Новочасна Історія Свідків Єгови

Часть 20. Теократична війна нейтральних христіянів під час світової боротьби.

В 1940 році Сполучені Держави ухвалили примусовий Вербунковий акт, який уповажнив примусову службу при війську для всіх молодих людей вище 18 років віку. Провізію винятку зроблено для кляси IV-Д, котра включала належно висвящених міністрів. Ґенерал Лувіс Б. Гершей, деректор Вербункової служби для Сполучених Держав, видав опінію в червні, 1941 р., що члени Бетелю в Брукліні, Н.Й.) і піоніри можуть бути вийняті для цієї службі. Але, як і всі інші, вони мусять установити таке призначення перед місцевою вербунковою радою.a Опісля, на 2 листопада, 1942 р., ґенерал Гершей видав поправку до своєї опінії, що Свідків Єгови можна заключити до Кляси IV-Д як звичайних висвящених міністрів і увільнити від мілітарного вишколу й служби. В цій опінії він виразно заявив, що Свідки Єгови становлять реліґійне тіло.

“Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур в заінкорпороване під законами штату Ню Йорк для добродійних, реліґійних та наукових цілей. Незаінкорпороване тіло людей, знані як Свідки Єгови, мають спільні реліґійні вірування і признають за свою земну урядову орґанізацію Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур, Інк. Тим що вони тримаються орґанізації тієї реліґійної корпорації, незаінкорпороване тіло Свідків Єгови уважається за признану реліґійну секту.”b

Оця урядова опінія помогла многих зрозуміти їх властиву позицію під законом як “міністри реліґії.”

В дійсності, то Свідки Єгови уже є відданими до служби як ‘воїни Ісуса Христа.’ Отже вони не можуть ще раз посвячуватися, щоб служити в армії кесаря. (2 Тим. 2:3) Більшість з мужчин Свідків змогли доказати свій стан як міністри перед місцевими вербункованими радами. Одначе, завдяки упередження вербункових рад, декотрим не признали такого стану. З цього виринула потреба ставитися перед суди, котрі засуджували їх до вязниці від один до пять років. Остаточно виринула потреба, щоб деякі точки того вербункового питання розібрати перед Верховним Судом Сполучених Держав, доточно справ Свідків Єгови. Деякі справи вигралося, а інші програлося. Дві третих з усіх тисяч заскаржених, котрі приписували собі стан сумлінного спротиву під силою Вербункового акту, були Свідки Єгови.

‘‘Це дивовижне число вязнів складається майже дві третих із Свідків Єгови, всі котрі домагалися бути признаними за міністрів євагнелиї і котрим вербункові ради відмовили цей стан.”c

Щоб заопікуватися тими многими вязнями, що були Свідками, установлено особливші табори під надзором ріжних федеральних вязниць. Звиш 3,500 молодих міністрів полонено там під час війни.d Одначе ті молоді люди не марнували свого часу, а радше уживали їх вільний час на живу студію Святих Писань і інші предмети, щоб краще узброїтися для служби, коли будуть звільнені. Тим вязням дозволено на ґрупові тижневі студії Біблії і на реґулярні відвідини спеціяльним слугою, якого Товариство висилало послужити їм духово. Невинність тих молодих людей послужила як велике свідоцтво народові. Більше треба було мати відваги, щоб стояти за принцип нейтральности, а ніж йти за товпою.

Всі ті лєґальні діяння збудували історичний памятник, котрий можуть читати всі люди. Завважте, що впок. суддя Мурфій з Верховного Суду Сполучених Держав сказав:

“Від давнезних часів до нинішнього дня, винахидливість чоловіка не знала гряниць у витворенні зброї для опресії проти тих, що посміли висказати або практикувати неортодоксальні (незвичайні) реліґійні вірування. І Свідки Єгови є живим доказом цього факту, що навіть в цім народі, який народився в ідеях свободи, право практикувати реліґію в незвичайний спосіб в далеко від забезпеки. Їхня то войовнича віра, за котру вони побиваються з фанатичною ревністю. Вони терпіли брутальне побиття; їх майно було знищене; їх знасилювали на кожному звороті через оживлення й уведення маловажних установ та статутів. (Побач справу Мулдера і Комінскі),’ Свідки Єгови формують конституційний закон.’ Огляд 2 Хартій Прав, Ч. 4, ст. 262.) На них, як і на інші реліґійні меншости, упав тягар випробування нашої відданости ідеям і конституційним запевненням для реліґійної свободи.”e

Отже великим коштом свого часу, грошей і особистого терпіння, ті Свідки у Сполучених Державах під час війни енерґічно побивалися за нейтральністю. Вони боролись у змаганні затримати двері відчинені для свободи почитання, щоб поширити їх активність благовістя. По закінченню війни, великий залив опозиції дещо спинився і вони вступили на тихшу воду, де вони далі виконували їх Богом дану службу. Тут би пригадати, що Верховний Суд Сполучених Держав до 1955 року вирішив пядесять справ відносно Свідків Єгови, 23 прихильні вирішення у 37 справах, а 10 неприхильні вирішення у 13 справах.

Після закінчення Другої світової війни Свідки Єгови викопали себе із руїни війни. Тисячі повертали з плінних таборів і вязниць. Ті перші години свободи були солодкі. Зараз в дорозі до дому вони почали проповідувати.f Многі звіти говорили про зворушливі прийняття в їх проповідуванні від дому до дому. Для публики вони здавались неначе воскресли із мертвих. Тоді пороблено старання, щоб знову зібрати Свідків у собори для активної служби. Відділи були знову отворені в краї за краєм, коли націстські армії подавалися взад до послідної поразки. Настав великий попит за орґанізаційними слугами із відповідним здоровям бути окружними слугами.

У їх бідноті, позбирано тимчасові знаряддя, щоб знову впустити в рух колеса благовістя і постачати біблійну літературу та інші підручники. Покарм і одіння стались другорядною конечністю. Головна ціль була, щоби відновити біблійне кормлення, перше для самих Свідків, а потім для величезної змореної публики людей доброї волі.

У більше щасливих краях Свідки негайно зорґанізували світову кампанію допомоги у січні, 1946 року. Тисячі братів у Сполучених Державах, Канаді, Швайцарії й Швеції добровільно ділилися з їх менше щасливими братами одінням і грішми на закупно поживи. Ця ратункова програма продовжалася через два роки з половиною, щоб відбудувати Свідків у слідуючих війною розбитих краях: Австрія, Белгія, Булгарія, Китай, Чехословаччина, Данія, Анґлія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Нідерландія, Норвегія, Філіпінська Республика, Польща і Ромунія. Туди вислано 1,056,247 фунтів одіння і 718,873 фунтів харчу, і також 124,110 пар черевик. Все це вартувало 1,322,406.90 доларів.g Ці числа не включають тих многих цінних годин, які провелось на збирання й роздавання цього матеріялу. Справді це був вияв любови з боку братів, котрі ділилися своїми благословенствами, котрі плили в обидві стороні. В одну сторону плила матеріяльна поміч, а в другу плила їх історія невинности, що була світовою новинкою, що витворило Свідкам ґлобальну славу, як борців за христіянські принципи. Цим чином робота свідоцтва для Свідків Єгови стала легшою у всіх частях землі. (2 Кор. 8:13—15) Все це доказує, що Свідки Єгови є обєднані як родина по всьому світі під люблячою кермою теократичного товариства нового світу, котре по материнські чувало над ними.

Як же поводилося їх активності благовістя в часі тяжких років війни? Хоч у многих краях широке розповсюднювання літератури було вельми обмежене і тисячі міністрів увязнено, то однак число розповсюдненої літератури по цілому світі було досить велике. Та дивна річ в тому, що число активних міністрів майже подвоїлося, що указує, що жаркість війни приспішила зібранню більше благородніх людей в кадри Свідків для проповідування. Завважте слідуючі числа світової активності.

1874-1892 1,535,600 400

1893-1918 9,737,224 21,274

1919-1930 93,500,000 23,988

1931-1939 215,984,991 73,469

1940-1945 158,315,308 141,606i

Поширення біблійної правди величаво поступає вперед, війна чи не війна. Це час кінця, коли добра новина про установлене царство проповідується на всіх континентах землі. Ні люди ані демони не можуть стримати цього на довго. Якщо вони пробують воювати проти Бога і проти невідпорної сили його святого духа, тоді вони ставлять себе вдорозі неминучого знищення, показуючи себе мізерним борцем проти Бога і його Свідків, як от Гітлєр.

(Далі буде)

[Примітки]