КНИГА ЄРЕМІЇ
1 Слова Єремı́ї*, сина Хілкı́ї, одного зі священиків з Анато́та,+ що у Веніями́новому краї. 2 У 13-й рік правління юдейського царя Йосı́ї,+ Амо́нового+ сина, Єгова промовив це слово. 3 Він промовляв і за днів юдейського царя Єгояки́ма,+ Йосı́їного сина, аж до закінчення 11-го року правління юдейського царя Седекı́ї,+ сина Йосı́ї, коли п’ятого місяця мешканці Єрусалима пішли у вигнання.+
4 Отож почув я слово Єгови:
Я зробив тебе пророком для народів».
6 Але я відповів: «О Всевладний Господи Єгово!
Таж я не вмію говорити,+ бо я ще молодий!»+
7 Тоді Єгова промовив:
«Не кажи: “Я ще молодий!”
Бо ти підеш до всіх, до кого я пошлю тебе,
і будеш говорити усе, що я накажу тобі.+
9 Потім Єгова простягнув руку і торкнувся моїх уст.+ Єгова сказав мені: «Я вклав свої слова тобі в уста.+ 10 Цього дня я поставив тебе над народами й царствами, щоб виривати з коренем і валити, руйнувати і нищити, будувати і садити».+
11 І знову я почув слово Єгови: «Що ти бачиш, Єремı́є?» А я відповів: «Бачу гілку мигдалевого дерева*».
12 Тож Єгова промовив: «Правильно, бо я пильную*, щоб виконати своє слово».
13 Тоді Єгова вдруге запитав мене: «Що ти бачиш?» Я ж відповів: «Бачу киплячий* казан*, а отвір його нахилений з півночі на південь». 14 І сказав мені Єгова:
«З півночі виллється лихо
на всіх жителів краю.+
15 Бо я скликаю всі племена північних царств,— промовляє Єгова.+ —
Вони зійдуться й поставлять свої престоли
при вході до брам Єрусалима+
та довкола всіх його мурів
і біля всіх Юдиних міст.+
16 Я оголошу їм вироки, які виніс за всі їхні лихі вчинки,
бо вони покинули мене,+
вони спалюють приношення для інших богів+
і вклоняються ділу своїх рук.+
Не лякайся їх,+
інакше я наведу на тебе страх перед ними.
18 Бо я зробив тебе сьогодні укріпленим містом,
залізним стовпом і мідним муром, щоб ти встояв перед усім краєм,+
перед царями Юди і її князями,
перед священиками і народом.+
19 Вони будуть боротися з тобою,
але не здолають тебе,
бо Єгова говорить: “Я з тобою,+ щоб тебе рятувати”».
2 І я почув слово Єгови: 2 «Піди і проголоси Єрусалиму: “Так говорить Єгова:
Пам’ятаю, як ти ходила за мною в пустелі,
в незасіяній землі.+
3 Ізра́їль був святим для Єгови,+ він був його першим плодом»”.
“Кожен, хто намагається пожерти Ізра́їля, стягає на себе вину,
і такого спіткає лихо”,+— промовляє Єгова».
4 Нащадки Якова, всі родини Ізра́їля,
послухайте слово Єгови!
5 Так говорить Єгова:
«Яку провину знайшли в мені ваші прабатьки,+
що так далеко відійшли від мене,
6 Вони не казали: “Де Єгова,
той, хто вивів нас з Єгипту,+
хто водив нас пустелею,
безводним краєм+ і проваллями,
водив посушливою землею+ і краєм густої тіні,
де не ходить жодна людина
і ніхто не мешкає?”
Але ви, прийшовши, опоганили мою землю,
зробили гидкою мою власність.+
8 Священики не запитували: “Де Єгова?”+
Учителі Закону не знали мене,
пастирі бунтувались проти мене,+
пророки пророкували від імені Ваа́ла,+
і вони поклонялись божкам, від яких немає жодної користі.
10 Переправтесь на кіттı́мські+ узбережжя* й подивіться.
Пошліть людей до Кеда́ру+ і добре поміркуйте.
Подумайте, чи таке колись траплялося,
11 хіба якийсь народ міняв своїх богів на інших, хоч вони і не боги?
А мій народ проміняв мою славу на те, від чого немає користі.+
12 Небеса! Здивуйтеся цьому
і здригніться від жаху,— промовляє Єгова,—
13 бо дві лихі речі вчинив мій народ:
він покинув мене, джерело живої води,+
і викопав* собі водозбори,
а ті водозбори розбиті й не тримають води.
14 Хіба Ізра́їль — слуга? Хіба він народився рабом у домі?
Чому ж він став здобиччю грабіжників?
Вони перетворили його край на жахливе видовище.
Міста його палають, і немає в них жодного мешканця.
16 Народ Но́фа*+ і Тахпанхе́са+ обдирав твоє тім’я.
17 Ізра́їльська дочко! Хіба все це сталося з тобою
не тому, що ти покинула свого Бога Єгову,+
коли він провадив тебе дорогою?
19 Твоє зло має провчити тебе,
і невірність твоя має тобі докорити.
Знай же і зрозумій, наскільки це погано і гірко,+
що ти покинула свого Бога Єгову.
Ти не маєш страху переді мною,+— говорить Всевладний Господь Єгова, Бог військ*.
Але ти сказала: “Я не буду служити тобі”,
і на кожному високому пагорбі, під кожним пишним деревом+
ти, розкинувшись, займалася проституцією.+
21 Я посадив тебе як добірний кущ червоного винограду,+ як найліпший пагін.
Чому ж ти виродилась, чому здичавіла?+
22 Навіть якби ти вмилася содою* і витратила багато лугу*,
то в моїх очах все одно будеш брудною через свою провину,+— каже Всевладний Господь Єгова.—
23 Як же ти можеш казати: “Я не опоганювалася,
не ходила за Ваа́лами”?
Поглянь на свій шлях у долині!
Подивись, що́ ти наробила!
Ти немов швидка молода верблюдиця,
що безцільно бігає своїми дорогами,
24 дика ослиця, що звикла до пустелі,
що втягує вітер, охоплена похіттю*.
Хто може стримати дику ослицю в час спарювання?!
Тим, хто шукає її, не доведеться втомитись.
Вони знайдуть її в час спарювання*.
25 Пильнуй, щоб нога твоя не стала босою,
щоб горло твоє не пересохло!
Але ти сказала: “Навіть не подумаю!+
26 Народ Ізра́їля засоромився, наче впійманий злодій.
До мене ж вони повернулися спиною, а не обличчям.+
І в час лиха вони казатимуть:
“Устань і врятуй нас!”+
28 Де ж твої божки, яких ти наробила собі?+
Хай вони встануть і, якщо зможуть, врятують тебе в час лиха,
бо скільки міст у тебе, Юдо, стільки й божків!+
29 Чому ви й далі сперечаєтесь зі мною?
Чому всі ви бунтуєтесь проти мене?+ — каже Єгова.—
Ваш меч вигублював ваших пророків,+
наче кровожерний лев.
31 Люди цього покоління, прислу́хайтесь до слова Єгови!
Хіба я став для Ізра́їля пустелею
чи краєм гнітючого мороку?
Чому ж тоді народ мій каже: “Ми ходимо, де хочемо,
і до тебе вже не прийдемо”?+
Проте народ мій вже давно забув мене.+
33 Як же вміло ти, жінко, все робиш для того, щоб домогтися кохання!
Ти навчилась лихих доріг.+
34 Подı́л твого одягу заплямований кров’ю невинних бідняків*.+
Вони не вдиралися до чийогось дому, але були вбиті,
і весь твій поділ у їхній крові.+
35 Але ти кажеш: “Я невинна.
Його гнів уже відвернувся від мене”.
Тепер я виношу тобі вирок,
бо ти заявляєш: “Я не згрішила!”
36 Чому ти так легковажно змінюєш свої дороги?
І з ними ти не матимеш успіху.
3 Кажуть: “Якщо чоловік відпустить свою дружину і вона піде від нього та одружиться з іншим, то чи зможе він знову повернутись до неї?”
Хіба ця земля вже не опоганена?+
Ти ж займалася проституцією з багатьма.+
Невже ти думаєш, що можеш до мене повернутись? — говорить Єгова.—
2 Підведи очі й подивись на лисі горби.
Чи є таке місце, де тебе не ґвалтували?
Ти сиділа при дорогах, немов той кочівник* у пустелі,
і чекала коханців своїх.
Ти й далі забруднюєш цей край,
бо займаєшся проституцією і чиниш зло.+
4 Але тепер ти кличеш до мене:
“Батьку мій, ти друг моєї молодості!+
5 Навіщо тобі вічно гніватись на нас
і завжди пам’ятати про наші гріхи?”
Ти кажеш це,
але й далі чиниш зло як тільки можеш».+
6 І сказав мені Єгова за днів царя Йосı́ї:+ «Ти бачив, що́ коїла ця невірна жінка, Ізра́їль? Вона ходила на кожну високу гору і лягала під кожним пишним деревом, щоб займатися проституцією.+ 7 Після того всього я казав їй повернутися до мене,+ але вона не верталася. А Юда тим часом дивилася на свою зрадливу сестру.+ 8 Коли я побачив це, то за перелюб вигнав невірну жінку, Ізра́їль,+ і дав їй свідоцтво про розлучення.+ Але її сестра, зрадлива Юда, не злякалася; вона сама стала повією.+ 9 Вона займалася проституцією через свою легковажність, опоганювала землю і чинила перелюб з камінням та деревами.+ 10 І попри все Юда — її зрадлива сестра — не повернулася до мене всім серцем, а тільки вдавала, що повернулась»,— промовив Єгова.
11 Тоді Єгова сказав мені: «Ізра́їль, невірна жінка, показала себе* більш праведною, ніж зрадлива Юда.+ 12 Піди і промов до півночі:+
“Повернись, Ізра́їлю, зрадлива жінко! — говорить Єгова.+— Я не буду гнівливо дивитись* на тебе,+ бо я відданий,— каже Єгова,— і не гніватимусь вічно. 13 Лише визнай свою провину, бо ти збунтувалась проти Єгови, свого Бога. Ти обдаровувала пестощами чужинців*,— промовляє Єгова,— і лягала під кожним пишним деревом, а мого голосу не слухала”».
14 «Поверніться, зрадливі сини,— каже Єгова.— Бо я ваш справжній пан*. Візьму я вас, по одному з міста й по двоє з племені, і приведу на Сіон.+ 15 І дам я вам пастирів, які мені до серця.+ Вони будуть пасти вас зі знанням та проникливістю. 16 У ті дні ви станете численними і принесете плід у цьому краї,— промовляє Єгова.+— Ви не будете більше говорити: “Ось ковчег угоди Єгови!” Думка про нього вже не прийде вам на серце, ви не будете згадувати про нього чи жалкувати за ним і ніколи не зробите собі іншого. 17 Тоді ви назвете столицю Єрусалим престолом Єгови,+ і до неї зберуться всі народи, щоб вихваляти там ім’я Єгови.+ Вони більше не слухатимуться свого впертого і злого серця.
18 У той час нащадки Юди та Ізра́їля будуть разом,+ вони вийдуть з північного краю і прийдуть у землю, яку я дав у спадок їхнім прабатькам.+ 19 І я подумав: “З якою ж радістю долучив я тебе до своїх синів і дав тобі гарний край, найгарніший спадок серед народів*!”+ І ще я подумав: “Ви будете кликати мене: «Батьку мій!» — і вже не відступите від мене”. 20 Але ви, нащадки Ізра́їля, зрадили мене, як та жінка, що зрадила свого чоловіка*»,+— промовляє Єгова.
21 На лисих горбах
чути плач та благання Ізра́їлевих нащадків,
бо вони викривили свої дороги
і забули Єгову, Бога свого.+
«Ось ми! Прийшли ми до тебе,
бо ти, Єгово,— наш Бог!+
23 А пагорби та гамір на горах — це омана.+
Тільки наш Бог Єгова дає спасіння Ізра́їлеві.+
24 Ще від нашої юності ганьба* пожирала плоди праці наших прабатьків,+
їхні отари й стада,
їхніх синів і дочок.
25 Ми лягаємо засоромлені
та накриваємось ганьбою,
бо ще від юності і донині ми й батьки наші грішили
проти нашого Бога Єгови,+
ми не слухались голосу Єгови, нашого Бога».
4 «Ізра́їлю, якщо ти повернешся,— говорить Єгова,—
якщо ти повернешся до мене
і якщо забереш з-перед мого обличчя своїх гидких ідолів,
то більше не будеш вигнанцем.+
2 І якщо ти будеш присягатися, кажучи:
“Як живий Єгова*!” — у правді, справедливості і праведності,
то через нього всі народи здобудуть для себе благословення
і ним будуть хвалитися».+
3 Так промовляє Єгова мешканцям Юди та Єрусалима:
«Зоріть собі необроблену землю
і більше не сійте між тернами.+
Інакше за ваші злі вчинки
мій гнів запалиться, як вогонь,+
і розгориться так, що ніхто не зможе його загасити».
5 «Говоріть у Юді і проголошуйте в Єрусалимі,
сповіщайте і сурміть по цілому краю,+
кричіть на весь голос: “Зберіться разом,
тікаймо в укріплені міста!+
6 Поставте знак*, що вказує шлях до Сіону!
Шукайте собі сховку, не баріться!”
Бо я наведу з півночі лихо,+ велике знищення».
Він виступив, щоб перетворити твою землю на жахливе видовище.
Твої міста обернуться в руїни, не буде в них жодного мешканця.+
9 «Того дня,— говорить Єгова,— зомліє зі страху серце* царя,+
також серце* князів,
священики налякаються, а пророки здивуються».+
10 І я промовив: «О Всевладний Господи Єгово! Ти дійсно обманув мешканців Юди+ та Єрусалима, сказавши: “У вас буде мир”,+ тимчасом як над нами висить меч*».
11 Тоді мешканці Юди та Єрусалима почують:
«Посушливий вітер з лисих горбів у пустелі
налетить на дочку* мого народу,
але не для віяння, не для очищення зерна.
12 Сильний вітер дме звідти за моїм наказом.
Ось тепер я проголошу їм свої вироки.
13 Ворог прийде, як дощові хмари.
Горе нам, ми погублені!
14 Єрусалиме, змий зі свого серця все зло, щоб врятуватися.+
Доки будеш виношувати хибні думки?!
16 Звіщайте про це народам,
оголосіть звістку проти Єрусалима».
«З далекого краю ідуть розвідники*,
з бойовим кличем вони виступлять проти Юдиних міст.
17 Немов сторожі на полі, вони обступили Єрусалим звідусіль,+
бо він збунтувався проти мене,+— промовляє Єгова.—
18 Ти розплатишся за свій шлях і за вчинки свої.+
Розплата буде гіркою,
бо вразить тебе в саме серце».
Нестерпний біль стискає моє серце*,
воно сильно б’ється.
Я не можу мовчати:
20 Проголошують нещастя за нещастям,
бо весь край спустошений.
Зненацька понищені мої намети,
вмить — полотнища моїх наметів.+
Це немудрі сини, що не мають розуміння.
Вони розумні* в тому, як чинити зло,
але не знають, як робити добро».
Це зробив Єгова
у полум’ї свого гніву.
хтось ховається в хащах,
хтось лізе на скелі.+
Усі міста покинуті,
немає в них жодного мешканця».
30 Що ж робитимеш тепер, коли тебе спустошили?
Колись ти зодягалася в багряницю,
оздоблювала себе золотими прикрасами
Але даремно ти прикрашалася:+
31 Я чув голос, схожий на голос хворої жінки,
на стогін породіллі, яка народжує свого первістка,
чув я голос сіонської дочки, що хапає ротом повітря.
Вона простягає руки+ й кричить:
«Горе мені, бо я* виснажилась через убивць!»
5 «Пройдіть вулицями Єрусалима,
подивіться, розвідайте
і пошукайте на його ринкових площах
справедливу й вірну людину.+
Якщо знайдете хоч одну,
я прощу це місто.
3 Єгово, хіба твої очі не прагнуть бачити вірність?+
4 І я сказав: «Це прості люди;
вони поводяться безглуздо, бо не знають дороги Єгови,
закону свого Бога.
5 Піду-но я до знатних і буду говорити з ними:
бо вони мали б зважати на дорогу Єгови,
на закон свого Бога.+
Але всі вони зламали ярмо
і порвали пута*».
6 Тому на них нападає лев з лісу,
вовк з пустельної рівнини роздирає їх,
а леопард чатує на них коло їхніх міст,
шматує кожного, хто звідти виходить.
Адже переступів їхніх стало дуже багато,
їхні зради численні.+
7 «Хіба я можу простити тобі таке?
Сини твої покинули мене,
вони клянуться тим, що не є Богом.+
Я давав їм усього вдосталь,
а вони й далі чинять перелюб
і юрбами ходять у дім повії.
9 Хіба за це я не притягну їх до відповідальності? — промовляє Єгова.—
Хіба я* не помщуся такому народові?+
Повирубуйте пагони, які розрослися,
бо вони не належать Єгові.
12 Вони зреклися Єгови і говорять:
Нас не спіткає жодне лихо,
ми не побачимо ані меча, ані голоду”.+
13 Пророки говорять на вітер,
немає в них слова від Бога.
Вони стануть такою ж порожнечею, як їхні слова».
14 Тому так промовляє Єгова, Бог військ:
«За те, що вони так говорять,
я зроблю мої слова вогнем у твоїх устах,+
а цих людей — дровами,
і вогонь той пожере їх.+
15 Нащадки Ізра́їля, я посилаю на вас народ здалека,+— каже Єгова.—
Народ цей давній,
існує він з прадавніх часів.
Мову тих людей ви не знаєте
і те, що вони говоритимуть, не зрозумієте.+
16 Їхні сагайдаки — мов відкрита могила.
Усі вони — воїни.
17 Вони поглинуть урожай ваш і хліб,+
поглинуть ваших синів і дочок,
поглинуть ваші отари і стада,
поглинуть ваші виноградники і фігові дерева.
Вони поруйнують мечем ваші укріплені міста, на які ви так покладаєтесь.
18 Але навіть тоді,— говорить Єгова,— я не вигублю їх дощенту.+ 19 І, коли вони запитають: “За що наш Бог Єгова зробив нам усе це?” — ти скажеш їм: “Ви покинули мене, щоб служити чужому богові у своєму краї, тому будете служити чужинцям у краї чужому”».+
20 Скажіть про це нащадкам Якова,
проголосіть в Юді:
21 «Послухайте, люди безглузді й нерозумні*,+
люди, які мають очі, але не бачать,+
і мають вуха, але не чують.+
22 Невже ви не боїтеся мене? — говорить Єгова.—
Хіба ви не повинні тремтіти переді мною?
Таж я проклав піщану межу для моря,
і стала вона незмінною постановою, котру море не перейде.
Хоча хвилі б’ються об неї, але не можуть її подолати,
хоча бушують вони, усе ж не можуть її перейти.+
24 І вони не казали у своєму серці:
“Біймося Єгови, нашого Бога,
того, хто посилає дощ у відповідний час,
осінній дощ і дощ весняний,
того, хто стереже тижні, призначені для жнив”.+
26 У народі моєму є безбожні люди.
Вони чатують, немов птахолов, що припав до землі.
Ставлять вони смертельну пастку
і ловлять у неї людей.
Тому вони стають сильними і багатими.
28 Розтовстіли, аж лисніють від жиру.
Вони погрузли у злі,
на суді не захищають сироти*,+
і їм добре ведеться;
бідному вони відмовляють у справедливості».+
29 «Хіба за це я не притягну їх до відповідальності? — промовляє Єгова.—
Хіба я* не помщуся такому народові?
30 Щось жахливе і страшне коїться в краї оцьому!
31 Пророки пророкують неправду,+
і священики використовують свою владу, щоб панувати над іншими,
а народу моєму це подобається.+
Що ж ви будете робити, коли прийде кінець?»
Запаліть вогонь над Бет-Гаккере́мом, щоб дати знак,
бо з півночі насувається лихо, велике знищення.+
2 Сіонська дочка наче вродлива й ніжна жінка.+
Кожен з них буде випасати свою череду.+
4 «Приготуйтесь до війни* проти неї!
Устаньте, виступімо опівдні!»
«Горе нам, бо день схиляється до вечора
і по землі тягнуться довгі тіні!»
6 Так говорить Єгова, Бог військ:
«Нарубайте дерев і зведіть довкола Єрусалима облоговий вал.+
Це місто я притягну до відповідальності,
бо в ньому панує лише гноблення.+
Чути там про насилля і знищення,+
його хвороби та лиха постійно переді мною.
8 Послухай застереження, Єрусалиме, щоб я* не відвернувся від тебе з огидою,+
щоб я не зробив тебе пустищем, безлюдним краєм».+
9 Так промовляє Єгова, Бог військ:
«Останок Ізра́їля дозбирають, як дозбирують виноград.
Простягни знову свою руку, як збирач винограду простягає руку до лози».
10 «До кого мені говорити і кого застерігати?
Хто послухає?
Таж їхні вуха закриті*, вони не здатні прислуха́тися.+
Глузують зі слова Єгови,+
воно їм не до вподоби.
«Вилий цей гнів і на дітей, що на вулиці,+
і на юнаків, що зібралися разом.
12 Їхніми домами, полями і жінками
заволодіють інші,+
бо я простягну руку на жителів того краю»,— каже Єгова.
13 «Кожен з них — від малого до великого — збагачується нечесним шляхом,+
і кожен — від пророка до священика — займається шахрайством.+
15 Чи соромляться вони своїх гидких учинків?
Вони не відчувають жодного сорому!
Вони взагалі не знають, що́ таке сором!+
Тому вони попадають серед тих, хто впав;
вони спіткнуться, коли я покараю їх»,— говорить Єгова.
16 Так промовляє Єгова:
«Зупиніться на роздоріжжях і подивіться,
розпитайте про шляхи давні,
дізнайтеся, де добра дорога, і йдіть нею.+
Тоді ви знайдете спокій для себе*».
Але вони кажуть: «Не підемо!»+
17 «Я поставив вартових,+ які говорили:
“Прислу́хайтесь до звуку рога!”»+
Але вони сказали: «Не будемо прислухатись».+
19 Почуй, земле!
Я спроваджую на цих людей лихо,+
плід їхніх власних задумів,
бо на мої слова вони не зважали
і мій закон* відкидали.
20 Навіщо мені ваш ладан, який ви приносите з Ше́ви?
Навіщо ваша пахуча тростина* з далеких країв?
Не до вподоби мені ваші цілопалення,
і жертви ваші мені неприємні».+
21 Тому так говорить Єгова:
«Я кладу перед цим народом камені спотикання,
і спіткнуться об них
батьки і сини,
сусід і його приятель,
і всі вони загинуть».+
22 Так промовляє Єгова:
«Погляньте! З півночі йде народ,
з краю землі піднімається народ великий.+
23 Вони схоплять лук та спис*.
Це люди жорстокі, у них немає милосердя,
їхній голос — як ревуче море.
Вони скачуть на конях,+
вони вишикувались до бою проти тебе, дочко Сіону».
26 О дочко мого народу!
Вдягни мішковину+ і качайся в попелі.
Спостерігай за ним, досліди його дорогу.
28 Усі ці люди закореніли у своїй впертості,+
вони ходять усюди і зводять наклепи,+
всі вони — наче мідь і залізо,
всі вони зіпсуті.
29 Уже й міхи ковальські обгоріли,
а з вогню виходить лише свинець.
Плавильник працює даремно:+
неправедні так і не відділилися.+
7 І почув Єремı́я слово Єгови: 2 «Стань при брамі дому Єгови і проголоси: “Послухайте слово Єгови, усі жителі Юди, усі, хто входить у цю браму, щоб вклонятись Єгові. 3 Так каже Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «Виправте свої дороги і вчинки, і я дозволю вам далі тут жити.+ 4 Не покладайтеся на оманливі слова і не кажіть: “Це* храм Єгови, храм Єгови, храм Єгови!”+ 5 Якщо ви по-справжньому виправите свої дороги і свої вчинки, якщо будете справедливо розсуджувати людину з її ближнім,+ 6 якщо не будете гнобити чужинця, сироту* і вдову,+ не будете проливати невинної крові в цьому місці й поклонятись іншим богам собі на шкоду,+ 7 то я дозволю вам завжди* мешкати тут, у краї, який я дав вашим прабатькам»”».
8 «Але ви покладаєтесь на оманливі слова.+ Це не принесе вам жодної користі. 9 Ви крадете,+ вбиваєте, чините перелюб, клянетесь неправдиво,+ приносите жертви* Ваа́лу+ та поклоняєтесь богам, яких ви раніше не знали. 10 Чинячи таку гидоту, ви ще й приходите, стаєте переді мною у домі, який названий моїм ім’ям, і кажете: “Ми будемо врятовані”. 11 До дому, названого моїм іменем, ви ставитеся, як до печери розбійників.+ Але я все це бачу»,— каже Єгова.
12 «Підіть у Шı́ло,+— колись я вибрав це місце для свого імені,+— підіть і подивіться, що́ я зробив з ним за все зло мого народу, Ізра́їля.+ 13 А тепер за те, що ви чинили все це,— промовляє Єгова,— за те, що я говорив вам знову й знову*, а ви не слухали,+ я кликав вас, а ви не відповідали,+ 14 за все це я вчиню з домом, який носить моє ім’я+ і на який ви покладаєтесь,+ а також з місцем, яке я дав вам і вашим прабатькам,— я вчиню те саме, що вчинив із Шı́ло.+ 15 Я відкину вас з-перед своїх очей, як відкинув усіх ваших братів, усіх нащадків Єфре́ма».+
16 «Ти ж не молися за цей народ. Не клич до мене, не звертайся до мене в молитві і не благай за них,+ бо я не буду слухати тебе.+ 17 Хіба ти не бачиш, що́ вони роблять у містах Юди та на вулицях Єрусалима?! 18 Сини збирають дрова, батьки розпалюють вогонь, а матері замішують тісто, щоб напекти коржів і скласти їх у жертву Цариці небес*.+ Вони приносять виливні жертви іншим богам, щоб зневажати мене.+ 19 Хіба вони мені шкодять*? — каже Єгова.— Хіба не самим собі на власний же сором?+ 20 Тому так говорить Всевладний Господь Єгова: “Я виллю свій гнів і лють на це місце,+ на людину і тварину, на польові дерева і земні плоди. Гнів мій палатиме, і ніхто не загасить його”».+
21 Так промовляє Єгова, Бог військ: «Тож приносьте свої жертви і цілопалення та їжте самі це м’ясо.+ 22 Бо того дня, коли я виводив ваших прабатьків з Єгипту, я не говорив їм і не давав наказів про цілопалення та жертви.+ 23 Але ось що я звелів їм: “Слухайтеся мого голосу, і я стану вашим Богом, а ви станете моїм народом.+ Ходіть усіма дорогами, якими я наказую вам ходити, і буде вам добре”.+ 24 Проте вони не слухали, не прихиляли свого вуха,+ а здійснювали свої задуми*, вперто ідучи за бажаннями свого злого серця.+ Вони йшли назад, а не вперед 25 ще відтоді, як ваші прабатьки вийшли з Єгипту, і аж донині.+ Я ж посилав до вас усіх своїх слуг, пророків, щодня, знову й знову*.+ 26 Проте вони не хотіли слухати мене і не прихиляли свого вуха.+ Вони стали впертими* і поводилися гірше від своїх прабатьків!
27 І ти будеш їм говорити усе це,+ але вони не слухатимуть, будеш кликати їх, але вони не відгукнуться. 28 Тоді ти скажеш їм: “Цей народ не слухає голосу Єгови, свого Бога, і не хоче приймати повчання. Вірність зникла, про неї навіть не згадують*”.+
29 Обітни своє нестрижене* волосся і викинь його геть. На лисих горах заспівай жалобну пісню*, бо Єгова відкине покоління, на яке гнівається, він покине його. 30 “Народ Юди чинить те, що є злом у моїх очах,— говорить Єгова.— У домі, названому моїм іменем, вони понаставляли своїх гидких ідолів, щоб опоганювати його.+ 31 Вони позводили священні узвишшя Тофе́ту, що в долині Гінно́мового Сина*,+ щоб спалювати там своїх синів і дочок.+ Я ж цього не наказував, таке навіть на думку* мені не спадало”.+
32 Тому надходять дні,— промовляє Єгова,— коли це місце називатимуть не Тофе́том і не долиною Гінно́мового Сина*, а долиною Вбивства. І будуть ховати мертвих у Тофе́ті, аж там не стане місця.+ 33 Трупами тих людей живитимуться небесні птахи та земні звірі, і ніхто їх не буде відлякувати.+ 34 Я зроблю так, що в Юдиних містах і на вулицях Єрусалима стихнуть веселощі й радісні окрики, не буде чути вже голосу нареченого і нареченої,+ бо земля стане руїною».+
8 «У той час,— каже Єгова,— дістануть з могил кістки царів Юди, кістки князів її, кістки священиків, кістки пророків та кістки мешканців Єрусалима. 2 І порозкидають їх перед сонцем, перед місяцем і всім небесним військом — перед усім, що вони любили, чому служили та поклонялися, чого шукали і перед чим падали ниць.+ Не позбирають їх і не поховають, стануть вони гноєм на поверхні землі».+
3 «Весь останок, який залишиться від цього злого роду, вибере смерть замість життя. І буде так усюди, куди я їх розпорошу»,— говорить Єгова, Бог військ.
4 «Скажи їм: “Так промовляє Єгова:
«Якщо хтось упаде, то хіба вже не встане?
І, якщо хтось покине свій неправедний шлях, хіба інший не зробить те саме?
5 Чому ж народ цей, мешканці Єрусалима, постійно зраджують мене?
Вони міцно тримаються обману,
не хочуть покинути свій неправедний шлях.+
6 Я пильно прислуха́вся до них, але вони говорили не те, що треба.
Ніхто не каявся у своїх злих вчинках, і ніхто не казав: “Що я накоїв?!”+
Мов кінь, що несеться у бій, кожен повертається на шлях, яким іде більшість.
7 Навіть лелека в небі знає свою пору*,
горлиця, стриж і дрізд* пильнують, коли їм повертатися*,
а мій народ не знає часу, коли Єгова виконає над ним свій присуд».+
8 Як ви можете казати: «Ми мудрі, ми маємо закон* Єгови»?
Таж з-під брехливого пера*+ писарів виходить лише брехня.
Вони відкинули слово Єгови —
в чому ж їхня мудрість?
10 Тому їхніх дружин я віддам іншим чоловікам,
а поля — іншим власникам,+
бо кожен з них — від малого до великого — збагачується нечесним шляхом,+
і кожен — від пророка до священика — займається шахрайством.+
12 Чи соромляться вони своїх гидких учинків?
Вони не відчувають жодного сорому!
Вони взагалі не знають, що́ таке сором!+
Тому вони попадають серед тих, хто впав;
вони спіткнуться, коли я покараю їх”»,+— говорить Єгова.
13 «Я позбираю їх і винищу,— говорить Єгова.—
Не залишиться виноградин на лозі та плодів на фіговому дереві, і листя їхнє зів’яне.
А те, що я дав їм, буде втрачене».
14 «Чому ми сидимо?
Зберімось, увійдімо в укріплені міста,+ і там ми погинемо.
Бо наш Бог Єгова погубить нас.
Єгова поїть нас отруєною водою+
за те, що ми згрішили проти нього.
15 Ми сподівалися миру, але нічого доброго не сталося,
сподівалися часу зцілення, але всюди панує жах!+
16 З Да́на доноситься хропіння ворожих коней.
Від іржання жеребців
здригається вся земля.
Ворог надходить, він пожирає землю і все, що на ній,
місто та його мешканців».
17 «Я посилаю на вас змій,
отруйних змій, на яких не діє заклинання,
і вони будуть вас кусати»,— промовляє Єгова.
18 Невиліковний смуток проймає мене,
серце моє стискається від болю.
19 З далекого краю дочка мого народу
кличе на допомогу і каже:
«Хіба Єгова не на Сіоні?
Хіба немає там царя?»
«Навіщо ж вони гнівили мене своїми різьбленими ідолами,
нікчемними чужими божками?»
20 «Жнива закінчилися, літо минуло,
а ми й далі не врятовані!»
21 Рани дочки мого народу завдають мені болю.+
Сум огорнув мене,
я остовпів від жаху.
22 Хіба немає бальзаму* в Гілеа́ді?+
Чому дочка мого народу не видужує?+
Тоді б я день і ніч оплакував
убитих мого народу.
2 Якби ж то я мав у пустелі пристановище для подорожніх!
«Вони роблять один поганий вчинок за іншим
і не зважають на мене»,+— каже Єгова.
4 «Хай кожен остерігається свого ближнього
і не довіряє навіть своєму братові,
бо кожен брат — зрадник+
і кожен ближній — наклепник.+
5 Кожен обманює свого ближнього,
і ніхто не говорить правди.
Вони навчили свій язик говорити брехню+
і коять зло до знесилення.
6 Ти живеш серед обману.
Через обман вони не хочуть знати мене»,— промовляє Єгова.
7 Тому так говорить Єгова, Бог військ:
«Я перетоплю і випробую їх.+
Що мені ще зробити з дочкою мого народу?
8 Язик їхній — то смертоносна стріла, вони говорять брехню.
Устами своїми людина мирно розмовляє зі своїм ближнім,
а в серці готує на нього засідку».
9 «Хіба за це я не притягну їх до відповідальності? — промовляє Єгова.—
Хіба я* не помщуся такому народові?+
10 Я буду оплакувати гори, голоситиму за ними.
Я заспіваю жалобну пісню* про пасовища в пустелі,
бо вони спалені. Ніхто вже не переходить ними,
і не чути там реву худоби.
Птахи небесні та звірі втекли, їх там більше немає.+
11 Я оберну Єрусалим на купу каміння,+ на лігво шакалів.+
Міста Юди зроблю пустищем, не буде в них жодного мешканця.+
12 Хто настільки мудрий, щоб це зрозуміти?
До кого промовляв Єгова, аби той міг про це розповісти?
За що цей край загинув?
За що вигорів, немов пустеля,
якою ніхто не ходить?»
13 Єгова відповів: «За те, що вони відкинули закон*, який я дав їм, і не дотримувались його, за те, що не слухалися мого голосу. 14 Вони слухалися свого впертого серця+ і поклонялися Ваа́лам, як навчили їх батьки.+ 15 Тому так каже Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Я змушу цей народ їсти полин і пити отруєну воду.+ 16 Я розпорошу їх серед народів, яких не знали ні вони, ні їхні батьки,+ і пошлю вслід за ними меч та знищу їх”.+
17 Так каже Єгова, Бог військ:
“Поводьтеся розумно.
Скличте жінок, які співають жалобні пісні*,+
пошліть за голосільницями, і хай вони прийдуть,
18 хай поквапляться і заголосять за нами.
Тоді наші очі заллються слізьми,
з наших повік покотяться сльози.+
19 Бо з Сіону доноситься голосіння:+
«Ми спустошені!
Який сором!
Ми покинули свій край, і наші доми поруйновані».+
20 Послухайте, жінки, слово Єгови,
нехай вухо ваше прийме слово його уст.
Навчіть своїх дочок голосити,
і навчіть одна одну цієї жалобної пісні*,+
21 адже смерть увійшла через вікна,
проникла в наші укріплені башти,
щоб вигубити дітей на вулицях
і юнаків на ринкових площах”.+
22 Скажи: “Так промовляє Єгова:
«Трупи людей будуть лежати, як гній на полях,
як смуга вижатої пшениці за женцем,
і ніхто їх не позбирає»”».+
23 Ось що говорить Єгова:
«Хай мудрий не вихваляється своєю мудрістю,+
хай сильний не хвалиться своєю силою,
а багатий — своїм багатством.+
24 Якщо ж хтось хвалиться,
нехай хвалиться своєю проникливістю і тим, що знає мене,+
що я Єгова — той, хто виявляє на землі віддану любов, справедливість та праведність,+
бо це мені до вподоби»,+— промовляє Єгова.
25 «Ось надходять дні,— каже Єгова,— коли я притягну до відповідальності кожного, хто обрı́зався, але лишився необрізаним:+ 26 єгиптян,+ юдеїв,+ едомля́н,+ аммонітя́н,+ моавітя́н+ і всіх, у кого виголені скроні і хто живе в пустелі,+ бо всі ці народи необрізані й увесь ізра́їльський народ має необрізане серце».+
10 Народе Ізра́їля, послухайте, що́ Єгова говорить до вас. 2 Так промовляє Єгова:
3 Адже звичаї народів — то омана*.
5 Таж вони — як те опудало на огірковому полі, вони не можуть говорити.+
Їх носять, бо вони неспроможні зробити й кроку.+
Не бійтеся їх, вони не завдадуть вам жодної шкоди,
але й добра зробити не зможуть».+
Ти величний і твоє ім’я велике та могутнє!
7 Хіба може хтось не боятися тебе, Царю народів?!+
Ти достойний цього, бо серед усіх мудреців і царів усіх народів
немає тобі рівного!+
9 З Таршı́шу+ переправляють срібні пластини, з Уфа́зу — золото,
вироби майстрів і діло рук золотарів.
Одягають їх у синю тканину та пурпурну вовну.
Усі вони — вироби майстрів.
10 Але Єгова справді є Богом.
Він — Бог живий+ і Цар вічний.+
Від його гніву задрижить земля,+
жоден народ не витримає його осуду.
«Божки не створили небес і землі,
тому вони зникнуть з землі, і їх не буде вже під небесами.+
12 Він створив землю своєю силою,
утвердив родючу землю своєю мудрістю+
і розумінням своїм напнув небеса.+
13 Від його голосу
гуркотять води в небі,+
він піднімає хмари* від країв землі,+
посилає з дощем блискавки*
і виводить вітер зі своїх сховищ.+
14 Усі поводяться нерозсудливо і не мають знання.
15 Вони — омана* й посміховисько.+
У день розплати вони погинуть.
Його ім’я — Єгова, Бог військ.+
17 О жінко, що в облозі,
позбирай з землі свої речі.
18 Бо так говорить Єгова:
19 Горе мені через мої рани*!+
Моя рана невиліковна.
Тож я сказав: «Це хвороба моя, і я мушу зносити її.
20 Намет мій спустошили і мотузки його порозривали.+
Сини мої покинули мене, немає їх більше.+
Нема кому розбити намет, нема кому напнути його полотнища.
Тому вони не діяли з проникливістю,
і всі їхні отари розбрелися».+
22 Послухайте! Ось звістка! Вже недалеко!
23 Єгово, я знаю, що не в волі людини її дорога.
Не в волі того, хто йде, скеровувати свої кроки.+
11 Ось слово, яке Єгова промовив до Єремı́ї: 2 «Нехай усі почують слова цієї угоди!
Говори* їх мешканцям Юди та Єрусалима, 3 скажи їм: “Так говорить Єгова, Бог Ізра́їля: проклята людина, яка не слухається слів цієї угоди.+ 4 Я уклав її з вашими прабатьками в день, коли виводив їх з єгипетського краю,+ з тієї розжареної печі*,+ і сказав: «Слухайтеся мого голосу і робіть усе, що я вам наказую. Тоді ви станете моїм народом, а я буду вашим Богом.+ 5 Так я виконаю клятву, якою присягався вашим прабатькам, що дам їм край, який тече молоком і медом».+ У ньому ви живете й донині”».
Я ж відповів: «Амінь*, Єгово».
6 І Єгова промовив до мене: «Проголоси все це в містах Юди та на вулицях Єрусалима і скажи: “Слухайте слова́ цієї угоди і виконуйте їх. 7 Бо відтоді, як я вивів ваших прабатьків з єгипетського краю, і аж донині я застерігав їх знову й знову*: «Слухайтеся мого голосу».+ 8 Але вони не слухали мене, не прихиляли вуха, а потурали бажанням свого впертого та злого серця.+ Вони не дотримувалися угоди, яку я уклав з ними, тому я навів на них усе, про що попереджав”».
9 Далі Єгова промовив до мене: «Мешканці Юди та Єрусалима змовилися між собою. 10 Вони повернулися до провин своїх прабатьків, які ще з давніх-давен не слухались моїх слів.+ Вони також поклонялися й служили іншим богам.+ Нащадки Ізра́їля і Юди порушили угоду, яку я уклав з їхніми прабатьками.+ 11 Тому так каже Єгова: “Я спроваджу на них лихо,+ від якого вони не зможуть утекти. Коли вони кликатимуть мене на допомогу, я не буду їх слухати.+ 12 Тоді мешканці всіх міст Юди і жителі Єрусалима підуть і звернуться по допомогу до божків,+ для яких вони приносять жертви*, але ті не дадуть порятунку в час лиха. 13 Юдо, твоїх божків стало стільки, скільки в тебе міст! І скільки в Єрусалимі вулиць, стільки ви понаставляли жертовників для ганьби*, жертовників для Ваа́ла!”+
14 А ти* не молися за цей народ, не звертайся до мене з благанням про них чи з молитвою,+ бо я не слухатиму, коли вони будуть волати до мене про поміч у час лиха.
15 “Мій улюблений народе, як ти можеш бути у моєму домі,
якщо багато твоїх синів здійснюють свої злі задуми?
Невже завдяки святому м’ясу* вони зможуть відвернути лихо, коли воно прийде на тебе?
Невже у той час ти радітимеш?
16 Колись Єгова назвав тебе розкішною оливкою,
родючою і прекрасною.
Але з великим гуркотом він послав на тебе вогонь,
і твоє віття було поламане.
17 Я, Єгова, Бог військ,— той, хто тебе насадив,+ проголошую, що за все зло нащадків Ізра́їля та Юди тебе спіткає лихо, адже вони приносили жертви Ваа́лу і цим ображали мене”».+
18 Єгова сповістив мені, щоб я знав;
у той час ти показав мені, що вони робили.
19 Я був як покірне ягня, котре ведуть на заріз,
і не знав, що вони складають проти мене підступні задуми+ й кажуть:
«Зламаймо дерево разом з плодами,
зрубаймо його і викиньмо з краю живих,
щоб ім’я його більше не згадували».
Боже, дай мені побачити, як ти помстишся їм,
бо я довірив тобі свою судову справу.
21 Тому так каже Єгова про жителів Анато́та,+ які прагнуть відібрати тобі життя* й говорять: «Не пророкуй від імені Єгови,+ інакше загинеш від нашої руки», 22 отож так говорить Єгова, Бог військ: «Я притягну їх до відповідальності. Їхні юнаки загинуть від меча,+ а сини і дочки вимруть від голоду.+ 23 Не залишиться від жителів Анато́та+ навіть останку, бо я спроваджу на них лихо у той рік, коли притягну їх до відповідальності».
Але чому неправедним добре ведеться,+
чому зрадники живуть безтурботно?
2 Ти насадив їх, і вони пустили коріння.
Вони ростуть і приносять плоди.
Ти в них на устах, але їхні найпотаємніші думки* далеко від тебе.+
3 Але ти добре знаєш мене, Єгово,+ і ти бачиш мене.
Ти перевірив моє серце і побачив, що воно з тобою.+
Відокрем їх, як овець на заріз,
відділи на день погибелі.
Через зло її мешканців
позникали звірі й птахи.
Бо ці люди казали: «Він не знає, що станеться з нами».
Навіть якщо в мирному краї ти почуваєшся безпечно,
то що будеш робити в непрохідних хащах йорданських?
Коли вони говорять тобі щось добре,
не довіряй їм.
8 Власність моя стала для мене як лев у лісі:
вона ричить на мене.
Тому я зненавидів її.
9 Власність моя — наче строкатий* хижий птах.
Інші хижі птахи оточили його і нападають на нього.+
Зберіться, усі звірі польові,
зберіться та їжте.+
Мій улюблений наділ вони обернули в безлюдну пустелю.
Увесь край обезлюднів,
та ніхто не бере собі цього до серця.+
12 Нищителі ідуть через пустелю всіма утоптаними стежками.
Через палючий гнів Єгови
вони засоромляться свого врожаю».
14 Так говорить Єгова: «Усіх своїх безбожних сусідів, що торкаються моєї власності, яку я дав своєму народу,+ Ізра́їлю, я викореню з їхньої землі,+ а нащадків Юди вирву з-поміж них. 15 Після того як вирву їх, я знову змилосерджуся над ними і приведу назад, приведу кожного до його спадку, кожного до його землі.
16 І якщо вони навчаться доріг мого народу і будуть клястися моїм іменем, кажучи: “Як живий Єгова!” — як навчили колись мій народ клястися Ваа́лом, то будуть процвітати серед мого народу. 17 Якщо ж вони не захочуть слухатися мене, то я вирву їх, викореню і знищу»,+— промовляє Єгова.
13 Так сказав мені Єгова: «Піди купи собі лляний пояс і підпережися ним, але у воді його не мочи». 2 Тож я купив пояс згідно зі словом Єгови і підперезався ним. 3 Тоді я вдруге почув слово Єгови: 4 «Візьми пояс, який ти купив і яким підперезався, устань, піди до Євфрату і сховай його в скельній розколині». 5 І я пішов та сховав той пояс коло Євфрату, як звелів мені Єгова.
6 Коли ж минуло багато днів, Єгова сказав мені: «Устань, піди до Євфрату і забери звідти пояс, який я наказав тобі сховати». 7 Тож я пішов до Євфрату, туди, де заховав пояс, і дістав його, але він уже знищився і був ні до чого не придатний.
8 І почув я слово Єгови: 9 «Ось що говорить Єгова: “Так само я знищу гордість Юди і безмірну гордість Єрусалима.+ 10 Цей безбожний народ не хоче слухатися моїх слів,+ він задовольняє бажання свого впертого серця+ і служить та поклоняється іншим богам. Тому стане він наче той пояс, ні до чого не придатний. 11 Як людина тісно обв’язує свій стан поясом, так я наблизив до себе всіх нащадків Ізра́їля та Юди,— промовляє Єгова.— Я наблизив їх, щоб стали вони моїм народом,+ моєю славою,+ хвалою та окрасою. Але вони не слухались мене”.+
12 Також скажи їм: “Так говорить Єгова, Бог Ізра́їлів: кожен великий дзбан наповнюють вином”. У відповідь вони промовлять: “Хіба ми не знаємо, що кожен великий дзбан наповнюють вином?” 13 А ти відкажи їм: “Так промовляє Єгова: я напою до сп’яніння усіх жителів цього краю,+ царів, які сидять на престолі Давида, а також священиків, пророків і всіх мешканців Єрусалима. 14 Я порозбиваю їх один об одного, і батьків, і синів,— каже Єгова.+— Не виявлю їм співчуття, не зжалюся, не змилосерджуся, а винищу їх, і ніщо не зупинить мене”».+
15 «Послухайте і будьте уважні.
Не будьте пихаті, бо промовляє сам Єгова.
16 Віддайте славу Єгові, вашому Богові,
доки він не навів темряву
і доки ваші ноги не спіткнулися на горах у сутінках.
19 Південні міста позамикані*, і нı́кому їх відчинити.
Увесь народ Юди пішов у вигнання, забрали в полон усіх до одного.+
20 Підведи свої очі й подивися на тих, що йдуть з півночі.+
Де отара, яку тобі дали, де твоя прекрасна череда?+
Чи ж не схоплять тебе пологові муки, мов породіллю?+
22 Ти скажеш у своєму серці: “Чому все це спало на мене?”+
Знай же: за твої великі провини подı́л твого одягу було піднято,+
а п’яти твої зранено.
23 Хіба кушитя́нин* може змінити колір своєї шкіри, а леопард — свої плями?+
Якщо так, тоді й ви, люди, навчені чинити зло,
могли б робити добро.
24 Тож я розпорошу народ свій, мов солому, яку розносить пустельний вітер.+
25 Це твій жереб, частка, яку я відміряв тобі,— промовляє Єгова,—
26 Тому я задеру тобі на обличчя подı́л твого одягу,
і всі побачать твій сором,+
27 побачать твій перелюб,+ твоє похітливе іржання
і твою розгнуздану* проституцію.
Я бачив, як ти чинила мерзоту
на пагорбах і в полі.+
Горе тобі, єрусалимська дочко!
Доки ти будеш нечистою?»+
14 Ось слово, яке Єгова промовив до Єремı́ї про посуху.+
2 Край Юди поринув у жалобу,+ брами його спорохнявіли,
вони понуро опустились до землі,
а з Єрусалима доноситься голосіння.
3 Вельможі посилають своїх слуг* по воду.
Слуги приходять до водозборів*, але води там не знаходять
і повертаються з порожніми посудинами.
Вони засоромлені і розчаровані,
вони покривають свої голови.
5 Навіть лань, народивши маля, покидає його,
бо немає трави.
6 Дикі осли стоять на лисих горах
і вдихають вітер, мов шакали.
Їхні очі гаснуть, бо трава повисихала.+
Ми часто зраджували тебе+
і грішили проти тебе.
8 Ти надія Ізра́їля, ти його Спаситель+ у час лиха!
Чому ти став як чужинець у цьому краї,
як подорожній, який зупиняється тільки на ніч?
9 Чому ти став мов остовпілий чоловік,
мов той воїн, який не може врятувати?
Не покидай нас!
10 Так говорить Єгова про цей народ: «Вони люблять блукати+ і не стримують своїх ніг.+ Тому Єгова не задоволений ними.+ Тепер він пригадає їхні провини і притягне їх до відповідальності за їхні гріхи».+
11 Далі Єгова сказав мені: «Не молися за цей народ, не проси для нього добра.+ 12 Коли вони постять, я не чую їхніх благань,+ і, коли складають цілопалення чи хлібні приношення, я їх не схвалюю.+ Я вигублю їх мечем, голодом та пошестю».+
13 На це я відповів: «О Всевладний Господи Єгово! Пророки запевняють їх: “Ви не побачите ні меча, ні голоду, натомість Бог дасть вам тут справжній мир”».+
14 Тоді Єгова промовив до мене: «Ті пророки пророкують від мого імені брехню,+ я не посилав їх та нічого їм не наказував і не говорив.+ Неправдиве видіння, нікчемну ворожбу та оману свого серця вони видають вам за пророцтво.+ 15 Тому так каже Єгова: “Пророки, яких я не посилав, які пророкують від мого імені й говорять, що ні меч, ні голод не прийде в цей край, погинуть від меча й голоду.+ 16 І люди, яким вони пророкують, поляжуть на вулицях Єрусалима від голоду й меча. Не буде кому поховати їх,+ їхніх дружин, синів та дочок. Я виллю на них лихо, якого вони заслуговують”.+
17 Ти маєш сказати їм:
“Хай з очей моїх день і ніч без упину ллються сльози,+
бо дівчина, дочка мого народу, повалена і цілковито розбита,+
їй завдали дуже тяжкої рани.
Пророк і священик блукають по землі, якої не знають”».+
19 Невже ти повністю відкинув Юду, невже ти* відчуваєш огиду до Сіону?+
Навіщо ти вдарив нас так, що ми не можемо зцілитися?+
Ми сподівалися миру, але нічого доброго не сталося,
сподівалися часу зцілення, але всюди панує жах!+
20 Єгово, ми визнаємо́, що поводилися негідно,
визнаємо́ провину своїх прабатьків,
бо ми згрішили проти тебе.+
Пам’ятай про угоду, яку ти уклав з нами, і не розривай її.+
22 Хіба може котрийсь з нікчемних ідолів інших народів послати дощ?
Хіба небеса можуть самі пролити зливу?
Це під силу тільки тобі, Єгово, Боже наш!+
Ми покладаємось на тебе,
бо саме ти все це робиш.
15 І сказав мені Єгова: «Навіть якби Мойсей і Самуї́л стали переді мною,+ я не виявлю ласки* цьому народу. Прожени його від мене, нехай собі йде. 2 А коли вони запитають тебе: “Куди нам іти?” — скажи їм: “Так промовляє Єгова:
нехай одні помирають від смертельних хвороб,
інші — від меча,+
хтось помре від голоду,
а хтось піде в неволю”.+
3 І спроваджу я на них чотири лиха*,+— каже Єгова,— меч, який їх убиватиме, псів, які будуть їх розшарпувати, а також птахів небесних і земних звірів, які будуть їх пожирати і нищити.+ 4 Я зроблю так, що вони стануть жахливим видовищем для всіх царств землі.+ Зроблю я це через юдейського царя Манасı́ю, сина Єзекı́ї, за все те, що він накоїв у Єрусалимі.+
5 Хто поспівчуває тобі, Єрусалиме,
хто пройметься жалем?
Хто зупиниться, щоб запитати, як ти живеш?
6 Ти покинув мене,— промовляє Єгова.+ —
Ти повертаєшся до мене спиною*.+
Тож я простягну руку і знищу тебе.+
Я втомився тебе жаліти*.
Я знищу народ мій,
бо він не хоче покинути свої дороги.+
8 Вдів їхніх буде в мене більше, ніж морського піску.
Опівдні я спроваджу нищителя на них, на матерів і на синів,
зненацька наведу на них жах і тривогу.
Ще день, а сонце її вже зайшло,
принісши сором і приниження*.
А тих, хто вціліє,
я віддам мечеві ворога»,— говорить Єгова.+
Я нікому не давав позики і мені ніхто нічого не позичав,
але всі проклинають мене.
11 Єгова сказав: «Я обов’язково допомагатиму тобі*.
У час лиха й нещастя я обов’язково заступлюся за тебе
перед твоїм ворогом.
12 Чи може хтось розтрощити залізо,
залізо з півночі і мідь?
13 Багатства ваші та скарби я задарма віддам на грабіж+
через усі гріхи, які ви чинили по цілому краї.
Адже розгорівся вогонь мого гніву,
він палає на вас».+
15 Єгово, ти знаєш про мої страждання!
Згадай мене, зверни на мене увагу!
Помстися за мене моїм гонителям.+
Тимчасом як ти стримуєш свій гнів на них, не дай мені загинути*.
Знай, що заради тебе я зношу цю ганьбу!+
16 Коли я отримав твої слова, то з’їв їх.+
Слово від тебе втішило мене і розвеселило моє серце,
бо мене називають твоїм іменем, Єгово, Боже військ.
17 Я не сиджу у товаристві жартунів і не веселюся.+
18 Чому мій біль не втихає?
Чому моя рана така тяжка, що не може загоїтись?
Невже ти станеш для мене як оманливе джерело,
як ненадійні води?
19 Тому так промовляє Єгова:
«Якщо ти повернешся, я поверну тобі свою прихильність
і ти станеш переді мною.
І якщо ти відділиш дорогоцінне від марного,
то будеш моїми устами*.
Ті люди повернуться до тебе,
але ти до них не повернешся.
20 Я роблю тебе укріпленим мідним муром для цього народу.+
Вони воюватимуть з тобою,
але не подолають тебе,+
бо я з тобою, щоб тебе рятувати та визволяти,— говорить Єгова.—
21 І я визволю тебе з рук безбожників,
викуплю з рук жорстоких людей».
16 І я знову почув слово Єгови: 2 «Не бери собі дружини, і нехай у тебе не буде тут ні синів, ні дочок. 3 Бо так говорить Єгова про синів і дочок, які народжуються тут, а також про матерів, які народжують їх, і батьків, які дають їм життя у цьому краї: 4 “Вони повмирають від смертельних хвороб.+ Ніхто їх не оплакуватиме, і ніхто не поховає. Вони гноєм лежатимуть на поверхні землі.+ Погинуть вони від меча та від голоду,+ і трупи їхні стануть поживою для небесних птахів і земних звірів”.
5 Так промовляє Єгова:
“Не входь у дім тих, хто влаштовує поминальний обід,
не йди туди голосити і співчувати їм.+
Бо я забрав свій мир від цього народу,— каже Єгова,—
забрав віддану любов і милосердя.+
6 У цьому краї помруть великі й малі.
Ніхто не поховає їх,
і ніхто не буде у жалобі по них,
ніхто не буде робити собі порізи чи голити голову*.
7 Ніхто не дасть хліба тим, хто в жалобі,
щоб їх потішити.
Ніхто не дасть їм пити з келиха розради,
щоб вони оплакували батька чи матір.
8 Не входь у дім бенкету
і не сідай з ними їсти і пити”.
9 Ось що говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Я зроблю так у цьому місці, що у вас на очах, ще за ваших днів, стихнуть веселощі та радісні окрики, замовкне голос нареченого і нареченої”.+
10 Коли ти перекажеш тим людям усі ці слова, вони запитають тебе: “За що Єгова проголосив проти нас таке велике лихо? Чим ми провинилися перед нашим Богом Єговою, чим згрішили проти нього?”+ 11 Тоді ти скажеш їм: “За те, що ваші прабатьки покинули мене,+— промовляє Єгова,— пішли за іншими богами, служили та поклонялися їм.+ А мене вони полишили і закону мого не трималися.+ 12 Ви поводитесь набагато гірше від своїх прабатьків,+ і кожен з вас слухається не мене, а свого впертого і злого серця.+ 13 Тож я викину вас з цього краю в землю, якої не знали ні ви, ні ваші прабатьки.+ Там ви вдень і вночі будете служити іншим богам,+ бо я не змилуюся над вами”.
14 Але надходять дні,— промовляє Єгова,— коли вже не будуть казати: “Як живий Єгова, який вивів народ Ізра́їля з єгипетського краю!”+ 15 А натомість люди казатимуть: “Як живий Єгова, який вивів народ Ізра́їля з північного краю і з усіх земель, по яких він їх розпорошив”. Я приведу їх назад у землю, яку дав їхнім прабатькам.+
16 Ось я скликаю багатьох рибалок,— говорить Єгова,—
які їх повиловлюють.
Після того я скличу багатьох мисливців,
які полюватимуть на них по всіх горах, пагорбах
і скельних розколинах.
17 Очі мої спостерігають за всім, що вони роблять*.
Вони не сховані від мене,
і їхні провини не приховані від моїх очей.
18 Передусім я сповна відплачу їм за їхні провини та їхні гріхи,+
бо вони осквернили мій край безжиттєвими статуями* своїх гидких ідолів
і наповнили мою власність гидотою».+
До тебе прийдуть народи з кінців землі
і скажуть: «Наші прабатьки успадкували явну брехню і марноту,
те, від чого немає жодної користі».+
20 Хіба може людина зробити собі богів?
Таж то не боги!+
21 «Тому вони побачать,
цього часу вони побачать мою силу і могутність.
І вони будуть змушені визнати, що моє ім’я — Єгова».
17 «Гріх мешканців Юди висічений залізним різцем,
він вирізьблений алмазним вістрям на таблицях їхнього серця
і на рогах їхніх жертовників.
2 Сини їхні пам’ятають ті жертовники і священні палі*,+
що стояли біля розлогих дерев, на високих пагорбах+
3 і на горах у полі.
Твої багатства й усі твої скарби я віддам на грабіж,+
віддам твої священні узвишшя, бо ти грішиш по цілому краї.+
4 Ти з власної волі втратиш спадщину, яку я тобі дав.+
Я змушу тебе служити ворогам у землі, якої ти не знаєш.+
5 Так каже Єгова:
«Проклятий той*, хто покладається на людину,+
хто надіється на людську силу*+
і чиє серце відвертається від Єгови.
6 Він стане як самотнє дерево в пустелі
й не побачить, коли прийде добро.
Житиме він у пустелі, у посушливому краї,
на непридатних для життя солончаках.
8 Вона буде мов дерево, посаджене коло води,
яке пускає коріння біля потоку.
Така людина не відчує спеки,
листя її залишиться зеленим.+
У рік посухи вона не стривожиться
і не перестане давати плоди.
9 Людське серце вкрай зрадливе* і здатне на все*.+
Хто може пізнати його?
і перевіряю найпотаємніші думки*,
щоб кожному дати плату згідно з його дорогами,
згідно з плодами його діл.+
11 Той, хто набуває багатство нечесним шляхом*,+
подібний до куріпки, яка збирає* яйця, котрих не знесла.
У розквіті літ він залишиться без статків,
і наприкінці виявиться його безглуздя».
13 Єгово, надіє Ізра́їля,
усі, хто покидає тебе, засоромляться.
Імена тих, хто відступає від тебе*, будуть записані на земному поросі,+
бо вони покинули Єгову, джерело живої води.+
14 Зціли мене, Єгово, і я буду зцілений.
Врятуй мене, і буду врятований,+
бо тобі я несу хвалу.
15 Мені кажуть:
«Де слово Єгови?+
Нехай воно збудеться!»
16 Я ж не втікав від тебе і не відмовлявся бути пастухом,
не прагнув я приходу лихого дня.
Ти добре знаєш усе, що промовили мої уста.
Все це сталося перед твоїм лицем.
17 Не лякай мене!
Ти мій сховок у день нещастя.
Нехай вони будуть налякані,
а мене не лякай.
19 Так промовив до мене Єгова: «Піди і стань при брамі синів цього народу, через яку входять і виходять царі Юди, а тоді йди і стій при всіх інших брамах Єрусалима.+ 20 І скажи: “Послухайте слово Єгови, царі Юди, весь народ Юди і всі мешканці Єрусалима, які входять через ці брами. 21 Так говорить Єгова: «Пильнуйте за собою*! Не носіть у суботній день жодної ноші і не вносьте її через єрусалимські брами.+ 22 У суботній день не виносьте зі свого дому жодної ноші і не виконуйте жодної роботи.+ Освячуйте суботу, як я і наказав вашим прабатькам.+ 23 Але вони не слухали мене, не прихиляли вуха, вони вперто відмовлялися* слухати і приймати повчання.+
24 Якщо ви будете в усьому слухатись мене,— каже Єгова,— якщо в суботу не будете вносити через брами цього міста жодної ноші і будете освячувати день суботній, не виконуючи жодної роботи,+ 25 то царі і князі, які сидять на престолі Давида,+ будуть в’їжджати через брами цього міста на колісницях і конях. Через брами входитимуть вони і їхні князі, народ Юди та мешканці Єрусалима.+ І це місто буде заселене повіки. 26 І прийдуть люди з міст Юди, з околиць Єрусалима, з Веніями́нового краю,+ з низини,+ з гористого краю та з Неге́ву*. Прийдуть вони з цілопаленнями,+ жертвами,+ хлібними приношеннями+ і ладаном та принесуть жертви подяки в дім Єгови.+
27 Але якщо ви не послухаєтесь мене, не будете освячувати суботній день, а носитимете якусь ношу, будете вносити її через брами Єрусалима в суботу, то я підпалю його брами, і вогонь пожере єрусалимські укріплені башти,+ і ніхто його не загасить»”».+
18 І почув Єремı́я слово Єгови: 2 «Встань і піди в дім гончаря,+ там я промовлятиму до тебе».
3 Тож я пішов у дім гончаря і побачив, як він працює на гончарських кругах. 4 І посудина, яку він робив з глини, зіпсувалася в його руках. Тоді він зробив з неї іншу посудину, таку, яка була йому до вподоби*.
5 І я знову почув слово Єгови: 6 «“Хіба я не можу зробити з тобою, народе Ізра́їля, те саме, що гончар? — каже Єгова.— Як та глина в руці гончаря, так ти в моїй руці, народе Ізра́їля.+ 7 Коли я скажу якомусь народу чи царству, що викореню його, повалю і знищу,+ 8 а той народ покине зло, яке я засудив, то я передумаю* і не спроваджу на нього лиха, яке збирався спровадити.+ 9 Але коли я скажу якомусь народу чи царству, що збудую його і насаджу, 10 а той народ чинитиме зло в моїх очах і не слухатиметься мого голосу, то я передумаю* і не зроблю добра, яке збирався йому зробити”.
11 А тепер, прошу, скажи мешканцям Юди та Єрусалима: “Так промовляє Єгова: я готую* на вас нещастя і задумую проти вас лихо. Благаю, наверніться зі своїх неправедних доріг і виправте свої шляхи та вчинки”».+
12 Вони ж сказали: «Навіть не подумаємо!+ Кожен з нас буде робити, що захоче, і буде слухатися свого впертого та злого серця».+
13 Тому так промовляє Єгова:
«Розпитайте в народів,
чи хтось чув про таке?
Дівчина, Ізра́їлева дочка, зробила щось украй жахливе.+
14 Чи зникне сніг зі скелястих схилів Ліва́ну?
Чи висохнуть холодні води, що течуть здалека?
Вони приносять жертви* нікчемним божкам,+
і через це люди спотикаються на своїх дорогах, на стежках давніх,+
і ходять негладкими, нерівними* шляхами.
16 Тому край їхній стане жахливим видовищем,+
і в усі часи люди, дивлячись на нього, будуть аж присвистувати.+
Кожен, хто проходитиме повз нього, остовпіє з жаху і захитає головою.+
17 Мов східний вітер, я розвію їх перед ворогами.
У день їхнього лиха я повернусь до них спиною, а не обличчям».+
18 Вони ж сказали: «Ходімо, складемо змову проти Єремı́ї,+ бо закон* завжди буде в наших священиків, порада — у мудреців і слово — у пророків. Ходімо, звинуватимо його*, а до слів його прислуха́тися не будемо».
19 Вислухай мене, Єгово,
і почуй, що́ говорять мої супротивники!
20 Хіба за добро платять злом?
Пригадай, як я стояв перед тобою і говорив про них добре,
аби ти відвернув від них свій гнів.
Нехай їхні дружини втратять дітей і овдовіють.+
Хай їхні чоловіки погинуть від смертельної хвороби,
а юнаки попадають у бою від меча.+
22 Нехай з їхніх домів лунає плач,
коли ти зненацька наведеш на них грабіжників.
Бо вони викопали яму, щоб упіймати мене,
розставили пастки для моїх ніг.+
Не покривай їхньої провини,
не стирай їхнього гріха з-перед своїх очей.
19 Так сказав Єгова: «Піди купи у гончаря+ глиняний глечик та поклич декотрих старійшин народу і старших священиків. 2 Тоді вийди в долину Гінно́мового Сина,+ там, де вхід до Черепкової брами, і проголоси те, що я тобі скажу. 3 Тож промов: “Послухайте слово Єгови, царі Юди та жителі Єрусалима! Так каже Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля:
«Незабаром я спроваджу лихо на це місце. Кожному, хто почує про нього, задзвенить у вухах. 4 Бо вони покинули мене+ і змінили це місце до невпізнання.+ Вони спалюють приношення для інших богів, яких не знали ні вони, ні їхні прабатьки, ні царі Юди, і залили це місце кров’ю невинних людей.+ 5 Вони позводили священні узвишшя Ваа́лу, щоб спалювати своїх синів як цілопалення для нього.+ Я ж цього не наказував і не говорив, таке навіть на думку* мені не спадало!+
6 Тому надходять дні,— промовляє Єгова,— коли це місце називатимуть не Тофе́том і не долиною Гінно́мового Сина, а долиною Вбивства.+ 7 Я розладнаю тут задум Юди та Єрусалима, зроблю так, що вони попадають від меча своїх ворогів, від руки тих, хто прагне позбавити їх життя*. Трупи їхні я віддам на поживу небесним птахам і земним звірам.+ 8 Я оберну це місто на жахливе видовище. Дивлячись на нього, люди будуть аж присвистувати. Кожен, проходячи повз нього, остовпіє з жаху і присвисне через усі лиха, які спіткали його.+ 9 Я зроблю так, що вони будуть їсти своїх синів і дочок, кожен їстиме свого ближнього через безвихідь під час облоги, коли їх оточать вороги й ті, хто прагне позбавити їх життя*»”.+
10 Тоді розбий глечик на очах людей, які підуть з тобою, 11 і скажи їм: “Так говорить Єгова, Бог військ: «Якщо розбити глиняний глечик, його ніхто вже не зліпить докупи. Так само я розіб’ю цей народ і це місто. І будуть ховати мертвих у Тофе́ті, аж там не стане місця».+
12 Ось що я вчиню з цим місцем і з його мешканцями,— каже Єгова.— Зроблю це місто схожим на Тофе́т. 13 Доми мешканців Єрусалима і царів Юди стануть нечистими, як Тофе́т,+— усі доми, що на їхніх дахах складали жертви всьому небесному війську+ та приносили виливні жертви іншим богам”».+
14 Коли Єремı́я повернувся з Тофе́ту, куди Єгова послав його пророкувати, він став на подвір’ї дому Єгови і звернувся до всього народу: 15 «Так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “На це місто й усі довколишні міста я спроваджу все те лихо, про яке говорив, бо вони вперто відмовлялися* слухатись моїх слів”».+
20 А священик Пашху́р, син Імме́ра, головний управитель у домі Єгови, слухав, як Єремı́я пророкував усе це. 2 Тоді Пашху́р ударив Єремı́ю і посадив його в колодки+ у Верхній Веніями́новій брамі, що в домі Єгови. 3 Але наступного дня Пашху́р звільнив Єремı́ю з колодок. І Єремı́я сказав йому:
«Єгова дає тобі ім’я не Пашху́р*, а Маго́р-Міссавı́в*.+ 4 Бо так говорить Єгова: “Я наведу страх на тебе і на всіх твоїх друзів. Ти побачиш, як вони попадають від меча ворогів.+ Увесь народ Юди я віддам у руку вавилонського царя, і декого він забере у вигнання до Вавилону, а інших погубить мечем.+ 5 Усе багатство цього міста, увесь його набуток і всі дорогоцінності, а також скарби юдейських царів я віддам у руки їхніх ворогів.+ Вони розграбують усе це, захоплять і заберуть до Вавилону.+ 6 А ти, Пашху́ре, і всі твої домашні підете в полон. Ти підеш до Вавилону і там помреш. Там тебе поховають разом з усіма твоїми друзями, бо ти пророкував їм неправду”».+
7 Ти перехитрив мене, Єгово, перехитрив ти мене.
Ти виявився сильнішим за мене і переміг.+
Вони постійно насміхаються наді мною,
кожен глузує з мене.+
8 Як тільки почну говорити — кричу і проголошую:
«Насильство і знищення!»
Бо через слово Єгови я щодня зношу образи й глузування.+
Проте слово його було в моєму серці мов палючий вогонь, мов полум’я в моїх кістках.
І я змучився тримати його в собі,
не міг уже цього знести.+
10 Я чув, як люди обмовляли мене.
Довкола — жах!+
«Донесіть на нього, донесімо на нього!»
Кожен, хто нібито бажав мені миру, тільки й чекав, що я впаду:+
«Може, він зробить якусь дурницю,
тоді ми його подолаємо і помстимося йому».
11 Але Єгова був зі мною як грізний воїн.+
Тому мої гонителі спіткнуться і зазна́ють поразки.+
Вони засоромляться, бо не матимуть успіху.
Їхнє приниження буде вічним, його ніколи не забудуть.+
13 Співайте Єгові! Прославляйте Єгову!
Бо він визволив бідного* з рук злочинців.
14 Нехай буде проклятий день, коли я народився!
Хай не буде благословенний той день, коли мати привела мене на світ!+
15 Проклятий чоловік, який приніс добру звістку моєму батькові й сказав:
«Син у тебе народився, хлопчик!»
Як же зрадів тоді мій батько!
16 Нехай той чоловік стане мов міста, які Єгова зруйнував, не жалкуючи про це.
Нехай він чує голосіння вранці і сигнал тривоги опівдні.
17 Чому він не умертвив мене ще в материнській утробі?
Чому моя мати не стала для мене могилою,
чому не лишилась вагітною повік?+
18 Навіщо я вийшов з утроби?
Щоб бачити горе і смуток?
Щоб життя моє скінчилося в ганьбі?+
21 Єремı́я почув слово від Єгови, коли цар Седекı́я+ послав до нього Пашху́ра,+ сина Малкı́ї, і Софонı́ю,+ сина Маасе́ї, священика, з такими словами: 2 «Будь ласка, запитай Єгову про нас, бо вавилонський цар Навуходоно́сор* воює з нами.+ Може, Єгова зробить для нас щось дивовижне, як у минулому, і той цар відступить».+
3 Єремı́я ж відповів: «Передайте Седекı́ї: 4 “Так каже Єгова, Бог Ізра́їля: «Я оберну проти вас* вашу зброю, якою ви воюєте з вавилонським царем+ та халде́ями, що оточили вас за міськими мурами. І я зберу вашу зброю* посеред міста. 5 У гніві, люті й сильному обуренні я буду воювати проти вас+ сильною і могутньою рукою.+ 6 Я вражу все живе в цьому місті: і людей, і тварин. Вони повмирають від великої пошесті.+
7 А після того,— промовляє Єгова,— я віддам юдейського царя Седекı́ю, його слуг і весь народ, який залишиться в цьому місті при житті після пошесті, меча й голоду, віддам їх у руки вавилонського царя Навуходоно́сора*, у руки ворогів і тих, хто прагне позбавити їх життя*.+ І він поб’є їх вістрям меча. Не пощадить їх, не зжалиться над ними і не змилосердиться»”.+
8 Скажи цьому народові: “Так говорить Єгова: «Я пропоную вам обрати дорогу життя або дорогу смерті. 9 Той, хто лишиться в місті, загине від меча, голоду чи пошесті. А хто вийде і здасться халде́ям, які оточили вас, той уціліє. Його життя* буде йому за здобич*.+
10 Бо я обернув своє лице проти цього міста і спроваджу на нього лихо, а не добро,+— промовляє Єгова.— Я віддам його в руки вавилонського царя,+ і він спалить його»”.+
11 Домашні юдейського царя, послухайте слово Єгови. 12 Доме Давидів, так каже Єгова:
“Щоранку виносьте справедливі вироки
і захищайте людину, яку обібрав шахрай.+
Інакше за ваші злі вчинки+
мій гнів запалиться, як вогонь,+
і розгориться так, що ніхто не зможе його загасити”.
13 “Я виступлю проти тебе, мешканко долини,
скеле, що на рівнині! — промовляє Єгова.—
Жителі твої кажуть: «Хто піде проти нас?
Хто захопить наші оселі?»
У її лісі я розпалю вогонь,
і він пожере все навкруги”».+
22 Так промовив Єгова: «Піди в дім* царя Юди і передай звістку. 2 Скажи ось що: “Послухай слово Єгови, юдейський царю, що сидиш на Давидовому престолі! Нехай послухають також твої слуги і народ твій — усі, хто входить у ці брами! 3 Так говорить Єгова: «Обстоюйте справедливість і праведність, захищайте людину, яку обібрав шахрай. Не знущайтеся з чужинця, не кривдьте ні сироти*, ні вдови.+ І не проливайте тут невинної крові.+ 4 Якщо ви завжди будете виконувати це слово, то царі, які сидять на престолі Давида,+ будуть в’їжджати через брами цього дому на колісницях та конях. Через брами входитимуть вони, їхні слуги і їхній народ.+
5 Якщо ж не послухаєтесь цих слів, то, клянусь собою,— каже Єгова,— цей дім обернеться в руїни»”.+
6 Так говорить Єгова про дім юдейського царя:
“Ти для мене як Гілеа́д,
як ліва́нська вершина.
Проте я перетворю тебе в пустелю,
і міста твої обезлюдніють.+
7 Я підніму* проти тебе нищителів,
кожного зі своєю зброєю,+
і вони позрубують найліпші твої кедри
та повкидають їх у вогонь.+
8 Тоді люди з багатьох народів проходитимуть повз це місто і казатимуть одні одним: «За що Єгова вчинив таке цьому великому місту?»+ 9 І почують у відповідь: «За те, що вони порушили угоду свого Бога Єгови і стали вклонятися та служити іншим богам»”.+
10 Не оплакуйте померлого
і не тужіть за ним.
А голосіть за тим, хто йде у вигнання,
адже він уже не повернеться й не побачить рідного краю.
11 Бо так говорить Єгова про юдейського царя Шаллу́ма*,+ Йосı́їного сина, який став царем замість свого батька Йосı́ї+ і тепер пішов у вигнання: “Він уже не повернеться сюди. 12 Він помре у вигнанні і цього краю більше не побачить”.+
13 Горе тому, хто будує свій дім неправедністю
і горішні кімнати зводить несправедливістю,
хто змушує свого ближнього працювати задармо
і відмовляється давати йому плату.+
14 Горе тому, хто каже: “Збудую собі великий дім
з просторими горішніми кімнатами.
Зроблю в ньому вікна,
обшию його кедром і пофарбую червоною фарбою*”.
15 Думаєш, що будеш далі царювати, бо ти більше за інших будуєш з кедра?
Твій батько також їв та пив,
але при цьому він обстоював справедливість і праведність.+
І через це йому добре велося.
16 Він захищав у суді знедоленого та вбогого,
і тому було все добре.
Хіба не це означає знати мене? — промовляє Єгова.—
17 А твої очі й серце прагнуть лише нечесної наживи,
ти прагнеш проливати невинну кров
та займатися шахрайством і здирством.
18 Тож так говорить Єгова про юдейського царя Єгояки́ма,+ сина Йосı́ї:
“Його не будуть оплакувати і не казатимуть:
«Яке ж горе, брате мій! Яке горе, моя сестро!»
Не голоситимуть за ним, кажучи:
«Горе, пане! Горе, ваша величносте!»
20 Зійди на Ліва́н і кричи,
здійми голос на Баша́ні
й вигукуй з Авари́му,+
бо всі, хто палко тебе любив, погублені.+
Так ти поводилася ще від молодості
і мого голосу не слухалась.+
Тоді ти засоромишся і будеш принижена через усе своє лихо.
24 «Клянусь собою*,— говорить Єгова,— навіть якби юдейський цар Конı́я*,+ син Єгояки́ма,+ був перснем з печаткою у мене на правій руці, я і звідти скинув би його! 25 “Я віддам тебе в руки тих, хто прагне позбавити тебе життя*, тих, кого ти боїшся,— у руки вавилонського царя Навуходоно́сора* і халде́їв.+ 26 Тебе і твою матір, яка привела тебе на світ, я кину в інший край, де ви не народилися. Там ви й помрете”. 27 І вони ніколи не повернуться в край, в який дуже прагнуть повернутися*.+
28 Хіба цей чоловік, Конı́я,— зневажений і розбитий горщик,
нікому не потрібна посудина?
Чому ж його та його нащадків
кинуть у край, якого вони не знали?+
29 Земле*, земле, земле! Почуй слово Єгови!
30 Так промовляє Єгова:
“Запишіть цього чоловіка як бездітного,
як того, хто нічого не досягне за свого життя*.
Бо жоден з його нащадків не матиме успіху —
ніколи не сидітиме на престолі Давида і більше не правитиме в Юді”».+
23 «Горе пастирям, які вигублюють і розпорошують овець мого пасовища!» — промовляє Єгова.+
2 Тому так говорить Єгова, Бог Ізра́їля, про пастирів свого народу: «Ви розпорошили і порозганяли моїх овець, ви не звертали на них уваги.+
Тож я зверну увагу на ваші злі вчинки»,— каже Єгова.
3 «Потім я позбираю останок своїх овець з усіх країв, по яких я їх розпорошив,+ і поверну на їхнє пасовище.+ Там вони розплодяться і розмножаться.+ 4 І я поставлю над ними пастирів, які по-справжньому пастимуть їх.+ Вони вже нічого не будуть боятись та лякатись, і жодна з них не загубиться»,— промовляє Єгова.
5 «Ось надходять дні,— говорить Єгова,— коли я дам Давидові праведний пагін*.+ Він буде царювати+ й виявляти проникливість, він обстоюватиме справедливість і праведність у цьому краї.+ 6 За його днів Юда буде врятована,+ Ізра́їль житиме в безпеці.+ Ось ім’я, яким його назвуть: “Єгова — наша праведність”.+
7 Надходять дні,— промовляє Єгова,— коли вже не будуть казати: “Як живий Єгова, який вивів народ Ізра́їля з єгипетського краю!”+ 8 А натомість казатимуть: “Як живий Єгова, який вивів Ізра́їлевих нащадків з північного краю і з усіх земель, по яких я їх розпорошив”. Вони будуть жити на своїй землі».+
9 Про пророків.
Серце моє розривається.
Трясуться всі мої кості.
Через Єгову і його святі слова
я став як п’яний,
як чоловік, що упився вином.
10 Край наповнився перелюбниками,+
через прокляття він поринув у жалобу,+
і пустельні пасовища повисихали.+
Люди чинять зло і зловживають своєю силою.
11 «Бо пророки і священики опоганились*.+
Я бачу, що вони коять зло навіть у моєму домі,+— каже Єгова.—
12 Тому дорога їхня стане мов слизька стежка у темряві.+
Їх штовхнуть, і вони попадають.
Я спроваджу на них лихо
у рік розплати,— говорить Єгова.—
13 Бачив я, що самарı́йські+ пророки поводяться бридко.
Їхні пророцтва натхнені Ваа́лом,
і вони зводять мій народ, Ізра́їль, на хибний шлях.
14 Єрусалимські пророки теж поводяться жахливо.
Вони чинять перелюб,+ ходять у брехні+
та підтримують* злочинців,
і своїх злих доріг вони не покидають.
15 Тож ось що Єгова, Бог військ, говорить про тих пророків:
«Я змушу їх їсти полин
і пити отруєну воду.+
Бо через єрусалимських пророків по всьому краї поширилось відступництво».
16 Так каже Єгова, Бог військ:
«Не слухайте слів пророків, які вам пророкують.+
Вони вас обманюють*.
17 Тим, хто зневажає мене, вони постійно говорять:
“Єгова каже, що ви будете мати мир”,+
а до тих, хто слухається свого впертого серця, промовляють:
“Лихо вас не спіткає”.+
18 Хто був серед наближених Єгови
і міг розуміти та чути його слово?
Хто звертав увагу на його слово, хто прислуха́вся до нього?
20 Не вщухне гнів Єгови,
поки він не здійснить і не виконає задумів свого серця.
Наприкінці днів ви це чітко зрозумієте.
21 Я не посилав тих пророків — вони самі побігли.
Не говорив я до них — вони самі стали пророкувати.+
22 Якби вони були серед моїх наближених,
то передали б моєму народу мої слова
і спонукали б його покинути злі дороги і неправедні вчинки.+
23 Хіба я Бог лише близько,— питає Єгова,— а не Бог і на віддалі?
24 Чи може людина десь заховатись, щоб я її не побачив?»+ — промовляє Єгова.
«Хіба я не наповнюю небо і землю?»+ — говорить Єгова.
25 «Я почув, що пророки, які пророкують неправду від мого імені, кажуть: “Я бачив сон! Я бачив сон!”+ 26 Як довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду? Вони — пророки, які пророкують неправду зі свого серця.+ 27 За допомогою своїх снів, які вони розповідають одні одним, вони прагнуть змусити мій народ забути моє ім’я, як їхні батьки забули його через Ваа́ла.+ 28 Нехай пророк, який бачив сон, розповідає свій сон, а хто має слово моє, хай розповідає його правдиво.
Що спільного між соломою і зерном?» — промовляє Єгова.
29 «Хіба моє слово не подібне до вогню?+ — запитує Єгова.— Хіба воно не подібне до ковальського молота, який розтрощує скелю?+
30 Тому я виступлю проти пророків,— говорить Єгова,— проти тих, що крадуть мої слова один в одного.+
31 Я виступлю проти пророків,— каже Єгова,— проти тих, хто говорить своїм язиком: “Ось що він промовляє!”+
32 Я виступлю проти пророків, які розповідають неправдиві сни,— каже Єгова,— бо своєю брехнею та вихвалянням вони зводять мій народ на хибний шлях.+
Я ж не посилав їх і нічого їм не наказував. Тому вони не принесуть цьому народу жодної користі»,+— говорить Єгова.
33 «І, коли цей народ або якийсь пророк чи священик запитає тебе: “Що то за тягар* від Єгови?” — ти відповіси: “Ви той тягар, і я відкину вас!”+ — промовляє Єгова. 34 А того пророка, священика чи когось з народу, хто каже: “Це тягар* від Єгови!” — я покараю разом з його домашніми. 35 Кожен з вас питає свого ближнього і брата: “Яку відповідь дав Єгова? Що сказав Єгова?” 36 Але про тягар* від Єгови більше не згадуйте, бо для кожного є тягарем* його власне слово, і ви змінюєте слова живого Бога — Єгови, Бога військ, нашого Бога.
37 Так скажи пророкові: “Яку відповідь дав тобі Єгова? Що сказав Єгова? 38 Ви говорите: «Це тягар* від Єгови!» Тому так промовляє Єгова: «Оскільки ви заявляєте: “Це слово — то тягар* від Єгови”, після того як я наказав вам не говорити: “Це тягар* від Єгови!” — 39 за це я підніму вас та відкину від себе, вас і місто, яке я дав вам і прабатькам вашим. 40 Я покрию вас вічною ганьбою та приниженням, і про це не забудуть повіки»”».+
24 Після того як вавилонський цар Навуходоно́сор* забрав з Єрусалима у вигнання до Вавилону юдейського царя Єхонı́ю*,+ сина Єгояки́ма,+ а також князів Юди, майстрів і ковалів*,+ Єгова показав мені два кошики фіг, які стояли перед храмом Єгови. 2 В одному кошику були дуже добрі фіги, якими бувають ранні фіги, а в другому — дуже погані, такі погані, що їх неможливо було їсти.
3 Тоді Єгова запитав мене: «Що ти бачиш, Єремı́є?» Я відповів: «Бачу фіги, одні дуже добрі, а інші дуже погані, такі погані, що їх неможливо їсти».+
4 Тоді промовив до мене Єгова: 5 «Ось що говорить Єгова, Бог Ізра́їля: “Як ці добрі фіги, такі ж в моїх очах юдейські вигнанці, яких я вислав звідси до халде́йського краю. 6 Я буду пильнувати за ними їм на добро і поверну їх у цей край,+ буду їх будувати, а не руйнувати, насаджувати, а не викорінювати.+ 7 Я дам їм таке серце, яке буде знати мене, що я — Єгова.+ Вони стануть моїм народом, а я — їхнім Богом,+ бо вони навернуться до мене цілим своїм серцем.+
8 І те, що роблять з поганими фігами, такими поганими, що їх неможливо їсти,+— промовляє Єгова,— те саме я зроблю з юдейським царем Седекı́єю,+ з його князями, з останком мешканців Єрусалима, які залишилися в цьому краї, і з тими, хто живе в Єгипті.+ 9 Я наведу на них лихо, і вони стануть жахливим видовищем для всіх царств землі,+ я віддам їх на ганьбу та глузування, зроблю притчею і прокляттям+ усюди, куди їх розпорошу.+ 10 І я нашлю на них меч,+ голод та пошесть,+ аж поки вони не погинуть на землі, яку я дав їм та їхнім прабатькам”».
25 Ось слово, яке Єремı́я почув про весь народ Юди в четвертий рік правління юдейського царя Єгояки́ма,+ сина Йосı́ї, тобто в перший рік вавилонського царя Навуходоно́сора*. 2 Це слово Єремı́я промовив про* весь народ Юди та всіх жителів Єрусалима:
3 «З 13-го року правління юдейського царя Йосı́ї,+ Амо́нового сина, і аж донині, усі ці 23 роки, я чув слово Єгови і звертався до вас знову й знову*, але ви не слухали.+ 4 Єгова посилав до вас усіх своїх слуг, пророків, знову й знову*, але ви не слухали і не прихиляли вуха.+ 5 Вони говорили вам: “Будь ласка, наверніться кожен зі своєї злої дороги і покиньте свої злі вчинки.+ Тоді ви будете довго жити в краю, який Єгова в давнину дав вам і вашим прабатькам. 6 Не йдіть за іншими богами, не служіть і не вклоняйтеся їм — не ображайте мене ділами своїх рук, щоб я не навів на вас лиха”.
7 “Але ви не слухали мене,— промовляє Єгова,— і ображали мене витворами своїх рук собі на лихо”.+
8 Тому так говорить Єгова, Бог військ: “Через те що ви не слухались моїх слів, 9 я скличу всі племена з півночі,+— каже Єгова,— покличу свого слугу, вавилонського царя Навуходоно́сора*,+ і поведу його на цей край,+ на всіх його мешканців і на всі довколишні народи.+ Я знищу* їх і перетворю на жахливе видовище. Тоді люди, дивлячись на них, будуть аж присвистувати, і ця земля стане вічною руїною. 10 Я зроблю так, що в цьому краї стихнуть радісні окрики й веселощі,+ голос нареченого і нареченої.+ Уже не буде чути гуркоту жорен, а світло світильника загасне. 11 Уся ця земля обернеться в руїни, стане жахливим видовищем, і ці народи служитимуть вавилонському цареві 70 років.+
12 Коли ж мине 70 років,+ я притягну до відповідальності* вавилонського царя і той народ за їхні провини,+— промовляє Єгова,— і перетворю халде́йський край на вічну пустку.+ 13 Я сповню на цьому краї все, що говорив про нього, усе, що написане в цій книзі,— те, що Єремı́я пророкував про всі ці народи. 14 Бо і вони стануть рабами численних народів+ і великих царів,+ і я відплачу їм за їхні вчинки і діла їхніх рук”».+
15 Так сказав мені Єгова, Бог Ізра́їля: «Візьми з моєї руки цю чашу вина люті і дай пити з неї усім народам, до яких я пошлю тебе. 16 Вони нап’ються і будуть хитатися та поводитись мов безумні, коли я пошлю на них меч».+
17 Тоді я взяв ту чашу з руки Єгови і напоїв усі народи, до яких Єгова послав мене.+ 18 Я напоїв Єрусалим, міста Юди,+ її царів та князів, щоб вони перетворились на руїну, жахливе видовище, щоб кожен, дивлячись на них, аж присвистував, і щоб вони стали прокляттям.+ Це й станеться невдовзі. 19 Напоїв я також фараона, єгипетського царя, і його слуг, князів та весь його народ;+ 20 людей з різних народів, усіх царів краю Уц, усіх царів філісти́мського краю,+ Ашкело́н,+ Га́зу, Екро́н і останок Ашдо́да; 21 Едо́м,+ Моа́в+ і аммонітя́н;+ 22 усіх царів Тира, усіх царів Сидо́на,+ а також царів морського острова; 23 Деда́н,+ Те́му, Буз і всіх, у кого виголені скроні;+ 24 усіх арабських царів+ і всіх царів різних народів, які населяють пустелю; 25 усіх царів Зı́мрі, усіх царів Ела́му+ і всіх мідійських царів;+ 26 усіх царів з півночі, близьких і далеких, одного за одним, і всі інші царства землі. А після них питиме цар Шеша́ху*.+
27 «І промов до них: “Так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «Пийте і впивайтеся, блюйте, падайте і не вставайте,+ коли я пошлю на вас меч»”. 28 Якщо ж вони не захочуть взяти чашу з твоєї руки і пити з неї, то скажи їм: “Так промовляє Єгова, Бог військ: «Ви мусите пити! 29 Ось я спроваджую лихо на місто, назване моїм іменем.+ То невже ви думаєте, що вас омине покарання?+
Ви не залишитеся непокараними, бо я спроваджу меч на всіх мешканців землі»”,— каже Єгова, Бог військ.
30 А ти пророкуй їм, передай усі ці слова і скажи:
“Єгова, як лев, заричить з висоти,
озветься зі своєї святої оселі.
Він голосно заричить над своїм земним помешканням.
І як співають люди, коли чавлять вино у давильні,
так він переможно закричить до всіх мешканців землі.
31 Аж до краю землі донесеться шум,
бо Єгова судиться з народами,
і безбожних погубить мечем”,— промовляє Єгова.
32 Так говорить Єгова, Бог військ:
33 Того дня вбиті Єговою будуть лежати від одного краю землі до іншого. Ніхто їх не оплакуватиме, ніхто не позбирає їх і не поховає. Вони гноєм лежатимуть на поверхні землі”.
34 Завивайте, пастирі, і ридайте!
Качайтеся в попелі, найвидатніші з отари,
бо настають дні, коли ви будете погублені й розпорошені!
Ви упадете, як дорогоцінна посудина!
35 Пастирі вже не мають сховку,
найвидатніші з отари не мають порятунку.
37 Мирні оселі стали безжиттєвими,
бо Єгова палає гнівом.
38 Він вийшов, як молодий лев* з лігва,+
і їхній край став жахливим видовищем
від нищівного меча
і від його палючого гніву».
26 На початку правління юдейського царя Єгояки́ма,+ сина Йосı́ї, було таке слово від Єгови: 2 «Так каже Єгова: “Стань на подвір’ї дому Єгови і говори про* всіх мешканців Юдиних міст, які приходять поклонятися* в домі Єгови. Скажи їм усе, що я звелю, не пропусти ані слова. 3 Може, вони прислу́хаються і покинуть свої злі дороги. Тоді я передумаю* і не спроваджу на них лиха, яке хотів спровадити за їхні злі вчинки.+ 4 Скажи їм: «Так говорить Єгова: “Якщо ви не будете слухати мене і не будете дотримуватися закону*, який я вам дав, 5 якщо не будете прислухатися до слів моїх слуг, пророків, яких я посилаю до вас знову і знову* і яких ви не слухаєте,+ 6 то я зроблю з цим домом те саме, що й із Шı́ло,+ і стане це місто прокляттям серед усіх народів землі”»”».+
7 І священики, пророки та весь народ чули, як Єремı́я промовляв ці слова в домі Єгови.+ 8 Коли ж Єремı́я передав народу все, що звелів Єгова, то священики, пророки та весь народ схопили його і сказали: «Ти конче помреш! 9 Навіщо ти пророкуєш від імені Єгови і говориш: “Цей дім стане мов Шı́ло, а це місто буде спустошене, не залишиться в ньому жодного мешканця”?» І весь народ зібрався довкола Єремı́ї в домі Єгови.
10 Коли князі Юди почули про це, вони поприходили з царського дому* в дім Єгови та посідали біля нової брами Єгови.+ 11 Тоді священики й пророки сказали князям і всьому народу: «Цей чоловік заслуговує смерті,+ бо він пророкував про наше місто те, що ви чули на власні вуха».+
12 На це Єремı́я сказав усім князям та народу: «То Єгова послав мене пророкувати про цей дім і це місто всі слова, які ви чули.+ 13 Виправте свої дороги та вчинки і слухайтесь голосу вашого Бога Єгови. Тоді Єгова передумає* і не спровадить на вас лиха, про яке говорив.+ 14 А я тепер у ваших руках. Робіть зі мною те, що вважаєте добрим і правильним. 15 Проте знайте: якщо ви вб’єте мене, то стягнете на себе, на це місто і на його мешканців вину за пролиття невинної крові, бо Єгова дійсно послав мене до вас сказати всі ці слова».
16 Тоді князі та весь народ сказали священикам і пророкам: «Цей чоловік не заслуговує смерті, бо він говорив до нас від імені нашого Бога Єгови».
17 Після цього деякі старійшини краю встали і звернулися до цілого збору: 18 «За днів юдейського царя Єзекı́ї+ пророкував Михе́й+ з Мореше́та. Ось що він казав цілому народові Юди: “Так промовляє Єгова, Бог військ:
19 Хіба ж Єзекı́я і всі мешканці Юди вбили його? Хіба Єзекı́я не побоявся Єгови і не благав Єгову про ласку*? І хіба Єгова не передумав* наводити на них лихо, про яке говорив?+ Отож ми стягнемо на себе* велике нещастя.
20 Був також інший чоловік, який пророкував від імені Єгови,— Урı́я, син Шема́ї, з Кір’я́т-Єари́ма.+ Він пророкував про це місто і цей край те саме, що Єремı́я. 21 Коли ж цар Єгояки́м,+ усі його могутні воїни і князі почули слова Урı́ї, то цар став шукати способу, щоб убити його.+ Почувши про це, Урı́я злякався і втік до Єгипту. 22 Тоді цар Єгояки́м послав у Єгипет Елната́на,+ Ахбо́рового сина, та інших чоловіків. 23 Вони привели Урı́ю з Єгипту до царя Єгояки́ма, і той убив його мечем,+ і кинув його тіло на кладовищі простого люду».
24 А Єремı́ю захищав Ахіка́м,+ син Шафа́на,+ аби пророка не видали в руки народу, який хотів його вбити.+
27 На початку правління юдейського царя Єгояки́ма, сина Йосı́ї, було таке слово Єгови до Єремı́ї. 2 «Єгова сказав мені: “Зроби собі пута і ярма та поклади їх собі на шию. 3 Потім відправ їх едо́мському+ царю, моа́вському+ царю, царю аммонітя́н,+ царю Тира+ і царю Сидо́на+ через посланців, які прийшли в Єрусалим до юдейського царя Седекı́ї. 4 І передай через них наказ для їхніх панів:
«Так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля, і так скажіть своїм панам: 5 “Своєю великою силою та могутньою рукою я створив землю, людей і тварин на ній і даю її тому, кому хочу*.+ 6 І тепер я даю всі ці землі в руку вавилонського царя Навуходоно́сора,+ мого слуги, віддаю навіть польових звірів, щоб вони йому служили. 7 І всі народи будуть служити йому, його сину та внуку, аж доки не прийде час і на його край.+ Тоді він стане рабом численних народів і великих царів.+
8 А коли якийсь народ чи царство не захоче служити вавилонському царю Навуходоно́сору і не підставить шиї під його ярмо, то я покараю цей народ мечем,+ голодом та пошестю,— каже Єгова,— доки його не вигублю рукою вавилонського царя”.
9 Тому не слухайте своїх пророків, ворожбитів, тих, хто бачить віщі сни, магів і чарівників, які кажуть вам: “Ви не будете служити царю Вавилона”. 10 Бо вони пророкують вам брехню, і, якщо ви послухаєтеся їх, вас заберуть далеко з вашого краю. Я розпорошу вас, і ви погинете.
11 А народу, який підставить шию під ярмо вавилонського царя і буде служити йому, я дозволю залишитися* на власній землі,— промовляє Єгова.— Він буде обробляти її і жити на ній»”».
12 Також я сказав юдейському царю Седекı́ї:+ «Підставте шию під ярмо вавилонського царя і служіть йому та народу його, тоді будете жити.+ 13 Навіщо тобі і народу твоєму помирати від меча,+ голоду+ й пошесті,+ як говорив Єгова про народ, який не служитиме царю Вавилона? 14 Не слухайте слів пророків, що кажуть: “Ви не будете служити царю Вавилона”,+ бо вони пророкують брехню.+
15 Я не посилав їх,— говорить Єгова,— але вони пророкують від мого імені неправду. Якщо ви послухаєтесь їх, я вас розпорошу, і ви погинете разом з пророками, які вам пророкують».+
16 А священикам і всьому народу я сказав: «Так промовляє Єгова: “Не слухайте пророків, які пророкують вам: «Речі, які забрали з дому Єгови у Вавилон, будуть ось-ось повернуті!»+ — бо вони пророкують вам брехню.+ 17 Не слухайте їх! Служіть вавилонському цареві — і тоді будете жити.+ Навіщо цьому місту ставати руїною? 18 Але якщо вони справжні пророки і якщо у них слово Єгови, то нехай вони благають Єгову, Бога військ, щоб речі, які залишилися в домі Єгови, у домі* юдейського царя та в Єрусалимі, не були забрані до Вавилона”.
19 Бо так говорить Єгова, Бог військ, про стовпи,+ море*,+ візки+ та інші речі, які залишилися в цьому місті 20 і які Навуходоно́сор не забрав, коли забрав у вигнання з Єрусалима до Вавилона юдейського царя Єхонı́ю, сина Єгояки́ма, разом з усіма вельможами Юди та Єрусалима,+ 21 отже, так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля, про речі, які залишилися в домі Єгови, у домі* юдейського царя та в Єрусалимі: 22 “Їх заберуть до Вавилона,+ і там вони будуть аж до дня, коли я згадаю про них,— говорить Єгова.— Тоді я поверну всі ці речі на їхнє місце”».+
28 Того ж року, на початку правління юдейського царя Седекı́ї,+ у п’ятий місяць четвертого року, Хананı́я, син Аззу́ра, пророк з Гіво́на,+ сказав мені в домі Єгови перед священиками і всім народом: 2 «Так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Я зламаю ярмо вавилонського царя.+ 3 Не мине і двох років*, як я поверну сюди всі речі дому Єгови, котрі цар Навуходоно́сор забрав звідси до Вавилона.+ 4 І я поверну сюди Єхонı́ю,+ сина Єгояки́ма,+ царя Юди, і всіх юдейських вигнанців, яких забрали до Вавилона,+— каже Єгова,— бо зламаю ярмо вавилонського царя”».
5 Тоді пророк Єремı́я звернувся до пророка Хананı́ї перед священиками та всіма людьми, які стояли в домі Єгови. 6 І сказав Єремı́я: «Амінь*! Хай Єгова це зробить! Хай Єгова виконає все, що ти пророкував, і поверне сюди з Вавилона речі дому Єгови, а також усіх вигнанців! 7 Але послухай, будь ласка, що я скажу тобі і всьому народу. 8 Давні пророки, які були ще до мене і до тебе, пророкували про численні землі й великі царства, про війни, лиха та пошесті. 9 Якщо ж пророк пророкує мир і його слово збувається, тільки тоді можна зрозуміти, що його дійсно послав Єгова».
10 Почувши це, пророк Хананı́я зняв ярмо з шиї Єремı́ї та зламав його.+ 11 І сказав Хананı́я перед усім народом: «Єгова промовляє: “Не мине і двох років, і я так само зламаю ярмо вавилонського царя Навуходоно́сора, яке лежить на шиї усіх народів”».+ Тоді пророк Єремı́я пішов звідти.
12 Після того як пророк Хананı́я зламав ярмо, що було на шиї пророка Єремı́ї, Єгова промовив до Єремı́ї: 13 «Піди до Хананı́ї і скажи йому: “Так промовляє Єгова: «Оскільки ти зламав дерев’яне ярмо,+ то замість нього зробиш собі залізне». 14 Так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «Я покладу залізне ярмо на шию всіх цих народів, і вони служитимуть Навуходоно́сору, вавилонському царю.+ Я віддам йому навіть польових звірів»”».+
15 І звернувся пророк Єремı́я до пророка Хананı́ї:+ «Послухай, Хананı́є! Єгова не посилав тебе, а ти змусив народ цей повірити брехні.+ 16 Тому так каже Єгова: “Я зітру тебе з лиця землі. Цього року ти помреш, бо ти підбурював до бунту проти Єгови”».+
17 І того року, в сьомому місяці, пророк Хананı́я помер.
29 Ось якого листа пророк Єремı́я послав з Єрусалима позосталим старійшинам з-поміж вигнанців, а також священикам, пророкам і всім, кого Навуходоно́сор забрав з Єрусалима у вигнання до Вавилона. 2 Послав він його після того, як цар Єхонı́я,+ цариця-мати,+ придворні, князі Юди та Єрусалима, майстри й ковалі* вийшли з Єрусалима.+ 3 Єремı́я передав цього листа через Ела́су, сина Шафа́на,+ і Гемарı́ю, сина Хілкı́ї, яких юдейський цар Седекı́я+ відрядив у Вавилон до царя Навуходоно́сора. У листі говорилося:
4 «Так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля, до всіх вигнанців, які за його волею були забрані з Єрусалима у вигнання до Вавилона: 5 “Будуйте доми й живіть у них, насаджуйте сади і споживайте їхній плід. 6 Беріть собі дружин, і хай вам народжуються сини і дочки; синам своїм теж беріть дружин, а дочок видавайте заміж, щоб вони народжували дітей. Нехай вас буде там багато, не зменшуйтесь кількістю. 7 Сприяйте миру в місті, куди я вас вислав у вигнання, і моліться за нього до Єгови, бо якщо буде мир у ньому, то й ви будете мати мир.+ 8 Так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «Нехай не обманюють вас ваші пророки і ворожбити.+ Не звертайте уваги на сни, які їм сняться. 9 Бо вони пророкують брехню від мого імені. Я не посилав їх»”,+— промовляє Єгова.
10 Так говорить Єгова: “Коли ви пробудете у Вавилоні 70 років, я згадаю про вас+ і виконаю свою добру обіцянку: я поверну вас на це місце.+
11 Бо я добре знаю, що́ я задумав для вас,— промовляє Єгова.— Я задумав для вас мир, а не лихо,+ щоб дати вам майбутнє і надію.+ 12 Ви будете звертатися до мене, прийдете і будете молитися до мене, і я вас почую.+
13 Ви будете шукати мене і знайдете,+ бо шукатимете від усього серця.+ 14 І я дозволю вам знайти мене,+— говорить Єгова.— Я позбираю полонених, позбираю вас з усіх народів та з усіх місць, куди вас розпорошив,+— промовляє Єгова.— І я поверну вас туди, звідки вислав у вигнання.+
15 Але ви кажете: «Єгова дав нам пророків у Вавилоні».
16 Отож так говорить Єгова цареві, який сидить на престолі Давида,+ і всім мешканцям цього міста, братам вашим, які не пішли з вами у вигнання: 17 «Ось що каже Єгова, Бог військ: “Я пошлю на них меч, голод та пошесть+ і зроблю їх такими, як ті гнилі* фіги, такі погані, що їх неможливо їсти.+
18 І я буду переслідувати їх, посилаючи меч,+ голод та пошесть. Я зроблю їх жахливим видовищем для всіх царств землі;+ вони стануть прокляттям і дивовижею. Дивлячись на них, люди будуть аж присвистувати.+ Їх ганьбитимуть усі народи, серед яких я їх розпорошу.+ 19 Усе це спаде на них за те, що вони не слухали моїх слів,— промовляє Єгова,— які я передавав їм знову й знову*+ через своїх слуг, пророків”».
«Але ви не слухали»,+— каже Єгова.
20 Тож послухайте слово Єгови, усі вигнанці, яких я вислав з Єрусалима до Вавилона. 21 Так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля, про Аха́ва, сина Кола́ї, і про Седекı́ю, сина Маасе́ї, які пророкують вам брехню від мого імені:+ «Я віддам їх у руки вавилонського царя Навуходоно́сора*, і він уб’є їх на ваших очах. 22 І після того, що з ними станеться, всі юдейські вигнанці у Вавилоні вживатимуть таке прокляття: “Нехай Єгова зробить з тобою те саме, що і з Седекı́єю та Аха́вом, яких вавилонський цар засмажив у вогні!” 23 Адже вони поводилися ганебно в Ізра́їлі,+ чинили перелюб з дружинами своїх ближніх і говорили від мого імені брехню — те, що я їм не наказував.+
Я знаю про все це, і я цьому свідок»,+— промовляє Єгова.
24 А Шема́ї+ з Нехела́му скажи, 25 що так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «За те, що ти послав від свого імені листи до всіх мешканців Єрусалима, а також до священика Софонı́ї,+ сина Маасе́ї, і до всіх інших священиків, а в них написав: 26 “Єгова призначив тебе священиком замість Єгоя́ди, щоб у домі Єгови ти став головним наглядачем і щоб кожного божевільного, хто вдає із себе пророка, забивав у колодки*.+ 27 Чому ж ти не покарав Єремı́ю з Анато́та,+ який вдає серед вас пророка?+ 28 Він навіть послав до нас у Вавилон звістку: «Це надовго! Будуйте доми й живіть у них, насаджуйте сади і споживайте їхній плід...»”»”»+
29 Коли священик Софонı́я+ прочитав цього листа в присутності пророка Єремı́ї, 30 то Єремı́я почув слово Єгови: 31 «Пошли таку звістку до всіх вигнанців: “Так говорить Єгова про Шема́ю з Нехела́му: «За те, що Шема́я пророкує вам, тимчасом як я не посилав його, за те, що він намагався змусити вас повірити в брехню,+— 32 промовляє Єгова,— я покараю Шема́ю і його нащадків. Жоден з його нащадків не житиме серед цього народу, а сам він не побачить добра, яке я зроблю своєму народу,— каже Єгова,— бо він підбурював до бунту проти Єгови»”».
30 І почув Єремı́я слово Єгови: 2 «Так промовляє Єгова, Бог Ізра́їля: “Запиши собі в книгу все, що я тобі скажу. 3 Бо надходять дні,— говорить Єгова,— коли я позбираю полонених з мого народу, Ізра́їля та Юди,+— каже Єгова,— і поверну їх до краю, який я дав їхнім прабатькам, і вони знову ним заволодіють”».+
4 Ось що Єгова сказав Ізра́їлю та Юді.
5 Так промовляє Єгова:
«Чути гамір людей, охоплених тривогою;
панує страх, і немає миру.
6 Розпитайте, будь ласка: чи може чоловік народжувати?
Чому обличчя у всіх зблідли?
Ще не було такого.
Це день лиха для Якова,
але він буде врятований».
8 «Того дня,— промовляє Єгова, Бог військ,— я поламаю ярмо, що в тебе на шиї, та розірву твої пута*. І він* більше не буде рабом чужинців*. 9 Вони служитимуть Єгові, своєму Богу, і своєму царю Давиду, якого я поставлю над ними».+
Бо я врятую тебе, приведу здалека,
і потомків твоїх — з краю поневолення.+
Яків повернеться, і ніщо не буде його тривожити,
він житиме спокійно, і ніхто не буде його лякати.+
11 Бо я з тобою,— каже Єгова,— щоб тебе рятувати.
Я знищу всі народи, серед яких тебе розпорошив.+
12 Бо так говорить Єгова:
«Твої рани тяжкі,
вони невиліковні.+
13 Ніхто не заступається за тебе,
щоб загоївся твій нарив.
Немає для тебе ліку.
14 Усі коханці твої забули про тебе.+
Вони не шукають тебе,
бо я вразив тебе ударом ворога,+
обрушив на тебе кару жорстокого
за твою велику провину і численні гріхи.+
15 Чому ж ти плачеш через свою рану?
Твій біль не стихне!
За твою велику провину і численні гріхи+
я зробив це тобі.
Ті, хто спустошує тебе, будуть спустошені,
і всі, хто грабує тебе, будуть пограбовані.+
“Це Сіон, якого ніхто не шукає”».+
18 Так каже Єгова:
«Я повернусь до наметів Якова і зберу його полонених,+
я змилосерджуся над його оселями.
А це місто буде відбудоване на своєму пагорбі,+
і укріплена башта стоятиме на своєму місці.
19 Звідти долинатимуть слова подяки та сміх.+
20 Тоді сини Якова житимуть, як за давніх часів.
21 Від нього походитиме величний правитель,
з-посеред нього постане його володар.
Я покличу його, і він наблизиться, підійде до мене.
Як же інакше хтось зважиться* підійти до мене? — говорить Єгова.—
22 Ви станете моїм народом,+ а я — вашим Богом».+
Наприкінці днів ви це зрозумієте.+
31 «У той час,— промовляє Єгова,— я стану Богом для всіх родин Ізра́їля, а вони будуть моїм народом».+
2 Так говорить Єгова:
«Народ, що вцілів від меча, здобув прихильність у пустелі,
коли Ізра́їль ішов до місця відпочинку».
3 Єгова прийшов до мене здалека і сказав:
4 Я знову відбудую тебе, і ти будеш відновлена.+
5 Ти знову будеш розводити виноградники в горах Сама́рії.+
Виноградарі насадять їх і споживатимуть їхні плоди.+
6 Бо настане день, коли вартові у Єфре́мових горах закричать:
“Вставайте, ходімо на Сіон до нашого Бога Єгови!”»+
7 Так промовляє Єгова:
«Голосно і радісно закричіть до Якова,
весело вигукуйте, бо ви на чолі народів.+
Проголошуйте, заносьте хвалу й кажіть:
“Єгово, врятуй свій народ, останок Ізра́їля!”+
Серед них — сліпий і кульгавий,+
вагітна й породілля.
Вони повернуться сюди великим збором.+
Бо я Батько для Ізра́їля, а Єфре́м — це мій первісток».+
«Той, хто розпорошив Ізра́їля, позбирає його
і буде стерегти, як пастух свою отару.+
12 Вони прийдуть і радісно вигукуватимуть на вершині Сіону.+
Засяють вони, коли відчують великодушність* Єгови
та побачать зерно, молоде вино,+ олію,
ягнят і телят.+
14 Священиків* я нагодую поживними стравами*,
і народ мій насититься моєю великодушністю»,+— каже Єгова.
15 Так говорить Єгова:
«У Ра́мі+ чути голос, плач і гірке ридання.
16 Так говорить Єгова:
«Перестань плакати, не проливай сліз,
бо тебе чекає нагорода за твій труд,— каже Єгова,—
сини твої вернуться з ворожого краю.+
18 «Я чув, як плакав Єфре́м:
“Ти виправляв мене, як неприборканого бичка,
і я виправився.
Поверни мене, і я відразу повернусь,
бо ти, Єгово,— мій Бог.
19 Коли я навернувся, то пошкодував про свої вчинки,+
і коли був напоумлений, то ляснув себе по стегні.
Через ганьбу своєї молодості
я відчув сором і приниження”.+
20 Хіба Єфре́м — не мій дорогий син, не моє любе дитя?+
Хоч би скільки разів я картав його, все одно пам’ятаю про нього.
Зверни увагу на битий шлях, яким маєш іти.+
Повернися, дівчино, дочко Ізра́їля, повернися до своїх міст.
22 Доки будеш вагатися, невірна дочко?
Єгова вчинив щось нове на землі:
жінка буде горнутися до чоловіка».
23 Так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «Ось що знову казатимуть у краю Юди і в його містах, коли я зберу його полонених: “Хай Єгова поблагословить тебе, праведна оселе,+ свята горо!”+ 24 У Юді житимуть разом мешканці міст, а також рільники і ті, хто пасе отари.+ 25 Бо я відсвіжу того*, хто знесилений, і насичу кожного*, хто ослаблений».+
26 Після того я прокинувся і відкрив очі. І сон мій був мені приємний.
27 «Настають дні,— каже Єгова,— коли я засію Ізра́їль та Юду насінням* людини й насінням худоби.+
28 І як колись я шукав нагоди, щоб викорінювати їх, руйнувати і нищити, вигублювати і наводити лихо,+ так само шукатиму нагоди, щоб відбудовувати й насаджувати,+— говорить Єгова.— 29 У той час вони вже не казатимуть: “Батьки їли кислий виноград, а в синів на зубах оскома*”.+ 30 Натомість кожен помре за власну провину. Якщо хтось їстиме кислий виноград, то оскома буде на зубах у нього».
31 «Ось надходять дні,— промовляє Єгова,— коли я укладу з нащадками Ізра́їля і нащадками Юди нову угоду.+ 32 Вона буде не така, як угода, яку я уклав з їхніми прабатьками в день, коли взяв їх за руку, щоб вивести з єгипетського краю.+ “Мою угоду вони порушили,+ хоча я був їхнім справжнім паном*”,— каже Єгова».
33 «І от угода,— говорить Єгова,— яку я укладу після тих днів з нащадками Ізра́їля: я вкладу в них свій закон+ і напишу його на їхніх серцях.+ Я стану їхнім Богом, а вони будуть моїм народом.+
34 І жоден з них більше не буде навчати свого ближнього і брата свого, кажучи: “Пізнайте Єгову!”+ Бо всі вони, від малого до великого, знатимуть мене,+— промовляє Єгова.— Я прощу їхні провини і більше ніколи не пригадаю їхніх гріхів».+
35 Так говорить Єгова —
той, хто дає сонце, щоб воно світило вдень,
і закони* місяцю й зорям, щоб вони світили вночі,
той, хто розбурхує море, так що хвилі його бушують,
той, чиє ім’я — Єгова, Бог військ:+
36 «Як ці постанови ніколи не втратять сили,— промовляє Єгова,—
так і потомство Ізра́їля ніколи не перестане бути переді мною народом».+
37 Ось що говорить Єгова: «Як неможливо виміряти небеса вгорі й дослідити основи землі внизу, так і я не відкину всіх потомків Ізра́їля за те, що вони чинили»,— промовляє Єгова.+
38 «Настають дні,— каже Єгова,— коли для Єгови побудують місто,+ яке простягатиметься від вежі Ханане́ля+ до Наріжної брами.+ 39 І мірильний шнур+ простягнуть аж до пагорба Гаре́в, а потім звернуть до Го́ї. 40 Уся долина трупів та попелу* і всі тераси аж до долини Кедро́н+ і до рогу Кінської брами+ на сході будуть святими для Єгови.+ Більше ніколи не викорінять їх і не зруйнують».
32 У 10-й рік правління юдейського царя Седекı́ї, тобто у 18-й рік правління Навуходоно́сора*, було слово Єгови до Єремı́ї.+ 2 У той час війська вавилонського царя тримали Єрусалим в облозі, а пророк Єремı́я був ув’язнений на Подвір’ї вартових,+ що в домі* царя Юди. 3 Седекı́я ув’язнив Єремı́ю,+ кажучи: «Навіщо ти так пророкуєш? Ти кажеш: “Так говорить Єгова: «Я віддам це місто в руки вавилонського царя, і він захопить його.+ 4 А Седекı́я, цар Юди, не втече від халде́їв. Він буде обов’язково відданий у руки вавилонського царя і говоритиме з ним лице в лице, віч-на-віч.+ 5 Навуходоно́сор забере Седекı́ю до Вавилона, і він залишатиметься там, поки я не зверну на нього уваги,— говорить Єгова.— Хоча ви воюєте з халде́ями, ви їх не переможете»”».+
6 Єремı́я промовив: «Єгова сказав мені: 7 “До тебе прийде Ханаме́ль, син твого дядька* Шаллу́ма. Він скаже тобі: «Купи моє поле в Анато́ті,+ бо ти перший маєш право викупити його»”».+
8 І Ханаме́ль, син мого дядька, за словом Єгови прийшов до мене на Подвір’я вартових і сказав: «Прошу тебе, купи в мене поле, що в Анато́ті, у краї Веніями́на, бо тобі належить право на спадщину і право на викуп. Купи його собі!» Тоді я зрозумів, що це було слово Єгови.
9 І купив я у Ханаме́ля, сина мого дядька, поле в Анато́ті й відважив йому плату:+ 7 ше́келів* і 10 срібних ше́келів. 10 Тоді я склав угоду про купівлю,+ скріпив її печаткою, покликав свідків+ і відважив гроші на терезах. 11 Я взяв угоду про купівлю, яку скріпив печаткою згідно з постановами та вимогами закону, а також іншу, незапечатану, 12 і дав Бару́ху,+ сину Нерı́ї,+ сина Махсе́ї, на очах Ханаме́ля, сина мого дядька, на очах свідків, які підписали угоду, і всіх юдеїв, які сиділи на Подвір’ї вартових.+
13 Тоді при всіх я звелів Бару́ху: 14 «Так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Візьми ці угоди — запечатану та незапечатану — і поклади в глиняну посудину, щоб вони зберігались там довгий час”. 15 Бо ось що промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “У цьому краї знову купуватимуть будинки, поля й виноградники”».+
16 Після того як я дав Бару́ху, сину Нерı́ї, угоду про купівлю, я став молитися до Єгови: 17 «О Всевладний Господи Єгово! Великою силою своєю та могутньою рукою ти створив небеса і землю.+ Для тебе немає нічого неможливого. 18 Ти виявляєш віддану любов тисячам, але відплачуєш синам* за провини батьків.+ Ти — Бог правдивий, великий і могутній, твоє ім’я — Єгова, Бог військ. 19 Твої ради величні*, і діла могутні.+ Очі твої спостерігають за всіма дорогами людей,+ щоб кожному дати плату згідно з його дорогами та вчинками.+ 20 Ти давав знаки та чинив чуда в Єгипті, про які аж дотепер знають в Ізра́їлі та серед інших народів. Так ти прославив своє ім’я,+ і воно славне донині. 21 Своєю могутньою рукою ти вивів свій народ Ізра́їль з єгипетського краю, вчинивши знаки та чуда і діла, які вселяють великий страх.+
22 Згодом ти дав їм край, що його ти поклявся дати їхнім прабатькам,+— край, що тече молоком і медом.+ 23 Вони прийшли й заволоділи ним, але голосу твого не слухали і в законі твоєму не ходили. Твої накази вони не виконували, тому ти спровадив на них усе це лихо.+ 24 Ось загарбники підійшли до міста і наси́пали вали, щоб захопити його.+ Спустошене мечем,+ голодом та пошестю,+ воно обов’язково буде віддане в руки халде́їв, які воюють проти нього. Як ти казав, так все і сталося, і ти це бачиш. 25 І, хоча це місто обов’язково буде віддане в руки халде́їв, ти, Всевладний Господи Єгово, сказав мені: “Поклич свідків і купи собі поле за гроші”».
26 І було слово Єгови до Єремı́ї: 27 «Я, Єгова, Бог усіх людей*. Хіба для мене є щось неможливе? 28 Тому так каже Єгова: “Я віддам це місто в руки халде́їв і в руки вавилонського царя Навуходоно́сора*, і він захопить його.+ 29 Халде́ї, які воюють проти цього міста, увійдуть у нього, підпалять його, і згорить воно+ разом з будинками, що на їхніх дахах мій народ спалював приношення для Ваа́ла та приносив виливні жертви іншим богам, щоб ображати мене.+
30 Таж народ Ізра́їля і Юди ще від молодості чинить те, що є злом у моїх очах.+ Ізра́їль постійно зневажає мене ділами своїх рук,— говорить Єгова.— 31 І це місто ще відтоді, як було побудоване, і донині виклика́є в мене лише гнів та лють,+ тому я відкину його.+ 32 Я відкину його за все зло, яке чинив народ Ізра́їля та Юди, щоб ображати мене. Чинили зло всі вони — їхні царі,+ князі,+ священики і пророки,+ а також усі мешканці Юди та Єрусалима. 33 Вони поверталися до мене спиною, а не обличчям,+ хоч я вчив їх знову і знову*. Та ніхто з них не слухав і не приймав повчання.+ 34 У домі, названому моїм ім’ям, вони поставили своїх гидких ідолів, щоб опоганювати його.+ 35 Також у долині Гінно́мового Сина*+ вони побудували священні узвишшя Ваа́лу, щоб спалювати у вогні* своїх синів і дочок як жертву для Молоха.+ Я ж цього не наказував,+ мені навіть на думку* не спадало, щоб вони чинили таку гидоту і цим вводили Юду в гріх”.
36 Ви кажете, що це місто буде віддане в руки вавилонського царя і спустошене мечем, голодом та пошестю. Та ось що говорить Єгова, Бог Ізра́їля: 37 “Я позбираю його мешканців з усіх країв, по яких розпорошив їх у гніві, люті й сильному обуренні.+ Я поверну їх на це місце, і вони житимуть безпечно.+ 38 І вони будуть моїм народом, а я — їхнім Богом.+ 39 Я дам їм одне серце+ і покажу їм одну дорогу, щоб вони завжди боялися мене і щоб добре велося їм та їхнім дітям.+ 40 І я укладу з ними вічну угоду+ про те, що не відвернуся від них і чинитиму їм добро.+ Я вкладу в їхні серця страх переді мною, щоб вони не відступали від мене.+ 41 І я з радістю чинитиму їм добро.+ Я міцно вкореню їх у цьому краї+ і зроблю це від усього серця і від усієї душі*”.
42 Так каже Єгова: “Як я навів на цей народ велике лихо, так зіллю на них усе добро*, яке їм обіцяю.+ 43 Люди знову купуватимуть поля в цьому краї,+ про який ви говорите: «Це пустка, там немає ні людей, ні тварин. Ця земля віддана в руки халде́їв».
44 Люди купуватимуть поля за гроші, складатимуть угоди про купівлю, скріплятимуть їх печаткою і кликатимуть свідків у Веніями́новому краї,+ в околицях Єрусалима і в містах Юди,+ у містах гористого краю і низини,+ а також у містах півдня, бо я поверну їхніх полонених синів”»,+— говорить Єгова.
33 І, коли Єремı́я ще був ув’язнений на Подвір’ї вартових,+ він удруге почув слово Єгови: 2 «Так говорить Єгова, Творець землі, Єгова, який створив її та утвердив, Єгова — ім’я його: 3 “Звернися до мене, і я відповім, я охоче розкажу тобі про величне і незбагненне, про те, чого ти не знаєш”.+
4 Ось що каже Єгова, Бог Ізра́їля, про доми цього міста і доми юдейських царів, які будуть зруйновані, коли ворог зведе облогові вали і вдереться туди з мечем,+ 5 про людей, які підуть воювати з халде́ями і попадають трупами, про людей, яких я погублю у своєму гніві та люті, бо через усі їхні злі вчинки я сховав своє обличчя від цього міста: 6 “Я вилікую його та оздоровлю.+ Зцілю їх і рясно обдарую спокоєм та правдою.+ 7 Я поверну полонених Юди та Ізра́їля,+ поблагословлю їх, і все буде як на початку.+ 8 Я очищу їх від усіх провин і гріхів,+ які вони чинили проти мене, і прощу їм усі провини, гріхи і переступи проти мене.+ 9 Ім’я цього міста буде приносити мені втіху, хвалу і славу серед усіх народів землі, котрі почують про мою великодушність до його мешканців.+ Вони затремтять зі страху,+ дізнавшись про всю великодушність і мир, якими я обдарую це місто”.+
10 Так говорить Єгова: “У цьому місці, яке ви будете називати пусткою, де немає ні людей, ні худоби,— у містах Юди і на вулицях Єрусалима, які лежатимуть спустошені, без жодного мешканця і без худоби,— ще лунатимуть 11 радісні окрики й веселощі,+ спів нареченого і нареченої. Там говоритимуть: «Дякуйте Єгові, Богу військ, бо Єгова добрий+ і його віддана любов вічна!»+
В дім Єгови будуть приносити жертви подяки,+ адже я поверну полонених цього краю. І все буде як на початку”,— промовляє Єгова.
12 Так каже Єгова, Бог військ: “На цій пустці, де немає ні людей, ні худоби, в усіх її містах знову будуть пасовища, куди пастухи приводитимуть свої отари на відпочинок.+
13 У містах гористого краю, в містах на низині, в містах півдня і у Веніями́новому краї, в околицях Єрусалима+ і в містах Юди+ знову будуть проходити отари овець під рукою того, хто їх рахує”,— промовляє Єгова.
14 “Ось надходять дні,— говорить Єгова,— коли я виконаю добру обіцянку, яку дав народу Ізра́їля та Юди.+ 15 У ті дні і в той час я дам Давидові праведний пагін*,+ який встановить у цьому краї справедливість і праведність.+ 16 У ті дні Юда буде врятована+ і Єрусалим житиме в безпеці.+ Це місто отримає назву «Єгова — наша праведність»”.+
17 Бо так каже Єгова: “Хтось із Давидових нащадків завжди сидітиме на престолі Ізра́їля.+ 18 І священики-левіти будуть завжди приносити мені цілопалення, спалювати хлібні приношення і складати жертви”».
19 І знову було слово Єгови до Єремı́ї: 20 «Так промовляє Єгова: “Як ви не можете скасувати мою угоду з днем і угоду з ніччю,— бо день і ніч завжди наставатимуть у свій час,+— 21 так само неможливо скасувати мою угоду з Давидом,+ моїм слугою,— у нього обов’язково буде нащадок, який сидітиме на його престолі,+— а також угоду з моїми слугами, священиками-левітами.+ 22 Я неодмінно розмножу потомство* свого слуги Давида й левітів, котрі мені служать, і буде воно незліченне, як небесне військо і як пісок морський”».
23 І знову було слово Єгови до Єремı́ї: 24 «Хіба ти не чув, що говорять ці люди: “Єгова відкине дві родини, які він колись обрав”? Вони зневажають мій народ, немовби він не народ у їхніх очах.
25 Так каже Єгова: “Як я уклав угоду з днем та ніччю,+ як встановив закони* для неба і землі,+ 26 так само я ніколи не відкину потомство* Якова і мого слуги Давида і призначатиму з його потомства* правителів над нащадками* Авраама, Ісака та Якова. Бо я позбираю і поверну їхніх полонених+ та зжалюся над ними”».+
34 Коли вавилонський цар Навуходоно́сор* з усім своїм військом, а також усі царства землі, що були під його пануванням, і всі народи воювали проти Єрусалима й усіх його міст,+ Єгова звернувся до Єремı́ї:
2 «Так говорить Єгова, Бог Ізра́їля: “Піди до юдейського царя Седекı́ї+ і скажи: «Так говорить Єгова: “Я віддам це місто в руки вавилонського царя, і він спалить його вогнем.+ 3 А ти не врятуєшся від нього, бо тебе впіймають, віддадуть у його руки,+ і ти говоритимеш з ним віч-на-віч, лице в лице. І заберуть тебе у Вавилон”.+ 4 Але послухай слово Єгови, юдейський царю Седекı́є. Ось що каже Єгова про тебе: “Ти не загинеш від меча, 5 а помреш у спокої.+ Для тебе спалюватимуть пахощі, як колись спалювали для твоїх батьків — царів, що були до тебе, і голоситимуть за тобою, кажучи: «Горе, пане!» — бо я так сказав”,— говорить Єгова»”».
6 Тож пророк Єремı́я передав Седекı́ї всі ці слова в Єрусалимі 7 у той час, коли війська вавилонського царя воювали проти Єрусалима і проти Лахı́ша+ й Азе́ки,+ бо лише ці укріплені міста Юди ще не були завойовані.+
8 І було слово Єгови до Єремı́ї після того, як цар Седекı́я уклав угоду зі всім народом у Єрусалимі, проголосивши свободу.+ 9 Кожен мав відпустити свого раба і рабиню, єврея і єврейку, і більше не змушувати брата свого, юдея, бути рабом. 10 Тож послухались усі князі і всі люди. Вони підтримали ту угоду, і кожен погодився відпустити свого раба й рабиню і більше не тримати їх у рабстві. Вони послухались і відпустили їх. 11 Але згодом вони повернули собі рабів та рабинь, яких відпустили, і знову змусили їх стати рабами. 12 Тоді Єгова звернувся до Єремı́ї. І сказав Єгова:
13 «Так говорить Єгова, Бог Ізра́їля: “У той день, коли я вивів ваших прабатьків з Єгипту, з дому рабства,+ я уклав з ними угоду,+ сказавши: 14 «Під кінець сьомого року кожен має відпустити свого брата, єврея, який йому продався і прослужив шість років. Відпустіть його, хай буде вільний».+ Але ваші прабатьки не слухали мене і не прихиляли вуха. 15 А ви недавно* навернулись і зробили те, що правильне в моїх очах: ви проголосили свободу своєму ближньому та уклали угоду переді мною в домі, названому моїм іменем. 16 Та пізніше ви передумали й осквернили моє ім’я,+ бо повернули собі рабів та рабинь, яких, за їхнім бажанням*, відпустили на волю. І ви знову змусили їх стати рабами”.
17 Тому так промовляє Єгова: “Ви не послухалися мене, бо ніхто з вас не проголосив свободи своєму братові, ближньому своєму.+ Тож ось яку свободу я проголошу вам,— каже Єгова,— ви помрете від меча, пошесті та голоду,+ і ви станете жахливим видовищем для всіх царств землі.+ 18 У руки ворогів я віддам людей, які порушили мою угоду,— тих, що не виконали слів угоди, яку уклали переді мною, розрубавши навпіл теля і пройшовши між його половинами.+ 19 Віддам князів Юди, князів Єрусалима, придворних, священиків та весь народ цього краю — усіх, хто проходив між половинами теляти. 20 Я віддам їх у руки ворогів і тих, хто прагне відібрати їхнє життя*, і їхніми трупами будуть живитися небесні птахи та земні звірі.+ 21 Юдейського царя Седекı́ю і його князів я віддам у руки ворогів і тих, хто прагне відібрати їхнє життя*, у руки воїнів вавилонського царя,+ які тепер відступають від вас.+
22 Я дам наказ,— говорить Єгова,— і приведу їх назад до цього міста. Вони воюватимуть проти нього, захоплять його і спалять вогнем.+ А міста Юди я перетворю на безлюдну пустку”».+
35 За днів юдейського царя Єгояки́ма,+ сина Йосı́ї, було слово Єгови до Єремı́ї: 2 «Піди до реха́вівців,+ поговори з ними, а тоді приведи їх у дім Єгови, в одну з їдалень*, і налий їм вина».
3 Тож я взяв Яазанı́ю, сина Єремı́ї, сина Хаваццінı́ї, його братів, усіх його синів і всіх реха́вівців 4 та й привів їх у дім Єгови, в їдальню синів Хана́на, сина Їгдалı́ї, Божого чоловіка. Вона була поряд з їдальнею князів, що над їдальнею Маасе́ї, Шаллу́мового сина, вартового при дверях. 5 І я поставив перед реха́вівцями чаші й келихи, наповнені вином, і сказав: «Пийте вино».
6 Але вони відповіли: «Ми не будемо пити, бо наш прабатько Єгонада́в*,+ син Реха́ва, наказав нам: “Повіки не пийте вина ні ви, ні сини ваші. 7 І не будуйте собі домів, не сійте насіння, не насаджуйте виноградників і не беріть їх собі у власність. Натомість завжди мешкайте в наметах, щоб ви довго жили на землі, де ви є чужинцями”. 8 Тож ми слухаємось голосу Єгонада́ва, сина нашого прабатька Реха́ва, в усьому, що він наказав: ніколи не п’ємо вина ані ми, ані наші жінки, ані сини і дочки. 9 Також ми не будуємо собі домів, не маємо виноградників та полів і нічого не сіємо, 10 а живемо в наметах. Ми слухаємось нашого прабатька Єгонада́ва* і робимо все, що він наказав. 11 Коли ж на цей край пішов війною вавилонський цар Навуходоно́сор*,+ ми сказали: “Сховаймося в Єрусалимі, щоб урятуватись від війська халде́їв та сирійців”, і тепер ми живемо в Єрусалимі».
12 Після цього Єремı́я почув слово Єгови: 13 «Так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Піди й скажи мешканцям Юди та Єрусалима: «Хіба я не заохочував вас постійно, щоб ви слухались моїх слів?+ — говорить Єгова.— 14 Нащадки Єгонада́ва, Реха́вового сина, виконують його наказ не пити вина — вони не п’ють його аж дотепер, бо слухаються свого прабатька.+ А ви мене не слухаєтесь, хоч я говорив до вас знову і знову*.+ 15 І я посилав до вас усіх своїх слуг, пророків, знову і знову*,+ кажучи: “Благаю, покиньте свої неправедні дороги+ і робіть те, що правильне! Не поклоняйтеся іншим богам і не служіть їм. Тоді ви й далі житимете на землі, яку я дав вам і вашим прабатькам”.+ Але ви не прихиляли вуха, не слухали мене. 16 Нащадки Єгонада́ва, Реха́вового сина, виконують наказ свого прабатька,+ а цей народ мене не слухає»”.
17 Тому так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “На Юду і на всіх мешканців Єрусалима я спроваджу все те лихо, про яке попереджав,+ бо я звертався до них, та вони не слухали, кликав їх, та вони не відгукувались”».+
18 А реха́вівцям Єремı́я сказав: «Так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “За те, що ви послухали наказу свого прабатька Єгонада́ва, і далі виконуєте всі його накази і чините все так, як він звелів,— 19 промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля,— за це серед нащадків Єгонада́ва*, Реха́вового сина, завжди буде той, хто мені служитиме”».
36 Четвертого року правління юдейського царя Єгояки́ма,+ сина Йосı́ї, було слово Єгови до Єремı́ї: 2 «Візьми сувій* і напиши в ньому всі слова осуду, які я говорив тобі про Ізра́їль, Юду+ і всі народи+ ще відтоді, як уперше звернувся до тебе, від днів Йосı́ї, і аж донині.+ 3 Може, мешканці Юди, почувши про все лихо, яке я задумав навести на них, покинуть свої неправедні дороги. Тоді я прощу їхні провини та гріхи».+
4 І покликав Єремı́я Бару́ха,+ сина Нерı́ї, і Єремı́я продиктував йому всі слова, які Єгова йому сказав, а Бару́х записав їх у сувій*.+ 5 Після того Єремı́я звелів Бару́ху: «Оскільки мені забороняють входити в дім Єгови, 6 піди ти і прочитай уголос слова Єгови, які я продиктував тобі, а ти записав у сувій. Прочитай їх народові, який у день посту збирається в домі Єгови, а також усім мешканцям Юди, що сходяться зі своїх міст. 7 Може, вони благатимуть Єгову про прихильність і покинуть свої неправедні дороги. Адже Єгова попереджає, що зіллє на цей народ свій великий гнів і лють».
8 І Бару́х, син Нерı́ї, зробив усе, що наказав пророк Єремı́я,— пішов у дім Єгови і вголос прочитав із сувою* слова Єгови.+
9 А п’ятого року правління юдейського царя Єгояки́ма,+ сина Йосı́ї, у дев’ятий місяць, усі мешканці Єрусалима і всі люди, які сходилися до Єрусалима з інших міст Юди, проголосили піст перед Єговою.+ 10 І для всього народу Бару́х прочитав із сувою* слова Єремı́ї в домі Єгови, в кімнаті* Гемарı́ї,+ сина переписувача* Шафа́на,+ на верхньому подвір’ї, що при вході в нову браму дому Єгови.+
11 Коли ж Миха́я, син Гемарı́ї, Шафа́нового сина, почув усі слова Єгови, записані в сувої*, 12 то пішов у дім* царя, в кімнату писаря, де сиділи всі князі*: писар Еліша́ма,+ Дела́я, Шема́їн син, Елната́н,+ Ахбо́рів+ син, Гемарı́я, Шафа́нів син, Седекı́я, син Хананı́їн, і всі інші князі. 13 Миха́я розповів їм усе, що почув від Бару́ха, коли той читав із сувою* всьому народу.
14 Тоді всі князі послали Єгу́ді, сина Нетанı́ї, сина Шелемı́ї, сина Ку́ші, до Бару́ха з такими словами: «Візьми сувій, який ти читав народові, і прийди сюди». І Бару́х, син Нерı́ї, взяв сувій та прийшов до них. 15 А князі сказали йому: «Сідай, будь ласка, прочитай нам його», і Бару́х прочитав.
16 Коли ж вони почули ті слова, то, злякавшись, переглянулися і сказали Бару́ху: «Усе це ми мусимо обов’язково переказати цареві». 17 Вони запитали Бару́ха: «Просимо, скажи, як ти записав усі ці слова? Чи то він тобі диктував?» 18 Бару́х відповів: «Він диктував мені усі ці слова, а я записував їх чорнилом у сувій*». 19 Тож князі сказали Бару́ху: «Іди і сховайся разом з Єремı́єю, щоб ніхто не знав, де ви».+
20 Після того вони пішли у двір до царя і залишили сувій у кімнаті писаря Еліша́ми. І переказали вони всі ті слова цареві.
21 Тоді цар послав Єгу́ді+ забрати сувій, і той пішов у кімнату писаря Еліша́ми та й забрав його. Єгу́ді почав читати з сувою перед царем і всіма князями, які стояли біля царя. 22 (А було все це дев’ятого місяця*.) Цар же сидів у зимовому домі, і перед ним горіла жаровня. 23 І, коли Єгу́ді прочитував три-чотири стовпчики, цар відрізав їх писарським ножем і кидав у вогонь на жаровні, поки не спалив увесь сувій. 24 Вони не злякалися, ні цар, ні всі його слуги, які чули ті слова, не роздерли на собі одягу. 25 І, хоча Елната́н,+ Дела́я+ і Гемарı́я+ благали царя не палити сувій, він їх не послухав. 26 Більше того, цар наказав Єрахмеї́лові, сину царя, а також Сера́ї, сину Азрії́ла, і Шелемı́ї, сину Авдеї́ла, схопити писаря Бару́ха та пророка Єремı́ю. Але Єгова сховав їх.+
27 Після того як цар спалив сувій зі словами, котрі Єремı́я продиктував Бару́ху,+ Єремı́я знову почув слово Єгови: 28 «Візьми ще один сувій і запиши в ньому всі слова, що були в першому сувої, який спалив юдейський цар Єгояки́м.+ 29 І скажи юдейському цареві Єгояки́му: “Так промовляє Єгова: «Ти спалив цей сувій і сказав: “Навіщо ти написав у ньому, що вавилонський цар обов’язково прийде і знищить цей край, погубить у ньому і людей, і тварин?”»+ 30 Тому так говорить Єгова про юдейського царя Єгояки́ма: «Жоден з його нащадків не сидітиме на Давидовому престолі,+ а труп його викинуть, і він буде лежати і в спекотний день, і в морозну ніч.+ 31 Я відплачу йому, його нащадкам* і слугам за всі їхні провини й наведу на них та на жителів Єрусалима і Юди все те лихо, про яке застерігав їх,+ а вони не слухали»”».+
32 Тож Єремı́я взяв ще один сувій, дав його писарю Бару́ху,+ Нерı́їному синові, і продиктував усі слова, що були написані в сувої*, який спалив Єгояки́м.+ Барух написав усе це і ще багато подібних слів.
37 Замість Конı́ї*,+ сина Єгояки́ма, над Юдою зацарював Йосı́їн син Седекı́я,+ якого поставив вавилонський цар Навуходоно́сор*.+ 2 Ні він, ні його слуги, ні народ не слухали Єгову, який говорив до них через пророка Єремı́ю.
3 І цар Седекı́я послав Єгуха́ла,+ сина Шелемı́ї, і Софонı́ю,+ сина священика Маасе́ї, щоб вони пішли до Єремı́ї і сказали: «Помолись, будь ласка, за нас до Єгови, нашого Бога». 4 А Єремı́я вільно жив тоді серед народу, бо його ще не ув’язнили.+ 5 І виступило з Єгипту військо фараона.+ Тож халде́ї, які тримали Єрусалим в облозі, почули про це й відступили.+ 6 І було слово Єгови до пророка Єремı́ї: 7 «Ось що промовляє Єгова, Бог Ізра́їля: “Так скажіть цареві Юди, який послав вас до мене за порадою: «Фараонове військо, яке йде вам на допомогу, піде назад у свій край, Єгипет.+ 8 А халде́ї повернуться, вони воюватимуть проти цього міста, захоплять його і спалять».+ 9 Так говорить Єгова: «Не обманюйте самих себе*, не кажіть: “Халде́ї підуть від нас”, бо насправді вони не підуть. 10 Навіть якби ви розбили все військо халде́їв, які воюють проти вас, і серед них залишилися б тільки поранені, то й ті повставали б, повиходили зі своїх наметів і спалили б це місто»”».+
11 Коли халде́ї, почувши про фараонове військо, відступили від Єрусалима,+ 12 Єремı́я пішов з Єрусалима до Веніями́нового краю,+ щоб отримати там частку серед свого народу. 13 А як дійшов він до Веніями́нової брами, то наглядач сторожі, на ім’я Ірı́я, син Шелемı́ї, сина Хананı́ї, схопив його і вигукнув: «Ти хочеш перейти до халде́їв!» 14 На це Єремı́я відповів: «Неправда! Я не переходжу до халде́їв!» Але Ірı́я не слухав Єремı́ю, а взяв його під варту і привів до князів. 15 Князі розгнівались на Єремı́ю.+ Вони побили його і вкинули до в’язниці*,+ що була в домі писаря Єгоната́на, бо його дім зробили в’язницею. 16 Так Єремı́я потрапив у темницю* і пробув там в одній з камер багато днів.
17 Тоді цар Седекı́я послав за Єремı́єю людей, щоб ті привели його, і став потай розпитувати у своєму домі*:+ «Чи немає якогось слова від Єгови?» Єремı́я ж відповів: «Є! — і додав: — Ти будеш відданий у руки вавилонського царя!»+
18 Єремı́я також сказав Седекı́ї: «Чим я згрішив проти тебе, твоїх слуг і цього народу, що ви вкинули мене до в’язниці? 19 Де ваші пророки, які вам пророкували: “Вавилонський цар не виступить проти вас і проти цього краю”?+ 20 Пане мій, царю, послухай мене, будь ласка. Благаю, змилуйся наді мною і не посилай мене назад у дім писаря Єгоната́на,+ бо я там помру».+ 21 Тож цар Седекı́я наказав посадити Єремı́ю до в’язниці, що на Подвір’ї вартових.+ І, доки в місті не вичерпалися запаси хліба,+ йому щодня давали круглу хлібину, яку приносили з вулиці пекарів.+ Отже, Єремı́я залишався на Подвір’ї вартових.
38 Шефатı́я, син Матта́на, Гедалı́я, син Пашху́ра, Юха́л,+ син Шелемı́ї, і Пашху́р,+ син Малкı́ї, почули слова Єремı́ї, з якими він звернувся до всього народу: 2 «Так промовляє Єгова: “Той, хто залишиться в цьому місті, помре від меча, голоду чи пошесті.+ А той, хто здасться* халде́ям, уціліє. Його життя* буде йому за здобич*, і він житиме”.+ 3 Так промовляє Єгова: “Це місто неминуче буде віддане війську вавилонського царя, і він захопить його”».+
4 І князі сказали царю: «Просимо тебе, накажи стратити цього чоловіка,+ бо своїми словами він ослаблює бойовий дух* воїнів, які залишилися в місті, і всього народу. Він бажає цьому народу не миру, а лиха». 5 Седекı́я відповів: «Ось він у ваших руках. Цар нічого не може вдіяти проти вашої волі».
6 Тож вони схопили Єремı́ю і вкинули до водозбору Малкı́ї, царевого сина, що на Подвір’ї вартових,+ спустивши його мотузками. У тому водозборі не було води, а тільки багно, і Єремı́я погруз у ньому.
7 І почув ефіоп Еве́д-Меле́х,+ який був вельможею* в царському домі*, що Єремı́ю вкинули до водозбору. А цар сидів тоді при Веніями́новій брамі.+ 8 Тож Еве́д-Меле́х вийшов з царського дому* і сказав цареві: 9 «Пане мій, царю! Ті люди повелися дуже погано з пророком Єремı́єю! Вони вкинули його до водозбору, і він помре там з голоду, бо в місті вже немає хліба».+
10 Тоді цар наказав ефіопу Еве́д-Меле́ху: «Візьми з собою 30 чоловіків і витягни пророка Єремı́ю з водозбору, поки він не помер». 11 І взяв Еве́д-Меле́х з собою чоловіків та й пішов у царський дім*. Він спустився в кімнату, що під скарбницею,+ набрав там старого лахміття й ганчір’я і мотузками опустив усе це у водозбір до Єремı́ї. 12 Він сказав пророку: «Прошу, поклади це лахміття і ганчір’я собі попід пахви, під мотузки». Єремı́я так і зробив. 13 Після цього вони потягнули за мотузки і витягли Єремı́ю з водозбору. Відтоді Єремı́я жив на Подвір’ї вартових.+
14 Потім цар Седекı́я послав за Єремı́єю, щоб його привели до нього до третього входу в домі Єгови. Цар сказав Єремı́ї: «Хочу тебе про щось запитати. Тільки нічого від мене не приховуй». 15 Єремı́я відповів: «Якщо я тобі скажу, ти точно вб’єш мене. Якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене». 16 Але цар Седекı́я потай присягнувся Єремı́ї: «Як живий Єгова, який дав нам життя*: я не заподію тобі смерті й не віддам у руки людей, які прагнуть відібрати тобі життя*».
17 Тоді Єремı́я сказав царю: «Так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Якщо ти здасися* князям вавилонського царя, то врятуєш своє життя* і це місто не буде спалене. Ти й твої домашні врятуєтесь.+ 18 Якщо ж не здасися* князям вавилонського царя, то це місто буде віддане в руки халде́їв. Вони спалять його вогнем,+ і ти не врятуєшся від їхніх рук”».+
19 А цар Седекı́я відповів: «Я боюсь юдеїв, які перейшли до халде́їв. Якщо мене видадуть у їхні руки, вони будуть знущатися наді мною». 20 На це Єремı́я сказав: «Не видадуть. Благаю, послухайся того, що Єгова промовляє через мене. Тоді з тобою буде все гаразд і ти* будеш жити. 21 Але якщо ти не здасися*, то станеться те, що Єгова показав мені: 22 усіх жінок, які залишилися в домі* юдейського царя, виводять до князів царя Вавилону.+ Вони кажуть:
“Ті, кому ти довіряв*, обманули тебе і подолали.+
Через них ноги твої погрузли в багні,
а самі вони відступили”.
23 Усіх твоїх дружин та синів відведуть до халде́їв, і ти не врятуєшся з їхніх рук. Тебе захопить вавилонський цар,+ і через тебе це місто буде спалене вогнем».+
24 Тоді Седекı́я сказав Єремı́ї: «Про це ніхто не повинен знати, інакше ти помреш. 25 А якщо князі дізнаються, що я розмовляв з тобою, прийдуть до тебе і будуть розпитувати: “Скажи нам, будь ласка, про що ти розмовляв з царем? Не приховуй від нас нічого, і ми тебе не вб’ємо.+ Що тобі говорив цар?” — 26 то ти їм відповіси: “Я просив царя, щоб він не посилав мене назад у дім Єгоната́на, бо я там помру”».+
27 Згодом усі князі прийшли до Єремı́ї і почали розпитувати його. Він же відповідав їм так, як звелів цар. Тож вони більше нічого не казали, бо не чули його розмови з царем. 28 І аж до того дня, коли захопили Єрусалим, Єремı́я залишався на Подвір’ї вартових.+ Він все ще був там, коли Єрусалим захопили.+
39 Дев’ятого року правління юдейського царя Седекı́ї, 10-го місяця, до Єрусалима прийшов вавилонський цар Навуходоно́сор* з усім своїм військом і взяв місто в облогу.+
2 А 11-го року панування Седекı́ї, у дев’ятий день четвертого місяця, халде́ї проломили міські мури.+ 3 Тоді всі князі вавилонського царя увійшли в місто і посідали в Середній брамі.+ Це були самга́р Нерга́л-Шареце́р, равса́ріс Не́ву-Сарсехı́м*, равма́г* Нерга́л-Шареце́р та всі інші князі.
4 Як тільки юдейський цар Седекı́я і всі його воїни побачили їх, то почали втікати.+ Вони вийшли вночі з міста через царський сад, через браму, що між двома мурами, і подалися дорогою до Ара́ви.+ 5 Але халде́йські воїни погналися за ними; вони наздогнали Седекı́ю в пустельних рівнинах Єрихона,+ схопили його і привели до Навуходоно́сора* в Ри́влу,+ що в землі Хама́т,+ і там він виніс йому вирок. 6 У Ри́влі вавилонський цар повбивав синів Седекı́ї у нього на очах, повбивав він і всіх юдейських вельмож.+ 7 А самого Седекı́ю Навуходоно́сор осліпив, після чого закував у мідяні кайдани, щоб забрати до Вавилону.+
8 Халде́ї спалили царський дім* і доми народу,+ а мури Єрусалима зруйнували.+ 9 І Невузарада́н,+ начальник охоронців, забрав у вигнання до Вавилону тих людей, які залишилися в місті, а також перебіжчиків, що перейшли до халде́їв, і решту народу.
10 А декого з найбідніших людей, тих, що нічого не мали, начальник охоронців Невузарада́н залишив у Юді. Того дня він дав їм обробляти виноградники і поля*.+
11 Що ж до Єремı́ї, то вавилонський цар Навуходоно́сор* дав наказ начальнику охоронців Невузарада́ну: 12 «Візьми Єремı́ю і подбай про нього. Не кривдь його, а зроби для нього все, що він попросить».+
13 Тож начальник охоронців Невузарада́н, равса́ріс* Невушазба́н, равма́г* Нерга́л-Шареце́р і всі вельможі вавилонського царя 14 послали за Єремı́єю. Його забрали з Подвір’я вартових+ і привели до Гедалı́ї,+ сина Ахіка́ма,+ сина Шафа́на,+ щоб Гедалı́я відвів пророка до свого дому, і той жив серед народу.
15 Коли Єремı́я ще був ув’язнений на Подвір’ї вартових,+ він почув слово Єгови: 16 «Піди й скажи ефіопу Еве́д-Меле́ху:+ “Так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «Я виконаю все, що говорив про це місто, спроваджу на нього лихо, а не добро. Того дня ти на власні очі побачиш, як виконаються мої слова.
17 А тебе я визволю у той день,— каже Єгова,— і ти не потрапиш у руки людей, яких боїшся.
18 Я неодмінно врятую тебе, і ти не загинеш від меча. Оскільки ти покладаєшся на мене, твоє життя* буде тобі за здобич*»”,+— промовляє Єгова».
40 І було слово Єгови до Єремı́ї, після того як начальник охоронців Невузарада́н+ відпустив Єремı́ю з Ра́ми.+ Він був там у кайданах разом з іншими полоненими з Єрусалима та Юди, яких вели у вигнання до Вавилону. 2 Начальник охоронців відвів Єремı́ю вбік і сказав: «Твій Бог Єгова застерігав, що наведе на це місце лихо, 3 і Єгова виконав своє слово та зробив усе так, як говорив, бо ви грішили проти Єгови та не слухались його голосу. Тому все це й спіткало вас.+ 4 Я звільняю тебе сьогодні з кайданів, що на твоїх руках. Якщо хочеш іти зі мною до Вавилону, то йди, і я буду дбати про тебе. Якщо ж не хочеш, не йди. Перед тобою вся земля. Ти можеш іти куди завгодно».+
5 Єремı́я ще не пішов, коли Невузарада́н сказав: «Піди до Гедалı́ї,+ сина Ахіка́ма,+ Шафа́нового+ сина, якого вавилонський цар поставив над містами Юди. Живи з ним посеред народу або ж піди туди, куди забажаєш».
Потім начальник охоронців дав йому харчів і дарунок та й відпустив. 6 І пішов Єремı́я в Мı́цпу+ до Гедалı́ї, сина Ахіка́ма, і став жити з ним посеред людей, які залишилися в краї.
7 Згодом усі воєначальники, які були в полі зі своїми людьми, почули, що вавилонський цар поставив Гедалı́ю, Ахіка́мового сина, над усім краєм, над чоловіками, жінками, дітьми і над убогими людьми, яких не повели у вигнання до Вавилону.+ 8 Тож вони прийшли до Гедалı́ї в Мı́цпу.+ Це був Ізмаї́л,+ син Нетанı́ї, Йохана́н+ і Йоната́н, сини Кареа́ха, Сера́я, син Танхуме́та, сини нетофатя́нина Ефа́я, а також Єзанı́я,+ син маахатя́нина,— вони і їхні люди. 9 І Гедалı́я, син Ахіка́ма, Шафа́нового сина, поклявся їм та їхнім людям: «Не бійтеся служити халде́ям. Живіть у цьому краї та служіть вавилонському цареві, і вам буде добре.+ 10 А я залишусь у Мı́цпі, щоб представляти вас перед* халде́ями, які прийдуть до нас. Ви ж збирайте виноград і літні плоди та заготовляйте олію. Наповнюйте всім цим свій посуд і живіть у містах, якими ви оволоділи».+
11 Тоді всі юдеї, які були в Моа́ві та серед аммонітя́н, в Едо́мі та в усіх інших землях, теж почули, що вавилонський цар залишив останок в Юді і поставив над ним Гедалı́ю, сина Ахіка́ма, Шафа́нового сина. 12 І почали повертатися юдеї з усіх місць, де вони розпорошилися, і поприходили до Гедалı́ї в юдейський край, у Мı́цпу. Вони стали збирати дуже багато винограду й літніх плодів.
13 І прийшов до Гедалı́ї в Мı́цпу Йохана́н, син Кареа́ха, та всі воєначальники, що були в полі. 14 Вони сказали йому: «Хіба ти не знаєш, що аммонı́тський+ цар Баалı́с послав Ізмаї́ла, сина Нетанı́ї, щоб убити тебе*?»+ Але Гедалı́я, син Ахіка́ма, їм не повірив.
15 Тоді Йохана́н, син Кареа́ха, потай сказав Гедалı́ї в Мı́цпі: «Я хочу піти й убити Ізмаї́ла, сина Нетанı́ї, і ніхто про це не дізнається. Нащо він має убити тебе*? Чому всі юдеї, які посходилися до тебе, мають знову розпорошитися і чому останок Юди має загинути?» 16 Проте Гедалı́я,+ син Ахіка́ма, відповів Йохана́ну, сину Кареа́ха: «Не роби цього, бо ти говориш про Ізмаї́ла неправду».
41 Сьомого місяця Ізмаї́л,+ син Нетанı́ї, сина Еліша́ми, чоловік, який походив з царського роду* і був вельможею при царі, прийшов з 10 чоловіками в Мı́цпу до Гедалı́ї,+ Ахіка́мового сина. І, коли вони їли разом у Мı́цпі, 2 Ізмаї́л, син Нетанı́ї, і 10 його чоловіків кинулися на Гедалı́ю, сина Ахіка́ма, Шафа́нового сина, і вбили його мечем. Так Ізмаї́л погубив чоловіка, котрого вавилонський цар поставив над цим краєм. 3 Убив він і всіх юдеїв, які були в Мı́цпі з Гедалı́єю, а також халде́йських воїнів, що були там.
4 На другий день після того, як убили Гедалı́ю, коли про це ще ніхто не знав, 5 із Сихе́ма,+ Шı́ло+ і Сама́рії+ прийшли 80 чоловіків з поголеними бородами, в роздертому одязі і з порізами на тілі.+ Вони несли в дім Єгови хлібні приношення й ладан.+ 6 Їм назустріч, ридаючи, вийшов з Мı́цпи Ізмаї́л, син Нетанı́ї. Зустрівши їх, він сказав: «Ходімо до Гедалı́ї, Ахіка́мового сина». 7 Та як тільки вони увійшли в місто, Ізмаї́л, син Нетанı́ї, зі своїми людьми повбивав їх і вкинув до водозбору.
8 Однак серед них було 10 чоловіків, які сказали Ізмаї́лу: «Не вбивай нас, бо ми сховали в полі запаси пшениці, ячменю, олії і меду». Тож він стримався і не повбивав їх разом з їхніми братами. 9 Ізмаї́л вкинув усі тіла вбитих у великий водозбір, який зробив цар А́са, коли йому погрожував ізра́їльський цар Баа́ша.+ Саме цей водозбір Ізмаї́л, син Нетанı́ї, наповнив трупами.
10 Ізмаї́л взяв у полон всіх, хто залишився в Мı́цпі,+ у тому числі дочок царя та всіх інших людей, яких Невузарада́н, начальник охоронців, віддав під варту Гедалı́ї,+ сину Ахіка́ма. Ізмаї́л, син Нетанı́ї, забрав їх у полон і пішов до аммонітя́н.+
11 Коли Йохана́н,+ син Кареа́ха, і всі його воєначальники почули про все зло, яке вчинив Ізмаї́л, син Нетанı́ї, 12 вони зібрали всіх чоловіків та пішли воювати з Ізмаї́лом, сином Нетанı́ї, і наздогнали його біля великих вод* у Гіво́ні.
13 Усі ж люди, яких захопив Ізмаї́л, дуже зраділи, коли побачили Йохана́на, сина Кареа́ха, та його воєначальників. 14 І полонені, яких Ізмаї́л вів з Мı́цпи,+ повернулись і пішли назад з Йохана́ном, сином Кареа́ха. 15 Але Ізмаї́л, син Нетанı́ї, утік від Йохана́на з вісьмома чоловіками і подався до аммонітя́н.
16 А Йохана́н, син Кареа́ха, і всі його воєначальники визволили останок людей, котрих Ізмаї́л, син Нетанı́ї, вивів з Мı́цпи, після того як убив Гедалı́ю,+ Ахіка́мового сина. Вони забрали з Гіво́на чоловіків, воїнів, жінок, дітей і придворних. 17 Тож вони пішли й зупинилися в місці для нічлігу Кімга́ма, біля Віфлеєма,+ щоб потім вирушити в Єгипет,+ 18 тому що боялися халде́їв. Адже Ізмаї́л, син Нетанı́ї, убив Гедалı́ю, Ахіка́мового сина, якого вавилонський цар поставив над краєм.+
42 Після цього всі воєначальники, а також Йохана́н,+ син Кареа́ха, Єзанı́я, син Гоша́ї, і весь народ, від малого до великого, прийшли 2 до пророка Єремı́ї і сказали: «Благаємо тебе, помолись, будь ласка, за нас до Єгови, свого Бога, помолись за весь цей останок, бо нас було багато, а, як ти бачиш, лишилося мало.+ 3 Хай твій Бог Єгова скаже, яким шляхом нам іти і що робити».
4 На це пророк Єремı́я відповів їм: «Добре. Я помолюсь до Єгови, вашого Бога, на ваше прохання і передам вам усе, що відповість вам Єгова, не приховаю жодного слова».
5 Вони ж сказали Єремı́ї: «Нехай Єгова буде правдивим і вірним свідком і свідчить проти нас, якщо ми не зробимо все, що скаже нам через тебе твій Бог Єгова. 6 Чи воно нам сподобається, чи ні, ми послухаємось голосу нашого Бога Єгови, до якого посилаємо тебе. І з нами буде все гаразд, бо ми послухаємося голосу нашого Бога Єгови».
7 Через 10 днів Єремı́я почув слово Єгови. 8 Тож він покликав Йохана́на, сина Кареа́ха, усіх його воєначальників та весь народ, від малого до великого,+ 9 і сказав: «Так говорить Єгова, Бог Ізра́їля, до якого ви послали мене, щоб я від вашого імені звернувся до нього з благанням: 10 “Якщо ви залишитеся в цьому краї, я відбудую вас, а не зруйную, насаджу, а не викореню. Бо я пожалкую*, що навів на вас лихо.+ 11 Не бійтеся вавилонського царя, якого ви боїтесь.+
Не бійтеся його,— промовляє Єгова,— бо я з вами, щоб вас рятувати і визволяти з його руки. 12 Я змилосерджуся над вами,+ і він буде до вас милосердним і поверне вас у ваш край.
13 Але якщо ви скажете: «Ми не залишимося в цьому краї!» — якщо не послухаєтеся голосу свого Бога Єгови 14 і скажете: «Ми підемо в Єгипет,+ там не побачимо війни, не почуємо звуку рога й не будемо голодувати. Там ми хочемо жити», 15 то вислухайте слово Єгови, всі, хто залишився в Юді. Ось що промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «Якщо ви твердо вирішите піти до Єгипту і підете, щоб жити* там, 16 то меч, якого ви боїтесь, спіткає вас у тому краї і голод, якого ви лякаєтесь, піде слідом за вами до Єгипту. Там ви й помрете.+ 17 Усі, хто вирішить іти до Єгипту, щоб жити там, помруть від меча, голоду та пошесті. Ніхто не врятується і не втече від лиха, яке я спроваджу на них»”.
18 Бо так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Як я вилив свій гнів і лють на мешканців Єрусалима,+ так само виллю лють на вас, якщо ви підете до Єгипту. Тоді ви станете жахливим видовищем, вас будуть проклинати, знеславлювати й ганьбити.+ І цей край ви більше ніколи не побачите”.
19 Останку Юди, Єгова висловився проти вас. Не йдіть до Єгипту. Знайте ж: я застерігаю вас сьогодні, 20 що за свою провину ви поплатитесь своїм життям*. Бо ви послали мене до вашого Бога Єгови, попросивши: “Помолися за нас до нашого Бога Єгови і передай нам усе, що наш Бог Єгова скаже тобі, і ми це зробимо”.+ 21 Тож сьогодні я все сказав вам, але ви не послухаєте голосу свого Бога Єгови і не виконаєте того, з чим він послав мене до вас.+ 22 Знайте ж: ви погинете від меча, голоду та пошесті в краї, куди ви хочете йти, щоб жити там».+
43 І як тільки Єремı́я переказав усьому народу всі слова їхнього Бога Єгови, усі ті слова, з якими Бог Єгова послав його до них, 2 то Азарı́я, Гоша́їн син, Йохана́н,+ Кареа́хів син, і всі зухвалі чоловіки сказали Єремı́ї: «Ти говориш неправду! Наш Бог Єгова не посилав тебе і не казав: “Не йдіть до Єгипту, щоб жити там”. 3 Це Бару́х,+ Нерı́їн син, намовляє тебе проти нас, щоб ми потрапили в руки халде́їв, котрі погублять нас або заберуть у вигнання до Вавилону».+
4 Тож Йохана́н, син Кареа́ха, усі воєначальники та весь народ не послухалися голосу Єгови й не залишилися в юдейському краї. 5 І Йохана́н, син Кареа́ха, та його воєначальники забрали весь останок Юди, що повернувся з усіх народів, по яких був розпорошений,— тих, хто повернувся, щоб жити в Юдиному краї.+ 6 Вони забрали чоловіків, жінок, дітей, царських дочок і кожного*, кого начальник охоронців Невузарада́н+ залишив з Гедалı́єю,+ сином Ахіка́ма,+ сина Шафа́на,+ а також пророка Єремı́ю та Бару́ха, Нерı́їного сина. 7 Вони пішли в Єгипет, бо не послухалися голосу Єгови. І дійшли аж до Тахпанхе́са.+
8 І було слово Єгови до Єремı́ї в Тахпанхе́сі: 9 «Візьми великі камені і на очах юдеїв сховай їх у будівельному розчині на цегляній терасі, що при вході до фараонового дому в Тахпанхе́сі. 10 І скажи їм: “Так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: «Я покличу мого слугу, вавилонського царя Навуходоно́сора*,+ і поставлю його трон на цих каменях, які я сховав, а він напне над ними свій царський намет.+ 11 Він прийде і вразить єгипетський край.+ Одні помруть від смертельної хвороби, інші підуть у неволю, а ще інші загинуть від меча.+ 12 Я підпалю доми* єгипетських богів,+ і той цар спалить їх, забере їх у полон. І як пастух загортає на собі одяг, так само й він обгорнеться єгипетським краєм і піде звідти в мирі*. 13 Він розтрощить стовпи* Бет-Шеме́ша*, що в Єгипті, і спалить вогнем доми* єгипетських богів»”».
44 Звістка, яку Єремı́я отримав для всіх юдеїв, що жили в Єгипті,+— у Мігдо́лі,+ Тахпанхе́сі,+ Но́фі*+ та в краї Па́трос:+ 2 «Так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Ви бачили, яке лихо я навів на Єрусалим+ та всі юдейські міста. Тепер вони в руїнах, не залишилося в них жодного мешканця.+ 3 Бо вони чинили зло, і тим ображали мене. Вони спалювали приношення+ і служили іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні ваші прабатьки.+ 4 Я ж посилав до вас усіх своїх слуг, пророків, знову і знову*, кажучи: «Прошу вас, не чиніть такої гидоти, я ненавиджу це!»+ 5 Але вони не слухали, не прихиляли вуха і не покидали свого зла — не припиняли складати жертви іншим богам.+ 6 Тому моя лють і мій гнів вилилися і запалали в містах Юди та на вулицях Єрусалима. І аж до сьогодні Юдині міста лежать спустошені, в руїнах”.+
7 Тож так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Навіщо ви стягуєте на себе* таке страшне лихо? В Юді погинуть чоловіки і жінки, діти і немовлята — у вас не залишиться останку. 8 Навіщо вам ображати мене ділами своїх рук, складаючи жертви іншим богам у єгипетському краї, куди ви пішли жити? Ви загинете, і вас проклинатимуть та ганьбитимуть усі народи землі.+ 9 Невже ви забули, яке зло чинили ваші прабатьки і царі Юди+ та їхні жінки,+ а також ви самі й ваші дружини,+— зло, яке чинилося в Юдиному краї і на вулицях Єрусалима? 10 Вони й досі не впокорились* і не злякались.+ Вони не ходили в моєму законі і постановах, які я дав вам і вашим прабатькам”.+
11 Тому так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Я вирішив навести на вас лихо і вигубити весь юдейський народ. 12 Я схоплю останок Юди — тих, хто вирішив піти до Єгипту, щоб жити там, і вони погинуть у єгипетському краї.+ Вони поляжуть від меча і вимруть від голоду. Усі, від малого до великого, загинуть від меча і голоду. Вони стануть жахливим видовищем, їх будуть проклинати, знеславлювати й ганьбити.+ 13 Я покараю тих, хто живе в єгипетському краї, як покарав мешканців Єрусалима,— мечем, голодом та пошестю.+ 14 І останок Юди, який пішов до Єгипту, щоб жити там, не втече і не врятується та не повернеться до юдейського краю. Вони будуть прагнути* повернутись і жити в ньому, але не повернуться, окрім кількох утікачів”».
15 Тоді всі чоловіки, які знали, що їхні дружини складають жертви іншим богам, і всі жінки, які стояли великою групою, а також увесь народ, що жив у єгипетському краї,+ в Па́тросі,+ відповіли Єремı́ї: 16 «Ми не будемо слухати того, що ти говориш від імені Єгови. 17 Ми будемо робити все те, що кажемо ми: будемо складати жертви Цариці небес* і приносити їй виливні жертви,+ як робили колись ми, наші прабатьки, наші царі і князі в містах Юди, на вулицях Єрусалима. Тоді нам добре велося, ми мали вдосталь хліба і не бачили жодного лиха. 18 Але відколи ми перестали складати жертви Цариці небес* і приносити їй виливні жертви, нам усього бракує і ми гинемо від меча й голоду».
19 І жінки додали: «Коли ми складали жертви Цариці небес* і приносили їй виливні жертви, то хіба робили це не за згодою наших чоловіків? І хіба не за їхньою згодою ми пекли жертовні коржі з її зображенням і приносили їй виливні жертви?»
20 Тоді Єремı́я відповів усьому народу — чоловікам і їхнім дружинам та всім, хто з ним розмовляв: 21 «Ті жертви, які складали ви, ваші прабатьки, ваші царі, князі та весь народ краю у містах Юди і на вулицях Єрусалима,+— Єгова згадав їх, і вони прийшли йому на серце! 22 І Єгова більше не міг зносити ваші злі вчинки і гидоту, яку ви чинили. Тому ваш край був спустошений, він став жахливим видовищем і прокляттям, не залишилося там жодного мешканця, і так є до сьогодні.+ 23 За те, що ви складали ці жертви і грішили проти Єгови,— не слухалися голосу Єгови і не ходили в його законі, його постановах і нагадуваннях,— за те й спіткало вас лихо, як це видно сьогодні».+
24 Далі Єремı́я сказав усьому народу і всім жінкам: «Послухайте слово Єгови, усі юдеї, що в Єгипті! 25 Так промовляє Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Те, що ви і ваші дружини сказали, ви й зробили. Адже ви сказали: «Ми неодмінно виконаємо свої обітниці, будемо складати жертви Цариці небес* і приносити їй виливні жертви».+ Так, ви, жінки, неодмінно будете виконувати свої обітниці, ви дотримаєтеся своїх обітниць”.
26 Тому послухайте слово Єгови, усі юдеї, що живете в єгипетському краї: “Я клянусь своїм величним іменем,— промовляє Єгова,— що по цілому Єгипті жоден юдей уже не вживатиме мого імені в клятві+ і не скаже: «Як живий Єгова, Всевладний Господь!»+ 27 Я спостерігаю за ними їм на лихо, а не на добро.+ І юдеї, що живуть у Єгипті, будуть гинути від меча й голоду, аж доки не вимруть.+ 28 Лише дехто втече від меча і повернеться з Єгипту до юдейського краю.+ Тоді весь останок Юди, який прийшов до Єгипту, щоб жити там, зрозуміє, чиє слово здійснюється — моє чи їхнє.
29 І ось вам знак,— говорить Єгова,— що я покараю вас тут, аби ви зрозуміли: мої слова неодмінно здійсняться і вас спіткає лихо. 30 Так каже Єгова: я віддам фараона Хо́фру, єгипетського царя, в руки його ворогів, у руки тих, хто прагне відібрати йому життя*, так само як я віддав юдейського царя Седекı́ю в руки його ворога, який прагнув відібрати йому життя*,— в руки вавилонського царя Навуходоно́сора*”».+
45 Ось що пророк Єремı́я сказав Бару́ху,+ Нерı́їному синові, коли той записував у книгу те, що диктував йому Єремı́я,+ у четвертий рік правління юдейського царя Єгояки́ма,+ сина Йосı́ї:
2 «Так говорить Єгова, Бог Ізра́їля, про тебе, Бару́ху: 3 “Ти сказав: «Горе мені, бо Єгова додав смутку до мого болю! Я знемагаю від своїх зітхань і ніяк не знаходжу спокою!»”
4 Ти ж скажи йому: “Так промовляє Єгова: «Я зруйную те, що збудував, і вирву з коренем те, що посадив,— увесь цей край.+ 5 А ти шукаєш* для себе чогось великого. Не шукай!
Бо я наведу лихо на всіх людей*,+— говорить Єгова,— але, хоч би куди ти пішов, я дам тобі життя* твоє за здобич*»”».+
46 І почув пророк Єремı́я слово Єгови про народи.+ 2 Про Єгипет,+ про військо фараона Не́хо,+ єгипетського царя, яке стояло біля річки Євфрат, під Кархемı́шем, і яке вавилонський цар Навуходоно́сор* розбив у четвертий рік правління юдейського царя Єгояки́ма,+ Йосı́їного сина:
4 Вершники, запрягайте коней і сідайте на них,
одягніть шоломи і шикуйтеся.
Начищайте списи і вдягайте панцирі.
5 Чому ж я бачу, що їх охопив жах?
Вони відступають, їхні воїни розбиті;
вони втікають поспіхом, не оглядаючись.
Скрізь панує жах,— промовляє Єгова.—
6 Швидкий не може втекти, а воїн — врятуватися.
На півночі, на березі Євфрату,
вони спіткнулися і впали.+
7 Хто це піднімається, як Ніл,
як во́ди бурхливих річок?
Він каже: “Я піднімусь і заллю землю,
знищу місто з його мешканцями”.
9 Рушайте, коні,
шалено мчіть, колісниці!
Нехай виступлять воїни,
хай виступлять Куш і Пут, озброєні щитами,+
10 Це день Всевладного Господа Єгови, Бога військ, день помсти, коли він відплатить своїм ворогам. Меч пожере їх і насититься, він уп’ється їхньою кров’ю, бо Всевладний Господь Єгова, Бог військ, приготував жертву* біля річки Євфрат,+ у північному краї.
Даремно ти збираєш собі багато ліків —
немає для тебе зцілення.+
Вони спіткнулись, один воїн об іншого,
та й упали разом».
13 І почув пророк Єремı́я слово Єгови про напад вавилонського царя Навуходоно́сора* на єгипетський край:+
Кажіть: “Шикуйтеся, будьте готові,
бо меч пожиратиме все довкола вас.
15 Чому ваших сильних повалено?
Вони не встояли,
бо їх повалив Єгова.
16 Чимало з них спотикається і падає.
Вони говорять один одному:
«Уставаймо, повернімося до свого народу, в рідний край,
щоб урятуватись від нищівного меча»”.
17 Там вони проголосили:
18 Клянусь собою*,— промовляє Цар, чиє ім’я Єгова, Бог військ,—
він* прийде і буде як Таво́р+ серед гір,
як Карме́ль+ біля моря.
19 Збери речі, щоб іти у вигнання,
мешканко, дочко Єгипту.
20 Єгипет — це гарна теличка.
Але з півночі налетять на неї кусючі мухи.
21 І, хоча її наймані воїни — наче відгодовані телята,
вони відступили й повтікали.
22 Голос її — немов шипіння змії, яка відповзає,
бо йдуть на неї сильні вороги,
йдуть вони із сокирами, як дроворуби*.
23 Вони повирубують її ліс,— говорить Єгова,— хоч він здається непрохідним.
Їх більше, ніж сарани, їх не злічити.
25 Так каже Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Я покараю Амо́на+ з Но*,+ фараона, Єгипет, його богів+ і царів. Я покараю фараона і всіх, хто покладається на нього.+
26 Я віддам їх у руки тих, хто прагне позбавити їх життя*, в руки вавилонського царя Навуходоно́сора*+ і його слуг. Але після того Єгипет буде заселений, як за днів давніх”,— говорить Єгова.+
Яків повернеться, і ніщо не буде його тривожити;
він житиме спокійно, і ніхто не буде його лякати.+
28 Не бійся, слуго мій, Якове,— промовляє Єгова,— бо я з тобою.
Я знищу всі народи, серед яких тебе розпорошив.+
47 І почув пророк Єремı́я слово Єгови про філісти́млян,+ перед тим як фараон захопив Га́зу. 2 Так промовляє Єгова:
«Води піднімаються з півночі.
Вони стануть потоком, який виходить з берегів,
і затоплять край та все, що в ньому,
місто і його жителів.
Люди тоді закричать,
і голоситиме кожен мешканець того краю.
3 Почувши тупіт копит його жеребців
і гул його бойових колісниць,
гуркіт його коліс,
батьки навіть не обернуться, щоб врятувати своїх синів,
бо їхні руки ослабнуть.
4 Адже надходить день, коли будуть знищені всі філісти́мляни,+
день, коли в Тирі+ й Сидо́ні+ вигублять усіх їхніх союзників, які ще залишились.
Останку їхньої долини,
доки робитимеш собі порізи?+
Коли ти вже заспокоїшся?
Заховайся в піхви,
вгамуйся і замовкни.
7 Та як же він вгамується,
якщо Єгова дав йому наказ?
На Ашкело́н та узбережжя,+
саме туди він послав його».
48 Так каже Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля, про Моа́в:+
«Горе Не́во,+ бо воно спустошене!
Кір’ятаї́м+ засоромлений і захоплений.
Безпечний сховок* засоромлений і зруйнований.+
“Ходімо і знищмо його, щоб він уже не був народом”.
А ти, Мадме́не, також замовкнеш.
Меч іде за тобою.
4 Моа́в зруйнований,
лунає плач його малих дітей.
5 Піднімаючись дорогою до Лухı́ту, люди увесь час ридають.
Зі шляху, який спускається від Хоронаї́му, доноситься гіркий плач через лихо.+
6 Утікайте, рятуйте своє життя*!
Ви будете немов той ялівець у пустелі.
7 Тому що ти покладаєшся на свої вчинки і скарби,
тебе також захоплять.
А Кемо́ш+ піде у вигнання
разом зі своїми священиками й князями.
Долина загине
і рівнина* буде винищена, бо так сказав Єгова.
9 Поставте знак для Моа́ву,
бо, коли його будуть руйнувати, він утікатиме.
Його міста стануть жахливим видовищем,
і не залишиться в них жодного мешканця.+
10 Хай буде проклятий той, хто недбало виконує доручення Єгови!
Хай буде проклятий той, хто стримує свій меч від пролиття крові!
11 Моавітя́ни живуть безтурботно ще з молодості,
вони як вино з відстояним осадом.
Їх не переливали з однієї посудини в іншу,
ніколи не забирали у вигнання.
Через це їхній смак той самий
і аромат їхній не змінився.
12 Тому надходять дні,— промовляє Єгова,— коли я пошлю до них людей, щоб їх перехилити. Вони поперехиляють їх і спорожнять їхні посудини, а великі дзбани розтрощать. 13 Моавітя́ни будуть засоромлені через Кемо́ша, як колись ізраїльтяни були засоромлені через Бете́ль, на який вони покладалися.+
14 Як ви наважуєтесь казати: “Ми могутні воїни, готові до битви”?+
15 Моа́в зруйнований,
його міста завойовані,+
а його найліпші юнаки пішли на заріз»,+ —
промовляє Цар, чиє ім’я — Єгова, Бог військ.+
17 Їм будуть співчувати сусіди,
всі, хто знає їх на ім’я.
Проголосіть: “Зламалося могутнє берло, поламаний жезл краси!”
Бо нищитель Моа́ву виступив проти тебе,
він зруйнує твої укріплення.+
19 Зупинись і пильно подивись на дорогу, мешканко Арое́ра.+
Запитай у втікача і втікачки: “Що сталося?”
20 Моа́в засоромився, він сильно налякався.
Голосіть і кричіть!
Розповідайте в Арно́ні,+ що Моа́в зруйнований.
21 Виконано вирок над рівнинним краєм*,+ над Холо́ном, Яга́цем+ і Мефаа́том,+ 22 над Діво́ном,+ Не́во+ і Бет-Дівлатаї́мом, 23 над Кір’ятаї́мом,+ Бет-Гаму́лом і Бет-Мео́ном,+ 24 а також над Керіо́том,+ Бо́црою і над усіма містами моа́вського краю, далекими і близькими.
26 Напійте його до сп’яніння,+ бо він величався, виступивши проти Єгови.+
Моа́в валяється у своїй блювоті,
і з нього глузують.
27 Хіба ти не глузував з Ізра́їля?+
Хіба він був злодієм,
що ти хитав головою і зневажливо говорив про нього?
28 Мешканці Моа́ву, покиньте міста і живіть на скелі.
Станьте мов ті голуби, що гніздяться на схилах ущелини».
29 «Ми чули про гордість Моа́ва, він дуже пихатий.
Чули ми про його зухвалість, гордість і пиху та зарозумілість його серця».+
30 «Я знаю про його лють,— говорить Єгова,—
але його вихваляння марні.
Вони нічого не зроблять.
31 Тому я буду голосити за Моа́вом,
ридати за всім моа́вським краєм
і оплакувати мешканців Кір-Хере́са.+
Твої буйні парості простяглись аж за море.
Досягли вони моря, досягли Язе́ра.
Нищитель напав на твої літні плоди
і на твій урожай винограду.+
Я зробив так, що в давильнях зникло вино.
Уже ніхто не топтатиме винограду з радісними вигуками.
Вигуки лунатимуть, але не радісні.+
Крик з Цоа́ра доноситься аж до Хоронаї́му+ і Егла́т-Шелішı́ї.
Навіть води Німри́му повисихають.+
35 Я вигублю у Моа́ві,— промовляє Єгова,—
того, хто складає приношення на священному узвишші
і хто спалює приношення для свого бога.
36 Тому моє серце буде плакати* за Моа́вом, наче флейта*,+
моє серце плакатиме*, наче флейта*, за мешканцями Кір-Хере́са.
І зникне багатство, яке він надбав.
38 На всіх дахах у Моа́ві
та на його ринкових площах —
усюди чути ридання,
бо я розбив Моа́в,
наче непотрібну посудину,— говорить Єгова.—
39 Жах його охопив! Голосіть!
Моа́в, засоромившись, показав спину!
Він став посміховиськом
і жахливим видовищем для всіх своїх сусідів».
40 Ось що промовляє Єгова:
41 Його міста будуть завойовані,
його твердині — захоплені.
У той день серце моа́вських воїнів
стане мов серце жінки під час пологів.
43 Жах, яма і пастка перед тобою,
жителю Моа́ву,— каже Єгова.—
44 Кожен, хто втікатиме від жаху, впаде у яму,
а якщо хтось вибереться з ями, потрапить у пастку.
Бо я спроваджу на Моа́в рік покарання,— говорить Єгова.—
45 Знесилившись, утікачі зупинилися в тіні Хешбо́на.
З Хешбо́на вийде вогонь,
з Сиго́нового міста — полум’я.+
Воно пожере чоло Моа́ву
і черепи синів сум’яття.+
46 Горе тобі, Моа́ве!
Загинув народ Кемо́ша.+
Сини твої стали бранцями,
і дочки пішли у вигнання.+
47 Але наприкінці днів я позбираю полонених синів Моа́ва,— промовляє Єгова.—
На цьому закінчується вирок для Моа́ва».+
49 Так каже Єгова про аммонітя́н:+
«Хіба Ізра́їль не має синів?
Хіба він не має спадкоємця?
Чому ж тоді Малка́м+ заволодів Га́дом?+
І чому його народ оселився в ізра́їльських містах?
2 Тому надходять дні,— промовляє Єгова,—
коли я зроблю так, що проти Ра́бби,+ міста аммонітя́н,+ дадуть сигнал бойової тривоги*.
Вона стане спустошеним пагорбом,
і залежні від неї* міста будуть спалені вогнем.
І захопить Ізра́їль володіння тих, хто захопив його володіння»,+— говорить Єгова.
3 «Ридай, Хешбо́не, бо Ай зруйнований!
Плачте, залежні від Ра́бби міста,
одягніть мішковину.
Голосіть і блукайте серед кам’яних кошар*,
бо Малка́м піде у вигнання
разом зі своїми священиками і князями.+
4 Чому ти хвастаєш своїми долинами,
багатоводними рівнинами, невірна дочко?
Ти покладаєшся на свої скарби
і кажеш: “Хто виступить проти мене?”
5 Я зроблю так, що від усіх твоїх сусідів
прийде на тебе щось жахливе,— промовляє Всевладний Господь Єгова, Бог військ.—
Ви розпорошитеся, розбіжитеся хто куди,
і ніхто не позбирає втікачів.
6 Але після того я позбираю полонених аммонітя́н»,— говорить Єгова.
7 А про Едо́м Єгова, Бог військ, каже:
«Хіба більше немає мудрості в Тема́ні?+
Невже розумні більше не можуть нічого доброго порадити?
Хіба вичерпалася їхня мудрість?
8 Утікайте! Відступайте!
Ховайтесь глибоко, мешканці Деда́ну!+
Бо я спроваджу на Ісава лихо,
коли прийде час покарати його.
9 Якби до тебе прийшли збирачі винограду,
то хіба не залишили б хоч кілька грон?
І якби вночі вдерлися злодії,
то награбували б лише стільки, скільки хотіли.+
12 Бо так промовляє Єгова: «Навіть ті, кому не було присуджено пити чашу, питимуть її. А ти думаєш, що залишишся зовсім без покарання? Ти не залишишся непокараним, ти неодмінно питимеш цю чашу.+
13 Клянусь собою,— говорить Єгова,— Бо́цра буде спустошена і стане жахливим видовищем,+ її будуть ганьбити та проклинати. І всі її міста повіки лежатимуть у руїнах».+
14 Я почув звістку від Єгови,
і до народів було відправлено посланця, щоб він оголосив:
«Зберіться і виступіть проти нього,
рушайте в бій».+
16 Ти, що живеш у скельних розколинах
і мешкаєш на найвищому пагорбі!
Тебе ввів в оману жах, який ти наводив,
твоє зухвале серце.
Хоча ти, мов орел, звив собі гніздо на височині,
я скину тебе звідти»,— каже Єгова.
17 «Едо́м стане жахливим видовищем.+ І кожен, хто проходитиме повз нього, остовпіє з жаху і присвисне через усі лиха, які його спіткали. 18 Як було з Содомом і Гоморрою та сусідніми містами після знищення,+ так буде і з цим краєм,— промовляє Єгова.— Ніхто не житиме в ньому, і ніхто не оселиться там.+
19 Ось ворог вийде, як лев+ з непрохідних хащ йорданських. Він прийде на безпечні пасовища, і я зроблю так, що з того краю вмить повтікають його мешканці. І я поставлю над ним свого обранця. Бо хто рівний мені? Хто кине мені виклик? І який пастир встоїть переді мною?+ 20 Тож послухайте, яке рішення* Єгова прийняв про Едо́м і що він задумав проти мешканців Тема́ну:+
через них пасовища будуть спустошені,
а ягнят з отари поволочать на загибель.+
21 Вони впали з таким гуркотом, що задрижала земля.
Лунає крик!
Доноситься він аж до Червоного моря.+
У той день серце едо́мських воїнів
стане мов серце жінки під час пологів».
«Хама́т+ і Арпа́д були засоромлені,
бо почули погану звістку.
Їх охопив страх.
Море розхвилювалось, воно не може заспокоїтися.
24 Дамаск втратив відвагу
і кинувся втікати, але його охопила паніка.
Муки і біль пройняли його,
немов жінку під час пологів.
25 Чому ж місто слави,
місто веселощів, не покинуте?
26 Того дня його юнаки попадають на ринкових площах
і всі воїни загинуть,— говорить Єгова, Бог військ.—
28 Так каже Єгова про Кеда́р+ і про царства Хацо́ру, які завоював вавилонський цар Навуходоно́сор*:
«Устаньте й підіть на Кеда́р,
знищте синів Сходу.
І будуть їм кричати: “Скрізь панує жах!”
30 Утікайте! Біжіть далеко!
Ховайтеся глибоко, мешканці Хацо́ру! — говорить Єгова.—
Бо вавилонський цар Навуходоно́сор* продумав, як перемогти вас,
він склав план дій проти вас».
31 «Вставайте, виступіть проти спокійного народу,
який живе безпечно!» — промовляє Єгова.
«У нього немає ні дверей, ні засувів. Живе він окремо від усіх.
32 Їхні верблюди стануть здобиччю ворогів,
а численна худоба буде захоплена.
На всі вітри* я розпорошу їх —
тих, у кого виголені скроні,+ —
і з усіх боків наведу на них лихо,— говорить Єгова.—
33 Хацо́р стане лігвом шакалів,
вічною пусткою.
Ніхто не житиме в ньому,
і ніхто не оселиться там».
34 І почув пророк Єремı́я слово Єгови про Ела́м+ на початку правління юдейського царя Седекı́ї:+ 35 «Так промовляє Єгова, Бог військ: “Я зламаю лук Ела́ма,+ джерело* його могутності. 36 З чотирьох кінців неба я спроваджу на Ела́м чотири вітри. Я розпорошу його мешканців на всі ці вітри, і не буде такого народу, до якого вони не прийдуть”.
37 Я наведу на еламітя́н страх перед ворогами, перед тими, хто прагне позбавити їх життя*. Наведу на них лихо, свій палючий гнів,— говорить Єгова.— І пошлю на них меч та знищу їх.
38 Я поставлю свій престол в Ела́мі+ і вигублю там царя та князів,— промовляє Єгова.
39 Але наприкінці днів я позбираю полонених еламітя́н»,— каже Єгова.
50 І було слово Єгови через пророка Єремı́ю про Вавилон,+ халде́йський край:
2 «Оголошуйте це поміж народами і сповіщайте.
Поставте знак* і проголосіть,
нічого не приховуйте,
скажіть: “Вавилон захоплено,+
Бел засоромився,+
а Мерода́х налякався.
Вавилонські божки засоромилися,
гидкі ідоли* злякалися”.
3 Бо проти нього прийшов народ з півночі.+
Він перетворює цей край на жахливе видовище,
тож ніхто не житиме в ньому.
І люди, і тварини втікають,
усі вони розбігаються.
4 У ті дні і в той час,— промовляє Єгова,— нащадки Ізра́їля прийдуть разом з нащадками Юди.+ Ідучи, вони плакатимуть.+ Вони шукатимуть Єгову, свого Бога.+ 5 Будуть вони розпитувати про дорогу до Сіону, обернувши обличчя в той бік,+ і казатимуть: “Ходімо, об’єднаймося з Єговою через вічну угоду, яка не забудеться”.+ 6 Мій народ став отарою загублених овець.+ Їхні пастирі звели їх з дороги,+ порозганяли по горах. Вони блукали на горах і пагорбах, забувши про свої місця спочинку. 7 Усі, що їх знаходили, пожирали їх,+ і вороги їхні говорили: “Ми не винні, бо вони згрішили проти Єгови — оселі праведності, проти Єгови — надії своїх прабатьків”.
Вони вишикуються проти нього в бойовому порядку.
Звідти вони прийдуть і захоплять його.
Їхні стріли — мов стріли воїна,
який позбавляє батьків їхніх дітей.+
Вони не повертаються з порожніми руками.
10 Тож Халде́я стане здобиччю.+
Усі, що спустошують її, наситяться»,+— промовляє Єгова.
Ви підскакували, як теличка на траві,
іржали, наче ті жеребці.
Вона — найнезначніший народ,
безводна пустеля і посушливий край.+
Кожен, хто проходитиме повз Вавилон, остовпіє з жаху
і присвисне через усі лиха, які спіткали його.+
15 Звідусіль подайте бойовий клич!
Він здався*.
Помстіться Вавилону!
Зробіть йому те, що робив він!+
Через нищівний меч кожен повернеться до свого народу,
кожен утече до свого краю.+
17 Народ Ізра́їля — то розпорошені вівці,+ яких розігнали леви.+ Спочатку їх пожирав ассирійський цар,+ а тоді вавилонський цар Навуходоно́сор* обгризав їхні кістки.+ 18 Тому так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля: “Я покараю вавилонського царя і його край так само, як колись покарав царя Ассирії.+ 19 І я поверну Ізра́їль на його пасовища.+ Він пастиметься на Карме́лі й Баша́ні,+ і він* насититься на горах в Єфре́мі+ та Гілеа́ді”.+
20 У ті дні і в той час,— каже Єгова,—
будуть шукати провину Ізра́їля,
але її не буде,
шукатимуть гріхи Юди, та не знайдуть,
бо я прощу тих, кого залишу при житті.+
21 Виступи проти краю Мератаї́м і мешканців Пеко́ду.+
Нехай будуть вигублені і всі до одного знищені*,— промовляє Єгова,—
зроби все так, як я наказав тобі.
22 У тому краї — гуркіт бою
і велике руйнування.
23 Як зламався, як розбився ковальський молот, що трощив усю землю!+
Яким жахливим видовищем став серед народів Вавилон!+
24 Я поставив на тебе пастку, і ти впіймався, Вавилоне,
але не знав про це.
Тебе знайшли і схопили,+
бо ти повстав проти Єгови.
Бо Всевладний Господь Єгова, Бог військ, має виконати свою справу
в халде́йському краї.
26 Ідіть на нього з далеких країв.+
Нехай у ньому ніхто не залишиться.
Горе їм, бо настав їхній день,
час розплати!
28 Чути крики тих, хто втікає,
рятується з вавилонського краю,
щоб розповісти на Сіоні про помсту нашого Бога Єгови,
помсту за його храм.+
Отаборіться довкола нього, не дайте нікому втекти.
Бо він зухвало виступав проти Єгови,
проти Святого Ізра́їлевого.+
31 «Я виступлю проти тебе,+ зухвалосте,+— каже Всевладний Господь Єгова, Бог військ,—
бо прийде твій день, прийде час покарання.
Я спалю всі твої міста,
і вогонь пожере все довкола тебе».
33 Так промовляє Єгова, Бог військ:
«Утискають народ Ізра́їля та Юди.
36 Меч прийде на базік*, і вони будуть поводитись безглуздо.
Меч прийде на його воїнів, і вони сильно злякаються.+
37 Меч прийде на їхніх коней, на бойові колісниці,
а також на всіх людей з різних народів, що посеред нього,
і стануть вони як жінки.+
Меч прийде на всі його скарби, і вони будуть розграбовані.+
38 На його води прийде спустошення, і вони висохнуть.+
Бо це край різьблених ідолів,+
і через свої страшні видіння люди поводяться безумно.
Цей край більше ніколи не буде заселений,
і прийдешні покоління не замешкають там.+
40 Як було з Содомом і Гоморрою+ та сусідніми містами,+ після того як їх знищив Бог, так буде і з цим краєм,— промовляє Єгова.— Ніхто не житиме в ньому, і ніхто не оселиться там.+
41 Погляньте! З півночі йде народ.
42 Їхні воїни озброєні луками і списами*.+
Це люди жорстокі й немилосердні.+
Шумлять вони, як бурхливе море,+
коли скачуть на конях.
Вони всі як один шикуються в бойовому порядку, щоб виступити проти тебе, дочко Вавилону.+
Його пройняв біль,
охопили його муки, немов породіллю.
44 Ось ворог вийде, як лев з непрохідних хащ йорданських. Він прийде на безпечні пасовища, і я зроблю так, що з того краю вмить повтікають його мешканці. І я поставлю над ним свого обранця.+ Бо хто рівний мені? Хто кине мені виклик? І який пастир встоїть переді мною?+ 45 Тож послухайте, яке рішення* Єгова прийняв про Вавилон+ і що він задумав проти краю халде́їв:
через них пасовища будуть спустошені,
а ягнят з отари поволочать на загибель.+
51 Так промовляє Єгова:
2 Я пошлю до Вавилону віяльників,
які перевіють його і спустошать його край.
Вони звідусіль виступлять проти нього в день лиха.+
5 Ізра́їль і Юда не овдовіли, їхній Бог Єгова, Бог військ, не покинув їх.+
Але їхній край* сильно провинився в очах Святого Ізра́їлевого.
Бо це час помсти Єгови.
Бог віддає йому по заслузі.+
7 Вавилон — то золота чаша в руці Єгови,
чаша, з якої упивалася вся земля.
8 Столиця Вавилон зненацька упала й розбилася.+
Оплакуйте її!+
Принесіть бальзаму, щоб утамувати її біль. Може, вона зцілиться».
9 «Ми пробували зцілити цю столицю, Вавилон, але вона не зціляється.
Вийдіть з неї, і ходімо кожен до свого краю.+
Бо провини, за які її судять, дійшли до неба,
вони сягають до хмар.+
10 Єгова встановив справедливість для нас.+
Ходімо, розповімо на Сіоні про діло нашого Бога Єгови».+
11 «Нагостріть стріли,+ візьміть круглі щити*.
Єгова збудив дух мідійських царів,+
бо задумав знищити Вавилон.
Це помста Єгови, помста за його храм.
12 Підніміть знак*+ навпроти мурів Вавилона.
Зміцніть варту, поставте вартових
і підготуйте засідку.
Бо Єгова продумав план дій,
і він виконає те, що пообіцяв зробити з мешканцями Вавилона».+
Прийшов твій кінець, край* твоєму збагаченню.+
14 Єгова, Бог військ, поклявся собою*:
“Я наповню тебе людьми, мов сараною,
і вони будуть вигукувати, торжествувати над тобою”.+
15 Він створив землю своєю силою,
утвердив родючу землю своєю мудрістю+
і розумінням своїм напнув небеса.+
16 Від його голосу
гуркотять води в небі,
він піднімає хмари* від країв землі,
посилає з дощем блискавки*
і виводить вітер зі своїх сховищ.+
17 Усі поводяться нерозсудливо і не мають знання.
18 Ці божки — омана*+ й посміховисько.
У день розплати вони погинуть.
Ім’я його — Єгова, Бог військ».+
21 Тобою я розіб’ю коня і вершника,
розіб’ю бойову колісницю і візника.
23 Тобою розіб’ю пастуха і його отару,
розіб’ю рільника і його запряжену худобу,
розіб’ю намісників і місцевих урядників.
24 Я відплачу Вавилону і всім мешканцям Халде́ї
за все зло, яке вони вчинили на Сіоні у вас на очах»,+— говорить Єгова.
Я простягну руку на тебе й скину тебе зі скель,
я зроблю тебе випаленою горою.
26 І люди не візьмуть з тебе ні каменя для рогу дому, ні каменя для фундаменту,
бо ти станеш вічною пусткою»,+— каже Єгова.
Сурміть у ріг серед народів.
Призначте воєначальника, щоб він вербував найманців на війну з ним.
Хай скачуть коні, як молода сарана.
28 Приготуйте для війни* проти нього народи,
царів Мідії,+ її намісників, усіх місцевих урядників
і всі краї, якими вони правлять.
29 Земля задрижить і затрясеться,
бо Єгова виконає свій задум проти Вавилону,
він зробить його жахливим видовищем, і не залишиться там жодного мешканця.+
30 Воїни Вавилону припинили воювати
і сидять в укріпленнях.
Будинки в місті спалені,
засуви зламані.+
31 Гонець біжить назустріч гінцеві,
і вісник — назустріч віснику,
аби повідомити вавилонського царя, що його місто захопили з усіх боків,+
папірусові човни спалено,
а воїни налякані.
33 Так говорить Єгова, Бог військ, Бог Ізра́їля:
«Вавилонська дочка — мов тік,
прийшов час витоптати її.
Ще трохи — і для неї настануть жнива».
Він спорожнив мене, як посудину.
Він, наче велика змія, проковтнув мене+
і наповнив своє черево моїми цінностями.
Він змив мене геть.
35 “Хай Вавилон спіткає насилля, яке він учинив наді мною і моїм тілом!” — каже житель Сіону.+
“Нехай моя кров буде на мешканцях Халде́ї!” — каже Єрусалим».
36 Тому так промовляє Єгова:
Я висушу його море та його колодязі.+
37 І обернеться Вавилон на купу каміння,+
стане лігвом шакалів,+
жахливим видовищем. Дивлячись на нього, люди будуть аж присвистувати,
і не буде там жодного мешканця.+
Тоді вони заснуть вічним сном
та не прокинуться,+— каже Єгова.—
40 Я поведу їх, мов ягнят на заріз,
як баранів разом з козлами.
Яким жахливим видовищем став серед народів Вавилон!
42 Ринуло море на Вавилон
і вкрило його своїми численними хвилями.
43 Його міста перетворились на жахливе видовище, на безводний край, на пустелю —
край, в якому ніхто не буде жити і через який ніхто не буде проходити.+
Народи вже не будуть стікатися до нього.
І мури вавилонські впадуть.+
45 Вийди з нього, народе мій!+
Рятуйте своє життя*+ від палючого гніву Єгови!+
46 Нехай ваше серце не має страху, не лякайтесь звістки, яка розійдеться по краї.
Одного року прийде одна звістка,
а на другий рік прийде ще одна —
про насилля у краї і правителя, що виступає проти правителя.
47 Тому надходять дні,
коли я покараю різьблених ідолів Вавилону.
Весь його край буде засоромлений,
а всі його мешканці будуть убиті і поляжуть посеред нього.+
48 Небеса, земля і все, що на них,
будуть радісно вигукувати над Вавилоном,+
бо на нього з півночі прийдуть нищителі,+— промовляє Єгова.—
50 Ви, хто врятувався від меча, ідіть, не зупиняйтеся!+
Будучи далеко, пам’ятайте Єгову,
згадуйте у своєму серці Єрусалим».+
51 «Ми засоромлені, бо чули глузування.
52 «Тому надходять дні,— каже Єгова,—
коли я покараю різьблених ідолів Вавилону,
і по цілому його краї стогнатимуть поранені.+
53 Навіть якби Вавилон піднявся на небо,+
навіть якби укріпив свої високі твердині,
від мене прийдуть на нього нищителі»,+— говорить Єгова.
54 «Послухайте, з Вавилону доноситься крик,+
з халде́йського краю — шум від великого знищення,+
55 бо Єгова нищить Вавилон.
Він змусить замовкнути його сильний голос.
Їхні хвилі будуть бушувати, як великі води,
і лунатиме шум їхніх голосів.
56 До Вавилону прийде нищитель,+
і його воїни будуть захоплені,+
а луки їхні будуть потрощені,
бо Єгова — Бог відплати.+
Він неодмінно віддасть йому по заслузі.+
І вони заснуть вічним сном
та не прокинуться»,+— каже Цар, чиє ім’я — Єгова, Бог військ.
58 Так промовляє Єгова, Бог військ:
«Хоча мури вавилонські широкі, вони будуть зруйновані дощенту,+
і, хоча його брами високі, вони будуть спалені.
Народи будуть трудитись надаремно,
вони будуть виснажуватись, але вогонь усе пожере».+
59 Ось що пророк Єремı́я наказав Сера́ї, сину Нерı́ї,+ Махсе́їному синові, коли той пішов до Вавилону з юдейським царем Седекı́єю, у четвертий рік його правління. А був Сера́я царським управителем. 60 Отже, Єремı́я записав в одній книзі все лихо, яке спаде на Вавилон,— усе, що було написано про це місто. 61 Після цього він промовив до Сера́ї: «Коли прийдеш до Вавилона та побачиш його, прочитай уголос всі ці слова. 62 І скажи: “Єгово! Ти говорив про це місце, що знищиш його і не залишиться в ньому нікого — ні людей, ні тварин. Цей край стане вічною пусткою”.+ 63 А коли прочитаєш цю книгу, прив’яжи до неї камінь і жбурни у Євфрат. 64 Тоді скажи: “Так само потоне Вавилон і ніколи не підніметься,+ бо я наведу на нього лихо, і вони виснажаться”».+
На цьому слова Єремı́ї закінчуються.
52 Седекı́я+ став царем, коли йому був 21 рік, і царював у Єрусалимі 11 років. Його матір звали Хамута́ль,+ вона була дочкою Єремı́ї з Лı́вни. 2 Седекı́я робив зло в очах Єгови, в усьому наслідуючи Єгояки́ма.+ 3 Усе це сталося з Єрусалимом та Юдою через те, що Єгова розгнівався, і зрештою він відкинув мешканців краю.+ А Седекı́я збунтувався проти вавилонського царя.+ 4 Дев’ятого року царювання Седекı́ї, 10-го дня 10-го місяця, до Єрусалима прийшов вавилонський цар Навуходоно́сор* з усім своїм військом. Він отаборився біля нього і звів довкола облоговий мур.+ 5 Місто було в облозі до 11-го року панування царя Седекı́ї.
6 А четвертого місяця, дев’ятого дня,+ в місті посилився голод, і народ уже не мав що їсти.+ 7 Коли ж міський мур проломили, усі воїни почали втікати. Хоча халде́ї оточили Єрусалим, ті вийшли вночі з міста через браму, що між двома мурами, біля царського саду, і подалися дорогою до Ара́ви.+ 8 Тоді халде́йське військо погналося за царем Седекı́єю+ і наздогнало його в пустельних рівнинах Єрихона, а всі воїни покинули його і розбіглися. 9 Халде́ї схопили Седекı́ю і привели до вавилонського царя в Ри́влу, що в землі Хама́т, і той виніс йому вирок. 10 І вавилонський цар повбивав синів Седекı́ї у нього на очах, повбивав він у Ри́влі й усіх юдейських князів. 11 Самого ж Седекı́ю Навуходоно́сор осліпив,+ після чого закував у мідяні кайдани, забрав до Вавилону і вкинув до в’язниці, де він пробув до самої смерті.
12 А в 19-й рік правління вавилонського царя Навуходоно́сора*, на 10-й день п’ятого місяця, в Єрусалим увійшов Невузарада́н, начальник охоронців, який служив вавилонському цареві.+ 13 Він спалив дім Єгови,+ царський дім* і всі будинки в Єрусалимі. Усі великі доми він попалив вогнем. 14 Халде́йське військо, яке було з начальником охоронців, зруйнувало мури довкола Єрусалима.+
15 І Невузарада́н, начальник охоронців, забрав у неволю декого з простих людей і тих, що залишилися в місті, а також перебіжчиків, що перейшли до вавилонського царя, і решту майстрів.+ 16 А декого з найбідніших людей Невузарада́н, начальник охоронців, залишив у краї як виноградарів і змусив до підневільної праці.+
17 Мідні стовпи+ з дому Єгови, візки+ та мідне море,+ яке було в домі Єгови, халде́ї розбили і всю мідь забрали у Вавилон.+ 18 Забрали вони й казанки для попелу, лопатки, гасила, чаші,+ кухлі+ та всі мідні речі, які використовувались під час служіння в храмі. 19 Начальник охоронців забрав також посуд зі щирого золота й срібла:+ умивальниці,+ посудини для жару, чаші, казанки для попелу, світильники,+ келихи і чаші для приношень. 20 Ніхто й не зважував усю мідь, з якої були зроблені два стовпи, море, 12 мідних биків,+ які були під морем, і візки — те, що цар Соломон зробив для дому Єгови.
21 Кожен стовп був заввишки 18 ліктів*, його можна було оперезати мірильним шнуром 12 ліктів завдовжки;+ товщина його стінок — 4 пальці*. Стовпи ж ці були порожнисті. 22 На стовпі була мідна капітель заввишки 5 ліктів,+ а довкола капітелі — мідні гранати й сітка. Те саме було й на другому стовпі, у тому числі гранати. 23 По боках було 96 гранатів, усього ж на сітці довкола було їх 100.+
24 Крім того, начальник охоронців забрав старшого священика Сера́ю,+ другого священика Софонı́ю+ і трьох вартових при дверях.+ 25 Він забрав з міста одного придворного, який наглядав за воїнами, сімох наближених царя, писаря воєначальника, який набирав воїнів з народу того краю, і 60 чоловіків з простого люду. 26 Усіх їх Невузарада́н, начальник охоронців, забрав і привів до вавилонського царя в Ри́влу. 27 А цар стратив їх у Ри́влі,+ що в землі Хама́т. І народ Юди пішов зі свого краю у вигнання.+
28 Ось скільки людей Навуходоно́сор* забрав у вигнання: сьомого року свого правління — 3023 юдеї.+
29 У 18-й рік правління Навуходоно́сора*+ з Єрусалима забрали 832 людини*.
30 У 23-й рік правління Навуходоно́сора* начальник охоронців Невузарада́н забрав у вигнання з-поміж юдеїв 745 людей*.+
Усього 4600 людей*.
31 А в 37-му році вигнання юдейського царя Єгояхı́на,+ 25-го дня 12-го місяця, коли вавилонський цар Евı́л-Мерода́х почав правити, він випустив* Єгояхı́на і визволив його з в’язниці.+ 32 Евı́л-Мерода́х говорив з ним люб’язно і поставив його трон вище від тронів інших царів, які теж були у Вавилоні. 33 Тож Єгояхı́н зняв свій в’язничний одяг, і всі дні свого життя він їв з царського столу. 34 Кожного дня за наказом вавилонського царя йому видавали харчі, скільки він потребував. Так було по всі дні його життя, аж до смерті.
Можливо, озн. «Єгова звеличує».
Або «вибрав».
Букв. «вийшов з утроби».
Або «відділив».
Букв. «того, що пробуджується».
Тут у євр. тексті гра слів: «мигдалеве дерево» (вірш 11) і «пильную» мають такий самий корінь.
Букв. «роздмухуваний»; вказує на вогонь, який роздмухували під казаном.
Або «казан з широким горлом».
Букв. «підпережи свої стегна».
Або «віддану любов».
У деяких віршах цього розділу Єгова звертається до свого народу як до жінки.
Або «острови».
Або «висік», очевидно, в скелі.
Або «гривасті молоді леви».
Або «Ме́мфіса».
Тобто рукава річки Ніл.
Тобто Євфрату.
Див. глосарій.
Або «лугом».
Або «мила».
Або «у пожадливості своєї душі».
Букв. «в її місяці».
Або «чужих богів».
Або «не прийняли повчання».
Або «свій весільний пояс».
Або «бідних душ».
Букв. «араб».
Букв. «чоло».
Або «свою душу».
Або «не зверну свого обличчя у гніві».
Або «ходила різними шляхами до чужих богів».
Або, можливо, «ваш чоловік».
Букв. «військ народів».
Букв. «товариша».
Або «божок, що приносить ганьбу».
Серед ізраїльтян було звичним клястися існуванням Єгови чи іншої особи, щоб надати ваги своїм словам.
Або «сигнальний прапор».
Або «бийте себе в груди».
Або «мужність покине».
Або «мужність покине».
Або «коли меч дійшов до нашої душі».
Поетичне уособлення; можливо, для вираження жалю або співчуття.
Або «вартові», тобто ті, хто спостерігає за містом, щоб визначити, коли здійснювати напад.
Букв. «мої нутрощі».
Букв. «стіни мого серця».
Або «моя душа».
Або, можливо, «бойовий клич».
Або «сигнальний прапор».
Або «мудрі».
Або «не пожалкую».
Або «збільшувала».
Або «тінями для очей».
Або «шукають твоєї душі».
Або «моя душа».
Букв. «вони не ослабли».
Або «не прийняли повчання».
Букв. «зробили свої обличчя твердішими за камінь».
Або «відкинули обмеження».
Або «моя душа».
Або, можливо, «він не існує».
Букв. «ви, безглузді люди без серця».
Або «дитини, яка залишилася без батька».
Або «моя душа».
Букв. «освятіть війну».
Або «свіжа».
Або «свіже зло».
Або «моя душа».
Букв. «їхнє вухо необрізане».
Букв. «ті, хто насичений днями».
Або «переломи».
Або «легковажно».
Або «своїх душ».
Або «навчання».
Пахучий очерет.
Або «дротик».
Букв. «пологовий біль».
Тобто Єремію.
Букв. «вони». Стосується усіх будівель храмового комплексу.
Або «дитину, яка залишилася без батька».
Або «від вічності до вічності».
Або «жертовний дим».
Букв. «встаючи рано і говорячи».
Титул богині, якій поклонялись ізраїльтяни-відступники. Можливо, богиня родючості.
Або «мене ображають; провокують».
Або «раду».
Букв. «щодня встаючи рано і посилаючи».
Букв. «робили свою шию твердою».
Букв. «відтята від їхніх уст».
Або «присвячене».
Або «тужливу пісню».
Див. глосарій, Геє́на.
Букв. «серце».
Див. глосарій, Геє́на.
Або «визначені часи».
Або, можливо, «журавель».
Або «мігрувати».
Або «навчання».
Букв. «стиля». Очевидно, йдеться про загострену тростяну паличку.
Або «переломи».
Або «легковажно».
Або «засобу, що приносить полегшення».
Або «цілителя».
Або «моя душа».
Або «тужливу пісню».
Або «навчання».
Або «тужливі пісні».
Або «тужливої пісні».
Або «марнота».
Або «різаком».
Або «марноти».
В оригіналі вірш 11 написано арамейською.
Або «пару».
Або, можливо, «робить отвори для дощу».
Або «лита статуя».
Або «подиху».
Або «марнота».
Букв. «Частка Якова».
Або «метну, як з пращі».
Або «перелом».
Очевидно, звертання до Єремı́ї.
Або «печі, в якій плавлять залізо».
Або «нехай буде так».
Букв. «встаючи рано і застерігаючи».
Або «жертовний дим».
Або «божка, що приносить ганьбу».
Тобто Єремı́я.
Тобто жертвам, принесеним у храмі.
Або «найглибші почуття». Букв. «нирки».
Або «шукають твоєї душі».
Або «найглибші почуття». Букв. «нирки».
Або «улюблений для моєї душі».
Або «рябий».
Або, можливо, «у жалобі».
Букв. «жодному тілу».
Або «моя душа».
Або «в облозі».
Або «ефіоп».
Або «безсоромну».
Або «своїх малих».
Або «рівчаків; ям».
Або «твоя душа».
Або «моя душа не звернеться до».
Або, можливо, «чотири види присудів». Букв. «чотири роди».
Або, можливо, «відвертаєшся і йдеш від мене».
Або «втомився жалкувати».
Букв. «брамах».
Або «її душа».
Або, можливо, «воно засоромилось і збентежилось».
Букв. «служитиму тобі на добро».
Букв. «не забирай мене».
Або «звісткою осуду».
Або «станеш моїм речником».
Язичницькі жалобні звичаї, яких, очевидно, дотримувались у невірному Ізра́їлі.
Букв. «на всіх їхніх дорогах».
Букв. «трупами».
Див. глосарій.
Або, можливо, «бо від мого гніву ви загорілися, наче вогонь».
Або «сильний чоловік».
Букв. «робить плоть собі за руку».
Або «сильний чоловік».
Або «підступне».
Або, можливо, «незцілиме».
Або «найглибші почуття». Букв. «нирки».
Або «але не зі справедливістю».
Або «висиджує».
Букв. «від мене», очевидно, стосується Єгови.
Або «вигуби їх подвійно».
Або «свої душі».
Букв. «вони робили свою шию твердою».
Або «з півдня».
Букв. «як було правильно в очах гончаря зробити».
Або «пожалкую».
Або «пожалкую».
Букв. «формую».
Або «жертовний дим».
Або «непрокладеними».
Або «навчання».
Букв. «уразимо його язиком».
Або «моїй душі».
Букв. «серце».
Або «шукає їхньої душі».
Або «шукає їхньої душі».
Букв. «робили свою шию твердою, щоб не».
Озн. «те, що залишається довкола».
Озн. «страх довкола».
Або «найглибші почуття». Букв. «нирки».
Або «душу бідного».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Або «оберну назад».
Або, можливо, «тих людей».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «шукає їхньої душі».
Або «душа».
Або «він врятує своє життя».
Або «палац».
Або «дитини, яка залишилася без батька».
Букв. «освячу».
Його ще називали Єгоаха́з.
Або «суриком».
Букв. «пологовий біль».
Букв. «як живий я».
Його ще називали Єгояхı́н і Єхонı́я.
Або «шукає твоєї душі».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «край, до якого вони підносять свою душу».
Або «краю».
Букв. «днів».
Або «спадкоємця».
Або «стали відступниками».
Букв. «зміцнюють руки».
Або «вони сповнюють вас марними надіями».
Або «тяжка звістка». Євр. слово має два значення: «вагомий Божий присуд» або «щось тяжке».
Або «тяжка звістка».
Або «тяжку звістку».
Або «тяжкою звісткою».
Або «тяжка звістка».
Або «тяжка звістка».
Або «тяжка звістка».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Його ще називали Єгояхı́н і Конı́я.
Або, можливо, «будівельників оборонних споруд».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «до».
Букв. «встаючи рано і говорячи».
Букв. «встаючи рано і посилаючи».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «присвячу для знищення». Див. глосарій.
Або «покараю».
Очевидно, назва Вавилону, записана тайнописом.
Букв. «усе тіло».
Або «гривастий молодий лев».
Або «до».
Або «кланятися».
Або «пожалкую».
Або «навчання».
Букв. «встаючи рано і посилаючи».
Або «палацу».
Або «пожалкує».
Або «храмова гора».
Або «стане мов лісистий кряж».
Або «не намагався пом’якшити лице Єгови».
Або «не пожалкував».
Або «свої душі».
Букв. «кому правильно в моїх очах».
Букв. «відпочивати».
Або «палаці».
Тобто мідне море, яке було в храмі.
Або «палаці».
Букв. «років днів».
Або «нехай буде так».
Або, можливо, «будівельники оборонних споруд».
Або, можливо, «розтріскані».
Букв. «щодня встаючи рано і посилаючи».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
У євр. тексті вжито два слова, одне з яких, можливо, озн. «колодки для ніг», а друге — «колодки для рук і голови».
Або «стегна».
Букв. «великий».
Або «мотузки».
Або «вони».
Або «чужоземців».
Або «виправлю».
Або, можливо, «шанованими».
Букв. «дасть своє серце в заставу».
Або «і далі виявляю віддану любов до тебе».
Або «у танок тих, хто сміється».
Або «ваді». Див. глосарій.
Або «викупить».
Або «через добро від».
Або «їхня душа».
Або «душу священиків».
Букв. «жиром».
Або «дітьми».
Букв. «нутрощі».
Або «душу».
Або «душу».
Або «потомством».
Букв. «зуби затупилися».
Або, можливо, «їхнім чоловіком».
Або «постанови».
Або «жирного попелу», тобто попелу, просоченого жиром жертв.
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «палаці».
Тобто дядька по батькові.
1 ше́кель — 11,4 г. Див. додаток Б14.
Букв. «за пазуху синам».
Або «ти величний у своїх намірах».
Букв. «усього тіла».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Букв. «встаючи рано і навчаючи».
Див. глосарій, Геє́на.
Букв. «переводити через вогонь».
Букв. «серце».
Див. глосарій.
Або «великодушність».
Або «спадкоємця».
Букв. «насіння».
Або «постанови».
Букв. «насіння».
Букв. «насіння».
Букв. «насінням».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Букв. «сьогодні».
Або «душею».
Або «шукає їхньої душі».
Або «шукає їхньої душі».
Або «кімнат».
Букв. «Йонада́в»; скорочена форма від Єгонада́в.
Букв. «Йонада́ва»; скорочена форма від Єгонада́в.
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Букв. «встаючи рано і говорячи».
Букв. «встаючи рано і посилаючи».
Букв. «Йонада́ва»; скорочена форма від Єгонада́в.
Букв. «сувій книги».
Букв. «сувій книги».
Або «книги».
Або «книги».
Або «їдальні».
Або «книжника».
Або «книзі».
Або «палац».
Або «придворні».
Або «книги».
Або «книгу».
Друга половина листопада і перша половина грудня. Див. додаток Б15.
Букв. «насінню».
Або «книзі».
Його ще називали Єгояхı́н і Єхонı́я.
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Або «свої душі».
Букв. «посадили його в дім кайданів».
Букв. «дім водозбору».
Або «палаці».
Букв. «вийде до».
Або «душа».
Або «він врятує своє життя».
Букв. «руки».
Букв. «скопцем». Див. глосарій.
Або «палаці».
Або «палацу».
Або «палац».
Або «створив нам цю душу».
Або «шукають твоєї душі».
Букв. «вийдеш до».
Або «твоя душа буде жити».
Букв. «не вийдеш до».
Або «твоя душа».
Букв. «не вийдеш».
Або «палаці».
Букв. «чоловіки твого миру».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Або згідно з іншим поділом слів у євр. тексті «Нерга́л-Шареце́р, Самга́р-Не́ву, Сарсехı́м, равса́ріс».
Або «головний маг (астролог)».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «палац».
Або, можливо, «змусив їх до підневільної праці».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Або «головний придворний».
Або «головний маг (астролог)».
Або «душа».
Або «ти врятуєш своє життя».
Букв. «щоб стояти перед».
Або «уразити твою душу».
Або «уразити твою душу».
Букв. «насіння царства».
Або, можливо, «великого ставка».
Або «глибоко засмучусь».
Або «жити якийсь час».
Або «душами».
Або «кожну душу».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «храми».
Або «неушкодженим».
Або «обеліски».
Або «Дому (храму) сонця», тобто Геліо́поля.
Або «храми».
Або «Ме́мфісі».
Букв. «встаючи рано і посилаючи».
Або «свої душі».
Або «не відчули себе розбитими».
Або «підносити свою душу».
Титул богині, якій поклонялись ізраїльтяни-відступники. Можливо, богиня родючості.
Титул богині, якій поклонялись ізраїльтяни-відступники. Можливо, богиня родючості.
Титул богині, якій поклонялись ізраїльтяни-відступники. Можливо, богиня родючості.
Титул богині, якій поклонялись ізраїльтяни-відступники. Можливо, богиня родючості.
Або «шукає його душі».
Або «шукав його душі».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «сподіваєшся».
Або «кожне тіло».
Або «душу».
Або «дозволю тобі врятувати твоє життя».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Йдеться про невеликі щити, які часто носили лучники.
Букв. «наступає на».
Або «побоїще».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «Ме́мфісі».
Букв. «визначений час».
Букв. «як живий я».
Тобто завойовник Єгипту.
Або «Ме́мфіс».
Або, можливо, «стане пустищем».
Або «ті, хто збирає дрова».
Тобто з Фів.
Або «шукає їхньої душі».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Букв. «насіння».
Або «виправлю».
Тобто Крит.
Тобто вони поголять свої голови на знак жалоби і сорому.
Або «твердиня».
Або «душі».
Або «плоскогір’я; плато».
Або, можливо, «сиди на сухій землі».
Або «плоскогір’ям; плато».
Букв. «рога».
Або «буде розтривожене».
Тобто флейта, на якій грали жалобні мелодії під час похорону.
Або «буде розтривожене».
Тобто флейта, на якій грали жалобні мелодії під час похорону.
Або, можливо, «бойовий клич».
Або «довколишні».
Або «овечих кошар».
Або «дітей, які залишилися без батька».
Або «раду».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Або «в усіх напрямках».
Букв. «початок».
Або «шукає їхньої душі».
Або «сигнальний прапор».
Євр. слово, перекладене тут як «гидкі ідоли», можливо, споріднене зі словом «кал» і виражає зневагу.
Букв. «наступає на».
Букв. «вона дала свою руку».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Або «його душа».
Або «і присвятіть їх для знищення». Див. глосарій.
Або «присвятіть для знищення». Див. глосарій.
Букв. «наступає на».
Букв. «будуть змушені замовкнути».
Або «лжепророків».
Або «дротиками».
Або «раду».
Очевидно, назва Халде́ї, записана тайнописом.
Букв. «не наступає на».
Або «присвятіть для знищення». Див. глосарій.
Тобто халде́йський край.
Або «душу».
Або, можливо, «наповніть сагайдаки».
Або «сигнальний прапор».
Букв. «міра».
Або «своєю душею».
Або «пару».
Або, можливо, «робить отвори для дощу».
Або «лита статуя».
Або «подиху».
Або «марнота».
Букв. «Частка Якова».
Або, можливо, «той, хто створив навіть жезл його спадку».
Або «сигнальний прапор».
Букв. «освятіть».
Букв. «освятіть».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Або «гривасті молоді леви».
Очевидно, назва Вавилону, записана тайнописом.
Або «свої душі».
Або «чужі».
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «палац».
1 лікоть — 44,5 см. Див. додаток Б14.
1 палець — 1,85 см. Див. додаток Б14.
Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «душі».
Букв. «Невухадрецца́ра»; інший варіант написання.
Або «душ».
Або «душ».
Букв. «підняв голову».