а отже, й цікавішим для слухачів.

Завдяки такому стилю мовлення вдається підтримувати найповніший зоровий контакт зі слухачами, це у свою чергу сприяє кращій передачі думок і кращому їх сприйняттю. Оскільки ти не заглядаєш у записи за кожним реченням, слухачі більш упевнені, що ти говориш щиро, а також добре обізнаний з власною темою. Саме тому така манера викладу має бути схожа на приязну, глибоко сердечну розмову.

Крім того, виступ без готового тексту дозволяє бути гнучким. Матеріалові такого виступу не властива непорушність, його можна змінювати. Уяви собі, що вранці — якраз у день виступу — передають важливу новину, яка має прямий зв’язок з твоєю темою. Хіба ж про неї не варто згадати у промові? А може, під час виступу ти помічаєш, що серед присутніх багато дітей шкільного віку? Наскільки ж вартісніше пристосувати свої приклади і практичні поради до їхніх потреб і пояснити, як матеріал впливає на їхнє життя!

Інша перевага вільного викладу в тому, що він стимулює твоє власне мислення. Коли слухачі вдячні та сприйнятливі, то більший за́пал охоплює і тебе самого. Завдяки цьому ти докладніше пояснюєш думки і виділяєш більше часу для повторного наголошення окремих тез. Проте якщо ти бачиш, що увага слухачів послаблюється або звертається на щось інше, ти не просто говориш далі, а намагаєшся зробити відповідні кроки, щоб подолати цю проблему.

Остерігайся пасток. Потрібно розуміти, що, крім переваг, вільний виклад криє і потенційні пастки. Одна з них — це схильність перетягувати час. Якщо включати у виклад забагато додаткових думок, стає важко вкластися у визначені часові межі. Щоб уникнути цього, зазначай у плані, скільки часу відводиться на кожну частину виступу, а тоді неухильно дотримуйся цього розкладу.

Інша небезпека, яка чатує на мовців, особливо на досвідчених,— це надмірна впевненість у власних силах. Дехто вже звик до публічних виступів і бачить, що зовсім не важко нашвидкуруч зліпити кілька думок і заповнити призначений час. Проте кожному завданню мусить передувати серйозна підготовка та молитва, бо ми смиренно визнаємо, що беремо участь в освітній програмі, Величним Наставником в якій є сам Єгова (Ісаї 30:20, Хом.; Рим. 12:6—8).

Багато мовців, котрі не звикли говорити без папірця, дуже непокояться, що порозгублюють свої думки. Не піддавайся цим тривогам і не відмовляйся через них від методу, який провадить до вправного мовлення. Добре готуйся і проси в Єгови про допомогу його духу (Ів. 14:26).

Є і такі мовці, котрі утримуються від вільного викладу, бо надмірно переймаються тим, які слова вживати. Звичайно, на відміну від промови з повного тексту, вільному викладу іноді бракує словесної вишуканості та граматичної точності, але цю ваду цілком компенсує приємний розмовний стиль. Люди найліпше відгукуються на думки, які виражено легкозрозумілими словами і нескладними реченнями. Якщо добре підготуватися, належні слова будуть з’являтися самі собою — не тому, що ти завчив їх наперед, а тому що приділив удосталь часу на аналіз головних думок. І коли розмовляти доброю мовою на щодень, вона так само вільно буде линути й зі сцени.

Які записи використовувати. З бігом часу ти набудеш досвіду і зможеш викладати кожен пункт свого плану кількома словами. Усі ці пункти разом з помітками про вірші можна записувати на окремій картці або аркуші для зручності у відшукуванні. Йдучи у проповідування, ти переважно запам’ятовуєш просту схему розмови. Якщо знаходиш додаткову інформацію для повторних відвідин, аркуш з її коротеньким конспектом можна вкласти прямо в Біблію. Іноді за основу для розмови можна взяти план з «Біблійних тем для обговорення» або матеріал з книжки «Обговорення на основі Писань».

Однак, виступаючи впродовж кількох тижнів з цілою низкою завдань або й публічних промов, ти можеш відчути потребу в детальніших записах. Навіщо? Аби ще заздалегідь поновлювати в розумі матеріал кожного з тих виступів. А втім коли надмірно триматися словесних конструкцій зі своїх записів і зазирати в них майже на кожному реченні, тоді переваги вільного викладу буде зведено нанівець. Якщо ти використовуєш детальні нотатки, роби в них позначки, щоб легко бачити лише кілька виділених слів та посилань на вірші, котрі і становлять твій план.

Хоча досвідчений оратор повинен промовляти вільно, у виступ іноді варто вплітати й інші форми викладу. Скажімо, у вступі та кінцівці добрий контакт з аудиторією мають супроводжувати дійові і ретельно продумані слова. Тому у цих частинах виступу бажаного ефекту можна досягти кількома реченнями, вивченими напам’ять. А факти, цифри, цитати або біблійні вірші доцільно зачитувати — це звучить промовисто і переконливо.

Коли від тебе вимагають пояснення. Іноді доводиться пояснювати свої вірування без попередньої підготовки. Таке може трапитись у служінні, коли співрозмовник з чимось не погоджується. Те саме буває у розмовах з родичами, на роботі або в школі. Представники влади теж можуть вимагати пояснення наших вірувань. Біблія закликає: «Завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом» (1 Пет. 3:15).

Зверни увагу на те, яку відповідь дали юдейському Синедріону Петро та Іван за словами з книги Дії 4:19 і 20. Вони чітко висловили свою позицію всього двома реченнями. Апостоли зробили це способом, який пасував до слухачів: вони сказали, що спірне питання стосувалося не лише їх, але й суду. Пізніше до того ж суду притягли і фальшиво звинуваченого Степана. Прочитай його яскраву відповідь-експромт у Дії 7:2—53. Як Степан побудував свій виступ? Він виклав події в історичній послідовності. У належний момент Степан почав наголошувати на бунтарському дусі ізраїльського народу, а наприкінці промови показав, що Синедріон виявив такий же дух, бо його члени спричинили убивство Божого Сина.

А як зробити свої слова дієвими, коли доводиться пояснювати власні переконання експромтом? Бери приклад з Неемії, котрий безмовно помолився, перед тим як відповісти на запитання царя Артаксеркса (Неем. 2:4). Наступний етап — швиденько склади мислений план своїх слів. Ось перелік основних можливих кроків: 1) Вибери одну-дві думки, які слід включити у пояснення (можеш узяти їх з книжки «Обговорення»). 2) Подумай, які вірші використати для підтвердження тих думок. 3) Поміркуй, як тактовно почати, щоб співрозмовник охоче слухав. Відтак починай говорити.

А чи будеш ти пам’ятати, що́ робити, коли опинишся в скрутних обставинах? Ісус сказав своїм послідовникам: «Не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме» (Матв. 10:19, 20). Це не означає, що на тебе зійде чудотворне «слово мудрости», яке давалось християнам у першому сторіччі (1 Кор. 12:8). Але якщо постійно приймати навчання, яким Єгова наділяє своїх слуг у християнському зборі, то, коли потрібно, святий дух нагадає тобі всю необхідну інформацію (Ісаї 50:4).

Вільний виклад — це, без сумніву, вельми дієвий метод. Якщо регулярно вживати його під час виступів на зібраннях, то неважко буде відповідати експромтом і в інших ситуаціях, адже головні засади лишаються незмінними. Не бійся говорити вільно. Оволодівай цим умінням і станеш пліднішим у проповідуванні. А якщо ти маєш привілей промовляти до збору, то зможеш краще втримувати увагу слухачів і досягати їхніх сердець.