Поступай Згідно з Теократичними Вимогами
“Заповідаю тобі додержувати цю заповідь чистою і без докору до явлення нашого Господа Ісуса Христа.”— 1 Тим. 6:13, 14, НС.
1. Яка велика відповідальність упала на помазаних Свідків Єгови і визнаних христіян після 1914 року?
З УСТАНОВЛЕННЯМ царства Єгови в 1914 році (по Хр.), велика відповідальність упала на помазаних свідків Бога Єгови і на всіх, що визнають христіянство. Чи встануть вони, щоб проголошувати цю добру новину про установлене царство по всій залюдненій землі на свідкування всім народам, або чи їх віра упаде й вони поринуть у безнадійну безодню цього світу? Віра й вповання на Єгову і на його Слово — оце була вимога яку вони мусіли зустрінути заким Бог міг уживати їх як своїх свідків. Тим то Ісус запитав: “Коли Син чоловічий прийде, то чи знайде віру на землі?” Поглянувши назад до 1918 року, коли Єгова прийшов у свій храм, ми можемо щиро подякувати Богу за те, що він знайшов “віру на землі”, віру Авраама. Він знайшов чоловіків і жінок, що були цілком віддані йому як Всемогучому Богу Єгові і котрі відреклися “всіх речей” цього світу і не полюбили свого життя аж до смерті.— Луки 18:8; Мат. 19:27; 24:14; Одкр. 12:11, НС.
2, 3. (а) Чому і як Єгова уживав помазаного останка? (б) Які слова Ісаїї почались сповняти?
2 Оті роки від 1914 до 1918 були роками спроби. Ворог зміг до значної міри зруйнувати їх земну видиму орґанізацію, але не зміг знищити їх любови ні посвяти до Бога. Їх віра в нього оставала невмирущою. Із цими то посвяченими одиницями Єгова почав будувати нову земну орґанізацію, товариство Нового Світу, під установленим царством Божим. Оцих вірних одиниць Ісус гуртом назначив бути слугою “усього його добра.” Зараз вони відчули невідкладність їх відповідальности й поручення. А що вони були вільні від усякого звязку з мистичним Вавилоном, тому вони могли зараз рушити до праці, сповняючи своє призначення, щоб проголосити по всіх частях землі цю добру новину про царство Єгови. Маючи Божого духа і маючи багато до чинення, помазаний останок прийшов до життя, і перед ними засияла ясна і Богом поблагословенна будучність, коли вони установили ядро товариства Нового Світу.— Мат. 24:45—47, НС; Езек. 37:1—14; Одкр. 11:11.
3 Слова пророцтва Ісаїї почали набирати значення: “Встань, засияй; бо світло твоє зійшло і слава Єгови зійшла над тобою. Ось бо темрява вкривати ме землю, а поморок народи; а над тобою засияє Єгова, і слава його явиться над тобою. І поприходять народи до світла твого, і царі — до сяєва, що над тобою заблисне. Піднеси очі твої і подивись кругом: всі вони громадно до тебе простують; сини твої прибувають здалека, й несуть дочок твоїх на руках. Глянеш і зрадієш, забється і поширшає серце в тобі; бо все багатство морське попливе в руки тобі, власність народів прибуде до тебе.” “І прибудуть до тебе в покорі сини тих, що тебе пригнітали, й припадати муть до стіп у ніг твоїх, що колись тобою гордували, та й назвуть тебе городом Єгови, Сионом Святого Ізрайлевого.” Після 1919 року, а головно від 1935 року, великі товпи людей, з усіх народів і племен і родів і язиків, почнуть збиратися до товариства Нового Світу про теократичні інструкції. Божа всесвітна орґанізація сталась звісною як “Город Єгови, Сион Святого Ізрайлевого.”— Іса. 60:1—5, 14, АС; Одкриття 7:9; Мих. 4:1—5.
4. Чому смирні повинні бути згідними з вимогами Єгови, і які є декотрі ці вимоги?
4 Тепер, коли ті смирні одиниці прийшли до теократичної орґанізації Єгови, то це тільки властива річ, щоб вони підкорилися її вимогам; бо тільки цим робом вони зможуть поступати вперед з товариством Нового Світу. Між першими вимогами є потреба признати теократичну орґанізацію; що через “вірного й розумного слугу” клясу Єгова постачає своєму стаду духовий покарм у властиву пору. Також студія й зібрання є радісними вимогами, а це средство для поступу із всезбільшаючим світлом розуміння, яке сияє з орґанізації Нового Світу. Також конечним є відкинути навички старого світу й також його хотіння. Сварки, расові та реліґійні ненависті, народні традиції, гордість і суперництво і численні інші розкольні теорії й обряди, що належать до цього старого світу, мусять бути радісно відкинуті, як речі принадлежні до цього пропадаючого ладу. Всілякої форми світські самолюбності, заздрість, підозріння, самолюбні зазіхання, реліґійно-сектанські войни, переслідування один одного — все це обявлення духа цього вмираючого ладу і його бога, Сатани — муситься відкинути цьому старому світу. Для таких речей немає місця в новій системі. І це тільки тоді, як ми підкоряємося цим теократичним вимогам, ми зможемо зберегти мир з товариством Нового Світу.— Якова 3:13—18; 1:1—4; Мат. 24:45, 46, НС.
УЖИВАЮЧИ САМОКОНТРОЛІ
5. Як самоконтроля помагає поступати з товариством Нового Світу?
5 Подорож до нового світу вимагає самоконтролі. Мойсей після пильної й вірної служби через многі роки, як слуга Єгови, не увійшов в Обітовану Землю за те, що він одного разу стратив самоконтролю. Він дозволив, що досада опанували його, і в тій хвилі гніву він не прославив Єгову в очах Ізраїля. За це він заплатив привілейом увійти в Обітовану Землю. Ті що подорожують сьогодні до позатипічної Обітованої Землі мусять берегтися проти втрати контролі. Самоконтроля — це уміркованість і самокарність у всьому. Павло ось як радив филипіянам: “Нехай ваша розсудливість буде звісна всім людям.” Коли ми збуваємо навички старого світу, а набуваємо навички нового, ми бажаємо приймити розсудний, розумний напрям у всьому, що ми робимо. Порада мудрого чоловіка є така: “Не вповай надмірно на свою праведність, і не показуй себе занадто мудрим; чому тобі себе губити? Не бувай надто лукавим і безумним; чому тобі вмирати завчасу?” Це значить самоконтроля, знання коли починати а коли кінчити. Не бувайте однобічні або кульгаві, а зрівноважені у всьому — оце важливий чинник у збереженні мира з товариством Нового Світу.— Филип. 4:5, НС; Еккл. 7:16, 17, ПВ.
6. Що кожний член товариства Нового Світу повинен поручати?
6 Цей є обовязок кожного, що подорожує до нового світу, а особливо він положений на слуг, що вони дали властивий приклад. Кожний слуга повинен так поводитися, щоб він міг свою поведінку поручати іншим. Щоб кожний міг сказати з апостолом: “Будьте послідовниками моїми, яко ж я Христів.” Яким же прикладом був той апостол? Під надхненням духа, ось що він сказав про себе: “Я кличу вас за свідків сьогодні, що я чистий від крови всіх людей, бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу. . . . Тим пильнуйте, памятаючи що через три роки ніч і день не переставав я зі слізами напоминати кожного. А тепер поручаю вас, брати, Богові слову благодати його, котре то слово зможе збудувати вас і дати вам насліддя між усіма освяченими.”— 1 Кор. 11:1; Діяння 20:26—32, НС.
7. Чому слуга не може дозволити своїм навичким, а особливо обжирстві й пянстві, йти поза міру?
7 Слуги Нового Світу мусять наслідувати гарний приклад Павла, щоб і вони могли бути прикладом на добро многим десяткам тисяч, що приходять в товариство Нового Світу кожного року. Ці нововірці бачучи цей гарний приклад поведінки поставлений перед них будуть порушені наслідувати тих слуг і цим чином задержають мир у товаристві Нового Світу. Тим то Павло з підкресленням сказав: “Треба ж надзирателеві бути бездоганним, чоловіком однієї жінки, тверезим, ціломудрим.” Такий слуга не може дозволити своїм навичкам бути без контролі. Стадо Боже глядить на його властивий провід. Деякі навички можуть легко статись неумірковані хіба що уживається самоконтролі. Це особливше правда відносно навички в їжі й напитках. Нам радиться, щоб ми не були ні обжирливі ані пяниці, бо такі не наслідять царства Божого. Обжирство показує брак розсудку. Воно услаблює енерґію й робить ум млявим і сплячим. Знов пянство спричиняє втрату контролі над собою. Пяниці бракує постави, поваги і відповідальності. Як може пяниця представляти теократичну орґанізацію з чистим сумлінням? Це ж неможливо! Пянство перешкаджає поступу і наносить зневагу на собор Божий і його Христа. Воно ніяк не пасує для тих, що спілкують з товариством Нового Світу. Отже Павло радить назирателям бути “тверезим . . . не пяницею, не до бійки, не до здирства, а розсудним.” І христіянським жінкам він радить: “чесними, не до осуди, тверезими, вірними у всьому.” А до доморядників Божих він каже: “Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що інше робите, все на славу Божу робіть.”— 1 Тим. 3:2, 3, 11; 1 Кор. 9:25; 10:31, НС.
8. Яким життям христіянин повинен жити?
8 Жити згідно з Божими вимогами помагає христіянським свідкам Єгови жити тверезим і щасливим життям. Це приносить задоволення. “Благочестя — надбання. . . . І справді це средство для великого надбання благочестя із самовдовольством.” Це помагає христіянинові оціняти те, що він є один з великого тіла поклонників, що прославляють Бога; що його поведінка відбивається на цілій христіянській орґанізації, або помагає або шкодить поступові в товаристві Нового Світу.— 1 Тим. 6:5, 6, НС.
9. Як ми можемо стримати наші навички?
9 Виробляти добрі звичаї це не є легка справа в зопсутому світі, бож звичаї не виробляються автоматично. Добрі звичаї треба плекати при помочі тяжкої праці. По більшій часті добрі звичаї є овочом Божого духа, як наслідок пильного пристосування Його Слова. Погані або невластиві звичаї неминуче зведуть нас зі шляху товариства Нового Світу. Через те треба провірити ваші навички й поступ. Запитайте себе: чи Ісус був би повівся так як я повівся? Чи вім був би поступив так у справі, яка вимагала самоконтролі? Наслідуйте його приклад. Якщо ви маєте приступити до якогось непевного діла, запитайте себе: чи такий напрям уліпшить або зіпсує моє оцінення Творця? Що станеться, якщо я дозволю цьому розвинутись до повної міри? Чи той овоч буде теократичний, розумний, практичний? Або чи він буде шкідливий для моєго духового добра? Майте на увазі оці слова апостола Павла: “Випробуйте себе чи ви у вірі.” Випробуйте себе чи ви в гармонії з товариством Нового Світу, розглядіть свій спосіб думання, свій настрій, свою поведінку, свій поступ. Дозрівайте не тільки горізонтально, тобто, поступаючи з роками у правді, але й вертикально, тобто, в оціненні правди, в любові й зрозумінні. “Самих себе вивідуйте що ви є.”— 1 Кор. 13:5, НС.
ПОСЛУШНІ ТЕОКРАТИЧНОМУ ПРЕДСТАВНИЦТВУ
10, 11. Як треба глядіти на постанови Нового Світу і принципи і на клясу “вірного й розумного раба”?
10 Новоприбувші мусять навчитися бути в гармонії з принципами і порядком товариства Нового Світу і поступати в гармонії з ними, щоб все діялося на добро й благословення всіх в орґанізації, і на славу Бога Отця. Часами наші новоприбувші супутники мають трудність зробити цю зміну. Вони схилені бути трохи бунтівничі або непокірні. Щоб статися справді частю товариства Нового Світу, конечно треба мати пошану до теократичного порядку. Ради цього вимагається покірного й послушного стану ума. Ми не можемо дозволити на настрій і нахіл до цього старого світу, щоб вони вплинули на наші думки і поступки, коли ми раз приступили до орґанізації Нового Світу. Старий світ ми полишили позаду, отже чому не лишити все його на всі часи? Чому втягати його способи й методи в орґанізацію Нового Світу? Його постанови не дали ніякої пільги старому світу; як же вони можуть бути цінними для нового? Тільки при помочі сумлінного зусилля в обновленні нашого ума, відмовившися прилагодитися до цього старого ладу, що ми зможемо доказати собі добру й прийнятну й звершену волю Божу.— Римлян 12:2, НС.
11 Позаяк “вірному й розумному слузі” повірено все добро Господнє, отже треба мати властивий погляд в умі, що “вірний раб” діє на наше добро. Цим чином той раб сповняє свій власний обовязок перед Єговою, виконуючи Його роботу. Отже воля того раба є воля Єгови. Бунт проти того раба це бунт проти Бога. Властивий напрям ума до проводу того раба — значить поступати в гармонії з товариством Нового Світу.
12. Чому шлях “вільнодумця” є небезпечним наслідувати?
12 Нахил між зростаючою ґенерацією є вивисшати індивідуальність — “вільнодумність,” що вони називають. “Вільнодумець” виражає особисте бажання за незалежністю. Він противиться бути “звязаним” до якої-небудь установи або правил. Він має власний спосіб поступовання, який для нього завжди здається бути кращим. Підчинятися теократичному авторітету або представникам, це трудна річ для нього. Він чується скупчиним неначе обгороджений зі всіх боків інструкціями. Кожний один в товаристві Нового Світу блудить тільки він ні. Він здається завжди знає кращий спосіб для виконання діла. Його шлях є надутий гордістю й високодумністю. Якщо він уважно не спростує свого збочення, своєї високодумности, то його гордість запровадить його в ганебний упадок. Воно завжди краще признати по Писаннях теократичний порядок, який приніс нам правду і бути в гармонії з ним ніж опертися його проводові через те, що часом ми не розуміємо чому певні речи так діються. “Надійся на Єгову всім серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум. У всіх стежках думай про його, а він простувати ме шляхи твої. Премудрим себе не величай у думці; бійся Єгови і остерегайсь лихого.” “Попереду погибелі йде гординя, а попереду упадку — надуте серце. Ліпше з тихим духом смиритися, ніж з гордими здобич паювати.” Нехай ці слова вистачають.— Прип. 3:5—7; 16:18, 19, АС.
13. Як Писання показують потребу для послушенства й пошани для теократичних представників?
13 Слухняности і пошани до теократичних представників вимагається в орґанізації Єгови. “Старші, що пильнують служення, нехай удостояться подвійної чести, а найбільше ті, що трудяться в слові й науці.” (1 Тим. 5:17, НС) Єгова є відповідальний за орґанізацію своїх сотворінь, і він наділяє властю й силою і кермує яку пошану треба дати їм. “Та Бог розложив члени кожного у тілі по своїй вподобі.” Земні надзирателі представляють Єгову в їх призначенні як і небесні. “Підкоряйтесь один одному в страху Христовім. Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, . . . Як собор кориться Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому. . . . Жінка повинна мати глибоку пошану до свого чоловіка.” Це зображає потребу мати порядок і пошану в христіянському соборі для тих, що одягнені в авторітет.— 1 Кор. 12:18; Ефес. 5:21—23, НС.
14-16. (а) Як пошана до теократичного представника зображена в справі Захарія? (б) У справі Павла з архієреєм Ананієм? (ц) У справі Давида і царя Саула? (л) Михаїла архангела й Диявола?
14 Коли Гавриїл сказав Захарії, що він матиме сина, Захарія не повірив ангелові. Через те ангел сказав до нього: “Я Гавриїл, що стою близько перед Богом, і я був висланий промовити до тебе і звістити тобі добру новину про це. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж по день, коли станеться це, за те що не поняв віри словам моїм, бо вони сповняться у призначений час.” Гавриїл був представником Єгови. Його словам не можна було сумніватися. Непошана до його авторітету стягнула страшну кару від Бога.— Луки 1:19, 20, НС.
15 Коли Ананнія велів вдарити Павла в лице, Павло сказав до нього: “Битиме тебе Бог, стіно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити? Ті ж, що стояли, сказали: ти архиєрея Божого злорічиш?” Тоді Павло перепросив, кажучи: “Не знав я брати, що це архиєрей. Написано бо: Не казатимеш лихого на князя народу твого.” Іншими разами перед царями і управителями цього світу Павло був дуже уважний, щоб указати належиту пошану. Оскільки більше ми повинні шанувати тих, що їм Єгова поручив власть! — Діяння 23:1—5, НС.
16 Цар Саул грозив Давидовому життю у многих случаях. А однак, коли Давид дістав нагоду взяти життя Саула, він сказав: “Хто може наложити руку на помазанника Єгови, і бути безвинним?” Давид указав страх Божий і глибоку пошану до його призначеного тим, що він відмовився підняти свою руку проти Саула. (1 Сам. 26:9; Пс. 105:14, 15, АС) Юда робить порівнання між поведінкою таких людей як Содоми і Гоморри, і сумежніх містів, із поведінкою Михаїла. Про тих лукавих людей, він сказав: “Так і це сновиди опоганюють тіло, начальством гордують, і на власть хулять. Михаїл же, архангел, коли змагався з Дияволом, суперечаючись про тіло Мойсея, не поважився піднести проти нього суду докоряючого, сказав: Нехай Єгова загрозить тобі. А ті люди говорять зневажливо про все чого вони не розуміють, а як безсловесні звірі у всьому поганять себе.” Петро також так обвинувачував хулителів і беззаконників: “Сміливі, самолюбні, не лякаються хулити власть, хоч ангели кріпостю й силою більші є, не приносять проти них перед Єгову докоряючого суду. Ці ж, як безсловесні звірі, природні, що родяться на лови і забиття, хулять чого не розуміють, і в зотлінні своїм загинуть і нагороду неправди приймуть.”— Юди 8—11; 2 Пет. 2:6—13, НС.
17, 18. Які серйозні наслідки вийшли зі зневаження авторітету відносно Ананія і його жени Сафіри, Миріям і Арона?
17 Вірний слуга уважний, щоб віддати належиту честь властям кожного разу, оціняючи факт, що ті представники промовляють в імя Єгови. Коли Ананнія й Сафіра збрехали перед Петром, апостол сказав до них: “Ти обманив не людей, а Бога.” За цей брак пошани до Єгови і його представника вони заплатили своїм життям. Кораг збунтувався був проти проводу Мойсея і Арона, але Мойсей показав, що зневаги Корага сягали далеко більше ніж це. Мойсей сказав: “Потему зрозумієте ви, що Єгова післав мене сотворити всі діла ці, та що не по своїй волі вчинив я це. Коли вони помруть, як всі люди вмирають, і постигне їх така кара як всіх людей, то не післав мене Єгова. Коли нечуване диво сотворить Єгова, і роззявить земля уста свої та й проковтне їх і все, що їх, і підуть живцем під землю, тоді пізнаєте, що ці люди споневірили Єгову.” Своєю бучею Кораг і його поплічники “согрішили проти їх власних душ.” Такі люди противляться Богу, а не чоловіку.— Діяння 5:1—6; 4 Мойс. 16:1—38; Діяння 5:38, 39, НС.
18 Серьозні наслідки відносно указання зневаги є також висвітлені у справі Миріяма і Арона, котрі зневажили Мойсея, як вибраного речника Єгови. “Чи це тільки через самого Мойсея Єгова промовляв?” вони запитали. “Хіба й не через нас так само він промовляв?” За їх нетеократичну поведінку Миріям була поражена проказою. Це тільки за її покаяння й заступництво Мойсея в її користь, що Миріям була очищена. Одначе, досаду Єгови проти Миріям за її поведінку можна бачити в Його словах до Мойсея: “Коли б її отець плюнув їй у вічі, чиж не була б вона осоромлена на сім день? Нехай зачинять її на сім день за табором, а потім можуть приняти її до себе.” Як сестри так і брати нехай приймуть цю осторогу до серця: що говорити зневажливо проти власті, представників Єгови, є досить серйозний гріх, щоб викинути таку особу “за табор”, т. є, поза теократичну орґанізацію. Нехай це буде звісним, що це страшна річ “упасти в руки Бога живого.”— 4 Мойс. 12:1—15; Жид. 10:31, НС.
БЕЗСТОРОННИЙ БОГ
19. Чому не годиться дивитися на упавшість чоловіка?
19 Петро заявив, що Єгова “не є сторонний Бог, але у кожному народі, хто боїться його і робить правду, той приятний йому.” Отже відкиньте геть ідею старого світу, що ніби орґанізація Єгови є сповнена “улюбленцями”. В неї нема ніяких улюбленців. Якщо ви боїтесь його і виконуєте роботу праведності, тоді й ви є улюбленцем як і всі інші. У соборах, слугів вибирається за їх уздібнення й умілістть служити. Собори повинні указати їх відповідну пошану через їх призначення, тому що при помочі цього средства Єгова діє з нами, а ви з Ним. Не ослаблюйте вашого теократичного споріднення через спотикнення на “тіло,” яке ви можливо не любите. Тому то Павло сказав: “Тим же віднині нікого не знаємо по тілу; коли і знали по тілу Христа, то тепер більше не знаємо. Тим же, коли хто в єдності з Христом, той нове сотворіння; старе минуло, а настало нове.” Якщо ми схилені знаходити помилки по тілу, то це зменшить наше оцінення його теократичної позиції, його відповідальності як раба Єгови. Якщо ми бачимо цей принцип теократичного представництва ясно, тоді ми не будемо наполягати на наші права й інтереса, але підемо за мудрою порадою призначеного слуги Єговою. Вони є “дари в людях” від Єгови. Вони поможуть нам виробити наше спасення на честь Божу і на виправдання його святого імя.— Діяння 10:34, 35, 2 Кор. 5:16, 17; Ефес. 4:8, НС.
20. Отже що це значить ступати згідно а товариством Нового Світу?
20 Отже, ступати в гармонії з товариством Нового Світу значить багато для нас. Це значить посвячене життя, самопожертва, цілковите й необмежене посвячення Богу Єгові як Ісус Христос був і тепер є. Це значить, щоб ми позбулися навичок сторого світу і пристосували себе до вимог Єгови. Це значить признання “вірного й розумного раба” і указати властиву пошану до тих, що в авторітеті. Це значить “провірити себе чим ми справді є.” Інакше сказати, це значить сповняти заповіді в чистий і недокорений спосіб.”— 2 Кор. 13:5; 1 Тим. 6:14, НС.
21. Як така згідливість з товариством Нового Світу принесе нам добро?
21 Якщо ми робимо це, тоді ми станимо дозрілими через незаслужену ласку Єгови. Тоді ми зрозуміємо ті щедрі благословення, коли ми ступаємо з його орґанізацією. Тоді ми будемо дивуватись із теократичного розширення. Ми будемо сияти духом з побільшеного знання й розуміння. Ми будемо з радістю жати те, що ми сіяли. Наше переконання стане сильне, наша віра непорушна, наше оцінення глибоке, наша радість буде сповнена запевненням, що ми ступаємо в гармонії з Божим товариством Нового Світу, котрого провід і керма не тільки буде кормити нас добре духово в цих послідних днях цього старого світу, але переведе нас живими у вічний праведний Новий Світ.