Співучасть з демонами заборонена

1. Яким арґументом проти демонізму Павло повторив своє пояснення Господньої вечері?

АПОСТОЛ Павло повторив своє пояснення Господньої вечері, кажучи: “Тим що єсть один хліб, ми, хоч многі, є одно тіло, що ми всі їмо той один хліб. Погляньте на Ізраїля по тілу: хіба ті, що їдять жертви, не є спільниками жертівника? Що ж скажу? Що ідол що небудь єсть? або посвяти ідолові що небудь єсть? Ні, та це скажу, що приноси-жертви народів це приноси бісам, а не Богу. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів [брали участь з демонами, Мо]. Ви не можете пити чашу Єгови і чашу демонів; ви не можете бути учасником ‘стола Єгови’ і стола демонів. Чи ж нам роздражати Єгову? Хіба ми дужчі за його?”— 1 Кор. 10:17—22, НС.

2. Як старинні Ізраїльтяни мали спільність з жертівником Божим.?

² За старинних Ізраїльтянів, коли вони приносили мирну жертву й подяки жертву, то жертводавці як і священики їли частину тієї жертви. Така жертва для Бога представляла ту особу, що жертвувала її, щоб цим пояснити, що життя мусіло бути віддане за її життя; а те, що вона їла частину жертви, представляло її співучасть у жертві на вівтарі. І так вона мала співучасть із жертівником. (Мо) На жертівнику оставалась частина приносу, бо деякі частини, як от товщ, і інші, були спалені на ньому; а особа, що принесла жертву через священика, діставали частину тієї жертви. Це було пожертвоване Богу Єгові; а що той жертівник належав до Його, тим жертводавець і Господь Бог мали спільність. (3 Мойс. 19:5, 6; 22:29, 30; 5 Мойсеєва 12:17, 18; 27:5—7) Таке мирне споріднення цим чином було відновлене або піддержане між Богом і жертводавцем.

3. Чому спільники хліба не можуть також бути спільниками з демонами?

³ Поганські народи поза Ізраїлем жертвували на своїх жертівниках жертви своїм богам або ідолам. В дійсності вони приносили жертви демонам. Коли Ізраїльтяни відвернулися від Єгови, “вони приносили жертву бісам, не богам.” (5 Мойс. 32:17, Мо; Пс. 106:37) В цей спосіб вони мали спільність з демонами, з ворогами Єгови; вони ‘співучаствували в демонах’. (Мо) Християни не можуть бути спільниками з демонами. Задля цієї причини вони не можуть займатися ідолопоклонством. Це включає зажерливість, також, бо ‘зажерлива особа ідолопоклонна’ і “зажерливість, котра єсть ідолослуження”. (Ефес. 5:5; Кол. 3:5) Ісус ніколи не почитав або служив демонам. Коли Сатана, Диявол, “князь демонів”, запропонував Ісусові царства цього світа в заміну за Ісусове почитання його, Ісус відповів, що Він сповняв Божі прикази, щоб почитати єдиного Бога Єгову. (Мат. 12:24; 4:8—11, НС) Ісус не почитав ніякого ідола, тільки живого Бога. В ніякий спосіб Він не мав співучасти або співтовариства з демонами. Впродовж Його земного служення Він виганяв демонів з біснуватих людей і заборонив їм свідкувати, що Він — Христос. Отже, якщо ми бажаємо мати єдність з Христом, як члени Його тіла, і якщо ми бажаємо брати участь у символах Спомину в достойний спосіб, тоді ми не можемо займатися ніяким ідолопоклонством. Особливше тепер, коли світські орґанізації й герої бувають обожані, як от Об’єднані Нації і славні світові особи. Ми не можемо бути “одно тіло” і “один хліб” з Ісусом Христом і рівночасно бути ідолопоклонниками.

“СТІЛ ЄГОВИ” І “ЧАША ЄГОВИ”

4. Щодо Спомину, чому Павло говорив про чашу і стіл Єгови?

⁴ Коли апостол відноситься до чаши, яку Ісус подав ученикам пити і до опрісночного хліба, який Він переломив і дав їм їсти, то чому Він говорить про “чашу Єгови” і про “стіл Єгови”? Він каже: “Не можете пити чаши Єгови і чаши демонів; не можете бути учасниками стола Єгови і стола демонів.” (1 Кор. 10:21, НС) Апостол так говорить тому, що ті речі, представлені через символи Спомину, були розпорядком Єгови для добра тих, що належать до Христа.

5. З якого пророцтва Павло навів про “стіл Єгови” і до чого це відносилося?

⁵ Павлів вираз “стіл Єгови”, як це його розуміють критики текстуa, був наведений з пророцтва Малахії 1:7, 12 (Грецький LXX). Пророк Малахія там каже: “Ви приносите нечистий хліб на мій жертівник, та ще й питаєте: Як ми зневажаємо тебе? От тим, що ви говорите: Трапезу Господню ніщо поважати. Ви ж його зневажаєте [Боже імя], мовляючи: Стіл Єгови є нечистий, і овочі на йому, харч, невартне.” (АС) Малахії слова “стіл Єгови” відносяться до Його жертівника, при якому складали звіря на офіру. Тіло жертви складали на жертівнику. Крови з жертви ніколи не пили, але виливали при основі жертівника або заносили її до Святая Святих у храмі, або якось інакше позбавлялися її.

6, 7. Згідно з поясненням Павла, то як він є “столом Єгови”?

⁶ “Стіл Єгови” міг відноситися до цілого розпорядку для Господньої вечері. Коли ж він відноситься до одного особлившого начерку, тоді це мусило відноситися до опрісного хліба, бо він є безкровний. Той хліб представляє “тіло Христа” в якому Ісусове мале стадо, співнаслідники Царства, мають часть. Це Бог, що зробив розпорядок для “тіла Христового”. Він сотворив його, розставивши членів його по Своїй вподобі Ісус Христос є Головою тіла, а 144,000 членів з “маленького стада” є тілом нижче Його, кожний займає своє приписане місце. Отже привілей співтоваришувати з Ісусом Головою — це славне призначення, яке Бог зробив для тих з малого стада, і це їм єдиним цей привилей дано.

⁷ Про цю точку ми читаємо: “Знаємо ж, що Бог заставляє всі Його діла співділати на добро тих, що люблять Бога, що є покликані по постанові Його; бо котрих наперед узнав, тих і призначив бути подібні образові Його Сина, щоб Він був перворідним між многими братами. Тим же, кого наперед призначив, тих і покликав, а покликаних Він оправдив. Тих же, що оправдив, тих і прославив.”— Рим. 8:28—30. НС.

8, 9. Кому дано привілей бути тілом Христа? Як єдність з ним завжди скріпляється?

⁸ Отже ця постанова єдности з Його первородним Сином в одному духовому тілі була дана або витворена Богом Єговою для “малого стада”, одинацять членів з котрих були з Ісусом, коли Він установив Спомин. Щоб остатися в єдності з Головою Ісусом Христом, то треба триматися взірця Його образу через наслідування Його земного напряму. Тим то нам сказано: “Не приймайте нерівного ярма з невірними. Яка бо спільність праведности з неправедністю? Або, яку спільність світло має з темрявою? Далі, яка згода є між Христом а Велиялом? або яка часть вірному з невірним? яка згода Божого храму з ідолами? Ми бо храм живого Бога, яко ж говорить Бог: ‘вселюся в них і ходитиму між ними, і я буду їх Богом, а вони будуть моїми людьми.’ ‘ “Тим же вийдіть з між них і відлучіться,” каже Єгова, “і не дотеркайтеся до нечистого,” ’ ‘і я прийму вас’ ‘ “І я буду вам за отця, а ви будете мені за синів і дочок”, каже Єгова Вседержитель.’ Оце ж маючи оці обітування, любі, очищуймо себе з усякої нечисті тіла, і духа, звершуючи святість у страсі Божому.”— 2 Кор. 6:14 до 7:1, НС.

⁹ Отже ми не можемо бути уступчивими відносно “стола Єгови”. Ми не можемо мати спільність у тілі Христа і брати кусок хліба в Спомині і в той самий час бути учасниками “стола демонів”, почитати ідолів, і мати нечисті зв’язки. Роблячи так, цим ми побуджуємо Єгову до гніву, а Він сильнійший чим ми, так, всемогучий, щоб ревнувати; а це принесе наше знищення.— 5 Мойс. 32:21—26.

10. Через свій зв’язок з новою угодою, як ця чаша Спомину є “чашою Єгови”?

¹⁰ Тепер щодо “чаши Єгови”. Ісус подав чашу Спомину своїм ученикам із цими словами: “Ця чаша значить новий завіт силою моєї крови, що має бути пролита за вас.” (Луки 22:20, НС) Ця сама чаша — це “чаша Єгови”, тому що цей новий завіт, це угода або контракт, який Він зробив для покликання з усіх народів “людей для Його ім’я”. Але ж це Ісус Христос, що ділає як посередник між Богом і людьми, постаравшися о жертвенну кров для утвердження того нового завіту, як це і Мойсей забивав жертву звіря і його кров’ю кропив, щоб установити ту старинну Закон-угоду між Богом і тілесним Ізраїлем. (Ерем. 31:31—34; Діян. 15:14; 2 Мойс. 24:1—8; Жид. 9:14—24; 1 Тим. 2:5, 6) Ті прийняті в той новий завіт, це “люди для Його ім’я”, першим з котрих був вірний жидівський останок в П’ятидесятницю і пізніше прийнято з між віруючих поган, почавши від сотника Корнелія. Всіх оттих Бог Єгова помазав своїм духом, і зробив їх помазаниками або членами “тіла Христового”. Оцих Бог збирає до себе, кажучи: “Зберіться до мене — ви мої люди помилувані, що зробили урочистий завіт над жертвою [Христовою жертвою].” (Пс. 50:5 Ро) Ця нова угода є додатковим фактом, який показує, що привилей пити чашу в обходженню Спомину є обмежаний до тих, що є членами Христового тіла.

ЯК ДІЛИТИСЯ ЧАШОЮ

11. Як Ісус указав, що є ще інше значення чаши, т. є, “чаши Єгови” в якій Його ученики мають участь?

¹¹ Оці члени не мають спільності в достарченню крови нової угоди. Це тільки Ісус достарчає. Через свою кров Він став посередником нової угоди в їх користь. І так члени Його тіла не можуть в тому змислі мати “спільність в крові Христа”. Як же тоді апостолові слова можуть бути правдиві: “Чаша благословення, яку ми благословляємо, хіба не єсть спільність в крові Христа?” (1 Кор. 10:16, НС) Це тому, що ця “чаша Єгови” має ще інше значіння. Як же? В тім, що вона представляє ту частину, яку Єгова вилляв. Ісус і Його мале стадо наслідників Царства мусять пити її, щоби доказати їх невинність до Нього і свою достойність до того Царства. До оцеї то чаши Ісус відносився, коли, зараз по установленню Спомину, Він молився: “Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ця; тільки ж не як я хочу, а як Ти.” І знов: “Отче мій, як не може ця чаша мимо йти від мене, коли не питиму її, нехай станеться воля Твоя.” (Мат. 26:39, 42, НС) І коли Петро, в обороні Ісуса, зранив одного з людей, що прийшли ув’язнити Його, Ісус сказав: “Постав меч твій у похву. Чашу, що дав мені Отець, хіба не пити її? — Йоана 18:11, НС.

12. Як показано, що вона є також “чашою спасення”?

¹² “Чаша Єгови” символічно представляла Божу волю для того, що пив її, і пиття її приносило терпіння й смерть Ісусові на ганебному дереві тортур. Але Божа воля для Ісуса не скінчилась з Його смертю. Вона також включала воскресення Ісуса із мертвих до безсмертного життя в небі, як прославленого Сина Божого, отже збавлення Його від смерти. (Жид. 5:7) Отже це була “чаша спасення” також, спасення за Його тверду й непорушну невинність до Його Отця без гріха. Тут слова Псалма 116, який головно відноситься до Ісуса Христа в Гефсиманському городі, є влучні, тому що Ісус рішивсь пити “чашу Єгови” аж до смерти: “Чим віддячитись мені Єгові за всі його добродійства, сотворені мені? Чашу спасення піднесу, й ім’я Єгови призову. Сповню Єгові всі обітниці мої, перед усім народом його. Дорога в очах Єгови смерть святих його.”— Пс. 116:12—15, АС.

13. Що Ісус сказав, що запевнило, що Його послідовники питимуть чашу з Ним? Як вона станеться важкою до пиття?

¹³ Згідно з волею Божою, тією чашою, що Ісусові дано пити, Він також ділиться з своїм малим стадом наслідників Царства. Це Він запевнив, коли Він сказав до двох своїх апостолів, які просили, щоб їм дати особливші місця в Царстві з Ним: “Ви то чашу, яку я п’ю, питимете, й хрещенням, яким я хрещусь, хреститиметесь: тільки ж, щоб сидіти вам по правиці в мене й по лівиці в мене, це не єсть моє дати, а кому приготовлено.” (Марка 10:34—40, НС) Ця чаша яку Ісус тоді пив і яку Його небесний Отець налляв і подав Йому, представляла Божу волю для Нього. Ця воля була часто записана в Святих Писаннях і вона визначила Йому терпіння й ганебну смерть, неначе Він був грішник, і зневажитель і ганьбою для Бога Єгови. Оцей останній начерк зробив ту чашу для Ісуса так важкою до пиття, що Він представив цю справу перед Отцем тричи в молитві й тоді зрікся самий себе, щоб випити цю частину Божої волі. Такий напрям провадив Його до осягнення Царства.

14, 15. Яка є ціль тієї порції в чаші відносно Ісуса і Його учеників?

¹⁴ Тут ми бачимо, що ця чаша Спомину представляла більше чим тільки Ісусове вмирання як жертва викупу, що мала уповажнити нову угоду й усунути гріхи Його учеників, що були взяті в ту угоду. Ученики не мають ніякої части в жертві викупу й в посередництві нової угоди, бо вони самі потребували жертви викупу й Ісусового посередництва. Тепер же завважте оце: Жертва викупу за людство не вимагала від Ісуса терпіти зневаги й переслідування й нарешті віддати життя в ганебний спосіб, як засуджений злочинець, бунтівник і Бога-зневажитель. Цю частину чаши Отець добавив, щоб до найвищої точки випробувати Сина Божого й доказати, що Диявол є брехун в його обвинуваченню Божого сина, і щоб показати Ісусову непорушну піддержку Божої всесвітної суверенности.

¹⁵ Оцю частину чаши Ісус мусив випити, щоб доказати перед цілою вселенною свою достойність до Царства за яке Бог зробив угоду з Ним. Він мусив продати все, що Він посідав, щоб набути ту “перлу дорогоцінну”. (Мат. 13:45, 46, НС) А що Ісус приняв своїх учеників в ту угоду за Царство з Ним, то й вони мусили пити цю чашу з Ним, щоб показати їх невинність до Бога й піддержати Його всесвітню суверенність і доказати свою гідність царювати з Ісусом Христом в небесній славі. Тим же то вони п’ють цю чашу з Ним.

16. Яке писання Павло написав їм, показуючи, що вони мусять бути спільниками в Його смерті і так пити цю чашу?

¹⁶ Тим то писання кажуть до “малого стада” з Його послідовників: “Вірне бо слово: Коли ми помремо, то й житимем разом; коли терпимо, то й царюватимем разом як царі.” (2 Тим. 2:11, 12, НС) Ті, що приняті в “тіло Христа” (під символом хліба Спомину) мусять охреститися в смерть, якщо вони бажають бути частю Його прославленого “тіла” в небесах. Тому то апостол запитує членів Христового тіла: “Ми, що померли для гріха, як ще житимем дальше в Йому? Хіба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його охрестилися? Бо погреблись ми з Ним через хрещення у Його смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили. Коли бо ми зєдинені з Ним подобієм смерти Його, то напевно ми будемо й подобієм Його воскресення.”— Рим. 6:2—5, НС.

17. Що саме вино Спомину представляє, і що пиття його значить?

¹⁷ Той самий апостол, будучи у в’язниці в Римі, писав, що він зачислив всі земні самолюбні надбання до “купи сміття, аби придбати Христа і знайти єдність в Йому, . . . щоб зрозуміти Його, і силу воскресення Його і спільність в муках Його, підчиняючися подібности Його смерти, аби тільки достигнути до воскресення з мертвих.” (Филип. 3:8—11, НС) Тим що зміст чаши Спомину представляє “Його смерть” на оправдання всесвітньої суверенности Єгови, то Ісус влучно сказав, що те вино означувало “кров мою”, яку Він дав ученикам своїм пити.

18, 19. Як же це є “чаша благословення” над котрою ми благословимо Бога?

¹⁸ Тим що вино Спомину представляє пролиту кров, воно означує смерть для того чия кров пролита за нову угоду. Згідно з угодою Єгови, яку Він зробив з Ноєм зараз по потопі, Він забезпечив усіх сотворінь кров як святість, а особливо людську кров, і смерть тому, що п’є її. (1 Мойс. 9:1—6) Тепер, коли ученики п’ють вино Спомину, то символічно вони п’ють кров, але п’ють її під Божим приказом. Це значить для них пролити свою кров або умерти як Ісус Христос умер за справу всесвітної суверенности Його Отця. Вони згодилися умерти з Ним, щоб вони могли доказати, що Диявол є брехливим бунтівником і доказати свою гідність до життя з Ісусом в небесному царстві. Ради цеї то причини апостол писав до них: “Чаша благословення, яку ми благословляємо, хіба не є спільністю в крові Христа?”

¹⁹ Так, це “чаша благословення” над якою благословляємо Бога. Вона справді представляє смерть з Ісусом Христом, і хрещення в Його смерть, але мати участь в такій смерті — це привилей. Як це і апостол писав зі своєї в’язниці: “Бо вам дано, щодо Христа, не тільки вірувати, але задля Нього і страждати.” (Филип. 1:29, НС) Ця чаша має благословенство Боже, бо вона представляє Божу волю для Ісуса і Його малого стада. Цю чашу або привилей пити з неї дано малому стаду, щоб вони могли доказати їх невинність на землі до найвищої міри і могли “увійти у вічне царство нашого Господа і спасителя Ісуса Христа.” (2 Пет. 1:11, НС) Отже це з глибокого оцінення ті, що мають привилей пити чашу, благословлять Бога за неї. Бо це є привилей оправдати Його через смерть з Христом і опісля воскреснути силою Його до безсмертного життя в Христовому царстві ради дальшого оправдання Його всесвітної суверенности.

20. На чий спомин її п’ють, і чому?

²⁰ Тому що це Христова смерть, що уповажнює нову угоду, і тому що це Він дав приклад смертю і Його ученики є занурені в Його смерть, тому вони п’ють чашу на Його спомин.

21. Отже чому чаша Спомину не є для інших овець, щоб вони пили її?

²¹ Оці факти помагають великій громаді “інших овець” сьогодні побачити, що ця чаша Спомину не є для них пити. Вони не вмирають Христовою смертю, і коли хто із них умре перед битвою Армаґеддон, то вони вмирають як вірні мужі й жінки, що були Свідками Єгови перед Христом. Вони не пожертвували тілесної або земної надії на новий світ, але вони йдуть до життя в новому світі. Многі з них переживуть Армаґеддон й увійдуть у новий світ без умирання. Отже властиво вони здержуються від співучасті в чаші Спомину.

ЇДЯТЬ І П’ЮТЬ ЗАДЛЯ ЖИТТЯ В СОБІ

22. Чи Йоан 6:51 не указує, що всі послідовники повинні брати участь?

²² Але чи повищі удовіднення не заперечують Ісусових слів до Жидів відносно чудотворної манни? Хіба ж Він не сказав: “Я живий хліб що зійшов з неба; хто їсть цей хліб житиме повіки; а хліб, що я дам, це тіло моє за життя світа”? (Йоана 6:51, НС) Завважте оці слова: “тіло моє за життя світа”. Чи вони указують, що всі віруючі в Христа, без ріжниці чи вони надіються на життя в новому світі на землі чи в небі, можуть або мусять брати участь в хлібі й вині Спомину? Відповідь на це питання є, Ні!

23. Яка дискусія допровадила до тих слів, і як хліб представляє Його тіло, яке Він дав за життя світа?

²³ В часі, коли Ісус виповів повищі слова, Він дискусував манну, яка була чудотворним хлібом для Ізраїльтянів в їх подорожі по пустині до Обіцяної Землі. Та манна-хліб не дала життя вічного Ізраїльтянам ні мішаній громаді з ними. Отже Ісус сказав: “Я хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині, та й повмирали. Це хліб, що з неба сходить, щоб хто їсть Його, не вмер.” Цим Він пояснив, що хліб, який Він дав за життя світа, було тіло Його. (Йоана 6:48—51, НС) Все ж таки, ті Ізраїльтяни у пустині не пили ніякої крови, бо їм було заборонено це робити, не тільки Божим заповітом з Ноєм, їх предком, але і условинами Закон-угоди через їх посередника Мойсея. Та манна з неба яку вони їли була безкровна, і в цьому змислі була схожа на Ісусове тіло. М’яса не можна було їсти покіль не випущено крови. Отже те, що послушне людство нового світа буде споживати для вічного життя, то це неначе безкровне тіло, о яке Ісус постарався прийшовши з неба.

24. Про що інше Він говорив опріч тіла за життя світа?

²⁴ Виходить, що Ісус говорив про щось більше чим манну для життя світа, коли Він сказав: “Направду кажу вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого і не п’єте крови, не маєте життя в собі. Хто кормиться тілом моїм і п’є кров має вічне життя; і я воскрешу його останного дня; бо тіло моє справдішна їжа, і кров моя справдішний напиток. Хто кормиться тілом моїм і п’є кров мою, пробуває в мені, а я в йому. Як живий Отець післав мене, і я живу Отцем, так і хто живиться мною, той житиме мною. Це хліб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали. Хто їсть цей хліб житиме повіки.”— Йоана 6:53—58, НС.

25. Отже кормлячись Його тілом і п’ючи Його кров принесе що? І що значить тут мати “життя в собі”?

²⁵ Завважте, що Ісус тут сказав, що хто п’є Його кров і їсть Його тіло, той пробуває з Ним а Він із ними. Це значить, що вони сталися членами Його тіла, будучи охрещені в Христа і цим самим охрещені в Його смерть. Ісусова їжа була, щоб чинити волю Його Отця, і вони кормляться Ісусовим тілом через виконання Божої волі з Ісусом разом і закінчать її, як і Він. (Йоана 4:34) Хіба що ученики візьмуть цей напрям, інакше вони не мають життя в собі. “Життя в собі” не конечно значить наслідження життя або безсмертности в небі, але це має значіння подібне до того, що Ісус сказав: “Прийде година, і нині єсть, що мертві почують голос Сина Божого, і, почувши, оживуть. Бо як Отець має в собі дар життя, так Він дав і Синові мати дар життя в собі.” (Йоана 5:25, 26, НС; Кнокс) Отже для членів тіла Христового мати “життя в собі” значить мати участь у привілею з Ісусом наділяти благами Його жертви послушних з людства впродовж тисяча років Його царювання. Вони стануться Його небесною невістою, “женою Агнця”. Яко такі, вони будуть матерями земних дітей “Віковічного Отця, Князя Мира”, Ісуса Христа. (Одкр. 19:7—9; 21:9, 10; Іса. 9:6) Отже те “мале стадо”, кляса “невісти”— це виключні одиниці, що п’ють кров Сина чоловічого і їдять тіло Його. Одначе, в Йоана 6:25—58 Ісус не дискусував вечері Спомину з тими Жидами, многі з котрих покинули Його.

[Примітки]